Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску

Дисципліна Кримінальне право

Самостійна робота № 2

Тема 1.2. Принципи кримінального права України

Тема самостійної роботи №2

Особливості змісту принципів кримінального права України

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати принципи кримінального права України.

Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.

 

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

1. Міжгалузеві принципи кримінального права. Вплив міжгалузевих принципів права на зміст окремих інститутів та норм кримінального права України

1. Галузеві принципи кримінального права України. Їх основний зміст та особливості дії на сучасному етапі розвитку кримінального права України

1. Взаємодія принципів кримінального права України між собою. Можливість виникнення колізії (суперечностей) між окремими його принципами. Необхідність вирішення таких колізій на нормативно-правовому (законодавчому) рівні.

Методичні рекомендації

Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

При виконанні самостійної роботи та відповідях на запитання студенти повинні акцентувати увагу на тому, що

Кримінальне право поділяється на Загальну і Особливу час­тину (цей поділ законодавчо відбито в КК).

Загальна частина містить у собі норми, що визначають прин­ципи, інститути і поняття, в яких закріплені загальні положення, підстава та межі кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від криміналь­ної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК.

Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими ознаками і вказівку на покарання, що може бути призначене за кожний із злочинів. Ці норми відбиті в розділах Особливої частини КК.

Зазначені частини є "двома боками однієї медалі", вони не­розривні за своїм змістом і тільки разом створюють кримінальне право як систему, що складається з двох підсистем. Без Особ­ливої частини Загальна була б безпредметною, без Загальної час­тини Особлива не забезпечувала б законності у застосуванні її норм

 

Право в цілому і кримінальне право зокрема, базується на певних основоположних засадах, які безпосередньо закріплені в Конституції або випливають з її положень, а також із положень норм відповідної галузі права, а кримінальне право — із норм закону про кримінальну відповідальність. Ці засади звуться принципами (від лат. ргіпсіріит — основа, начало), тобто це ке­рівні ідеї, основні правила діяльності.

Кримінально-правові принципи — це основні, вихідні поло­ження, обов'язкові для законодавця, правозастосовчих органів і громадян у сфері боротьби зі злочинністю.

Принцип верховенства права (законності). Конституція України, має найвищу юридичну силу. Закони та інпгі нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і по­винні відповідати їй (ст. 8).

Кримінальний кодекс ґрунтується на Конституції та загаль­новизнаних принципах і нормах міжнародного права. Застосу­вання закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 1, 4 ст. З КК).

Принцип законності походить з формули "Nuttum crimen, пипа poena, sine lege" (Нема злочину, нема покарання без вказівки на те в законі).

Принцип рівності громадян перед законом, у тому числі й кримінальним.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України). Тобто всі особи, які вчинили злочин, незалежно від їх соціальних і демо­графічних даних однаково підлягають кримінальній відповідаль­ності.

Принцип індивідуальної юридичної відповідальності, в тому числі й кримінальної (ст. 61 Конституції України) полягає в тому, що відповідальність і покарання за вчинений злочин може нести тільки особа, яка цей злочин вчинила. Це конкретна фізич­на особа, що має всі ознаки суб'єкта злочину (ст. 18 КК).

Принцип наявності вини у діях особи для визнання її зло­чинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КК).

 

Невинне заподіяння шкоди, якою б вона тяжкою не була, не тягне кримінальної відповідальності. Принцип наявності вини визначається ôîðìóëîþ: "Nullum crimen, nulla poena sine culpa" (Нема злочину, нема покарання при відсутності вини).

Принцип справедливості (індивідуалізації) покарання по­лягає в тому, що покарання, яке призначається злочинцеві, по­винно максимально відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, особливостям особи винного та обставинам, що пом'як­шують та обтяжують покарання (ст. 65-67 КК). Для втілення цього принципу в життя санкції статей Особливої частини КК мають відносно-визначений і в абсолютній більшості — аль­тернативний характер. Ще більш широкі межі індивідуалізації покарання встановлені у ст. 69 КК, яка передбачає можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено зако­ном та нормами, які дозволяють за певних обставин звільнити винного від покарання.

Розглядуваний принцип охоплює також конституційне поло­ження про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юри­дичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопо­рушення (ч. 1 ст. 61). У КК воно інтерпретоване у ч. З ст. 2: Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідаль­ності за той самий злочин більше одного разу (Nemo debet bis puniri pro uno delicto).

Принцип гуманізму випливає зі ст. З Конституції, яка прого­лошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю. Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина є одним із найважливіших завдань кримінального права (ст. 1 КК).

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюд­ському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. З ст. 50 ÊÊ).

Призначаючи покарання, суд має виходити з того, що його вид і розмір повинні бути мінімально достатні для досягнення мети покарання. Принципу гуманізму відповідають також інститути звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, що особливо характерно для неповнолітніх злочинців тощо.

 

Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:

1) Яке значення мають конституційні принципи кримінального права?;

2) Яке місце принципи займають в системі кримінального права?;

3) Який основний зміст наукових підходів до вивчення проблеми принципів кримінального права?;

4) Які ви знаєте основні спеціальні принципи кримінального права?;