Дихальна гімнастика Стрельникової

Гімнастика Стрельникової є парадоксальною. Чому? Тому що в більшості випадків вона пропонує робити вдиху тих положеннях, у яких у традиційній гімнастиці рекомендується видих. Ця гімнастика зберігає природну динаміку дихання і тре­нує вдих, найзручніший для затримки. Таке тренування вдиху збільшує найважливіший резерв організму — повітряний. Збільшення резерву збільшує життєздатність.

Легені рухливі, і вдих заповнює повітрям наші живі повітряні міхурі по-різному, залежно відтого, як він зроблений. Отже, якщо вдих заповнює легені повітрям так, що їх форма не спотворюєть­ся, затримати його легше — він не відчутний усередині тіла.

Якщо кинути на підлогу який-небудь предмет, то, нагина­ючись, щоб підняти його, ми зробимо вдих. Нахил рукою до землі — навантаження вище середньої норми. Інстинкт подає в організм повітря в момент підвищеного навантаження. Ви­дих під час нахилу неприродний. І, кланяючись, ми робимо вдих.

Рухи гімнастики Стрельникової стискають грудну клітку в момент вдиху. Якщо, роблячи вдих, обіймати плечі, кланятися, присідати, мускулатура органів дихання заважає повітрю розхо­дитися. При цьому вона розвивається, тому що одержує наван­таження.

Роблячи вдих одночасно з нахилом, поворотом, присідан­ням, ми задовольняємо потребу в подачі повітря в моменти посиленого навантаження. Роблячи вдих сильніше видиху, зберігаємо природну динаміку дихання і не заважаємо організ­му зберігати, збільшувати й обновляти необхідний запас по­вітря. Повторюючи активні вдихи, супроводжувані пасивними видихами, часто і ритмічно, створюємо активний і ритмічний газообмін, що прекрасно впливає на організм у будь-якому випадку.

Правило 1

Вимовляти вголос: «Гаром пахне! Тривога!» І різко, грубо і гучно, практично на всю квартиру, нюхати повітря. Робити вди­хи короткі, як укол. Чмихати носом, чим природніше, тим краще.

Правило 2

Строго стежити за одночасністю вдихів та рухів, і не заважа­ти видихам іти після кожного вдиху ротом.

Правило З

Третє правило парадоксальної дихальної гімнастики: повто­рювати вдихи так, начебто накачуємо шину.

Робити необхідно стільки вдихів підряд, скільки саме ви мо­жете зробити легко — серіями по 8, 16, 32 у положенні стоячи. Під час хвороби продовжувати заняття, але скоротивши серії до 2, 4, 8 вдихів.

Відпочинок між дозами вдихів — 2—3 секунди.

Стежити за тим, щоб вдих був голоснішим за видих.

Після трьох-чотирьох тижнів тренувань можна робити по 96 вдихів підряд, якщо це вам дається легко. Норма уроку — 2 рази по 960 вдихів, що займає приблизно при добрій тренованості 35 хвилин. Людям, які перенесли інфаркт, і дуже важким астматикам досить 600 вдихів за урок. Урок варто повторювати 4—5 разів на день.

Рахунок на 2, 4, 8 — обов'язковий. Це не випадково, такий рахунок фізіологічний.

Розминка

Стати прямо. Руки по швах. Гучно, на всю квартиру, нюхати повітря. Не робити довгі й глибокі вдихи, а просто нюхати по­вітря, поки не з'явиться відчуття, що ніздрі зарухалися і слуха­ються вас. Вдихи повторюються в темпі прогулянкового кроку. Робити підряд по 2—4 вдихи. Потім — крок на місці й одночасно з кожним кроком — вдих. Правою-лівою, правою-лівою — вдих-вдих, вдих-вдих.

Поставити одну ногу вперед, іншу назад і, переминаючись із ноги на ногу, повторювати одночасно з кожним кроком короткі, гучні вдихи. Упиратися міцніше тією ногою, що стоїть спереду. Засвоївши рухи, піднімаючи праву ногу, варто ледь-ледь при­сідати на лівій і навпаки. Одночасно з кожним кроком — вдих, короткий як укол, і гучний, на всю квартиру.

Повороти. Повертати голову різко вправо і вліво, вправо і вліво й одночасно з кожним поворотом нюхати повітря.

«Вушка». Погойдуйте головою, начебто говорите: «Ай, ай, як не соромно!» І одночасно з кожним погойдуванням — вдих.

«Малий маятник». Кивати головою — назад, на спину — вдих-вдих. Зробити 96 разів кожен рух і знову 96 разів і так 6 разів по 96.

«Обійміть плечі». Підняти руки на рівень пліч. Зігнути їх у ліктях. Повернути долоні до себе і поставити їх перед грудьми. Кидати руки назустріч один одному так, щоб права обіймала ліве плече, а ліва — праву пахву. У той момент, коли вони найтісніше зійшлися, — вдих, короткий і гучний.

Повторювати рухи — вдихи в темпі кроків. Руки не відводити далеко від тіла. Лікті не розгинати. Зробити 2 рази по 96 вдихів.

«Насос». Взяти в руки згорнуту газету чи паличку, як рукоят­ку насоса, і уявляти, що ви накачуєте шину автомобіля. Вдих—у крайній точці нахилу. Скінчився нахил — скінчився вдих. Не роз­гинатися до кінця.

З усіх рухів це найбільш результативний. Робити його більше, ніж інші—до 500 разів за урок.

При сильній короткозорості, хворобах нирок і печінки, трав­мах хребта нахил руками до землі не рекомендується, викону­ють нахили в пояс. На цьому розминка закінчується. Тепер — вправи.

«Кішка». Ноги на ширині пліч. Ледь-ледь присідати, різко повертаючись вправо і вліво, шумно втягуючи повітря. Перемінити положення ніг. Повторити 3 рази по 96 вдихів.

«Великий маятник». Нахилитися вперед, руки тягнуться до землі — вдих, нахил назад, руки обіймають плечі, теж вдих. Ця вправа складається з двох вправ розминки «Насоса» і «Обійми плечі».

«Напівприсідання». Виконуються в трьох варіантах.

1. Ноги на ширині пліч.

2. Одна нога спереду, інша—позаду (вага тіла на нозі, що стоїть спереду. Нога, що стоїть ззаду, ледь торкається підлоги).

3. Те ж, але тепер вага на нозі, що стоїть позаду.

У цих положеннях виконувати легке присідання, ніби притан­цьовуючи на місці. Засвоївши ці рухи, додати одночасні зустрічні рухи рук. При двох перших присіданнях—на рівні пояса, у тре­тьому— на рівні пліч.

Хотілося б тепер декілька слів сказати про загальну «роз­слабленість», небажання докласти мінімум зусиль для того, щоб бути здоровим чи принаймні зберігати його, а не погіршувати. Для прикладу заглянемо в початок XX століття, коли люди вели­ку частину роботи виконували вручну, не було тоді ще повальної виробничої і сільськогосподарської механізації, люди не «гиду­вали» пройтися пішки, піднятися на третій поверх не на ліфті, а сходами, і були значно здоровіші, ніж ми. Умови комфорту руй­нують людський організм. Ми часто сидимо за столом, готуючи уроки чи просто читаючи книгу, лежимо на дивані, слухаючи плеєр і дивлячись на екран телевізора, прикипаємо до сидінь, коли щось майструємо, перестали поступатися місцем у транспорті, навіть якщо відсиділи цілий день за партою. Скрізь лінь, що догоджає нашому організму, вмовляє розслабитися, не напру­жуватися, дати спокій м'язам, щоб років через двадцять ми вже не могли пройти і десяти метрів без задишки і сильного болю в суглобах та кінцівках.

Чи потрібно зайвий раз говорити, що активний спосіб життя активізує розумову діяльність; під час пішої прогулянки, ритміч­ної їзди на велосипеді, бігу підтюпцем приходять несподівані й оригінальні ідеї, самі собою виникають рішення складних задач і проблем. Фахівці давно вже встановили, що різнобічна фізичка підготовка істотно впливає на деякі функції психіки: пам'ять, увагу, усний підрахунок, навіть на мовленнєвий апа­рат. Регулярні фізичні навантаження впливають на кровотво­рення: збільшують кількість гемоглобіну й активність фермент­них систем, нормалізують вміст холестерину, роблять стійкішою формулу білої крові. Заняття спортом попереджають передчас­не старіння організму, а виходить, продовжують молодість. Звичайно, можна сказати, що ми і зараз молоді та здорові, а прийде час, і ми почнемо займатися! Ні, це неправильний підхід до себе і свого організму. Адже кожний новий день веде вас до дорослішання, щодня ваш організм піддається різним стре­сам, отруєнням (харчовим, промисловими відходами і т. ін.), і з кожним днем він стає «старшим», а, виходить, не таким, як був учора і позавчора.

Бути в наш час здоровим — це не надзвичайна розкіш, це — необхідність. Здоровим хоче бути кожний з нас, але підтримува­ти все життя певний рівень гарного самопочуття важко, тут не­обхідна внутрішня спроможність, залізна воля, завзятість, зни­щення навіть слабкого натяку на лінь. Тисячі хвороб стають у чергу до кожного з нас і атакують, як тільки ми розслаблюємося. Сучасна медицина, звичайно, намагається захистити наші ніжні організми від усіляких напастей, але вона не може придумати таких ліків, які розвивали б у свідомості розуміння необхідності вдосконалювання власного тіла.

По закінченні хотілося б додати, що постійний рух (біг, три­валі піші походи, плавання й ін.), контроль за своїм диханням, виконання спеціальних вправ для доброї роботи легень, не­суть здоров'я, що не дадуть ніякі ліки. Розумне фізичне наван­таження на організм — найкращий спосіб його збереження до старості.