Аудит активів, пасивів та фінансової звітності

Мета аудиту – встановити дотримання підприємством вимог П (С) БО 7 «Основні засоби».

Завданням аудиту необоротних активів є встановлення:

·
правильності визнання, класифікації та оцінки необоротних активів;

·
дотримання вимог щодо документального оформлення наявності та руху необоротних активів;

·
правильності ведення інвентарного обліку необоротних активів;

·
збереженості необоротних активів та їх технічного стану;

·
правильності відображення в обліку надходження необоротних активів та витрат на їх утримання;

·
дотримання вимог щодо нарахування амортизації необоротних активів і правильності відображення в обліку;

·
достовірності відображення в обліку орендованих необоротних активів;

·
правильності переоцінки та зменшення корисності необоротних активів;

·
достовірності відображення в обліку вибуття необоротних активів;

·
правильності документального оформлення та визначення витрат на ремонт необоротних активів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку;

·
достовірності розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи у Примітках до фінансової звітності.

Об’єктами аудиту основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є:

·
наявність і стан збереження основних засобів;

·
операції, пов'язані з рухом основних засобів, їх технічний стан;

·
стан оперативного, інвентарного, аналітичного та синтетичного обліку основних засобів;

·
амортизація та індексація основних засобів;

·
операції з капітального ремонту, технічного переозброєння, модернізації та реконструкції основних засобів;

·
облік орендованих основних засобів;

·
придбання та виготовлення основних засобів;

·
облік витрат на утримання й експлуатацію машин і обладнання;

·
матеріали інвентаризації, статистичної та фінансової звітності.

Основные принципы аудита можно разделить на две группы:
- основные принципы, регулирующие аудит – этические и профессиональные нормы, определяющие взаимоотношения аудитора (аудиторской фирмы) и клиента. Эти принципы должны соблюдаться при оказании всех аудиторских услуг и учитываться при разработке нормативных документов, регулирующих аудит;
- основные принципы проведения аудита, т. е. правила, определяющие этапы и элементы аудиторской проверки. Принципы, регулирующие аудит определены в п.3 федерального стандарта аудиторской деятельности №1 «Цель и основные принципы аудита финансовой (бухгалтерской) отчетности».
Принципы проведения аудита – основополагающие начала, идеи, на которых основывается деятельность аудиторов и которыми они руководствуются в своей деятельности.
Классификация принципов аудита:
1. принцип независимости, заключающийся в обязательности отсутствия у аудитора при формировании его мнения различного рода заинтересованности в делах проверяемого экономического субъекта;
2. принцип честности, заключается в обязательной приверженности аудитора своему профессиональному долгу (должен руководствоваться нормами законов, а также других нормативно–правовых актов);
3. принцип объективности, заключающийся в обязательности применения аудитором беспристрастного, непредвзятого, не подверженного никаким влияниям подхода к рассмотрению любых профессиональных вопросов и формированию выводов и заключений;
4. принцип профессиональной компетентности, заключающийся в том, что аудитор должен владеть определенным, необходимым объемом профессиональных знаний и навыков;
5. принцип добросовестности, заключающийся в обязательном оказании аудитором своих профессиональных услуг с тщательностью, оперативностью;
6. принцип конфиденциальности заключается в том, что аудиторы обязаны обеспечить сохранность документов и не вправе передавать эти документы каким бы то ни было третьим лицам либо устно разглашать;
Данный принцип гарантируется:
- Уголовным кодексом РФ от 13.06.96. №63 ФЗ (ред. от 08.12.2003): ст. 183 («Незаконное получение и разглашение сведений, составляющих коммерческую, налоговую или банковскую тайну»); ст. 202 («Злоупотребление полномочиями частными нотариусами и аудиторами»).
- Федеральным законом «Об аудиторской деятельности» от 07.08.2001 №119-ФЗ (ред. от 30.12.2001), ст. 8 («Аудиторская тайна»);
7. принцип профессионального поведения, заключающийся в соблюдении приоритета общественных интересов, поддержании высокой репутации профессии, воздержании от совершения поступков, которые могут нанести ущерб аудиторской деятельности.

 

Аудиторський висновок та інші підсумкові документи.
Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів:

Закон України "Про аудиторську діяльність"; У Міжнародний стандарт аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків); У Міжнародний стандарт аудиту 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" (доступ до іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності і перекручення)

Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в ньому обов'язково мають бути такі розділи:

1) заголовок;

2) розділ, в якому йдеться про замовника аудиторської перевірки;

3) вступ;

4) масштаб перевірки;

5) зміст виконаної роботи;

6) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

7) дата аудиторського висновку;

8) адреса аудиторської фірми;

9) підпис під аудиторським висновком.

У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип незалежності перевірки порушено не було. При порушенні даної умови аудитор не має права робити висновок про перевірений об'єкт, а зібрана інформація не вважається достатньою та доказовою.

Конкретизується адресат аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо). Аудиторський висновок має бути належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту. Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код за ЄДРПОУ тощо.

У вступі аудиторського висновку обов'язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора—за обґрунтованість аудиторського висновку.