Будова та функції печінки

Печінка (hepar) - масивний залозистий орган червою-бурого кольору, маса 1,5 кг. Вона являється не тільки травною залозою, яка виробляє жовч, але виконує інші важливі функції.

1. Бар'єрна функція – нейтралізація різних шкідливих речовин, які поступають з циркулюючого кров’ю.

2. Обмінна функція - бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, води, вітамінів.

3. Бере участь в кровотворенні (в ембріональному періоді).

4. Синтезуюча функція - в печінці утворюється білок (альбуміни, глобуліни, протромбіни), і підтримка його постійної кількості в крові.

5. Бере участь в сіданні крові (виробляються фактори зсідання крові).

6. Печінка - депо поживних речовин, тут проходить глюкози В глікоген тваринний крохмаль.

7. В печінці синтезуються складні сполуки, які складаються з фосфору (жироподібні речовини – фосфоліти).

8. Печінка - депо крові.

9. В печінці проходить утворення сечовини - кінцевих продуктів обміну білкового.

10. Синтез білкових факторів з гортаючої і протизгораючої системи крові (фібриноген, протромбін)

Отже, функції печінки дуже важливі.

Печінка - парахімантозний орган.

Топографія: розміщується в верхньому відділі черевної порожнини (в надчеревній ділянці), переважно в області правого підребер'я. Має форму клина, або у вигляді капелюшка гриба (неправильна форма) з двома поверхнями: діафрагмальною і вісцеральною відділених між собою гострим переднім краєм і тупим заднім. Діафрагмальна поверхня - випукла, прилягає до нижньої поверхні діафрагми. Вісцеральна поверхня - плоска, ввігнута, містить борозни: поперечна і дві повздовжні. Поперечна серозна розмішена в центрі. її називають воротами печінки, через які проходять (заходять) печінкова артерія, ворітня вена, лімфатичні судини, нерви, а виходять 2-3 печінкові вени, загальна печінкова протока. В правій повздовжній борозні залягає жовчний міхур. На вісцеральній поверхні печінки виділяють праву, ліву, квадратну і хвостату долі і цією поверхнею печінка межує з правим згином обвідної кишки, шлунком, дванадцятипалою кишкою, правою ниркою, наднирником.

При визначенні проекції печінки на поверхні тіла розрізняють верхню і нижню границі. Вища точка верхньої границі печінки знаходиться в четвертому міжреберному проміжку.

Нижня границя проходить в області правого підребер’я по реберній дузі. Очеревина покриває більшу частину печінки, не покрита тільки задня поверхня, яка прилягає до діафрагми. Печінка відноситься до мезоперітонеальних органів. Під серозною Під серозною оболонкою печінки знаходиться тонка сполучнотканинна оболонка. Вона щільно зрощенна з печінкою і в області воріт проникає в середину органів.

Внутрішня будова печінки: це складно розгалужена трубчаста залоза, вивідними протоками якої являються жовчні протоки. Долі печінки складаються з дольок. Кожна долька має форму призми і побудовані з печінкових клітин - гепатоцитів, які розміщені поряд і мають радіальний напрям від периферії дольки до її центру. В центрі дольки проходить кровоносна судина – центральна вена. В середині дольки між рядами печінкових клітин проходять широкі кровоносні капіляри, що називаються сіносоїдами, і знаходяться жовчні протоки. В центрі дольки жовчні протоки замкнуті, а на її периферії вони впадають в жовчні міждолькові протоки, а ці зливаються утворюючи великі жовчні протоки, що утворюють праву і ліву печінкові протоки. У воротах печінки ці дві протоки, в результаті чого утворюється загальна жовчна протока, що впадає в дванадцятипалу кишку.

Судини печінки: На відміну від других органів в печінку протікає не тільки артеріальна кров, але й венозна. Артеріальну дров доставляє в печінку - печінкова артерія, а венозну кров доставляє ворітня вена, яка несе всю кров з непарних органів з черевної порожнини для очищення крові (знешкоджуються шкідливі і отруйні речовини).

В печінку по воротній вені притікає кров, яка йде з шлунка, підшлункової залози, тонкого і товстого кишечника.

Отже, всі продукти травлення з шлунка і кишечника поступають спочатку в печінку - основну хімічну лабораторію, а потім вже по печінкових венах переходять в нижню порожнисту вену.

Фізіолог Павлов вивчав роль печінки на собаках, ворітню вену вживали в нижню порожнисту вену і вся кров минаючи печінку поступала відразу в нижню порожнисту вену, собаки гинули.

Жовчний міхур (cystis лат. назва, запалення жовчного міхура – хомцистіт, від грец. – chole – жовч, cystis – міхур) - це порожнистий орган, резервуар жовчі. В жовчному міхурі проходить накопичення (резервація) концентрація жовчі за рахунок всмоктування води. Ємність його - 40-60 мл. Розміщується на вісцеральній поверхні печінки, в правій повздовжній борозні. Має грушоподібну форму, розрізняють дно - розширений відділ, середня частина - тіла, звужена частина - шийка, яка продовжується в міхурну протоку довжиною 3,5 см.

Жовчний міхур покритий очеревиною з 3-х сторін. Відноситься до мезоперітонеальних органів.

Стійка складається з 3-х стінок: середня, слизова і м'язова. Жовчні протоки: загальна печінкова протока, міхурна протока, загальна жовчна протока.

Жовчоутворення - це складний процес, який складається з 3-х взаємозв'язаних протоків. Перший компонент представлений фільтраційними процесами (поступання крові через мембрани капілярів в жовч деяких речовин - води, глюкози, іонів натрію, кальцію, хлору). Другим компонентом являється процес активної секреції печінковими клітинами жовчних кислот. Третій компонент жовчоутворення зв'язаний з воротнім всмоктуванням води і інших речовин з жовчних капілярів, протоків, жовчного міхура. Стимуляторами жовчної секреції є компоненти жовчі, що знаходяться в крові.

Печінка виробляє жовч, яка сприяє засвоєнню жирів, надлишки холестерину, гормони виходять з жовчю.

Отже, продукти секреторної діяльності печінки-жовч приймає активну участь в процесі травлення. Жовч виробляється печінковими клітинами і поступає по вивідних протоках в кишечник. Частина жовчі скопичується в жовчному міхурі. Під час травлення в р-ті скорочення довшого міхура густа жовч виділяється у 12-далу пишку.