ТЕМА. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305). З об'єктивної сто­рони контрабанда — це незаконне переміщення наркотичних засо­бів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів через мит­ний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305, відно­ситься до злочинів з формальним складом. Він є закінченим з мо­менту фактичного незаконного переміщення через кордон вказаних предметів. Кримінальна відповідальність настає за сам факт неза­конного переміщення цих предметів через кордон, незалежно від то­го, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.

З суб'єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі пря­мого умислу, при якому особа усвідомлює не тільки факт перемі­щення предмета злочину через митний кордон, а й бажає цього.

Мотиви контрабанди можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для на­живи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 305 передбачає відповідальність за вчинення кон­трабанди повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засо­би чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні ре­човини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах.

Повторність має місце, якщо контрабанда здійснюється хоча б у другий раз, незалежно від того, була чи не була особа судимою за перший злочин.

Вчинення контрабанди за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо у вчиненому брали участь дві або більше осіб, які зазда­легідь домовилися про спільне її вчинення (див. ч. 2 ст. 28). Понят­тя особливо небезпечних наркотичних засобів, поняття великого і особливо великого розмірів розглядалися в параграфі першому цього розділу.

У частині 3 ст. 305 передбачена відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекур­сорів, вчинену організованою групою (див. ч. 2 ст. 28), а також як­що предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні ре­човини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 305 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були пред­метом контрабанди; за ч. 2 ст. 305 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психот­ропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна; за ч. З ст. 305 — позбавлен­ня волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсо­рів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306). Предметом злочину є фінансові кошти (гроші, цінні папери, акції), отримані в результаті наркобізнесу, а також об'єкти приватизації, обладнання та інше майно підприємств, організацій або установ, яке приватизоване або придбане за ці фі­нансові кошти.

Об'єктивна сторона цього злочину може полягати в одній із таких дій: розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозді­лах; придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають прива­тизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб; викорис­тання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу вказаних предметів.

Розміщення передбачає відкриття від імені фізичної чи юридич­ної особи рахунку в банку або внесення коштів на існуючий раху­нок, переведення з іншого рахунку, вкладення грошей в фонди під­приємств, організацій, установ або їх філії та інші легально існуючі структури, незалежно від форм власності.

Придбання — це купівля та інші форми отримання у власність об'єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробни­чих та інших потреб. Способи придбання можуть бути різними (на аукціоні, конкурсі, придбання акцій, шляхом оформлення договору купівлі-продажу тощо) і здійснюватися особисто, через довірених осіб, разом з іншими особами.

Придбання обладнання передбачає різні форми купівлі та отри­мання у власність обладнання, механізмів, апаратури, техніки, ви­робничих і переробляючих ліній єдиного циклу тощо. Причому таке придбання здійснюється для виробничих та інших потреб, як прави­ло, з метою їх використання за призначенням і отримання в майбут­ньому вигоди.

Використання коштів, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур­сорів з метою продовження незаконного обігу з вказаними предме­тами, передбачає подальше фінансування такої діяльності (наприк­лад, посів і вирощування рослин, що містять наркотики, їх вироб­ництво, виготовлення, переробка, зберігання, перевезення, пересил­ка тощо).

Закінченим злочин є з моменту здійснення будь-якої вказаної дії.

Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає наявність пря­мого умислу, поєднаного з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур­сорів.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 306 передбачає вчинення вказаних дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах. Під великим розміром розуміють кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші кваліфікуючі ознаки розглядалися раніше при аналізі злочи­ну, передбаченого ст. 305.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 306 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 306 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти ро­ків з позбавленням права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, збері­гання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засо­бів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307). Об'єк­тивна сторона злочину передбачає незаконне виробництво, виго­товлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психот­ропних речовин або їх аналогів. Для наявності складу злочину до­сить вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Під незаконним виробництвом слід розуміти виготовлення нар­котичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з викорис­танням механізмів, промислових ліній і комплексів тощо. Причому виробництво передбачає систематичну, постійну злочинну діяль­ність, що здійснюється, як правило, на професійній основі і з профе­сійним обладнанням.

Незаконне виготовлення — це будь-які дії, внаслідок яких бу­ли отримані наркотичні засоби, психотропні речовини або їх анало­ги. Під виготовлення підпадають і дії з переробки, рафінування (очи­щення) з метою підвищення їх концентрації або наркотичного ефек­ту. Відповідальність за ст. 307 настає незалежно від способу виго­товлення (в домашніх чи лабораторних умовах, шляхом хімічних реакцій тощо), їх вигляду та кількості.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного отриман­ня (виходу) наркотичних засобів або психотропних речовин.

Придбання — це отримання наркотичних засобів або психот­ропних речовин у самого виготівника або інших осіб (купівля, отри­мання в обмін, в рахунок сплати боргу, в дарування або позики, а також привласнення знайденого). Причому придбання може бути як відшкодувальним, так і безвідплатним.

Придбання є закінченим злочином з моменту фактичного отри­мання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Під зберіганням слід розуміти фактичне володіння наркотични­ми засобами або психотропними речовинами (при собі, в приміщен­ні, в тайнику чи інших місцях). Причому для кваліфікації вчиненого не має значення, чи є винний власником чи ні, здійснюється збері­гання тимчасово або постійно, а також місце зберігання.

Зберігання може здійснюватися як таємно, так і відкрито. Під зберігання підпадає також носіння наркотичних засобів і психотроп­них речовин. Зберігання цих предметів є триваючим злочином. Він вважається закінченим вже з моменту первинного фактичного воло­діння ними.

Перевезення — це переміщення наркотичного засобу або пси­хотропної речовини з одного місця в інше будь-яким транспортним засобом, по землі, воді або у повітрі. Перевізником може бути як сам власник, так і інші особи, в тому числі й ті, які діють за винаго­роду.

Пересилання здійснюється у вигляді відправлення багажем або поштою. Закінченим злочин вважається з моменту відправки, неза­лежно від того, чи отримав адресат наркотичні засоби або психо­тропні речовини, чи ні. Якщо ж особа була затримана при оформ­ленні документів на відправку, то його дії належить кваліфікувати як замах на пересилку (статті 15 і 307).

Збут — це будь-яка форма передачі або реалізації наркотичних засобів або психотропних речовин, в результаті якої вони перехо­дять у володіння і розпорядження інших осіб (продаж, дарування, обмін, передача і оплата в борг, і навіть введення ін'єкцій іншій осо­бі тощо).

Збут вказаних речовин, поєднаний із схилянням до їх вживання, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених стат­тями 307 і 315.

Збут є закінченим злочином з моменту передачі наркотичного засобу і психотропної речовини іншій особі, незалежно від того, роз­порядилася вона ним чи ні.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин.

У більшості випадків цей злочин вчинюється з корисливих моти­вів і з корисливою метою.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 307 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308— 310, 312, 314, 315 і 317 цього Кодексу, або із залученням неповно­літнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового пере-

бування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбав­лення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особли­во небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини

Під повторністю злочинних діянь слід розуміти здійснення хоча б однієї із злочинних дій, вказаних в ст. 307, незалежно від того, бу­ла чи не була особа судима за першу з них.

Для кваліфікації вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308—310, 312, 314, 315 і 317 КК, або із залученням неповнолітнього не має значення, досяг чи не досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності. Якщо він досяг 16-річного віку, то підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 307.

Частина 3 ст. 307 передбачає відповідальність за дії, визначені у частинах 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні ре­човини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 307 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 307 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна; за ч. З ст. 307 — позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні ре­човини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняєть­ся від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті, ч. 1 статті 309).

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, збері­гання перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

(ст. 309). Об'єктивна сторона цього злочину така сама, як і зло­чинів, відповідальність за які передбачена ст. 307.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел та від­сутність мети збуту, тобто подальшої передачі зазначених предметів або реалізації їх іншим особам.

Кваліфікуючі ознаки злочину такі самі, як і в ст. 307.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 309 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 309 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. З ст. 309 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

(ст. 310). Предметом злочину є насіння або рослини снотворного маку чи конопель. Посів або вирощування інших рослин, які містять наркотичні речовини, не утворить складу цього злочину.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в незаконному посі­ві або вирощуванні вказаних сільськогосподарських культур.

Посів — це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеці­ально підготовлених, так і порожніх. Злочин визнається закінченим з моменту внесення насіння або розсади в грунт незалежно від по­дальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі.

Вирощування — це догляд (рихлення, прополювання, букети-ровка, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами і схода­ми з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявнос­ті вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам вин­ний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими.

Закінченим злочин вважається з моменту здійснення дій, спря­мованих на поліпшення зростання вказаних культур, незалежно від того, чи був вирощений або зібраний урожай з ділянок, що обробля­ються. На кваліфікацію злочину не впливають ні розмір площі, що засіяна чи обробляється, ні приналежність земельної ділянки.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що здійснює посів або вирощування рослин, що містять наркотики і заборонені до обробітку, і бажає цього.

Мотиви, якими керується особа, можуть бути різними і на ква­ліфікацію злочину не впливають. У більшості випадків вони носять корисливий характер. Якщо посів або вирощування вказаних рос­лин здійснюється з метою виготовлення наркотичних засобів, збуту урожаю, то вчинене утворить собою приготування до злочинів, вка­заних у ст. 307 або ст. 309. У цих випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 310 встановлена відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за ч. 1 ст. 310 чи яка раніше вчинила один із зло­чинів, передбачених статтями 307, 309, 311 і 317, або вчинення за­значених дій за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або вирощування снотворного маку чи ко­нопель у кількості п'ятисот і більше рослин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 310 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 310 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, збері­гання, перевезення чи пересилання прекурсорів (ст. 311). Предметом цього злочину є прекурсори. Об'єктивна сторона та ознаки, що становлять її зміст, аналогічні складу злочину, передба­ченого ст. 307.

Відмінна ознака, що відноситься до характеристики суб'єктив­ної сторони злочину, полягає в тому, що дії винний вчиняє з метою використання для виробництва або незаконного виготовлення нар­котичних засобів чи психотропних речовин. Кваліфікуючі ознаки злочину розглядалися раніше при аналізі злочинів, передбачених статтями 305, 307 і 309.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 311 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 311 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. З ст. 311 — позбавлення волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 особа, яка добровільно здала прекур­сори, що призначалися для виробництва або виготовлення нарко­тичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх при­дбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за неза­конні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, переве­зення, пересилання (ч. 1 цієї статті).

Порушення встановлених правил обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

(ст. 320). З об'єктивної сторони цей злочин полягає в порушенні встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушенні правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пере­силання чи використання наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин.

Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів регулюється Законом України «Про обіг в Україні нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р.¹. Ці питання регламентуються «Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. № б²; наказом МОЗ України від 18 грудня 1997 р. № 356³; наказом Мінпрому України від 19 червня 1997 р. № 104, яким затверджена Інструкція про по­рядок виробництва, зберігання, перевезення і реалізації прекурсо­рів⁴.

Відповідно до встановленого порядку культивування снотворно­го маку (опійного та олійного) чи конопель може здійснюватися тільки на підставах і в об'ємі, передбачених державним замовлен­ням. Ці питання вирішуються Мінагропромом, іншими органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на заняття такою діяльністю дається на підставі ліцензії чи дозволу, що вида­ються уповноваженими органами виконавчої влади.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений як умисно, так і через необережність.

Суб'єкт цього злочину — особа, уповноважена додержуватися встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи викорис­тання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Частина 2 ст. 320 передбачає відповідальність за вчинення вка­заних дій повторно або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у вели-ких розмірах, або призвели до викрадання, привласнення, вимаган­ня наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи пре­курсорів, або заволодінню ними шляхом шахрайства чи зловживан­ня службовою особою своїм службовим становищем.

Характеристика цих кваліфікуючих ознак розглядалася при вис­вітленні складів злочинів, передбачених статтями 305, 307, 312 і

313.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 320 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 320 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, пе­ревезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 321). З об'єктивної сто­рони цей злочин полягає у незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, перевезенні, пересиланні або зберіганні з метою збуту, збуті отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, здійснення таких дій щодо об­ладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, без спеціального на те дозволу.

Предметом цього злочину є отруйні і сильнодіючі речовини, а також обладнання, призначене для їх виробництва чи виготовлення.

Інші ознаки складу злочину, зазначені в ст. 321, аналогічні зло­чину, передбаченому ст. 307.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 321 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення во­лі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 321 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до двох рокі

§ 3. Злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення

Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних за­собів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим ста­новищем (ст. 308). Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вказаних діях із заволодіння наркотичними засобами.

Поняття викрадення (крадіжка, грабіж), привласнення, вимаган­ня, заволодіння цими предметами шляхом шахрайства повністю від­повідають їх аналізу щодо злочинів, передбачених статтями 185, 186, 189, 190 і 191 (див. розділ VII підручника).

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом.

Суб'єктом викрадення, вимагання і розбою є особа, яка досягла 14-річного віку; шахрайства — 16-річного віку, привласнення — особа, якій ці предмети ввірені або знаходяться у її веденні.

Частина 2 ст. 308 передбачає відповідальність за вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із за­стосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здо­ров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 314, 317, або у великих розмірах, а та­кож заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовина­ми або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.

У частині 3 ст. 308 встановлена відповідальність за дії, передба­чені частинами 1 або 2 ст. 308, якщо вони вчинені в особливо вели­ких розмірах, або організованою групою, або шляхом розбою з ме­тою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з на­сильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 308 — позбавлення волі на строк від трьох до шести років; за ч. 2 ст. 308 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох ро­ків та з конфіскацією майна; за ч. З ст. 308 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312). Об'єктивна сторона цього злочину та її ознаки аналогічні злочину, передбаченому ст. 308.

Суб'єктивна сторона цього злочину, крім прямого умислу, пе­редбачає і спеціальну мету — збут прекурсорів іншим особам або їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, пси­хотропних речовин або їх аналогів.

Кваліфікуючі ознаки цього злочину висвітлені раніше при харак­теристиці складу злочину, передбаченого ст. 308.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 312 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення во­лі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 312 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. З ст. 312 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних за­собів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318). Об'єк­тивна сторона цього злочину виражається в одній з дій: незакон­ному виготовленні, підробленні, використанні або збуті підроблених чи незаконно одержаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для виробництва або виготовлення цих засобів чи ре­човин.

Незаконне виготовлення документа передбачає будь-який спосіб виготовлення фальшивого документа, подібного до справжнього, який перебуває в обігу. Способи виготовлення можуть бути різни­ми: за допомогою технічних засобів, від руки, шляхом ксерокопію­вання, з використанням іншої техніки тощо.

Незаконне підроблення документів означає повну або часткову зміну змісту вже оформленого справжнього документа, а також складання документа з внесенням до нього даних, які повністю або частково не відповідають дійсності.

Під використанням документа розуміють його пред'явлення до офіційних органів з метою отримання наркотичних засобів, психо­тропних речовин або прекурсорів.

Під збутом підроблених або незаконно отриманих документів слід розуміти будь-яку форму їх передачі або реалізації іншим осо­бам. Причому збут документа передбачає будь-який спосіб його від­чуження: продаж, дарування, обмін, передача в борг, сплата боргу тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєдна­ний з метою отримати замість документа наркотичні засоби або пси­хотропні речовини.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа.

Частина 2 ст. 318 передбачає відповідальність за вчинення зло­чину повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або осо­бою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306—317.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 318 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 318 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Незаконна видача рецепта на право придбання нарко­тичних засобів або психотропних речовин (ст. 319). Предмет цього злочину — рецепт—документ, який дає право на придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

З об'єктивної сторони цей злочин виражається в незаконній видачі рецепта на право придбання вказаних засобів і речовин. Згід­но з Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 ро­ку¹ видача лікарями рецептів громадянам на право придбання ними вказаних засобів і речовин здійснюється на основі правил, встанов­лених Міністерством охорони здоров'я України. Порушення цих правил свідчить про незаконність видачі рецепта. Незаконна видача лікарем має місце у випадках, коли рецепт виданий особі, яка не має права на придбання наркотичних засобів або психотропних ре­човин як ліків; або в ньому збільшена кількість допустимої дози від­пуску наркотичних засобів або психотропних речовин тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту видачі, тобто з момен­ту передачі незаконного рецепта іншій особі.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним з корисливими мотивами чи з іншими особис­тими інтересами.

Суб'єктом цього злочину є лікар, який видав рецепт. Якщо не­законний рецепт виписаний іншою особою, відповідальність настає

за ст. 318.

Частина 2 ст. 319 передбачає відповідальність за вчинення тієї

самої дії повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 319 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 319 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до трьох років.

Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, при­значеного для виготовлення наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шля­хом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313). Предметом цього злочину є обладнання, призначене для виготовлення нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Інші ознаки складу злочину, вказані в ст. 313, аналогічні злочи­ну, передбаченому ст. 308.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 313 — штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 313 — позбавлення волі на строк від двох до шести років; за ч. З ст. 313 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

§ 4. Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу

Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 314). З об'єктивної сторони злочин полягає в незаконному введенні будь-яким спосо­бом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи всупереч її волі.

Під незаконним введенням розуміють будь-які примусові дії, спрямовані на введення в організм іншої особи зазначених засобів і речовин (ін'єкція, шляхом додавання в їжу, лікарські препарати, на­пої тощо).

Способи примусового незаконного введення в організм іншої особи наркотичних засобів і психотропних речовин можуть бути різ­ними — це обман, примушування, насильство. Лише їх застосуван­ня свідчить про введення в організм вказаних засобів і речовин всу­переч волі іншої особи.

Слід зазначити, що спосіб введення, вид наркотичного засобу чи психотропної речовини, його кількість на кваліфікацію не вплива­ють. Введення в організм іншої особи наркотичних засобів лікарем, хоч і всупереч волі цієї особи або без її згоди, з метою профілактики або лікування, не містить складу цього злочину.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Мотиви, якими керується винний, можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 314 встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчи­нені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, пе­редбачених статтями 306—312, 314—318, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Частина 3 ст. 314 передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або осо­би, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов'язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана­логів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 314 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 314 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років; за ч. З ст. 314 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів (ст. 315). З об'єктивної сторони схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це дії винного, спрямовані на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити їх. Стаття 315 передбачає особливий вид підбурювання, причому воно може бути як одиничним, так і ба­гаторазовим, що на кваліфікацію вчиненого не впливає. Схиляння може бути вчинене тільки в формі активної дії і тільки щодо кон­кретної особи. Способи схиляння можуть бути різними: умовляння, пропозиція, надання порад, прохання, лестощі, примушування, пе­реконання, залякування, підкуп, обіцянка винагороди або іншої ви­годи, погроза припинити шлюбні або дружні відносини тощо. Пере­раховані дії можуть виражатися словесно, в конклюдентних діях, у письмовій формі, з використанням техніки тощо.

Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спря­мованих на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити наркотич­ні засоби, незалежно від того, чи вдалося викликати у потерпілого це бажання.

Якщо при схилянні до вживання наркотичних засобів особа ще й збувала їх або сприяла їх викраденню, виробництву, виготовлен­ню, придбанню, зберіганню, перевезенню або пересиланню, її дії на­лежить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених стаття­ми 315 і 308 або 309.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю спеціальної мети — викликати у потерпілого бажання вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

Частина 2 ст. 315 передбачає схиляння до вживання наркотич­них засобів, вчинене повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314 і 317. При цьому винний усвідомлює або за всіма обставинами справи повинен був і міг усвідомлювати, що він збуджує бажання споживати нарко­тики саме у особи, яка не досягла 18-річного віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 315 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 315 — позбавлення волі на строк від п'яти до два­надцяти років.

Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

(ст. 316). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується діями, які полягають у публічному або груповому незаконному вжи­ванні наркотичних засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях ма­сового перебування громадян. Під публічним вживанням слід розуміти відкрите вживання нар­котичних засобів у присутності третіх осіб, які усвідомлюють харак­тер того, що відбувається.

Вчинення цих дій групою осіб передбачає, що у процесі вживан­ня наркотичних засобів беруть участь дві або більше осіб. Присут­ність сторонніх осіб при цьому не обов'язкова. Для кваліфікації не має значення, вживали учасники групи наркотичні засоби послідов­но чи одночасно.

Місцем вчинення злочину є територія, призначена для проведен­ня навчальних, спортивних і культурних заходів або інші місця ма­сового перебування громадян (пляжі, вокзали, парки, дитячі май­данчики, вулиці, площі, підземні переходи тощо)

Закінченим злочин є з моменту вживання (прийняття) нарко­тичного засобу, незалежно від того, чи доведений винний до стану наркотичного сп'яніння.

З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умис­лом.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 316 передбачає відповідальність за вчинення тих самих дій повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочи­нів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317 і 318.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 316 — обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на строк до трьох ро­ків; за ч. 2 ст. 316 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Організація або утримання місць для незаконного вжи­вання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317). З об'єктивної сторони цей злочин характеризується вчиненням однієї з таких дій: організація або утримання місць для незаконного вживання, вироб­ництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речо­вин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою.

Під організацією таких місць слід розуміти злочинні дії, спрямо­вані на пошук приміщення, будівлі, споруди, приготування, присто­сування частини будівлі, будинку, сараю, куреня тощо для вживан­ня, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психот­ропних речовин або їх аналогів.

Організація вважається закінченою з моменту створення місць для вчинення цих дій.

Утримання місць — це використання приміщення або іншого, спеціально пристосованого місця, для вживання, виробництва чи виготовлення зазначених предметів. Власник місць може забезпечу­вати клієнтів необхідним обладнанням, інструментом, пристосуван­нями, можливістю безперешкодного перебування у приміщенні в стані наркотичного сп'яніння. Утримання цих місць є триваючим злочином, який полягає у безперервному систематичному вчиненні такої злочинної діяльності.

Надання приміщення полягає у дозволі незаконного вживання, виробництва чи виготовлення зазначених предметів у приміщенні, яким винний користується або яке знаходиться в його власності. Відповідальність настає як при неодноразовому, так і при разовому наданні приміщення.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою — створити сприят­ливі умови для вживання, виробництва чи виготовлення наркотич­них засобів і психотропних речовин.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 317 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із за­лученням неповнолітнього.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 317 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 317 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Незаконна організація або утримання місць для вживан­ня одурманюючих засобів (ст. 322). Цей злочин відрізняється від злочину, передбаченого ст. 317, лише предметом, яким є лікар­ські та інші засоби, що вживаються з метою одурманення потерпі­лого.

Покарання за злочин: за ст. 322 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення во­лі на строк до трьох років.

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

(ст. 323). Предметом цього злочину є допінг — засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпій­ського руху.

З об'єктивної сторони під спонуканням слід розуміти дії вин­ного, спрямовані на те, щоб збудити намір, бажання застосувати до­пінг неповнолітнім. Спонукання може бути вчинене тільки у формі активної поведінки. Способи і засоби можуть бути різними, на­приклад, умовляння, пропозиції, прохання, переконання тощо.

Закінченим злочин вважається з початку дій, спрямованих на спонукання неповнолітньої особи до застосування допінгу.

З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умис­лом, що поєднується із спеціальною метою — викликати у потерпі­лого бажання застосувати допінг.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа, яка досягла 18-річ-ного віку.

Частина 2 ст. 323 передбачає відповідальність за ту саму дію, вчинену повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324.

У частині 3 ст. 323 передбачена відповідальність за дії, передба­чені частинами 1 або 2 статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 323 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 323 — позбавлення волі на строк до двох років; за ч. З ст. 323 — позбавлення волі на строк до п'яти років.

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих за­собів (ст. 324). Предметом злочину є одурманюючі засоби, які не є наркотичними або психотропними, або їх аналогами.

З об'єктивної сторони цей злочин виражається у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.

Поняття схиляння те саме, що і в злочині, передбаченому ст. 315.

Потерпілим від злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажан­ня вживати одурманюючі засоби.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досяг­ла 18-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 324 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк.

§ 5. Інші злочини проти здоров'я населення

Порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325). З об'єктивної сторони цей злочин передбачає: порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних або інших заразних захворювань або поширення вказаних захворювань; при­чинний зв'язок між допущеними порушеннями та будь-яким із на­званих наслідків.

Правила попередження і боротьби з епідемічними та іншими за­разними захворюваннями встановлюються відповідно до «Основ за­конодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р.¹, Закону України «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.² та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р.³.

Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відповід­ній території за короткий проміжок часу..Інші заразні захворюван­ня — це різні хвороби людей, що передаються один одному (на­приклад, холера, чума, малярія тощо). Правила, про які йдеться в ст. 325, передбачають вчинення відповідними органами та службо­вими особами медико-санітарних заходів, спрямованих на попере­дження або боротьбу з епідемічними та іншими заразними захворю­ваннями.

Порушення цих правил може полягати в їх невиконанні або не­належному виконанні (наприклад, в'їзд на територію України іно­земного громадянина з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітар­ним законодавством України).

Порушення правил має бути причинно пов'язано або з поширен­ням епідемій та інших заразних захворювань на певній території Ук­раїни, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

З суб'єктивної сторони порушення встановлених правил може бути вчинено умисно або через необережність, але щодо наслідків можлива тільки необережність.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, в тому числі і служ­бова.

Покарання за злочин: за ст. 325 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326). Об'єк­тивна сторона цього злочину характеризується:

1) діяннями у виді порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил поводження з біологічними агентами і токсинами;

2) наслідками у вигляді: створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого;

3) причинним зв'язком хоча б між одним із зазначених діянь і одним з названих наслідків.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону навколишньо­го природного середовища» від 25 червня 1991 р.¹ підприємства, установи і організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпеч­не виробництво, зберігання, транспортування, використання, зни­щення, знешкодження і поховання мікроорганізмів, інших біологіч­но активних речовин і предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і вжи­вати заходи з попередження і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров'я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зобов'язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здоров'я населення і довкілля. Ці ж вимоги поширюються на транзитне транспортування через територію України хімічних, біо­логічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров'я видів си­ровини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі наф­ти і нафтопродуктів, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про за-безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24 лютого 1994 р.)¹.

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічни­ми або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчи­нене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення мо­же виражатися в невиконанні зазначених правил або в їх неналеж­ному виконанні.

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків передбачає виникнення реальної можливості настання смерті людини або захворювання хоча б однієї людини на хворобу, небезпечну для її здоров'я.

Заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого означає фактичне захво­рювання внаслідок вказаних дій хоча б однієї особи (за винятком то­го, хто брав участь у вчиненні цього злочину). Злочин визнається закінченим з моменту настання будь-якого вказаного наслідку.

З суб'єктивної сторони порушення зазначених правил може бути умисним або необережним, а щодо наслідків — тільки необе­режним.

Суб'єкт цього злочину — спеціальний, тобто особа, на яку по­кладений обов'язок дотримуватися правил поводження із зазначе­ними предметами.

Частина 2 ст. 326 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї людини; ін­ші тяжкі наслідки — це нанесення тяжких тілесних ушкоджень од­ній чи кільком особам; середньої тяжкості тілесні ушкодження — нанесення ушкоджень двом і більше людям, зараження хворобою кількох осіб, заподіяння значної матеріальної шкоди фізичній або

юридичній особі.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 326 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 326 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруд­нених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 327). З об'єктивної сторони цей злочин передбачає дії (заготівлю, пере­роблення або збут радіоактивно забрудненої продукції) і наслідки у вигляді: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяж­ких наслідків або заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, а також причинний зв'язок між хоча б між однією із зазначених дій і одним із названих наслідків.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, — це дії зі збору врожаю сіль­ськогосподарських культур, ловлі риби, добутку дичини, збору гри­бів, плодів диких рослин тощо. Переробка цієї продукції — це вплив якимось способом на продукти харчування або іншу продукцію з ме­тою надання їм придатності для вживання як в готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, витягнення, кип'я­тіння, змішання тощо). Збут — це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивно забрудненої продукції. Такий випуск може бути відшкодувальним (продаж, обмін) або без­відплатним (дарування, пригощання).

Про наслідки у вигляді створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпі­лого зазначено при аналізі ст. 326.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умислом щодо діяння і необережністю щодо вказаних наслідків. Обов'язко­вою ознакою заготівлі і перероблення продуктів харчування чи ін­шої радіоактивно забрудненої продукції є наявність мети збуту такої продукції. Заготівля і перероблення цієї продукції для власних по­треб не утворює злочину.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 327 — штраф до сімдесяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 327 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Розділ XV

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Родовим об'єктом цих злочинів є сукупність суспільних відно­син, що забезпечують обороноздатність України, її незалежність, те­риторіальну цілісність та недоторканність. Важливість цього об'єкта обумовлена тим, що відповідно до ст. 17 Конституції України «За­хист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».

Водночас злочини, об'єднані зазначеним родовим об'єктом, мають різні безпосередні об'єкти. Виходячи з цього, можна визначи­ти таку систему цих злочинів:

I. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації. Це: розголошення державної таємниці (ст. 328); втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329); передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330).

II. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України. Це: незаконне перетинання державного кордону (ст. 331); незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332); незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової і спеціальної техніки (ст. 333); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334).

III. Злочини, які порушують порядок комплектування збройних сил України, що забезпечує її обороноздатність. Це: ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335); ухилення від при­зову за мобілізацією (ст. 336); ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).

§ 1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації

Спільним для цих злочинів є їх безпосередній об'єкт — суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації в різних сферах діяльності держави, що можна охаракте­ризувати як відносини інформаційної безпеки. При посяганні на цей об'єкт може заподіюватися шкода військовому, економічному, нау­ковому потенціалу держави. Зберігання державної таємниці або конфіденційної інформації — одна з гарантій незалежності України, її недоторканності та національної безпеки.

Між тим, при єдності об'єкту, ці злочини мають певні особли­вості в предметі, в об'єктивній і суб'єктивній стороні їх складів, то­му і потребують самостійного аналізу.

Розголошення державної таємниці (ст 328). Частина 1 ст. 328 передбачає відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були до­вірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Предметом цього злочину є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких подано в Законі України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (в редакції Закону України від 21 вересня 1999 р.)¹.

У статті 1 цього Закону державна таємниця визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економі­ки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охо­рони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди націо­нальній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні держа­вою. Так, наприклад, відповідно до ст. 8 цього Закону державну та-

ємницю в сфері оборони становлять відомості про стратегічні й опе­ративні плани; у сфері науки — про наукові, науково-дослідні, до­слідно-конструкторські і проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва продукції і технологічних процесів, що мають оборонне чи економічне значення або істотно впливають на зовнішньоекономічну діяльність і націо­нальну безпеку України; у сфері економіки — це відомості про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи; у сфері зовнішніх відносин — про експорт і імпорт озброєння, військової техніки, окремих видів стратегічної сировини.

Водночас ця ж стаття забороняє віднесення до державної таєм­ниці будь-яких відомостей, якщо цим порушуватимуться конститу­ційні права людини і громадянина, заподіюватиметься шкода здо­ров'ю і безпеці населення. Це відомості про стихійні лиха, катастро­фи, стан навколишнього середовища, здоров'я населення, характе­ристики стану правопорядку тощо.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 328, ви­значена як розголошення відомостей, що становлять державну та­ємницю, тобто протиправний їх розголос. Діяння може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, які призводять до того, що відомості стають надбанням сторонніх осіб. Під сторонніми особами слід розу­міти осіб, яким ці відомості не повинні бути відомі. Дія може вира­жатися, наприклад, у розголосі секретних даних в розмові, письмо­вому повідомленні, шляхом публікації в пресі, у виступі по радіо та телебаченню, у передачі для друкування особі, що не має права на ознайомлення з цими відомостями, у показі креслень, документів то­що. Бездіяльність може полягати в недотриманні правил збережен­ня, поводження, перевезення матеріалів, документів, коли створю­ється можливість ознайомлення з відомостями сторонніх осіб. Спо­сіб розголошення для кваліфікації значення не має.

Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відо­мостей, коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

Суб'єктивна сторона цього злочину — це будь-яка форма ви­ни: як умисел (прямий і непрямий), так і необережність (самовпев­неність і недбалість). Обов'язковою ознакою вини є усвідомлення суб'єктом того, що відомості, які розголошуються, становлять дер­жавну таємницю, і що вони доводяться до відома сторонніх осіб. Так, умисним буде розголошення відомостей, якщо суб'єкт бажав похвастати про наявність в нього інформації про державну таємни­цю. Недбалість має місце, наприклад, у випадку, коли особа, прий-маючи відвідувачів, не ховає зі столу документ, який містить дер­жавну таємницю, що дає можливість прочитати його стороннім осо­бам. Мотиви розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

При вчиненні цього злочину розголошення відомостей, що ста­новлять державну таємницю, не повинно мати ознак державної зра­ди або шпигунства (статті 111 та 114).

Суб'єкт цього злочину спеціальний — це особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Це може бути як службова особа, поняття якої дано в примітці до ст. 364, так і інша особа, пов'язана по службі з такими відомостями (секретар, шифру­вальник тощо). Військовослужбовець за розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, відпові­дає за ст. 422.

Частина 2 ст. 328 передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як спричинення тяжких наслідків. Закон не дає поняття тяжких на­слідків, їх зміст визначають, виходячи з конкретних матеріалів спра­ви. Це випадки, коли відомості, наприклад, стали відомі іноземній розвідці або її представникам або коли розголошені відомості за сво­їм змістом є особливо важливими (наприклад, особливо важливі да­ні про новітні розробки в галузі оборони).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 328 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 328 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Втрата документів, що містять державну таємницю

(ст. 329). Частина 1 ст. 329 встановлює відповідальність за втрату документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матері­альними носіями секретної інформації або предметами.

Предметом цього злочину є: 1) документи, тобто письмові, з певними реквізитами акти, що містять відомості, які становлять дер­жавну таємницю (схеми, карти, накази, звіти, наукові висновки то­що); 2) інші матеріальні носії секретної інформації (дискети, кіно- фільми та ін.); 3) предмети, відомості про які є державною таємни­цею (наприклад нові види зброї, прилади, медичні препарати).

З об'єктивної сторони цей злочин характеризується наявністю трьох ознак: 1) порушення встановленого законом порядку пово­дження з документами, матеріальними носіями інформації або пред­метами; 2) втрата документа або предмета; 3) причинного зв'язку між порушенням правил і втратою.

Порушення встановленого порядку поводження з документами або предметами може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, що порушують конкретні правила, спеціально встановлені для охорони документів, носіїв інформації, предметів, внаслідок чого вони втра­чаються, тобто виходять із володіння особи, якій вони були довірені (десь забуті, викрадені, випадково викинуті тощо). Порушення пра­вил, наприклад, може полягати в роботі з документом у неналежно­му місці, залишенні відкритим сейфа, де зберігаються документи, предмети тощо. Між порушенням правил і втратою має бути вста­новлений необхідний причинний зв'язок.

Обов'язковою умовою втрати є вихід документів, предметів із володіння особи, якій вони були довірені, поза її волею. Якщо ж предмет переданий, залишений за волею особи, і відомості стали надбанням сторонніх осіб, то це буде розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, і кваліфікується за ст. 328. Трива­лість часу, на який були втрачені документи, предмети (назавжди або через якийсь час повернені, знайдені), не має значення. Закін­ченим цей злочин є з моменту втрати, при якій створена реальна можливість ознайомлення з такими документами, предметами сто­ронніх осіб. Якщо ж втрата такої можливості не містила, то аналізо­ваний склад злочину відсутній. Наприклад, якщо через порушення правил поводження предмет був знищений, то особа не може відпо­відати за ст. 329.

З суб'єктивної сторони втрата документів, що містять держав­ну таємницю, характеризується складною (змішаною) формою вини: щодо порушення правил можливий як умисел, так і необережність, а щодо самої втрати — тільки необережність.

Суб'єктом цього злочину є особа, якій документи, матеріальні носії секретної інформації, предмети були довірені. Це може бути обумовлено або службовими функціями, або роботою, що викону­ється, або окремим дорученням.

Військовослужбовець за втрату документів, що містять відомості військового характеру, відповідає за ст. 422.

Частина 2 ст. 329 передбачає як кваліфікуючу ознаку спричи­нення тяжких наслідків, характеристика яких аналогічна тій, що да­на при аналізі такої самої ознаки ст. 328.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 329 — позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без тако­го; за ч. 2 ст. 329 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Передача або збирання відомостей, що становлять конфі­денційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330). Час­тина 1 ст. 330 передбачає відповідальність за передачу або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших ві­домостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власніс­тю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Предметом цього злочину є відомості економічного, науково-технічного й іншого характеру, що становлять конфіденційну інфор­мацію, яка є власністю держави, тобто відомості, що стосуються діяльності окремих підприємств, установ, наукових, господарських організацій, дипломатичних відносин, політики, розголошення яких може заподіяти шкоду діяльності цих організацій і вплинути на обо­роноздатність держави. Ці відомості не містять державної таємниці, але є конфіденційними і становлять власність держави. Заборона на їх передачу іноземним організаціям міститься в наказах, інструкці­ях, розпорядженнях міністерств і відомств.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у двох фор­мах: 1) збирання зазначених відомостей з метою їх передачі; 2) пе­редача іноземним підприємствам, установам, організаціям відомос­тей, що становлять конфіденційну інформацію. Відповідно, злочин вважається закінченим або з моменту збирання відомостей з метою їх передачі, або з моменту передачі. Не має значення, за чиєю іні­ціативою збираються відомості: або за ініціативою іноземної органі­зації, або особа сама за своєю ініціативою збирає їх. При цьому ві­домості повинні передаватися саме іноземним організаціям або їх представникам (це можуть бути будь-які іноземні організації: як дер­жавні, так і недержавні, комерційні, посередницькі тощо).

Суб'єктивна сторона цього злочину виражається в прямому умислі. За характером відомостей і за відсутності мети підриву або послаблення держави цей злочин відрізняється від державної зради і шпигунства.

Суб'єкт цього злочину — особа, якій конфіденційна інформація була довірена або стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Частина 2 ст. 330 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 330 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 330 — позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

§ 2. Злочини, які посягають

на недоторканність державного кордону

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордо­нів. Правовою основою відповідальності за ці злочини є ст. 2 Кон­ституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюєть­ся на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордо­ну є цілісною і недоторканною.

Поняття державного кордону визначено в ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.¹: «Дер­жавний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що прохо­дить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору». Для захисту державного кордону від незаконного його перетинання встановлені «Правила перетинан­ня державного кордону громадянами України», затверджені Кабінетом Міністрів України 27 січня 1995 р.¹ Ці правила стосуються від­повідного оформлення документів, наявності спеціальних контроль­но-пропускних пунктів для в'їзду і виїзду, транзитного проїзду тощо. Дотримання цих правил є обов'язковим як для громадян України, так і іноземів і осіб без громадянства.

Незаконне перетинання державного кордону (ст. 331). Від­повідно до ч. 1 ст. 33