Голосовий апарат і мовлення

РЕФЕРАТ

на тему:

Дихальна система

Усі живі організми: рослини, тварини, людина — дихають, поглинаючи кисень і виділяючи вуглекислий газ. Про­цес надходження кисню в організм і виведення з нього вугле­кислого газу називається диханням.

Клітини нашого тіла постійно мають потребу в кисні і вико­ристовують його в біологічному окислюванні органічних речовин для одержання енергії. При звільненні енергії як побічний продукт обміну утворюється вуглекислий газ. Окисні процеси її клітинах, у результаті яких відбувається виділення енергії, називаються внутрішнім диханням. Енергія, що звільнилася в процесі внутрішнього дихання, йде на забезпечення життєді­яльності організму. Забезпечення клітин киснем і виведення з них вуглекислого газу відбувається за допомогою крові. Обмін газів між кров'ю й атмосферним повітрям називається зовнішнім диханням, і здійснення його відбувається через систему органів Вихання.

Будова та функції органів дихання

До органів дихання належать носова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи та легені. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві полови­ни, її внутрішню поверхню утворюють три звивистих ходи. По їіих повітря, що надходить через ніздрі, проходить у носоглотку. Численні залози, розташовані в слизовій оболонці, виділяють слиз, що зволожує вдихуване повітря. Велике кро­вопостачання слизової оболонки зігріває повітря. На вологій поверхні слизової оболонки затримуються мікроби, які містять­ся у вдихуваному повітрі, і пилинки, знешкоджувані слизом та лейкоцитами.

 

Слизова оболонка дихальних шляхів вистелена миготливим епітелієм, чиї клітини мають на зовнішньому боці поверхні найтонші вирости — вії, здатні скорочуватися. Скорочення вій відбу­вається ритмічно і спрямоване у бік виходу з носової порож­нини, при цьому слиз і прилиплі до нього пилинки та мікро­би виносяться назовні. Таким чином, повітря, проходячи че­рез носову порожнину, зігрівається й очищається від пилу та деяких мікробів. Цього не відбувається, коли повітря прони­кає в організм через ротову порожнину. От чому слід дихати через ніс, а не через рот. Через носоглотку повітря потрапляє до гортані.

Гортань має вигляд лійки, стінки якої утворені декількома хрящами. Вхід у гортань під час проковтування їжі закриваєть­ся надгортанником, щитоподібним хрящем, який легко можна намацати зовні. Гортань служить для проведення повітря з глотки в трахею.

Трахея, чи дихальне горло, — це трубка завдовжки близько 10 см і діаметром 15—18 мм, стінки якої складаються з хрящо­вих півкілець, з'єднаних між собою зв'язками.

Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м'язові волокна, прилягає до стравоходу. Трахея поділяється на два головних бронхи, які входять у праву і ліву легеню й у них розгалужують­ся, утворюючи так зване «бронхіальне дерево».

На кінцевих бронхіальних гілочках знаходяться дрібні леге­неві пухирці — альвеоли, діаметром 0,15—0,25 мм і завглибшки 0,06—0,3 мм, заповнені повітрям. Стінки альвеол вистелені од­ношаровим плоским епітелієм, покритим щільною плівкою речо­вини, що перешкоджає їх злипанню. Альвеоли пронизані густою мережею кровоносних судин — капілярів. Через їх стінки відбу­вається газообмін.

Легені покриті оболонкою—легеневою плеврою, що перехо­дить у пристінкову плевру, яка вистилає внутрішню стінку груд­ної порожнини.

Вузький простір між легеневою і пристінковою плеврою ут­ворює плевральну щілину, заповнену плевральною рідиною, її роль—полегшувати ковзання плеври при дихальних рухах.

Голосовий апарат і мовлення

Гортань є не тільки повітряносним органом, але і разом з ротовою порожниною є органом звукоутворення і члено­роздільного мовлення. У гортані між переднім і заднім хрящами натягнуті голосові зв'язки, що утворюють голосову щілину.

Одні з м'язів гортані при скороченні звужують щілину, інші— розширюють.

Звук голосу виникає в результаті коливання голосових зв'я­зок при видиханні повітря. Голос тим вищий, чим більша частотаколивань голосових зв'язок. Відтінки голосу, його тембр залежать від довжини голосових зв'язок, а звуки мовлення — від системи резонаторів, яку складають порожнини рота, гортані, носа і носоглотки при зміні положення язика, губ і ниж­ньої щелепи.