Загальні основи фізичної реабілітації

 

1. Якій фазі відновного процесу відповідає перший період ЛФК:

 

1. Раннім ознакам клінічного одужання.

2. Виразним ознакам клінічного одужання.

3. Повному клінічному одужанню.

4. Частковому клінічному одужанню.

5. Ніякій фазі не відповідає.

 

2. Якій фазі відновного процесу відповідає другий період ЛФК:

 

1. Раннім ознакам клінічного одужання.

2. Виразним ознакам клінічного одужання.

3. Повному клінічному одужанню.

4. Частковому клінічному одужанню.

5. Ніякій фазі не відповідає.

 

3. Якій фазі відновного процесу відповідає третій період ЛФК:

 

1. Раннім ознакам клінічного одужання.

2. Виразним ознакам клінічного одужання.

3. Повному клінічному одужанню.

4. Частковому клінічному одужанню.

5. Ніякій фазі не відповідає.

 

4. Дайте вірне визначення фізичної реабілітації як методу відновлювальної терапії:

 

1. Пасивна, симптоматична, специфічна, імунокорекційна та відновлювальна терапія.

2. Активна, біомеханічна, нейрогуморальна, сегментарно-рефлекторна та профілактична терапія.

3. Активна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та відновлювальна терапія.

4. Механічна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та загально-профілактична терапія.

5. Активна, специфічна, сегментарно-рефлекторна та загально-тренуюча терапія.

 

5. Призначення ЛФК і контроль за її проведенням здійснює:

 

1. Завідувач відділення.

2. Палатний лікар.

3. Медична сестра.

4. Лікар-фахівець з ЛФК.

5. Методист ЛФК.

 

6. Лікувальну гімнастику виконують:

 

1. 1-2 рази на день.

2. 3-4 рази на день.

3. 5-6 рази на день.

4. Кожні 1-2 години

5. 2 рази на тиждень.

 

7. Фізичні вправи, як засіб фізичної реабілітації, визначаються так:

 

1. Рухи різноманітними частками тіла.

2. Скорочення м’язів з різними фізичними навантаженнями.

3. Цілеспрямовані дозовані рухи тіла.

4. Рухова діяльність на тренажерах, тредбанах.

5. Різноманітна рухова діяльність.

 

8. Визначте засоби фізичної реабілітації:

 

1. Гімнастичні вправи, спортивно-прикладні, ігрові, спеціальні.

2. Ходьба, теренкур, біг підтюпцем, плавання.

3. Фізичні вправи, руховий режим, натуральні чинники природи, масаж, механотерапія.

4. Заняття оздоровчою фізичною культурою, масаж.

5. Фізичні вправи, масаж, трудотерапія.

 

9. Лікувальна гімнастика, як основна форма фізичної рабілітації, складається з вправ:

 

1. З предметами, на снарядах, на тренажерах.

2. Ізометричних, ізотонічних, ідеомоторних.

3. Загально-зміцнюючих, дихальних, спеціальних.

4. На розвиток сили, швидкості, спритності.

5. На розвиток витривалості і координації рухів.

 

10. Лікувальна гімнастика на організм хворого здійснює:

 

1. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, спеціально-направлений вплив.

2. Загально-розвиваючий, активізуючий, спеціально-направлений, патогенетичний, симптоматичний вплив.

3. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, функціонально-відновлювальний, компенсаторно-розвиваючий, профілактичний вплив.

4. Загально-зміцнюючий, спеціально-направлений, активізуючий, заспокійливий вплив.

5. Загально-тренуючий, тонізуючий, трофічний, спеціально-направлений, нормалізуючий вплив.

11. Ранкова гігієнічна гімнастика направлена на:

 

1. Стимуляцію функції серцево-судинної системи.

2. Стимуляцію діяльності всього організму.

3. Стимуляцію функції системи дихання.

4. Стимуляцію функції зубо-щелепної системи.

5. Стимуляцію функції нервової системи.

 

12. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ:

 

1. Тонізуючий, трофічний, формування компенсацій та нормалізація функцій.

2. Гуморальний, трофічний, формування компенсацій симптоматичний.

3. Нервово-рефлекторний, формування компенсацій та нормалізація функцій.

4. Механічний, тонізуючий, трофічний, формування компенсацій.

5. Стимулюючий, відновний, трофічний, нормалізація функцій.

 

13. Основні форми фізичої реабілітації це:

 

1. Фізичні вправи, дозоване плавання, прогулянки, біг підтюпцем.

2. Ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття за завданням лікаря.

3. Фізичні вправи, руховий режим, природні чинники, лікувальний масаж, механотерапія.

4. Фізичні вправи, дозована ходьба, гімнастика у воді, трудотерапія.

5. Фізичні вправи, дозована ходьба, теренкур, елементи спорту.

 

14. Методами проведення занять з фізичної реабілітації є:

 

1. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний.

2. Лікувальна гімнастика, самостійні заняття, масаж.

3. Ранкова гімнастика, лікувальна гімнастика, дозований біг.

4. Гімнастичний, спортивно-прикладний, ігровий.

5. Груповий, самостійний.

 

15. Методами проведення процедури лікувальної фізкультури є:

1. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний.

2. Ранкова гігієнічна гімнастика, теренкур, біг підтюпцем.

3. Гімнастичний, спортивно-прикладний ігровий, факультативний.

4. Лікувальна гімнастика, лікувальний масаж, механотерапія.

5. Комплексний, груповий, самостійний, індивідуальний.

 

16. З якою метою використовуються засоби фізичної реабілітації:

 

1. Лікувально-профілактичною.

2. Для більш швидкого відновлення здоров’я і працездатності хворого.

3. Ліквідації наслідків патологічного процесу.

4. Всі наведені відповіді вірні.

5. Є невірні відповіді.

 

17. Руховий режим хворому призначається з урахуванням:

 

1. Індивідуальних особливостей клінічного перебігу захворювання.

2. Статі, віку, фізичної підготовленості.

3. Стійкості до гіпоксії, перегрівання та переохолодження.

4. Усі відповіді вірні.

5. Є невірні відповіді.

 

18. Призначте руховий режим хворому з протипоказаннями до занять фізичної реабілітації у клініці:

 

1. Суворий, ліжковий.

2. Розширений, ліжковий.

3. Ліжковий.

4. Палатний.

5. Вільний.

 

19. Призначте руховий режим хворому із значними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

 

1. Щадний.

2. Щадно-тренуючий.

3. Тренуючий.

4. Інтенсивно-тренуючий.

5. Інтенсивний.

 

20. Призначте руховий режим хворому із незначними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

 

1. Щадний.

2. Щадно-тренуючий.

3. Тренуючий.

4. Інтенсивно-тренуючий.

5. Інтенсивний.

 

21. Призначте руховий режим хворому без обмежень функціональних можливостей організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

 

1. Щадний.

2. Щадно-тренуючий.

3. Тренуючий.

4. Інтенсивно-тренуючий.

5. Інтенсивний.

 

22. Виберіть руховий режим амбулаторно-поліклінічного етапу реабілітації пацієнту, який не має суттєвих відхилень функціональних резервів організму і хоче розширити їх рівень:

 

1. Щадний.

2. Щадно-тренуючий.

3. Тренуючий.

4. Інтенсивно-тренуючий.

5. Інтенсивний.

 

Фізична реабілітація при захворюваннях серцево-судинної системи.

 

 

1. Клас важкості інфаркту міокарда на стаціонарному етапі реабілітації залежить від:

 

1. Глибини і обширності ураження, супутніх захворювань, віку хворого.

2. Глибини і обширності ураження, віку хворого, коронарної недостатності.

3. Глибини і обширності ураження, ускладнень, коронарної недостатності.

4. Ускладнень коронарної недостатності, віку хворого, супутніх захворювань.

5. Суб’єктивного стану хворого.

 

2. На ліжковому режимі при інфаркті міокарду ЛГ спрямована на:

 

1. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, стимуляція обміну речовин.

2. Тренування в підніманні по сходах.

3. толерантності організму до фізичних навантажень.

4. Заняття теренкуром.

5. Підвищення рівня фізичного стану хворого.

 

3. Електрокардіограма спортсменів з дистрофією міокарда І стадії характеризується:

 

1. Зниженням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6.

2. Зниженням амплітуди зубця R.

3. Збільшенням амплітуди зубця Т, поява синдрому Tv1 > Tv6.

4. Зниженням вольтажу всіх зубців ЕКГ.

5. Підвищенням вольтажу всіх зубців ЕКГ.

 

4. Для виявлення патогенетичних механізмів і характеристики дистрофічних процесів в міокарді ЕКГ реєструють під час:

1. Дихальних функціональних проб.

2. Проб з фізичним навантаженням.

3. Фармакологічних проб.

4. Всі відповіді вірні.

5. Є невірні відповіді.

 

5. Основними завданнями фізичної реабілітації для хворих із ішемічною хворобою є:

1. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, зменшення потреби міокарду у кисні.

2. Підвищення толерантності до фізичних навантажень.

3. Відновлення нормального стереотипу дихання.

4. Всі відповіді вірні.

5. Є невірні відповіді.

 

6. У хворих на інфаркт міокарда виділяють наступну кількість класів важкості:

1. Один.

2. Два.

3. Три.

4. Чотири.

5. П’ять.

 

7. Основні завдання ЛФК при реабілітації хворого на інфаркт міокарда (ІМ) на суворому ліжковому руховому режимі:

 

1. Розширення рухової активності, підвищення адаптації до зростаючих навантажень побутового характеру.

2. Стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу, посилення репаративних процесів у міокарді, поступове розширення рухової активності.

3. Розвиток компенсаторних можливостей серцево-судинної системи, вторинна профілактика загострень ішемічної хвороби серця (ІБС).

4. Поліпшення периферичного кровообігу, підвищення адаптації до зростаючих фізичних навантажень, відновлення працездатності.

5. Запобігання ускладненням, поліпшення периферичного кровообігу, стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу і обміну у міокарді.

 

8. Діастолічний артеріальний тиск спортсменів у стані спокою:

1. Підвищується до 90 мм рт.ст.

2. Підвищується до 95 мм рт.ст.

3. Суттєво відрізняється від тиску у нетренованих.

4. Знижується до 60 – 70 мм рт.ст.

5. Знижується до 50 – 55 мм рт.ст.

 

9. У спортсменів приглушеність тонів серця при аускультації вважається фізіологічною, якщо вона зумовлена:

1. Вираженою гіпертрофією міокарду внаслідок фізичного навантаження.

2. Підвищенням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

3. Значним розвитком м’язів у місцях, де вислуховують серце.

4. Зниженням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

5. Зменшенням ударного обсягу серця.

 

10. Пульсовий артеріальний тиск непрямо відображає:

1. Коронарний кровоток.

2. Ударний обсяг серця

3. Хвилинний обсяг серця.

4. Загальний периферичний опір.

5. Кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка серця.

 

11. ЕКГ спортсменів з дистрофією міокарда після проби фізичним навантаженням в більшості випадків:

1. Погіршується.

2. Нормалізується.

3. Не змінюється.

4. Знижується вольтаж зубців ЕКГ.

5. Підвищується вольтаж зубців ЕКГ.

 

12. Найчастіше гостра дистрофія міокарда розвивається у спортсменів, які тренують переважно:

1. Витривалість.

2. Силу.

3. Швидкісно-силові якості.

4. Координацію.

5. Спритність.

 

13. Під час заняття на підтримуючому етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда ЧСС не повинна перевищувати:

1. 100 ударів за 1 хв.

2. 110 ударів за 1 хв.

3. 120 ударів за 1 хв.

4. 130 ударів за 1 хв.

5. 140 ударів за 1 хв.

 

14. На ліжковому режимі при інфаркті міокарда (ІМ) ЛГ спрямована на:

1. Стимуляцію скоротливості міокарда.

2. Тренування в підніманні по сходах.

3. Адаптацію до зростаючих фізичних навантажень.

4. Стимуляцію екстракардіальних факторів кровообігу.

5. Підвищення рівня фізичного стану хворого.

 

15. Тривалість занять ЛГ на суворому ліжковому режимі при інфаркті міокарда:

1. 8 – 10 хв.

2. 10 – 15 хв.

3. 20 – 30 хв.

4. 30 – 50 хв.

5. до 60 хв.

 

16. Для дистонічної реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є:

1. На фоні незначного прискорення пульсу та підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0».

2. На фоні значного прискорення пульсу систолічного тиску різко знижується, діастолічний тиск досягає «0».

3. На фоні значного прискорення пульсу і підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до «0» протягом 2 хв. і більше.

4. Всі показники збільшуються.

5. Всі показники зменшуються.