Михайлівський золотоверхий собор

Технологічна карта екскурсії

Тема екскурсії “ Вулиця старого міста - Велика Житомирська”

Тривалість: 1,5 години

Відстань: 890 м

Автор-розробник:

Зміст екскурсії: ознайомити екскурсантів з архітектурними пам’ятками вулиці Велика Житомирська

Маршрут екскурсії: вулиця Велика Житомирська, район Шевченківський

 

 

Київ 2014

 

Схема маршруту екскурсії

Маршрут пішохідної екскурсії:

Вулиця Велика Житомирська: Михайлівський золотоверхий собор,пам’ятник княгині Ользі, реальне училище №2, готель “Інтерконтиненталь” №2а, житловий будинок № 8б,житловий будинок №12, садиба №18,житловий кооператив “ Радянський лікар “ №17,особняк №28, пам’ятник князю Святославу №22

 

 

Тривалість: 1,5 години

Відстань: 890 м

 

Розшифрування схеми маршруту

 

Початкова точка екскурсії: початок вулиці Велика Житомирська (збір групи біля Михайлівського золотоверхого собору)

 

Об’єкти показу:

Історія вулиці Велика Житомирська

Вулиця Велика Житомирська міститься в Шевченківському районі. Пролягає від Михайлівської площі до Львівської площі. Одна з найдавніших вулиць Києва. Виникла за доби Київської Русі на шляху до Житомира. В XV-XVIIст. разом з теперішньою вулицею Артема мала назву Львівська. На початку ХІХ століття складалась з двох частин: нижньої - від Козиного болота (тепер Майдан Незалежності) до Михайлівської площі у XVIIIст. відомої як Навізна, і верхньої - Житомирської. З 1830рр. неофіційно, а 1869р. офіційно нижня частина отримала назву вулиця Мала Житомирська, верхня - сучасну назву. В 1919-1944рр. носила ім'я польського поета А. Міцкевича та більшовицького діяча О.Горовиця (Горвиця). До вулиці Велика Житомирська прилучаються вулиці Володимирська, Стрілецька, Олеся Гончара, Стрітенська та Рейтарська. Забудова вулиці відноситься переважно до другої половини XIX століття.

Загальний час огляду 10 хв.

 

Михайлівський золотоверхий собор

Михайлівський Золотоверхий Собор – хрестово-купольний шестистовповий храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом (від чого й походить назва) – закладений у 1108 р. внуком Ярослава Мудрого – київським князем Святополком Ізяславичем.

Собор був поставлений на обриві Старокиївської гори, над стародавнім Боричевим узвозом – схилом до Дніпра. Однією з причин, що спонукала князя збудувати храм, була недавня перемога Святополка над половцями, оскільки архангел Михаїл був заступником воїнів. Храм звели з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цементному розчині технікою «мішаного мурування». Стіни оздобили унікальними мозаїками і фресками, що стали характерною окрасою храму і принесли йому славу.

У 1113 р. собор освятили, він став місцем поховання Святополка Ізяславича, а потім і декількох поколінь київських князів.

Михайлівському, як і іншим храмам Києва, довелося пережити руйнування від стихійних лих і ворожих навал. Так у 1240 р. його розграбували і частково пошкодили орди хана Батия, знявши позолочені бані. Втім тоді храм не занепав.

У XІV ст. Михайлівський стає соборним храмом однойменного монастиря. Храм і монастир мали особливе значення для киян, оскільки архангел Михаїл вважався небесним покровителем Києва.

У XV-XVIII ст. собор неодноразово перебудовували й реконструювали, особливо значних змін храм зазнав за генерал-губернатора Д.Голіцина: у Варваринському боковому вівтарі з'явився чудовий різьблений іконостас і багато церковного начиння. Завдяки І.Мазепі храм набув вишуканих та багатих форм українського, так званого мазепинського (або ж козацького) бароко, що додало йому справжньої європейської вишуканості. Замість одного, у нього з'явилося сім куполів. З трьох боків будівлю оточили прибудови, а стіни укріпили контрфорсами. Всі куполи вкрили червоним листовим золотом, а фасади храму були прикрашені облицюваннями і орнаментом, які виконав відомий київський архітектор І.Григорович-Барський.

У 1935 р. Монастирські будівлі по-варварськи висадили в повітря, у зв'язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. Перед знищенням рештки мозаїк і фрески, що збереглися, зняли зі стін. В Софіївському соборі збереглися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» – фрагменти фігур святих; фрески-сцени «Благовіщення», мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової фігури Самуїла – знаходяться в Третьяковській галереї та Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Через шість десятиліть зусиллями Київської влади, міської громади та небайдужих меценатів храм відродився у колишній пишноті. До відновлення будівлі Михайлівського Золотоверхого Собору були привернуті кращі творчі сили зі всієї України. Під час відновлення в храм були повернені вцілілі фрески та мозаїки.

Загальний час огляду 15 хв

Пам’ятник княгині Ользі

Пам'ятник княгині Ользі на Михайлівській площі в Києві представляє собою скульптурну композицію, яка складається з центрального пам'ятника великій княжні, постаментів просвітителів слов'янських народів - Кирилу та Мефодію, розташованих праворуч, й пам'ятника апостолу Андрію Первозванному, що знаходиться зліва від княгині.

Історія створення пам'ятника княгині Ользі у Києві почалася з 4 вересня 1911 року з відкриття монумента на Михайлівській площі. Цей пам'ятник став частиною масштабного проекту під назвою "історичний шлях" - низки монументів в столиці України, присвячених першим руським князям: Олегу, Ігорю й Святославу. За задумом авторів пам'ятники повинні були сформувати своєрідну алею, протягнувшись від Софійської до Михайлівської площі. Микола II своїм указом схвалив спорудження цієї композиції, асигнувавши на цю добру справу 10 тисяч рублів.

Пам'ятник княгині Ользі на Михайлівській площі в Києві представляє собою скульптурну композицію, яка складається з центрального пам'ятника великій княжні, постаментів просвітителів слов'янських народів - Кирилу та Мефодію, розташованих праворуч, й пам'ятника апостолу Андрію Первозванному, що знаходиться зліва від княгині.

У серпні 1909 року місце, на якому повинен був стояти пам'ятник княгині Ользі, було урочисто освячено. Оголосили конкурс. Переможцем стала робота скульптора Ф.П. Балавенського, але з часом її відхилили. І.П. Кавалерідзе разом із Ф.П. Балавенським, П.В. Сніткіним й В.Н. Риковим працював над центральною скульптурою княгині Ольги й бічними - святих Кирила та Мефодія. Постать апостола Андрія є творінням рук однокурсника Кавалерідзе по Київському художньому училищу П.В. Сніткіна. Вся композиція виконана з бетону - модного на той момент матеріалу. Залишилася нереалізованою ідея встановити горельєфи із зображеннями діянь Ольги. Це сталося через те, що з бетону їх виконати було просто неможливо. На постаменті встановили таблички: "Ся перша вніде в Царство Небесне від Русі, сию бо хвалять Руські сини яко начальницю", й нижче інший напис: "Дар Государя Імператора місту Києву". Святкування з нагоди відкриття скульптурної композиції проходили досить скромно, оскільки в одній з лікарень міста помирав голова Ради Міністрів, статс-секретар Петро Аркадійович Столипін.

Велика княгиня Ольга правила Києвом у середині 10 століття. Однією з перших на Русі вона прийняла християнство, згодом православна російська церква зарахувала її до лику святих. Апостол Андрій Первозванний за переказами саме з цього місця (Михайлівська площа) вказав на київські гори й сказав пророчі слова: тут засяє благодать Божа. Кирилу та Мефодію слов'яни зобов'язані писемністю. Кавалерідзе геніально передбачив величезну духовну силу саме такого поєднання легендарних особистостей.

Пам'ятник проіснував не довго. У 1919 році статую княгині Ольги скинули з п'єдесталу, її розкололи навпіл й закопали під самим пам'ятником, а в березні 1923 року були демонтовані статуї апостолів та просвітителів. У 1926 році на місці пам'ятника було розбито сквер.

Наприкінці травня 1994 року в День слов'янської писемності на Михайлівській площі в Києві були виставлені для публічного огляду зменшений макет та фотографії пам'ятника княгині Ользі. Також кожен перехожий міг взяти участь у благій справі - відновлення пам'ятника - пожертвувавши певну суму в скарбничку, яка була встановлена на площі. У 1996 році тут було проведено розкопки, в результаті яких вдалося знайти частини розбитої фігури княгині Ольги, за винятком голови. Шматки старого монумента скріпили й поставили у парку скульптур Івана Кавалерідзе на Андріївському узвозі.

Почалися роботи з відновлення пам'ятника. Цього разу як основний матеріал був обраний білий мармур, а постамент зробили з рожевого граніту. Монументальний ансамбль, присвячений княгині Ользі, першій і поки єдиній жінці, - главі держави в історії України, було урочисто відкрито 25 травня 1996 року в День Києва.

Загальний огляд 15 хв.

Реальне училище №2

провідний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів для роботи у сфері міжнародних відносин.

Утворена в 1995 році Указом Президента України. 20 липня 1996 року урядовою постановою прийнятий статут Академії[2]. З 2006 року розміщується на Михайлівській площі, в старовинному будинку, спорудженому близько 1860 року Олександром Беретті.

ДАУ готує дипломатичні кадри і веде підготовку магістрів зовнішньої політики.

 

Загальний огляд 10 хв

 

Готель «Інтерконтиненталь”

Готель "ІнтерКонтіненталь" в Києві - перший в Україні готель світового бренду Intercontinental. Готель розташований в історичному центрі Києва, на Михайлівській площі, недалеко від урядових будівель, основних посольств, пам'ятників історії і архітектури. 11-ти поверхова будівля готелю "ІнтерКонтіненталь" спроектована видатним українським архітектором Сергієм Бабусиним.

Загострений фасад із скла і мармуру, спроектований українським скульптором Михайлом Ревой і увінчаний триметровою статуєю грецької богині Никі – це майстерне з'єднання елементів класичного і сучасного стилів. Багатомовний персонал. 6 конференц-залів, критий басейн, spa-центр і безліч інших додаткових послуг.

Житловий будинок №8б

 

Споруда є прикладом багатоквартирного будинку для заможних квартиронаймачів, серед інших житлових будівель рубежу століть відзначається оригінальним архітектурно-конструктивним вирішенням.

У 1910-х pp. у квартирі № 8 з дев’яти кімнат жив Добрий Абрам Юрійович – голова правління Київського відділення Російського банку для зовнішньої торгівлі, віце-голова Південно-Західного відділення Російської експортної палати, член правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків. В 1918 р. – член фінансової комісії УНР, яка проводила переговори з представниками Німеччини про торговельну угоду. Арешт А. Доброго у квітні 1918 р. за наказом міністра внутрішніх справ М. Ткаченка спричинився до конфлікту між УЦР і німецьким командуванням.

У будинку (квартира № 4) мешкав член правління Київського земельного банку, діяч Київського доброчинного товариства П. Скорделлі.

Загальний огляд 10 хв

Житловий будинок №12

В цьому будинку проживав видатний архітектор, письменний, маляр, композитор Кричевський Василь Григорович

Загальний огляд 5 хв

Садиба №18

Будинок прибутковий, в якому проживали Г.М. Ярон, Г.А. Бобинський,

Ю.В., Кондратюк Ю.В.