Субмукозний фіброматозний вузол, що народжується

Основні клінічні прояви:

- гострий початок захворювання на фоні діагностованої фіброміоми матки;

- виражений больовий синдром, можливо і калаптоїдний стан (болі мають частіше переймоподібний характер);

- кров’янисті виділення з матки

- хронічна постгеморагічна анемія, яка виникає внаслідок порушення серцево-судинної системи, запаморочення, слабкість;

- при вагінальному дослідженні - шийковий канал заповнений вузлом або вузол вже народився у піхві;

- при бімануальному дослідженні - збільшення матки, бочкоподібна шийка матки, відкрите зовнішнє вічко, щільний округлої форми утвір, який можна обійти пальцем з усіх сторін і визначити положення ніжки вузла та її характер.

Алгоритм дій лікаря.

Провести диференційну діагностику.

1. Шийкова вагітність. Шийка матки має бочкоподібну форму, зовнішнє вічко розташоване ексцентрично в залежності від того, в якій ділянці знаходиться плідне яйце. Тіло матки більш щільне, ніж шийка, а також рідко менше її розміру. Для шийкової вагітності характерна рання поява кров’янистих виділень. Діагностується шийкова вагітність, як правило, коли починається кровотеча, при обстеженні в дзеркалах.

2. Аборт в ходу. Шийка матки вільно пропускає палець за внутрішнім вічком або в цервікальному каналі, супроводжується кровотечею: видалення плідного яйця кюреткою припиняє її, набуває звичну форму.

3. Екзофітна форма раку шийки матки. Пухлина розростається в бік піхви і нагадує зовні кольору капусти. Розпад її супроводжується значною кровотечею відразу після вагінального дослідження чи травматичного введення дзеркал.

4. Найбільш ранній симптом раку ендометрію - виділення водянистого характеру, до яких приєднуються кров’янисті виділення. Значна кровотеча, як правило, спостерігається при значній величині пухлини та її розпаді. Больовий синдром з’являється лише при перерозтягненні маткових стінок або при проростанні пухлини через стінку матки чи сусідніх органів. Діагностичне вишкрібання і біопсія ендометрію (значний крихтоподібний зіскоб - свідчить на користь раку ендометрію).

5. Дисфункціональні маткові кровотечі, обумовлені порушенням ритмічної секреції гормонів яєчника або пов’язані з органічними змінами в матці.

Не супроводжуються больовим синдромом. Кровотеча може бути значною і набувати навіть профузного характеру, проте вона припиняється після вишкрібання порожнини матки чи нормалізації менструального циклу (консервативними методами лікування). Остаточно підтверджує діагноз гістологічне дослідження ендометрію.

Алгоритм дій лікаря.

Провести диференційну діагностику з гострим апендицитом, перекрутом ніжки пухлини яєчника, пельвіоперитонітом некрозом, фіброматозного вузла.

Пельвіоперитоніт.

Це вторинний запальний процес очеревини малого тазу на основі запалення матки, додатків, піосальпінксу або піовара.

З’являються сильні болі внизу живота, підвищення температури до 39Сº, нудота, блювота, біль при сечовипусканні і дефекації, прискорюється пульс, симптом Боткіна - Блюмберга позитивний нижче пупка.

В крові відмічається лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ. При огляді: гіперемія шкіри обличчя, живіт помірно здутий, приймає участь в акті дихання, чим пельвіоперитоніт відрізняється від перитоніту. При покашлюванні посилюється біль внизу живота.

Піхвове обстеження частіше дуже болюче, при можливості за маткою визначається інфільтрат, що випинає заднє склепіння. З діагностичною метою проводиться пункція черевної порожнини через заднє склепіння.

При вчасній діагностиці і адекватному лікуванні перераховані симптоми поступово зникають, стан хворої поліпшується. При прогресуванні процесу розвивається дифузний перитоніт.

Розрив піосальпінксу (піоовару)

Основні клінічні прояви.

- виражений больовий синдром, колаптоїдний стан, різка слабкість, нудота, блювота, гикавка, блідість шкіри, сухий язик;

- раптове підвищення температури тіла до 39-40С, пульс до 100 уд/хв і більше, озноби, холодний піт, зниження діурезу;

- здуття живота, затримка сечовипускання, рідкий кал, ригідність м’язів черевної стінки в ділянці найбільш вираженої болючості. Позитивні симптоми подразнення очеревини в нижніх ділянках живота, а при розлитому перитоніті - у всіх ділянках може розвиватися клініка септичного шоку.

Загальній аналіз крові - лейкоцитоз, нейтрофільний зсув формули вліво, прогресуюча анемія, позитивна реакція на С-реактивний білок, підвищення сіалових кислот вище 260 ОД. Загальний аналіз сечі - альбумінурія, лейкоцити, еритроцити, циліндрурія. Пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви - гнійний чи серозно-гнійний вміст. Лапароскопія виявляє вільну рідину в черевній порожнині (серозну, серозно-гнійну), маткова труба збільшена, неправильної форми із злуковими нашаруваннями.

УЗД - наявність вільної рідини в малому тазу.

Алгоритм дій лікаря.

Провести диференційну діагностику.

1. Позаматкова вагітність. Раптовий біль внизу живота з ірадіацією, інколи в плече і лопатку (френікус-симптом, обумовлений подразненням діафрагмального нерва), холодний піт, зниження АТ. Вагінально: кров’янисті виділення, матка дещо збільшена, як при вагітності, позитивний симптом Соловйова (матка «плаває»).

Лікувальні заходи при піосальпінксі.

Комплексна передопераційна підготовка (при загрозі септичного шоку - в межах 1,5-2 годин), включає: боротьбу з ацидозом і гіповолемією (до 1200мл рідини включаючи свіжезаморожену плазму 200мл, корекцію електролітичного балансу: ацидозу (сольові розчини до 200-300мл, 3-5% гідрокарбонат натрію до 50-100мл/кг), введення 30-60мг преднізолону, інгібіторів протеаз (Городокс до 100 тис.ОД, Трасилол до 75тис. ОД, Котрикал до 30тис. ОД), Глюкоза 20% з інсуліном кожні 3-4г сухої глюкози 1ОД інсуліну; антибіотики внутрішньовенно в максимальних дозах. В подальшому лапаротомія. Об’єм оперативного втручання залежить від характеру процесу, супутньої патології статевих органів, важкості загального стану і віку хворої. При зниженні АТ нижче критичного рівня -дофамін в/в крапельно.

При важкому загальному стані хворої обмежуються відсмоктуванням гною, дренуванням черевної порожнини. Для кращого відтоку роблять контрапертури в здухвинним ділянках. Якщо дозволяє стан хворої, то видаляють джерело інфекції. Необхідно широко дренувати черевну порожнину через контрапертури і через заднє склепіння піхви. Післяопераційна інтенсивна терапія включає антибіотики, десенсибілізуючі, дезінтоксикаційні засоби, препарати харчування, вітаміни, імунокоректори.