Основні категорії та поняття

ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

У процесі розвитку психології управління як науки посту­пово сформувалися її основні категорії, ключові поняття, які характери­зують найбільш закономірні, суттєві зв'язки й відносини в організованій діяльності людей. Система категорій цієї відносно молодої науки ще не завершена, хоча окремі з них уже набули статусу опорних і навколо них концентрується відповідна проблематика, а також − інші категорії. Сукупність категорій психології управління класифікують на кілька груп (рис.1.2), які відповідають таким сутнісним параметрам:

— відображення природи психіки людини, її відно­син в організованій діяльності;

— характеристика психології організації в управ­лінні;

— відтворення психологічних особливостей управ­лінської діяльності;

—характеристика соціально-психологічної, соціокультурної та етнопсихологічної сфер управлінської ді­яльності;

— зв'язок зі сферою власне управління;

—відтворення психологічних особливостей станов­лення і розвитку керівника, його управлінської кар'єри.

Рис.1.2. Схема базових категорій психології управління

Базові категорії психології управління мають істо­ричний характер. Вони формувалися протягом усієї історії діяльності й розвитку людини в організованій спільноті. Помітно збагатили й упорядкували систему категорій психології управління теорія наукового управління, соціальна психологія управління та пси­хологія управлінської кар'єри, концепція людських відносин, сучасні теорії менеджменту.

Поняття „менеджмент” буквально означає „керів­ництво людьми”, а в сучасній теорії та практиці соці­ального управління — це процес керівництва (управ­ління) окремим працівником, соціальною групою, со­ціальною спільнотою, суспільством. Оксфордський словник англійської мови подає такі його трактуван­ня: 1)спосіб, манера спілкування з людьми; 2)влада та мистецтво управління; 3)особливі вміння та адмініс­тративні навички; 4)орган управління, адміністратив­на одиниця. Нерідко поняття „управління” і „менедж­мент” ототожнюють, зважаючи на те, що в словнику сучасної англійської мови „менеджмент” у перекладі ­- „управління”, „завідування”, „вміння володіти”, „керівництво”, „дирекція”, „адміністрація” тощо. Побутує думка, що поняття „менеджмент” вужче за поняття „управління” і позначає лише один із його видів, оскільки менеджмент переважно стосу­ється різних аспектів діяльності керівника, а управ­ління охоплює всю сукупність людських взаємин у системі „керівники — виконавці”, враховуючи колективних суб'єктів управління. Інколи „менеджмент” трактують як керування колективом людей, ефек­тивні взаємини між особистостями, які обіймають пев­ні посади, тобто як цілеспрямований вплив на діяль­ність усіх працівників організації для успішного досяг­нення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання на­явних ресурсів.

Отже, управління передбачає керування людьми й відносинами між ними в системі ділового спілкування та взаємодії, координацію й організацію їх діяльності, ефективне використання всіх засобів, спрямованих на виконання накреслених цілей і запланованих завдань організації раціональним, гуманним, економічним і правовим шляхом.

У психології управління активно вживаються тер­міни „менеджер” і „керівник”.

Менеджер (англ. management —управління) — суб'єкт, який вико­нує управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; особа, яка ор­ганізовує конкретну роботу певної кількості працівників, керую­чись сучасними методами.

У сучасних умовах менеджером є керівник струк­турного підрозділу, тобто середньої ланки управління (завідувач відділу, старший майстер тощо).

Керівник — особа, на яку офіційно покладено функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності.

Керівник несе юридичну відповідальність за функ­ціонування організації, робочої групи, персо­налу взагалі перед інстанцією, яка його призначила, і має право застосовувати певні санкції (заохочення, покарання тощо) з метою впливу на відносини в групі та на актив­ність підлеглих. Однак деякі дослідники поняття „ме­неджер” і „керівник” ототожнюють.

Частовживаним у психології управління є термін „організація”, що має такі значення: 1) організація як соці­альна інституція (заклад, підприємство та ін.), об'єд­нання людей, певна структура, в межах яких і може бу­ти досягнута спільна мета; 2) організація як про­цес, як функція управління; 3) організація як внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційо­ваних частин цілого. З погляду психології управління керівникові важливо чітко знати всі ці аспекти. Наприклад, знаючи, до якого типу належить конкретна організація, керівник чіткіше зможе визначи­ти свою роль у ній, джерела своєї влади, способи впливу на підлеглих та мотивації спільної діяльності тощо. А чітке знання як керівником, так і кожним учасником управлінського процесу своїх повноважень і персональної відповідальності, процедур координації дій, діяльності є необхідною умовою запобігання непорозумінням.

У психології управління одним зі стрижневих є по­няття „людський фактор” — усе те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здібностей тощо. Важливість позначуваного цим поняттям феномена зу­мовлена особливою роллю людини та її можливостей у процесі управління різними об'єктами (від малого під­приємства, яке часто об'єднує невелику кількість людей, до концерну або корпорації). Чим складніша форма уп­равління, тим вищі вимоги до інтелектуальних функцій людини та інших психічних процесів (від сприйняття та уваги — до відповідальності за людське життя). Люд­ський фактор дуже важливий там, де з особливою ува­гою ставляться до застосування психологічних та психо­фізіологічних рис людини.

Таким чином, психологія управління – це наука, яка дає суттєву допомогу в процесі досягнення поставлених цілей на основі творчості, здібностей, інтелекту, професійних знань і вмінь людей.