видів послуг, духовних цінностей і інформації

У it

і: Підручник. — К.: КНЕУ. 2002. — 376 с.

пракпік і

ISBN 966-574-307-4

..««линям міжнародних стандартів і вітчизняної статистичної ^в^нІ^^ин». вибачення, класифікації та „оказни- ^a""°_a|,₍[l₁i,_v соціялших процесів у суспільстві.

Ш я «..іальиоі спшюики... сучасному етап,, методи „іри-мЛ «їїКфоріїмі' про соціальне життя сусінльпиа, статистичп, характерис-я» w Х«якості И способу жита населення.

іиіііііічєниіІ для спдеіітів економічних вузів, шо вивчають курс соціальної ста-тястимі працівників сга'пістичних органів та інших організацій, які причетні ло ана-Ь соціальних процесів і вивчення рівня життя населення.

ББК 65.051

Навчальне видання

УДОТОВА Людмила Федосіївна

Підручник

Редактор Л. Бондаренко

Художник обкладинки Т. Зябящева

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор /. Савяук

Верстка О Іването

Підписано до друку 12.12.2001. Формат 60x84/16. Иамірофсеї. № І.

Гарнітуре Тип Тайме. Друк офсетний. Умов. друк, арк 21.85. п фаріїовілб. 22,29. Обл.-вид. арк. 27,03. Наклад 2000 прим Зам. № 1 -344.

Видавнннгво КИПУ

03680. м. Київ, проспешПеремоіи, 54/1

Свідоцтво про реєстрацію №235 від 07.11.2000

Тс.ч./факс: (044)458-00-66; 446-64-58

P-niail: publishfS!kneu.kiev ua ^ВА?!„іВДНК». hvn в»,, овуїіясаька.,17-21

© Л. Ф. Удотова, 2002 ф || © КНЕУ, 2002

Я/ГПХ

Справжнім баёМНсШом ираШі є ft Mo- род. Mettle)розвитку Нгі.іЯгаєу сЧНтір&ті для людей умов, за яки\ їкнє жишія Гп пд б довгим, здорбвш і наповненим твор чістю. tt)o просту, але важливу істиі" занадто часто забувають у іОпиШі з<і матеріальними і фінансовими благами.

З доповіді про розвиток людно" ООН, I'M" і

 

адикальпі зміни суспільно-політичного та економічно­го життя України, зумовлені становленням державної незалежності, переходом до ринкової економіки, роз­витком основ демократії, процесами інтеграції у світове співтовариство та іншими перетвореннями, викликали потребу комплексної перебудови всієї системи статик тики. Ця перебудова почалася в 1993 році з прийняв тям постанови Кабінету Міністрів України № 326 «Про концепцію побудови національної статистики» та Дер­жавної програми переходу на міжнародну систему об­ліку і статистики, і має завершитися в основному до 2002 року.

Найбільш складні та невідкладні завдання в цей пе­ріод постали перед соціальною статистикою* яка вияв­ляє та аналізує тенденції розвитку соціальних процесів у суспільстві, вивчає умови, а також рівень і спосіб жит­тя різних соціальних груп населення.

Вирішуючи зазначені завдання, державні органи ста­тистики, наукові організації, вузи проводять велику роботу з розробки та вдосконалення методології соціаль­ної статистики, її практичної апробації та впроваджен­ня у практику статистичних спостережень. Розроблено і впроваджується у практику модельний набір соціаль­них індикаторів рівня життя населення, які характе­ризують основні аспекти соціального розвитку суспі­льства; розгорнуто роботу з удосконалення методоло­гічного забезпечення й інструментарію соціально-чемо-

hoi

• „„.твань населення з використанням _{ обстежень ' °5 _ються й упроваджуються у прак- юго досвіду, r OJF" ^асифікації та класифікатори. По-thkv роботи нові статистич ^ _аналізу диференціації насе-чали широко застосовув^а™ _{ання) та} інтегральні показники лення за рівнем *^ох°**}._селетя, які дають змогу робити між-оцінювання Р^шня ^'"Т*; порівняння. Регулярно проводяться........^; ' міжрепональні _{одарств} j₃ питань економіч-

ЄННЯ ДОМаШп'Л IV", С /-• -~» іллл

селения зайнятості і безробіття. З 1999 року вибіркове обстеження умов життя домогосподарств, нових принципах формування вибірки і проведення оістежелнГнова програма обстеження дозволяє діставати не лише всі показники, потрібні для обстеження сімейних бюдже­тів, а й іншу актуальну інформацію про умови життя і здоров'я

населення.

Істотні зміни методології соціальної статистики, у тому числі концептуального характеру, і використання нових для вітчизня­ної статистики соціальних показників зумовили необхідність вне­сення змін у підготовку спеціалістів, які вивчають соціальні ас­пекти життя суспільства, а отже, і створили потребу в забезпе­ченні цієї підготовки відповідною навчальною літературою. Ця проблема особливо актуальна для України, оскільки нині практи­чно немає навчальної літератури із соціальної статистики, що бу­ла б видана державною мовою.

У пропонованому підручнику викладено основні положення сучасної соціальної статистики — одного з важливих розділів ста­тистичної науки і видів діяльності органів державної статистики яю забезпечують систему державного управління та громадсь­кість шлоомат™ _Про соціальний розвиток і соціальні процеси в

соціальної статистики та ™ ^{Розглядають}ся питання організації Формування вибіркових S" ^{соціальних} показників, методи населення як основних _Джепіл^{ЄИ ДЛЯ п}Р^овеД^е"н* обстежень иьне життя суспільства статистичної інформації про соці-

««полива увага приділястТс"""' ^{waTMCTHKH ] їх} характеристи-¹ Домашніх господарств «і/ ^ХД^рактеР^ис™кам населення, сі-^{Р В ЯК об єкт}'в соціальної статистики.

Викладається концепція соціальної стратифікації, яку покладено л? ^{ВИВЧЄННЯ С}°^{ЦІалЬН0Ї ст}РУ^УРи суспільства^" Т

У частині III «Умови життя і соціальне обслуговування насе­лення» розглядаються показники статистики навколишнього се­редовища, розміщення і житлових умов населення, зайнятості й умов пращ, забезпечення безпеки і дотримання прав людини По­даються характеристики таких систем соціального обслуговуван­ня населення, як система освіти, охорони здоров'я і соціального захисту, викладаються методи оцінювання рівня освіти і здоров'я населення.

У частині IV «Статистика рівня життя населення» розгляда­ються проблеми і методи статистичного вивчення доходів насе­лення та їх розподілу в суспільстві, споживання населенням ма­теріальних блаМ послуг, процесів диференціації населення за рівнем матеріального забезпечення, а також вивчення поширено­сті і характеристик бідності. Викладаються методи відшукання інтегральних оцінок рівня людського розвитку.

У частині V «Якість і спосіб життя населення» основна увага приділяється методам статистичного аналізу якісної інформації, що її здобувають у результаті соціологічних обстежень і опиту­вань суспільної думки про якість життя населення, а також аналізу способу життя всіх соціальних груп населення на основі вивчення бюджетів часу і його витрат на різні види діяльності. Розглядаються показники статистики політичного і громадського життя.

Підручник підготовлений з урахуванням того, що його читачі знайомі з основними положеннями теорії статистики.

Під час створення підручника використовувалися теоретичні і практичні розробки вітчизняної і зарубіжної соціальної статисти­ки, окремі методологічні положення, які були опубліковані в на­укових працях в Україні та за рубежем...

Автор пропонуючи цей підручник широкому колу фахівців у сфері соціальної статистики, розуміє, що йому не повною мірою вдалося глибоко висвітлити всі сторони й проблеми соціальної статистики, і буде вдячний за відгуки та зауваження.

 

вають ній

U. СОЦІАЛЬНА СТАТИСТИКА ТА її ПРЕДМЕТ

Кожна людина і суспільство в цілому постійно перебу-*,,., водночас у трьох сферах: економічній, соціальній і духов-шй Ці сфери нерозривно пов'язані між собою, безперервно вза­ємодіють і доповнюють одна одну. У кожній з них відбуваються певні процеси та явища, які можуть бути кількісно виміряні і які­сно оцінені.

Кількісні характеристики масових процесів і явищ, притаман­них економічній сфері, вивчає, узагальнює й аналізує економічна статистика. Вона використовує з цією метою відповідні мето­дологічні положення та статистичні методи.

Аналогічні завдання в соціальній і духовній сферах має соці­альна статистика.

Соціальне життя суспільства являє собою сукупність процесів, кожний з яких породжується численними соціальними явищами, їх перебігом у часі і просторі. Соціальні явища — це не що інше, nt^u^{KpeTH1 ВИЯВИ взаєм}°Д" окремих осіб, суспільних груп і со-Гпо™ ^{1НСТИТутш}' ^спР^ям°вані на задоволення певних інтересів

соціальне життя в цілому ха-

ний момент часу з_азна^енТГ^ИМИ-^{ВИЯВамИ}' ^{а й кіль}кісно. У кож-наслідки можна ^ькіс_Но_в^ВЩа " ^ПР°^ЦЄСИ' ^{а також їх} ^У^спільні Реність. знайти їх cS ^{ВШначити:} виміряти їх рівні та поши­та перспективи подаГшо^Нго^ШЄННЯ' ^{ВИЯВИТИ} взаємовпливи, оціни-^т' Результатів таких 72\2 ^Р°^ЗВИТКУ' ^Н* підставі всієї сукупнос-ристики co_ui_MbHoro житт?'!?"¹' ^М°^{ЖНа дістати} кількісні характе-'х розвитку. ^ЖИТТЯ' виявивши закономірності й тенденції

Соціальна статистика — це суспільна п_тм манними їй методами вивчає ГакГоГр^ ального життя суспільства та соціальних процегів ?Z ваються в ньому, виявляє кількісні характеристик ваних законом.рностей в нерозривному зв'^Т визначенню, установлює наявність і щільніть відпоєних взаємозв'язків, моделює соціальні процеси, а також оцінює мож­ливі перспективи їх розвитку за певних умов.

Суспільство є об'єктом вивчення всіх суспільних наук але кож­на з них зосереджується на пізнанні цілком певних аспектів його функціонування. Свій предмет пізнання має і соціальна статистика. Предметом пізнання соціальної статистики є кількісний бік масових явищ і процесів соціального життя суспільства в нерозривному зв'язку з їх якісною визначеністю.

^ Соціальна статистика разом із теорією статистики, еконо­мічною статистикою та статистикою населення утворюють соціально-економічну статистику, або просто статистику, яка вивчає всі суспільні явища й процеси. Усі ці галузі статистики доволі тісно пов'язані між собою завдяки не лише спільному об'єкту дослідження, яким є суспільство в усьому розмаїтті його форм і виявів, а й взаємозумовленості економічних, соціальних і демографічних процесів. Саме тому потрібний комплексний під­хід до вивчення життя суспільства. Принципова різниця між за­значеними галузями статистики полягає в тому, що кожна з них має свій предмет дослідження.

Соціальна статистика досліджує всі аспекти соціального життя суспільства, приділяючи головну увагу тим із них, які на даному етапі суспільного розвитку становлять найгостріший соціальний інтерес і стосовно яких потрібна відповідна соціальна політика.

Уявлення про те, яка статистична інформація може знадоби­тися для вивчення соціального життя й дослідження змін, що без­упинно в ньому відбуваються, дає стислий огляд розвитку суспі­льства з давніх часів до наших днів¹. Еволюція суспільства почи­налася в натуральних умовах та незабрудненому ^Pf™"™ ли його члени мали багато вільного часу. Проте.

блага, і неминуче завдали певної шкоди

-Г^ д„,: До

Технічна доповідь

.-Нью-Йорк-ООН, 1975.

вищу

Йпема сутність якої полягає в

т «полилася відома пр№- ' _якомога більше мате-V- ^TaK-³TS прагненням ОДержат. ^ _{та непо оу}

_г зберігши час на Д°³ _екоНоміки дедал! більше

' - ост>-по^вИМР~ _сім необхідним для життя, що абезпечувати ^_{enwm та ЙОГ}о густоти по

_)В„ло зростай.» ^чи_г^^ь^дичних знань і розвиток системи ій території. Пробел _{ю середнь01 тр}„_{вал0СТ1 жит}.

охорони здоров я ^спР_в^и^_0В³|_й^1Л_СТр_укТурі населення. Розвиток осві-„. а^Ротже. і зм'"^ам^_и^К°^В_е^!_н^И_ню^Рінтелектуального та культурного тай науки сприяє ^ПІ^^_{ЮЧИСЬ д0} відпливу значної його час-рівня населення, спричиню _{ана СИСТ}ема суспільного ви-

_ти„„ зі сфери виробництв.Ф_зн_{одить рівності в розподілі}

Р°^бннцтВ^₀^Пдо економічної диференціацп населення: загальна доходів, тобто до екон окремих прошарків населен-

Ї^^Ж^ЗІЇЇЇу напруженість у суспільстві. Не-оТвнкть економічна посилюється соціальною нерівністю, яка зу­мовлюється ^однаковістю індивідуальних здібностей людей, несприятливими сімейними обставинами. Для пом якшення про­блем до яких призводить економічна та соціальна нерівність, у суспільстві створюються служби соціального захисту населення. А проте, нерівність неминуче зберігається, породжуючи гноб­лення, дискримінацію, безробіття та злочинність. Ця схема роз­витку суспільства дає в цілому уявлення про те, яка статистична інформація потрібна для характеристики соціального життя.

Насамперед, необхідна інформація про чисельність і структу­ру населення та зміни цих показників. Така інформація становить основу соціальної статистики, оскільки окремі люди та різні їх групи є безпосередніми учасниками всіх соціальних процесів. Більшість людей живе в сім'ях, які утворюють домашні госпо­дарства. Сім'ї різняться за типами, розмірами, складом, етнічним походженням, віросповіданням, соціальним станом, рівнем дохо­дів та добробуту і т. ін.; більшість перелічених ознак застосову­ється и для класифікації домогосподарств. Соціальний устрій су-юють соГя ^СТушнь.^шД^кР^и™сті соціальних класів і груп зумов-ГсТ.^'!^Л^^У.^{М001льшст}ь населення. Знати кількісні характе-

вироблення соціа-

Г/

^ДУЖЄ

альним

^{Визначасть}ся не лише його соці- ^{РОЮ населен}«я, сімей і до- на які впливає безліч різ-

уї_Оєм^ельн!стю лише його соці

могосподар¹^ але й _Умо_Вам;?^{УКТУРОЮ населен}«я, сімей і до-умовами життя, і

номанітних чинників. Одним;■» _и,й

житлових умов населення що характ1пм^^{1ШИХ Є забезпеч}«нн«ками, як наявність та стан ж^⁰_1я^хаР^актеР^изУ^ються такими показни-трій. Не менш істотнимТх?™™Т ^{мюцезнахо}^ння й благоус-можливості, забезпечувані КлТс?во^{КМИ УМ}°^{В ЖИ}"^Я "^{аСЄЛЄННЯ}

безпечного середовища проживання. До важливих"hhZ? 2. стотно впливають на умови та спосіб життя людей, належать _таГ _ а) змінювана структура розподілу часу, що або збільшуєХь-кість вільного часу, наявного в розпорядженні членів сім'ї або зменшує його; '

б) існування в суспільстві доступних засобів для раціонально­го використання вільного часу;

в) реальні можливості населення щодо витрачання певної час­тини власних коштів на організацію дозвілля.

Усю зазначену інформацію, що характеризує різноманітні ас­пекти соціального життя, можна поділити на кілька груп:

• інформація про кількісні та якісні характеристики об'єктів соціальної статистики;

• інформація про соціально-політичний лад суспільства і сус­пільно-політичне життя;

• інформація про умови життя населення;

• інформація про рівень життя населення в цілому і окремих його соціальних груп;

• інформація про спосіб і якість життя населення;

» інформація про джерела одержання коштів і про витрати су­спільства на соціальну сферу.

Структурну схему соціальної статистики зображено на рис. 1.1.

Зі щойно сказаного випливає, що для відшукання всебічної характеристики соціальної системи в цілому та окремих її частин потрібна найрізноманітніша статистична інформація про окремих осіб та групи населення (сім'ї, домогосподарства, трудові колек­тиви, партії, громадські організації, сукупність мешканців певно­го регіону або країни в цілому). Відтворити повну картину соц аї­льного життя суспільства можна, лише простеживши оцінивши зв'язки як у межах кожного окремого виду інформаш • ^к • n^ цими видами. Скажімо, коли йдеться про ^ан^^ІЗ"™¹ вки спеціалістів із вищою освітою, не достатньо здоо

Соціальна статистика

Склад і характеристика суспільства

Умови життя населення

Чисельність і динаміка населення

Pound;

II

 

Соціальио-політичний

лад суспільства

Й о

О с

И

Середовище проживання

Соціальне обслугову­вання

о 2 м о.

Го

О о

Сп

|7

О.

S с

О о

II

Рівень життя населения

Доходи населення

Якість і спосіб життя населення

Потреби та споживання благ і послуг

Рис. 1.1. Структурна схема соціальної статистик..

Розвиток людини

ІЛЛЯ			ЬКОІ
в			о
in О			э
			S
часу и	аселень		ика гро думки
о
			ати
о			S-
tS

Із

Суспільство не є одноріднім за своєю природою, тому соціальна статистика має давати характеристику не тільки суспільства в цілому, а й вивчати становище та поводження різних груп насе­лення, які йому належать.

Соціальна статистика охоплює визначення джерел статистич­ної інформації, потрібної для розв'язування тієї чи іншої пробле­ми, збір даних, їх обробку, аналіз та інтерпретацію результатів. Соціальна статистика ґрунтується на матеріалах переписів насе­лення, даних державної статистичної звітності, а також на інфор­мації, здобутій у результаті спеціальних вибіркових обстежень, що їх організують і проводять органи статистики.

Соціальна статистика для вивчення соціального життя суспі­льства застосовує як кількісні, так і некількісні дані. Вихідні дані визначають специфіку методів соціальної статистики. *

У ній поряд із традиційними статистичними методами вивчен­ня рядів розподілу, виявлення й оцінювання зв'язків між різно­манітними соціальними явищами, широко застосовуються мето­ди аналізу некількісних змінних, непараметричних тестів, що не є чутливими до обсягу даних і характеру розподілу.

Соціальна статистика в Україні має непросту історію. її виник­нення можна віднести до першої половини XVIII століття., коли на доволі високому рівні було проведено переписи робітників фабрик та мануфактур. На їх підставі було зібрано інформацію про походження, вік, виконувану роботу, форму й розмір заробіт­ної плати, а також про родинний стан зазначених робітників. Уперше такий перепис було здійснено разом із загальною (пер­шою) ревізією населення (1718—1727), але пізніше (1732, 1736 і 1741) було проведено спеціальні переписи робітників. Недоліком цих переписів було те, що їх матеріали використовувалися, зде­більшого, з оперативною метою, а це потребувало лише найпрос­тішого узагальнення та аналізу.

У другій половині XVIII століття виник новий тип статистич­них робіт, метою яких було зібрати статистичні дані про соціаль­но-економічного становище суспільства. Протягом 1765—1767 ро­ків було проведено «генеральний опис» Малоросії, матеріали якого давали розгорнуту характеристику не лише економічного становища, а й соціального життя України. Незважаючи на певну цінність, матеріали обліково-статистичних праць того періоду являли приклад описової статистики й характеризували соціальне життя не в комплексі, а фрагментарно.

Становлення соціальної статистики як науки почалося у дру­гій половині XIX сторіччя в загальній системі державності. Знач-

 

^ половині

і XIX

українські вчені та спеціалісти. Кг -_{{А в} Пешехонов у д_ру.

їш^2в обстеження бюджеті Р^ Р_Ський статистик Ф.А. Щ_ер. «Селянські бюджети, залежність і «Селянськ, бюджети» заклав

_у статистичній практиці описав наяв- у _{іпацтва}. Особливо велике

основи бюджетної статистики. _ц. «Статистичний опис

Д Я. ^^вс^^й"£ ій иці описав

Київської _іпац

^НІСТЬ ^S^^^cnr"^™* мала праця Д. П. Жу-значення ^ Р°^_ла і про вжиток статистичних відомостей», де равського «Про джерга, пр _ка необхідна для «вивчення

ТГГстосуегься людини» і намітив програму розвитку со-oi статистики за найважливішими розд.лами: соціальна сТуур населення і його заняття; вивчення народного побуту, житлових умов і харчування населення; статистика театрів, клу­бів і народних розваг; статистика злиденності, бідності, сирітст­ва; статистика самогубств та ін.

Ю. Е. Янсон (1835—1893) у своїх працях приділяв велику увагу соціальним характеристикам населення в поєднанні з характе­ристиками осель; моральній статистиці.

Статистику здоров'я розвивали М. В. Беляев, О. С. Берене-вич, К. С. Веселовський, К. Г. Воблий. Вагомий внесок у роз­виток соціальної статистики зробили також М. В. Птуха (1894— 1967), Ю. А. Корчак-Чепурківский (1896—1967), А. П. Хо-менко (1891—1939), Ю. Бузек (1873—1936), В. Ф. Бурлин (1909—1995) та ін.

Розвиток соціальної статистики у нашій країні було фактично припинено в ЗО—50-х роках XX сторіччя. Соціальна статистика в цей період потерпала так само, як і все суспільство. Протягом цих десятиліть було знищено мільйони людей, ідей, матеріальних цінностей, навичок і умінь. Замість соціально-економічних вимі-Г^{РИКЛаЇІ} Діяльності в зазначений пері- ^{ШДГаНЯЛИ Під пот}Р^!бний результат. Соціаль- Т"" ^ВИ^^{ЧИЛИ 3} °^рПШІВ Дивної статистики, * ^[ відомствам. Усе це п_Ри- були втрачені нави-

^izzZeiT ^h^^m^^{l сталося}

що призвело до зниження пі* ^{Б1Д1рвано В}'Д ^TeoPi'' статисти-товки не лише статисти!" ^Р-^{НЯ на}У^кови^ праць і рівня підго-истиків, а и усіх економістів. З 60-х років

почалося відродження сої'

^Об

форм? змін

рівня життя населення, що

фляцією, появою офіційного ^^^aSSSo го життя суспільства постала потреба удосконалюй міоло­гію та практику розробки цілої низки нових для нашої соТальної статистики показників, яких вона раніше не застосовувала Швид­кий вихід України на міжнародну арену та вступ її до різних міжнародних організацій висунули перед соціальною статисти­кою ще одне завдання, яке полягає ось у чому. Для забезпечення міжнародного порівняння різноманітних аспектів соціального життя статистичні показники, що розраховуються в Україні, ма­ють бути порівнянними з аналогічними показниками інших країн світу, а отже, методика їх відшукання має відповідати світовим стандартам. Зіставляючи соціальну інформацію, здобуту в Украї­ні, з аналогічною інформацією на міжнародному рівні, можна оцінити фактичний рівень життя населення країни на загальному тлі світового розвитку.

Статистична інформація про соціальне життя суспільства, що її надає соціальна статистика, становить інтерес для широкого кола користувачів. Населення дістає об'єктивну інформацію про стан суспільства і процеси, які в ньому відбуваються, про рівень життя різних соціальних груп та роль цих груп у суспільстві; про стан і розвиток соціальної сфери, яка безпосередньо обслуговує населення і домогосподарства, і про багато іншого. Соціальна статистика має відбивати всі сторони життя населення, оскільки лише повна й об'єктивна інформація про всю сукупність соціаль­них процесів, що відбуваються в суспільстві, дає змогу активно впливати на соціальне життя., _ілкі,_ім- _{й мр}

Науковці та спеціалісти, використовуючи інформащк,»<ме дологію соціальної статистики, виконують нау^^" і "'^Л^^

мето

д

боти з проблем аналізу розвитку ^СУ^^^

яких є своєчасне виявлення ^негат"^_нГжиттГлюдей"а усклад-

яких може призвести до зниження, р вн ™ ^льшстатис-тиказа

нити соціальну обстановку в ^^„'^ї¹ дозволяє на під-

допомогою моделювання соціальних процес

_Я,_И*,И««-*"^Я1Ч1<"^Я*""^ІЛ<

суспільства на перспективу _{необхідні й} органам державного " Дані соціальної ^ста •'"_безпечу_Вати безпеку и гідний рівень управління, які покликш _{ати стру}ктуру робочих місць,

життя населення; розвивати ^и ^.^_нювати соціальні програми для оплату праці; розробляти ^ ^_те -_{й насе}лення. Розробка та ре-соціального захисту певні. _{едбачають} наявність своєчасної, алізашя соціальних прр^^^. _інф_{ормації}. Таку інформацію ГняшіКнГможугь надати, здебільшого, органи державної ста­тистик що мають у своєму розпорядженні кваліфіковані кадри, _f' об дн> ^тодологію збору, обробки та аналізу інформації.

Соїїьне життя суспільства дуже багатогранне і являє собою скіадну систему безлічі соціальних процесів, які відбуваються одночасно, взаємно зумовлюються і постійно взаємодіють. Діста­вати статистичні показники, що характеризують одночасно всі грані соціального життя суспільства в цілому, доволі складно і не завжди вдається. Тому соціальна статистика у своїх досліджен­нях широко застосовує прийом виокремлення із загальної систе­ми окремих напрямків соціального розвитку суспільства. До та­ких найбільш значущих напрямків досліджень у соціальній ста­тистиці належать:

а) соціальна структура населення та її динаміка;

б) умови та рівень життя населення і окремих соціальних груп;

в) здоров"я і безпека населення;

г) освіта і культура населення;

д) політичне і громадське життя суспільства;

є) суспільна думка про різні аспекти соціального життя і т. ін. Результати статистичних досліджень за цими та іншими напрям­ками із застосуванням спеціальних методів побудови інтегрованих показників дозволяють діставати узагальнену інформацію про соці-, тенденції та закономірності розвитку суспільства. ■^а статистикаі поєднує в собі дві сфери, які нерозривно ност,. Як abeJ—*^e?.^{yHaym та С(}І'^еРУ практичної діяль-

характеризує ті "і^ьства в і '«тва на

^{На CTa}™^C™^{Ka Р}°³Р^{обляє мето}*^оло- ^{ЮЛЬКІСН0Ї} • «кісної інформації про

^™"™¹ Як сфер? практичні _со,??^{І3 ста}™стичної інформації, що Г ^ПР°^{ЦЄСИ Т3 со}^^іальне життя су-

L ^МЄТ' °^ЦШИТИ Р^{еальний стан С}У^СП'" ^ Розробку й

1.2. ОБ'ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

тобто

 

ін-

видів послуг, духовних цінностей і інформації

Розрізняють індивідуальні та групові об'єкти першого типу Індивідуальні об'єкти - це окремі люди (індивіди). Як ін­дивідуальні об єкти розглядають також усе населення (як су­купність індивідів), а також окремі його однорідні категорії (діти, молодь, жінки, пенсіонери, безробітні і т. ін.).

Колективні об'єкти — це групи осіб, котрі одночасно беруть участь у якомусь соціальному процесі. До таких об'єктів нале-сім'я, домогосподарство, трудовий колектив, житлово-

жать

будівельний кооператив, партія, громадська організація тощо.

Другий тип об'єктів становлять окремі особи, організації та інші структури, що утворюють соціальну сферу суспільст­ва і надають населенню матеріальні блага й різноманітні по­слуги, а також організують соціальні процеси в суспільстві.

Соціальна сфера — це сукупність галузей економіки, які тією чи іншою мірою задіяні у процесі задоволення потреб людей, а їх працівники одержують відповідні доходи з коштів, виді­лених суспільством на ці потреби.

Діяльність об'єктів другого типу визначає умови життя лю­дей, обсяг і якість наданих суспільству благ і послуг.

Об'єкти соціальної статистики мають істотні відмінності від об'єктів інших галузей статистики. Перша особливість — це множинність і розмаїття об'єктів досліджень. Друга особли­вість об'єктів соціальної статистики — швидке змінювання в часі.

Наприклад, в економічній статистиці об'єктами є вирооничі одиниці, які розташовані на певній території. змінюють» рідко та повільно. У соціальній статистиці, навпаки, оо єкти першого типу (споживачі) вельми мобільні й безперервно змивані При-

-^^«льи- статистика: «/ Под ред. „. РАН И. И. —. М.: Финансы и статистика, 1997. — С. і» -»•

■ "органі

„к і. регіон» ™ окремих ^ сім'я доволі часто змінюють свої економічні характеристики. Це створює певні зації статистичного спостереження за об «єрами ^ тистики і змінами в соціальному житті суспільства. Лише перепи­си населення, здійснювані приблизно раз на 10 років, дають змо­гу діставати порівняно повні відомості про населення, але и ці відомості не можуть повною мірою забезпечити потреби соціаль­ної статистики в інформації про об'єкти її дослідження. 1 ому в соціальній статистиці для відшукання оперативної інформації з багатьох питань соціального життя широко вдаються до різного роду вибіркових обстежень. Найціннішими з них є обстеження умов життя домашніх господарств та економічної активності на­селення. У матеріалах таких вибіркових обстежень міститься док­ладна характеристика об'єктів обстежуваної сукупності, їх дифе­ренціація за складом, умовами життя, зайнятістю та рівнем спо­живання.

1.3. ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ

Соціальна статистика покликана допомогти суспільст­ву поглибити й конкретизувати знання про його соціальний лад і соціальні процеси, що відбуваються у ньому, а також виробити соціальну політику, яка полегшувала б життя населенню і допо­магала йому вирішувати конкретні соціальні проблеми, які існу­ють на даному конкретно-історичному етапі розвитку суспільства. Наявність тих чи інших соціальних проблем на різних етапах розвитку суспільства залежить від цілого ряду чинників. Основні з них такі:

* обсяг наявних ресурсів у суспільстві, які можуть бути спря­мовані на задоволення потреб населення;

* ступінь розвитку різних видів потреб, рівень усвідомленості їх населенням і збалансованість потреб та можливостей їх задо­волення;

» національні та культурні традиції, ступінь гуманізації відно­син у суспільстві;

* ступінь диференціації умов і рівня життя різних груп і каатегорій населення країни;

* інтенсивність соціальної та територіальної мобільності населения і швидкість зміни умов життя, які визначають " вість адаптації населення до нових умов;

■»

 

в яких

блеми, потрюно враховувати конкретні історичні умови в яких перебуває суспільство в даний момент часу. Неможливо правильно оцінювати й інтерпретувати статистичні показники рівня та умов життя населення, не враховуючи зазначених чинників.

Усе розмаїття завдань, що їх вирішує соціальна статистика, можна звести до двох комплексних завдань:

1) спостереження за соціальними процесами, які відбуваються в суспільстві, з метою відшукання кількісних характеристик со­ціального життя, поглиблення знань про розвиток суспільства та створення необхідної бази даних для розробки соціальної політики;

2) моделювання соціальних процесів, оцінювання можливого їх розвитку в перспективі та аналіз впливу на ці процеси соціаль­ної політики, яка реалізується в суспільстві; таке моделювання має на меті своєчасно підготувати об'єктивну інформацію для прийняття рішень щодо ^внесення до соціальної політики необ­хідних коректив.

Із цих комплексних завдань випливають докладніші завдання соціальної статистики, які можна поділити на завдання практич­ного і методологічного характеру.

До практичних завдань соціальної статистики належать:

• систематичне спостереження за об'єктами соціальної стати­стики й відшукання їх статистичних характеристик;

• вивчення умов, рівня та способу життя населення на даний момент часу й у динаміці;. _„„„„ _їх

. аналіз змінюваних потреб населення у благах іго^«поступності та ступеня задоволення для різних соціальних груп, Звання їдшвіднос/рівнів фактичного споживання норма-

тивним значенням; ,-_lctn.»ni сіеои та виявлення

. спостереження за станом ^С0Ц1^альн°' ^CJ^ ™ соціальної йважливіших тенденцій і закономірностей розвитку

споср

найважливіших тенденцій інфраструктури суспільства;

соціальних груп

із соціальною <^4^Jb'F^u'-'' ~-.....,„піги,гтва-

потреб на даному рівні розвитку сусшльства,

М4

. дослідження чинників, що впливають на соціальні процеси-оцінювання їх співвідношення та ролі у зміні соціального життя

суспільства;.

' * прогнозування найімовірнішого перебігу соціальних проце­сів на перспективу; аналіз і оцінювання можливих наслідків змін соціальної політики та перетворень соціальної сфери для різних соціальних груп населення.

Завдання методологічного плану в соціальній статистиці пов'я­зані зі соадностями вивчення соціального життя суспільства та переходом вітчизняної статистики на міжнародні статистичні стан­дарти. До цих завдань належать такі:

• створення й удосконалення системи соціальної статистики заснованої на єдиних методологічних підходах до вивчення соці­ального життя суспільства як цілісної складної системи, усі еле­менти якої перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності Необхідно перебороти автономність окремих напрямків соціаль-

ГСз„ГТ

удосконалення методичних прийомів статистичного

Р

лі розвитку людського суспільства ^{ЛИВ Н3 КШЦеві ці}"

• розширення та поглиблення дослілжени

для більш повного й усебічного виявїнм стального життя

Цесів. Нині соціальна статистикдо^лід^Г™ ^{СОЦІальни}* про-процеси на макрорівні, де як ппавипп ^{У пе}Р^еважно явища та ми результатами цих процесі пТ_ДСИЛ'_Єння ^{СПР&Ву ВЖЄ 3} «ки­вання суспільства зумовлює HeoSS ^{СОЦіальио}™ розшару-рівня життя різних соціальних гр^Дпн1се7^{аТИСТИЧН0Г0 а}™лізу методологи організації та проведення S ^HM: Удосконалення основного джерела статистиїноїіХпм?^К0ВИх ^стежень як тищ. Це одна з головних умов побудави п '" ^В.^"ьній oZm_c. ально. статистики, що підвищують ї^дТ"°^{ВН0ЦІНН0Ї} системи ™1.• Удосконалення статистичних метп ^Р"'°^{ТЬ !} «б'єкті

^1СТО™°

^к°ливань рі_в-

ня життя населення в даних конкретних умовах, з метою попере­дити соціальну напруженість або надмірне навантаження на на­явні в суспільстві ресурси.

Контрольні запитання

1. Сутність предмета соціальної статистики.

2. Що являють собою об 'єкти соціальної статистики і як вони класифікуються? їх відмінності від об'єктів еконо­мічної статистики.

3. Завдання соціальної статистики в умовах її реформування.

2*1-344

РОЗДІЛ2

ІНФОРМАЦІЇ, ш ПОКАЗНИКИ, КЛАСИФІКАЦІЇ ТА УГРУПОВАННЯ

2 1 ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

ПРО СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

Інформація про об'єкти соціальної статистики, соціа­льні явища та процеси в суспільстві збирається із застосуванням різних видів статистичного спостереження: систематичного облі­ку, переписів, регулярних і одноразових вибіркових обстежень, опитувань населення.

Інформація, що її дістають у результаті організації систематич­ного обліку, надходить до органів статистики від установ, підпри­ємств і організацій усіх форм власності у вигляді документів ста­тистичної звітності. У цих документах міститься інформація, що характеризує основні моменти соціального життя суспільства, умови і рівень життя населення, стан і діяльність організацій соціа­льної сфери. Наприклад, в Україні у формах державної статистичної звітності в 2000 році містилося 106 645 соціальних показників, що становило понад половину всіх наявних показників у цих формах.

Основними джерелами інформації про об'єкти соціальної статистики, що охоплюють усю генеральну сукупність, є переписи. Під час переписів населення дістають, як правило, ін­формацію не лише про об'єкти соціальної статистики а й таку, що характеризує окремі моменти умов і рівня життя населення. * ™ЛТг,^{ЄПИС на}Є^ел|^ння.^{є В}ВД°«суцільного спостереж Гоне™ Г""" °^{бСЯГ ш}*°Р^ма

 

ттшшт

ми змінами та відшукання більш оперативної і різїобічГінф^ маци, ніж та, що і. дають переписи населення, статистичними органами впроваджені і широко використовуються різного роду виоіркові обстеження, які здійснюються одноразово або пері­одично. Для проведення вибіркових обстежень формуються пред­ставницькі вибіркові сукупності населення або домашніх госпо­дарств. Як приклад розглянемо основні принципи й етапи фор­мування вибірок, що розроблені Державним комітетом статисти­ки України спільно зі спеціалістами НДІ статистики¹ і викорис­товуються під час вибіркових обстежень умов життя домашніх господарств та економічної активності населення України.

Для формування вибірки була застосована одна з моделей по­будови багатовимірних вибірок — процедура багатоступінчасто­го розшарованого відбору з ймовірністю, пропорційною розміру (чисельності населення).

Основними особливостями нової вибірки є такі:» вибірка формується за територіальним принципом, на відмі­ну від старої вибірки, яка формувалася за галузевим принципом;

• вибірка є імовірнісною, усі домогосподарства генеральної сукупності мають однакову ймовірність потрапити до вибірки;

* домогосподарства в межах територіальних одиниць, що по­трапили до вибірки, відбираються за допомогою випадкового від­бору за списками домогосподарств.

Алгоритм відбору домогосподарств складається з п яти основ-

ї-ї \Л V \С^ЛС\ \С\ R *

1) вилучення територій, які не можуть бути обстежені;

2) розшарування (стратифікація) територіальних одиниць ге­неральної сукупності;. • районів)'

подарств зображено на рис. 2.1.

зміна місця

■Д_ІШ, Економічна «сп-ніс* "™ня України Держкомстат України, 2000.

19» рош: С«г. *рш*

Ступінь І

Відбір територій

І І І (

І

І

І

І

Lt;_

І

Визначення саморепрезен-тативних міст

Упорядкування міст

та селищ міського типу

за чисельністю населення

Відбір міст та СМТ

Визначення кількості ПТОВ

Упорядкування сільських районів і

за принципом «географічного» серпантину 1

Т

Відбір сільських районів

Визначення кількості ПТОВ

Ступінь II

Відбір ПТОВ

Формування ПТОВ на базі виборчих дільниць та їх упорядкування

Відбір ПТОВ

Формування ПТОВ на базі сільських Рад та їх упорядкування

Відбір ПТОВ

Ступінь III

Відбір

домашніх

господарств

Перевірка повноти списків виборців та складання списків домогосподарств

І

Відбір домогосподарств

Уточнення даних книг сільськогосподарського обліку та складання списку домогосподарств

І

Відбір домогосподарств

Рис. 2.1. Загальна схема формування вибіркової' сукупності домогоа

Першим кроком формування вибірки є визначення розміру генеральної сукупності, з якої потрібно зробити вибірку. Для цього загальна чисельність населення зменшується на чисель­ність населення, що мешкає на територіях, які не можуть бути обстежені, і на чисельність інституціонального населення (війсь­ковослужбовці строкової служби; особи, котрі перебувають у міс­цях позбавлення волі; особи, які постійно мешкають у будинках-інтернатах, притулках для старих тощо). В Україні до територій, які не можуть бути обстежені, віднесені території першої і другої зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобиль­ській АЕС. Вилучати інші території, у тому числі й гірські, не доцільно, оскільки це може негативно вплинути на рівень репре­зентативності результатів обстежень.

Другий крок зводиться до процедури розшарування (стратифі­кації) генеральної сукупності. Стратифікація виконується з ме­тою відшукання більш однорідних за основними характеристи­ками груп і адекватного відбиття у вибірці особливостей адмініс­тративно-територіального поділу країни. Вона здійснюється по­ділом усієї сукупності на шари, які відповідають регіонам Украї­ни. У межах кожного шару виокремлюють два підшари — міські і сільські населені пункти.

Третім кроком є відбір окремо в міській і сільській місцевості кожного регіону міст, селищ міського типу і сільських районів (одиниць першого ступеня), з яких далі формуватимуться пер­винні територіальні одиниці вибірки. В основу відбору одиниць першого ступеня покладено розподіл їх на саморепрезентативні і несаморепрезентативні територіальні одиниці.

Територіальну одиницю відносять до певної групи, зіставляю­чи її розмір (чисельність населення) із порогом саморепрезента-тивності, який визначається, згідно з планованим обсягом вибір­ки і кількістю домогосподарств, які повинні бути обстежені од­ним інтерв'юером (навантаження інтерв'юера).

Граничне значення чисельності населення міст визначається умовою повного завантаження одного інтерв'юера під час обсте­ження даного міста. Тобто, якщо обсяг вибірки п, навантаження інтерв'юера т, середня чисельність членів домогосподарства т_п

а обсяг генеральної сукупності N, то граничне значення чисель­ності населення (гранична кількість) визначається наступним спів­відношенням:

п „ = — mm _f.

Л

іо кількість домогосподарств у конкретній територі единиц більша за встановлений поріг аоо дор.внює йому, на неодмінно потрапляє у вибірку як саморепрезентативн; торіа^ьна одиниця. Якщо кількість домогосподарств у терма­льній одиниці менша від порогу- саморепрезентативності, _т ^Р'^а-територіачьна одиниця може ввійти у вибірку з імовірністю _п порційною до її розміру (чисельності населення). В Україні Р" час формування вибірки для обстеження умов життя домогос дарств граничне значення визначене в 138,1 тис. осіб. Це озна що міста з чисельністю населення, не меншою за граничне чення, неодмінно включаються до територіальної вибірки. ^ЗНа"

Усі інші територіальні одиниці, чисельність населення в не досягає встановленого порога, належать до несаморепрез ^ЯКИХ тивних і беруть участь у відборі на умовах об'єднання їх v г^ЄНТа" з чисельністю населення, яка дорівнює порогу саморепрезент^РУПИ ності. Відбір несаморепрезентативних одиниць здійснюється ^ " мо за кожним шаром генеральної сукупності ^ре"

Механізм відбору територіальних несаморепрезентативни» _п ниць у міськш і сільській місцевості однаковий PeS™_veT?r ^ДИ" У мюьюи і сільській місцевості окремо в такий спосіб ^{У ШН}

ми м.ськими населеними ^Жм^?⁰^"^¹¹™™¹¹™-

=S— відпо_Від_Н-г— йгїїі S5SS!

5В^^^^:^^{РІВНЮЄ РЄ3}^тату розпо-

«oS^Sl^ ^ВибіР_^ки'

тобто³

Знайде

Z^^ ^{Р0НУ В К}°"^НІЙ °^{блаСТІ ДЛЯ} Знайдене І nnZ генератор випадкових чисел.

від оТоТ_МНОжитьс_я Г^{Ю гене}Р^ат°Ра випадкове число в межах чення з кумулят™"³ Т^{К ШД6ОРУ}- ^ПоРЬнюючи здобуте зна-(сільськиі район"") _зна°^{СТЯМИ насе}^ння в переліку міст вибірки; далі відшукують ^ ^ПЄрШу °Д^ИНИДЮ територіальної Для Цього до значення,Гк^ ^ОДИНИЧ^Ь територіальної вибірки. ^в«бору на випадкове шс1^{У Т}°^Г° ^В Р^езУ^льтаті множення кроку

°' ^посл'Довно додається розмір кроку

шшшт

го терміну експлуатації вибірки. Якщо визначений терм^екс плуатацн вибірки становить / років, а навантаження інтерв'юера становить т домогосподарств, то розмір несаморепрезентативної одиниці п, має бути не меншим за п, = mt домогосподарств. У разі, коли відібрані територіальні одиниці вибірки мають чисельність населення, меншу за n,m_f(m_f— середній розмір домогосподарс-тва), то навантаження на інтерв'юера пропорційно зменшується.

Метою четвертого кроку є формування та відбір первинних територіальних одиниць вибірки (ПТОВ), зі складу яких на останньому етапі будуть відібрані конкретні домогосподарства.

Основою для формування первинних територіальних одиниць вибірки в міській місцевості є виборчі дільниці, у сільській міс­цевості — сільські Ради. Формуючи ПТОВ, об'єднують певну кількість виборчих дільниць (у містах) або сільських Радах (у сіль­ській місцевості) із таким розрахунком, щоб чисельність вибор­ців або домашніх господарств не перевищувала граничної кіль­кості. В Україні граничні кількості такі: 1100 виборців і 750 до­могосподарств. Об'єднання відбувається за принципом найближ­чого розміщення на території.

Під час формування ПТОВ слід ураховувати деякі особли­вості:

• якщо до складу міськради входять інші міські населені пун­кти і чисельність виборців у них більша за граничну кількість, то в кожному з таких пунктів формується власна ПТОВ;

♦ якщо до складу міськради входять сільські населені пункти і кількість домогосподарств у них більша за граничне число.домо­господарств, то в кожному з таких населених пунктів форм>еться ПТОВ, а якщо така кількість менша за граничну кількість то за­значені села об'єднуються з виборчими дільницями міста і вклю

7S^S^^ -«под**. ^сілГбілТГ

ничну то на її території створюються дві або більше точним позначенням меж кожної з; них; _ДОМОгосподар-

. якщо остання сільрада в ^{област1}_п^М_в^а_п^Є^^Л_п^Ь^_ЄДНу_ЄТЬся до най-ств, меншу за граничну кількість, то вона приєднує ближчої за розміщенням ПТОВ.

 

Пісня формування ПТОВ із їх загальної кількості відбирають потрібну кількість ПТОВ. з яких далі відбиратимуться домашні господарства. Принцип відбору необхідної кількості 11 ГОВ прак­тично аналогічний принципу відбору міст і сільських районів, за винятком способу впорядкування, яке і в міський і в сільській місцевості здійснюється за принципом географічної близькості або «географічного серпантину», а не за зменшенням чисельності населення, як це робилося в першому випадку. Крок відбору ви­значається так: для міських ПТОВ — як відношення загальної чисельності виборців у відібраних містах і СМТ даної області до числа ПТОВ, які потрібно відібрати; для сільської місцевості —-як відношення загальної кількості домогосподарств до числа ПТОВ. що їх необхідно відібрати.

Використання різних принципів упорядкування дозволяє вклю­чити до вибірки домогосподарства з різних за розмірами населе­них пунктів. тим самим врахувати при обстеженні особливості

 

ристанням методів систематично"в Процедура формування вибіркової Дарств складається з трьох етапів^^

°^{ТВ І3 Вдко}"

вують формулу:

господарств

^Застосо-

подарства в конкретнГіНТГOB™ ^{У Вибірку для} кожного домогос-

'^Ш^-^^^'^^ Домогосподарств у вибірки. ^{Р р0Тацію} протягом терміну експлуатації

Під час проведення першого вілбпт/ іг - і u *. визначається за формулою ^РУ ' ' ^НаДаЛ' ^{ЗНачЄННЯ}

домогосподарств у конкретній ПТОВ на початок

МГ — кількість домогосподарств, що вже зайняті в поточ­ного °_о^б_к^{СТЄЖЄНШ} ' ^{НЄ МОЖ}У^{ТЬ б}У™ ^включені в обстеження наїїуі

Mf — кількість домогосподарств, які раніше вже брали участь в обстеженні, але після певної часової перерви вони знову можуть бути включені до обстеження.

Конкретне значення ймовірності (Р₃) потрапити у вибірку для кожного домогосподарства визначається, з такого співвідношення:

Ws =/••*„,

де Р\ — ймовірність потрапити до вибірки для конкретного міста (селища міського типу) або сільського району;

Р₂ — ймовірність потрапити до вибірки для конкретної ПТОВ;

к_гг — очікуваний коефіцієнт відповідей під час обстеження:

/ — частка домогосподарств, відібраних у вибірку, у складі генеральної сукупності.

Звідси ij=/:(/iP₂Uaотже, h = (к, к„Р_{Р_г):/.

Оскільки значення Р\,Р₂ та /протягом всього терміну дії вибі­рки залишаються незмінними, формулу для розрахунку кроку ви­бірки можна спростити, ввівши до неї замість зазначених параме­трів константу 1 = (Р, P₂):f. Тоді h = k, k_rr I.

Для визначення конкретних значень />, і Р₂ застосовується та-

_Л^Є(саморепрезентативних) міст />_s завжди дорівнює 1:. Для малих міст (несаморепрезентативних). сільських _га»<-нів значення P_t обчислюється за формулою.

де а - кількість відібраних малих міст у регіоні;

. для

_сю лише різницеюГщо в цьому разі а, М_а і Ш позначають відповідно кількість ПТОВ, відібраних у конкретному місті або сільському районі; чисельність виборців (для м.ст) або домогос-подарств (для сільської місцевості) у ПТОВ, для якої розрахову­ється ймовірність, і загальна кількість виборців у місті аоо домо-господарств у сільському районі.

* У разі, якщо під час обчислення Р\ або Р₂ для деякої терито­ріальної одиниці вибірки їх значення більше за одиницю, то зна­чення ймовірності для цієї одиниці береться таким, що дорівнює 1, а значення я і Х^, для розрахунку Р\ або Рг територіальних одиниць, які залишилися, зменшують, відповідно на число таких одиниць (з імовірністю, що дорівнює 1) і на чисельність населен­ня, виборців або домогосподарств у них.

Значення очікуваного коефіцієнта відповідей к_п визначається для кожного конкретного обстеження і типу населеного пункту (великі міста, малі міста і села) на підставі даних попередніх об­стежень або експертних оцінок.

Номер першого відібраного домогосподарства визначається множенням значення кроку відбору на випадкове число, яке діс­тають за допомогою генератора випадкових чисел.

Переписи населення, вибіркові обстеження і статистична звіт­ність дають основний масив інформації про соціальні процеси в суспільстві. Проте під час вивчення соціального життя суспі льства часто постає потреба використовувати спеціально cmra нізован. види статистичного спостереження — соціологічні лідження як особливу форму одержання соціальної іц(1 До цих видів статистичного спостереження вдаються топі ли потрібно дістати інформацію про ті сторони сопія ^К°~ процесів у суспільстві, які недостатньо або взагалі не ^х

ризуються статистичною інформацією, яку дістають -^{Характе}" тичної звітності і за допомогою інших видів спо ^статис" Наприклад, кількісні і якісні характеристики ставл ^{ТЄрежень}-лення до реформ, здійснюваних у країні, і _до соці_а^ЄННЯ- ^НаСЄ" тики держави, ступеня його довіри різним гілкам в ^П0Л'" тичним партіям і їх лідерам, а також оцінки насел ^Лад>и' ^ПОл'-рівня і якості свого життя та інших соціальних про ^Н^

даний період часу запитань. У такому разі обстеження проводять­ся періодично, за стислою програмою з метою швидко дістати зведені результати та висновки.

Основним методом отримання соціологічної інформації є опи­тування. Розрізняють такі види опитувань:

а) за ступенем охоплення генеральної сукупності — суцільне і вибіркове опитування;

б) за типом респондента — індивідуальне, групове, експертне, масове опитування;

в) за засобами спілкування між респондентом і дослідником — інтерв'ю, анкетне, поштове, телефонне опитування;

г) за типом суспільної думки — політичне, економічне, соціа­льне, маркетингове, культурологічне, релігійне опитування;

д) за ступенем формалізації— вільне опитування і формалі­зоване;

є) за змістом інформації — про факти і події, про поведінку людей, про внутрішній світ людей.

В результаті проведення опитувань дістають три види інфор­мації: масову, компетентну й експертну.

Масова інформація, або суспільна думка, репрезентує думки та оцінки людей різних соціально-демографічних груп і регіонів.

Компетентна інформація — це думки й оцінки фахівців з тих питань і проблем, які вони досліджують професійно і про_як. мо­жуть судити завдяки своїм глибоким знанням і досвіду роооти

Експертна інформація - це вид компетентно, інформац здобутої від незалежних спеціалістів, тобто не зацікавлених в то му чи іншому перекручуванні справжнього ^ану ^справ-

Інформація, що збирається в результат, опитуван c>c— думки, найчастіше є якісною і потребує застосування методів оброблення ^та„^анал13У_{ппгтрпеження} за швидкоплинними

Ri ТІЙНОГО СПОСГережеННЯ м ^ш -*

можна

процесами в с<

спеціальної форми — моніторингу

процес.

о поточного спостереження, оціню-

Моніторинг - це система поточного cf cj-спільстві вання. аналізу та прогнозувань ^ствию, Д^^ J. _& з метою оперативної діагностики стану цих н

в динаміці. „рпжявної статистики України до

У Програмі Р^еФ°Р^м>'^ванн_н^я^К^В_п^Н_р°_ямкн проведення моніто-2002 року визначені так. основні j *™Р™™?_{й навколиш}. рингу соціально-економічної сфери, еколопчнии:

нього природного середовища, рівень життя населення, соціаль-Гїудовї^Ршдносини^Рсоціа,-іьно-економічне становище сільських населених пунктів, ділова активність підприємств.

Основна мета моніторингу полягає не стільки у знаходженні характеристик досліджуваного процесу, скільки у виявленні на ^під­ставі отриманих оперативних даних негативних тенденцій його розвитку і чинників, що зумовлюють ці негативні тенденції. Ре­зультати моніторингів, крім того, дозволяють оцінювати ефекти­вність здійснюваної соціальної політики і сприяють прийняттю обгрунтованих рішень щодо управління соціальними процесами.

2.2. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ У СОЦІАЛЬНІЙ СТАТИСТИЦІ

Статистичні показники в соціальній статистиці відігра­ють найважливішу роль у пізнанні й оцінюванні розвитку соці­альних процесів у суспільстві.

Соціальні показники — це статистичні показники, що грун­туються на спостереженнях і мають, як правило, кількісний характер; вони передають певну інформацію про досліджувані сторони громадського життя або зміни, що відбуваються в ній.

Соціальний показник є вельми змістовним і широко застосо вуваним поняттям. Воно наповнюється конкретним змістом п'" час вивчення процесів і явищ громадського життя, їх власти™ тей і форм виявлення. ' ивос-

Соціальні показники безпосередньо відбивають кількісні рони соціальних процесів, що тісно пов'язані з їх якісним ст ^СТ°" Отже, соціальні показники — це кількісно-якісні поняття Н*' приклад, показник сукупних грошових доходів домашнього подарства характеризує не лише їх розмір, але і якісну _Ст ^Г°^С" рівня життя, дозволяє віднести це домогосподарство до по°'^>ОН^ бідних, середнього добробуту або багатих. ³Ряду

Соціальна статистика вивчає соціальні процеси в умова • кретного місця і часу їх виявлення. Тому кожний соціальни"^К°^Н~ казник крім кількісно-якісної містить і просторово-часову в" ^П°~

ЗО

щою освітою станови а 3 4 % тГякіс ального процесу _ осві™ насіле^ -c

^{3 П}°^{ВН0Ю ви}"

визначеність — 1 квартал 2000 року України, часова

Соціальне життя суспільства характеризується розмаїттям поо-цес.в, явищ, в яких беруть участь різні объекта Ці пХесита оо єкти мають різні ознаки, властивості та якості а тому для Ь. характеристики доводиться залучати численні конкретні соціаль­ні показники.

Соціальні показники, що характеризують певні процеси та яви­ща громадського життя, можуть стосуватися однієї людини, певної груш людей або суспільства в цілому. Відповідно до цього розріз­няють показники індивідуальні та зведені (групові та загальні).

Показники, що характеризують соціальне життя суспільства на частині території країни, називаються регіональними, або те-риторіальними, по країні в цілому — сукупними. Регіональні і зведені соціальні показники визначаються в результаті обробки (узагальнення) великих обсягів інформації про конкретний про­цес або явище, яку дістають у результаті статистичного спосте­реження. Ці показники дозволяють виявляти закономірності та тенденції, що притаманні соціальним процесам.

У кожному розділі соціальної статистики використовуються свої показники, які характеризують соціальні процеси, шо їх до­сліджує цей розділ, наприклад рівень життя населення. Проте знаходження численних розрізнених показників ще не вирішує завдання комплексного вивчення соціального життя суспільства. Оскільки соціальні процеси в суспільстві взаємозалежні, більш _того — значною мірою зумовлені станом економіки і системою розподілу матеріальних благ і послуг, цілісна картина соціально­го життя може бути відтворена лише за умови, що и соціальні показники відбивають ці зв'язки, тобто утворюють цілісну, взає­мозалежну й логічну систему показників. „„_Q,_UHlfi_R які

Ця система складається з окремих підсистем показнимв. як характеризують різні сторони соціального життя^ ™ства^а приклад економічну активність. ^^"^ь^ розподіл доходів, споживання матеріальних олаг

д^сно 2000 році.: Стат. бюлетень / Дер

юлетень / Держкомстат України. К-. -wu

людського розвитку», застосовуваний у світі для порівняння рівня життя в різних країнах.

Управлінням соціальної статистики Держкомстату України для визначення рейтингу регіонів за рівнем життя населення за інтег­ральній показник беруть «загальний композиційний індекс».

Розробка соціальних показників є доволі складним і відпові­дальним процесом, який передбачає збір вихідних статистичних даних із багатьох джерел їх надходження, обробку цих даних і подання їх у вигляді, зручному для використання.

Під час розробки та використання соціальних показників завжди слід пам'ятати про те. що статистична інформація за певних умов може приховувати в собі небезпеку, оскільки її можна використову­вати як для правильного, так і для викривленого відбиття реальної дійсності. Лише ті показники, які знайдено в результаті методоло­гічно обгрунтованих