Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів

Конструкція електроприладів має відповідати умовам їх експлуатації і забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до рухомих та струмопровідних частин, а також від потрапляння всередину сторонніх предметів і води.

Безпечна експлуатація медичної апаратури та приладів забезпечується таким самим чином, як і всіх електроустановок: конструкцією електроустановок, технічними способами та засобами захисту, організаційними і технічними заходами.

Згідно з Інструкцією про захисне заземлення електромедичної апаратури в закладах охорони здоров'я безпека людей, що працюють з електромедичною апаратурою, значною мірою залежить від правильного виконання й експлуатації захисного заземлення та інших захисних заходів (наприклад, пристрій для захисного відключення).

Металеві безструмні частини електромедичної апаратури (корпуси, штативи тощо) при порушенні робочої ізоляції можуть опинитися під напругою. Доторкання до таких частин стає небезпечним.

Захисне заземлення необхідне для створення малої напруги між безструмними металевими частинами електромедичної апаратури і землею. Безпека людини, яка випадково торкнулась цих частин при замиканні на корпус, забезпечується зниженням напруги дотику і автоматичним відключенням мережі за короткий час за допомогою запобіжників чи автоматичних вмикачів. Ця інструкція поширюється на всі види електромедичних апаратів, приладів, установок.

Електромедична апаратура виготовляється таких класів: 0І,І, II, III.

До класів 0І і І належить апаратура, яка для захисту від ураження електричним струмом при порушенні робочої ізоляції підключається за допомогою заземлювального дроту до заземлювального пристрою. До класу II належить апаратура, яка для захисту від ураження електричним струмом має подвійну або посилену ізоляцію порівняно з частинами ланцюга мережі. Ця апаратура не має захисного заземлення. Апаратура класу III розрахована для живлення постійного або перемінною напругою не більше 24 В, що не має внутрішніх або зовнішніх електричних кіл з більш високою напругою. (Примітка: ці вимоги не поширюються на рентгенівські апарати, джерела радіоактивних випромінювань і джерела випромінювань високих енергій, а також на виробничо-технологічне обладнання.)

Захисне заземлення електромедичної апаратури має відповідати вимогам діючих Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), а також вимогам вказаної інструкції. Заземлювальні пристрої мають ретельно оглядатись і перевірятися для визначення відповідності їх вимогам. Виявлені при перевірках і випробовуваннях дефекти заземлювального пристрою слід усувати. Якщо дефекти в період випробовувань не усувають, їх заносять у звітну відомість дефектів, яка додається до технічного звіту. Протокол випробовувань заземлювального пристрою затверджується керівництвом організації, яка проводила випробовування.

Захисне занулення застосовується в чотирьох провідних мережах напругою до 1000 В з наглухо заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму (нейтраллю). Відповідно до ПУЕ занулення корпусів використовується в тих самих випадках, що й захисне заземлення. Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою. Нульовий захисний провідник — це провідник, який з'єднує частини, що підлягають зануленню, із наглухо заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

Захисне вимикання застосовується як основний або додатковий захисний засіб, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення чи іншими способами захисту. Захисне вимикання — це швидкодійний захист, який забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки (не більше ніж за 0,2 с) при виникненні в ній небезпеки ураження струмом.

Електрозахисними засобами називають вироби, що переносяться та перевозяться і слугують для захисту людей (захисні окуляри, діелектричні рукавички, килимки, ізолювальні підставки тощо), які працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, дії електричної дуги та електромагнітного поля.

Організаційні та технічні заходи електробезпеки полягають у тому, що до роботи з медичною електроапаратурою допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів роботи, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та кваліфікаційної групи з електробезпеки, які не мають протипоказань, визначених МОЗ України.

З метою профілактики професійних захворювань, нещасних випадків та забезпечення безпеки праці робітники, що обслуговують діючі електроустановки, в обов'язковому порядку проходять попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні медичні огляди.

Для забезпечення безпеки робіт з електроустановками необхідно призначити осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт, організувати заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт, встановити заземлення тощо.

 

Правила забудови, експлуатацій техніки безпеки у фізіотерапевтичних відділеннях (кабінетах)

Правила забудови, експлуатації і техніки безпеки у фізіотерапевтичних відділеннях і кабінетах мають за мету забезпечити безпечні і найбільш сприятливі умови для здоров'я персоналу і хворих під час проведення фізіотерапевтичних процедур. Ці правила поширюються на всі фізіотерапевтичні відділення (кабінети) лікувально-профілактичних закладів, науково-дослідних інститутів і навчальних закладів тощо. Вони є обов'язковими при проектуванні і будівництві нових, реконструкції та експлуатації існуючих фізіотерапевтичних відділень (кабінетів).

Будівництво нових і реконструкція існуючих фізіотерапевтичних відділень (кабінетів) допускається тільки за наявності затвердженго проекту, узгодженого із закладами санітарно-епідеміологічної служби, технічною інспекцією профспілки, головним фізіотерапевтом або завідувачем фізіотерапевтичного відділення (кабінету) відповідного лікувального закладу. Проект має містити план розміщення всіх фізіотерапевтичних апаратів, захисних пристосувань і допоміжної апаратури із вказівкою всіх розмірів, виду вентиляції, опалення, водопроводу, каналізації, заземлення, електричного освітлення і силової електромережі. Нові побудовані або реконструйовані фізіотерапевтичні відділення (кабінети) у встановленому порядку приймаються в експлуатацію спеціальною комісією при обов'язковій участі в ній представників від закладів санітарно- епідеміологічної служби, технічної інспекції профспілки, головного фізіотерапевта або завідувача фізіотерапевтичного відділення (кабінету) відповідного лікувального закладу та інших зацікавлених осіб. Приймання будівлі (приміщення) оформляється актом вказаної комісії з висновком про можливість її експлуатації. Один екземпляр акта має зберігатись у керівника лікувально- профілактичного закладу.

У фізіотерапевтичному кабінеті (ФТК) чи відділенні проводять електролікування, світлолікування, теплолікування, водолікування, грязелікування, аерозоль-і електроаерозольтерапію, лікування за допомогою інгаляцій та масажу.

Для проведення процедур за кожним видом лікування мають бути обладнані окремі приміщення. Допускається проводити в одному приміщенні електро- і світлолікування (за винятком стаціонарних апаратів УВЧ-генераторів та апаратів мікрохвиль). Не дозволяється розміщувати ФТК у підвальних або і півпідвальних приміщеннях. Підвальні приміщення використовують для зберігання грязі, розміщення котельні, компресорної. Усі кабінети повинні мати припливно-витяжну вентиляцію. Стіни на висоту 2 м мають бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів. Не можна облицьовувати стіни керамічною плиткою. На одну процедуру в кімнаті загальна площа має бути не менше 6; а за наявності однієї процедурної кушетки — не менше 12м2. Для проведення внутрішньопорожнинних процедур гінекологічним хворим потрібно виділяти спеціально призначені приміщення.

Для проведення процедур виготовляють спеціальні кабіни з пластмасов або ламінованих дерев'яних плит. Розмір кабін: висота 2 м; довжина 2,2 ширина визначається розмірами апаратури і становить, як правило, 1,8—2 У кожній кабіні потрібно розмістити 1 кушетку, 1 стаціонарний апарат д фізіотерапії, 1 бра для локального освітлення. У кабінеті для електро- і світ; лікування виділяється спеціальний ізольований бокс площею 1,8 м2 для п готовки лікувальних процедур (миття, кип'ятіння, сушіння гідрофільних П] кладок, тубусів), приготування розчинів таін. Там же може бути встановлен рефрижератор для зберігання лікувальних розчинів, мазей тощо.

Апаратуру у ФТК розставляють за схемою, затвердженою завідувачем в ділення, щоб апаратура і пускові щитки були легкодоступні. Усі перестановки можна проводити лише при відповідному дозволі.

До початку роботи кожної робочої зміни медичні сестри повинні перевіряти справність апаратури і заземлення дротів. За наявності несправності необхідно негайно повідомити про це завідувача відділення, а за його відсутності головного лікаря чи його заступника. Одночасно роблять запис у контроль: технічному журналі. Записи про дефекти наступні зміни персоналу не поновлюють до ліквідації несправності. Спеціаліст-електромеханік (фізіотехнік) і винен згідно з графіком, але не рідше одного разу на два тижні проводити профілактичний огляд всієї електро- і світлолікувальної апаратури та усувати виявлені дефекти з відміткою про це в журналі. Щорічно у спеціальних закладах має проводитись контрольна перевірка вимірювальних приладів апаратури для забезпечення правильного дозування фізіотерапевтичних процедур. Справність апаратури засвідчується в журналі особистими підписами техніка, що проводив профілактичний огляд і ремонт, й завідувача відділення, як підтверджує виконану роботу. Після капітального ремонту представник ремонтної майстерні робить у паспорті запис про відповідність електромонтажної схеми апарата затвердженому медико-технічному стандарту, що підтверджує технік, який обслуговує відділення.

Для нормальної і тривалої експлуатації апаратури медична сестра щоденно на початку і наприкінці робочого дня повинна протирати апарати вологою серветкою. Пил із внутрішніх частин апаратів видаляє пилососом технік під г профілактичних оглядів. Для зменшення запиленості апарати в неробочому стані накривають простирадлами чи спеціальними чохлами.

Для запобігання дії вогкості фізіотерапевтичні кабінети розташовують у сухому світлому приміщенні, що вентилюється, апаратуру доцільно розміщувати подалі від вікон. При внесенні апарата з морозної вулиці його витримують у неробочому стані за температури приміщення протягом 24 год. Цей час вказується, як правило, у технічній інструкції апарата.

Апарати потрібно оберігати від ударів і струсів, тому переміщати їх краще всього на колясках з хорошою амортизацією. Щоб уникнути їх перегрівання, необхідно робити перерву між процедурами, що подовжить термін роботи апаратури.

У кожному приміщенні для електро- і світлолікування встановлюють груповий щит із загальним рубильником або пусковим щитком на 60—100А на якому вмонтовують вольтметр мережі з перемикачем фаз.

Груповий щит монтують із запобіжників Е-27 або автоматичних вимикачів максимального струму на 15 А з кількістю груп відповідно до встановлених апаратів. Розподільна напруга для живлення апаратів — 220 В. Рубильник або пусковий щиток можна встановлювати окремо на висоті 1,6 м від рівня підлоги. У кожній кабіні для вмикання апаратів на висоті 1,6 м встановлюють пусковий щиток. Він складається з ізоляційної панелі, на якій монтуються триполюсний рубильник, штепсельна розетка і чотири клеми лабораторного типу в ізоляційній оправі. Дві праві клеми — для підключення стаціонарної потужної апаратури, одна клема — для заземлення апаратури через рубильник, ще одна (крайня ліва) — для безпосереднього з'єднання із шиною заземлення. До штепсельних розеток підключають тільки переносну та вимірювальну апаратуру із потужністю не більше 500 Вт. Більш потужну апаратуру підключають через дві праві клеми на щитку. Проводи, якими підключають апарати до мережі, мають бути виготовлені з гнучкого кабелю, а за його відсутності — із гнучких проводів, які введені в гумову трубку. Проводи, які йдуть від апаратів о хворого, повинні мати якісну ізоляцію. Якщо вони мають висохлу й трісну- ту ізоляцію, експлуатувати їх забороняється. Під час проведення процедур не можна залишати проводи на тілі хворого. Для зберігання проводів обладную спеціальну вішалку, де вони висять по всій довжині. Скручування і згинання їх при зберіганні призводить до швидкого пошкодження не тільки ізоляції, а й самого проводу. Металеві пластини електродів складають купкою і періодично з їх поверхні наждачним папером видаляють оксиди свинцю.

Металеві корпуси і штативи електро- та світлолікувальної апаратури у тому числі переносні, а також нагрівачі, що можуть виявитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції, підлягають захисному заземленню незалежно від місця їх встановлення і проведення процедур. Для заземлювальні пристроїв насамперед потрібно використати природні заземлювачі.

Опір а землювального пристрою має бути не більше 4 Ом для мереж з ізольованою нейтраллю, а для повторного заземлення нульового проводу в мережах із глухою заземленою нейтраллю — не більше 10 Ом. Відгалуження проводів від апаратів до заземлювача (шини) має бути виконане третім (окремим) проводом. Використання для цієї мети нульового (робочого) проводу відгалуження забороняється. Увімкнення апарата в електромережу здійснюється триканальним кабелем, один канал якого використовується для заземлення корпусу апарата. У заземлювальних проводах не повинно бути вимикачів та запобіжників. Використовувати для заземлення труби водопроводу, опалення, каналізації, газопроводу, паропроводів і блискавковідводу забороняється.

Потрібно використовувати тільки ту фізіотерапевтичну апаратуру, що дозволена для використання МОЗ України. Обладнання має відповідати діючим правилам будови електричних установок, а фізіотерапевтична апаратура — діючим медико-технічним вимогам. Приміщення та апаратуру дозволяється використовувати тільки за прямим призначенням. Забороняється використовувати світлолікувальні апарати для підігріву повітря у приміщеннях. Забороняється споживати їжу у виробничих приміщеннях. Одночасне проведені процедур однією медичною сестрою в різних (несуміжних) приміщеннях забороняється, а в суміжних приміщеннях двері між ними повинні бути зняті проріз дверей має бути вільним. Кваліфіковане проведення фізіотерапевтичних процедур потребує чіткої і правильної організації роботи кабінету (відділення) й робочого місця. Тому в коридорі біля кожного кабінету вивішується інформацію для хворих: час роботи кабінету, прийому пацієнтів, час проведення процедур для різних груп хворих, правила поведінки хворого під час прийняття процедур.

Хворі та сторонні особи можуть перебувати у ФТК кабінеті лише у присутності персоналу.

ФТК повинен мати кімнати для відпочинку хворих, оснащені кушеткам» кріслами з розрахунку 4 м² на кушетку та 2 м² — на крісло. Усі лікувальні приміщення і кабінети лікарів мають бути забезпечені умивальниками з подаче гарячої та холодної води. Завідувач кабінету (відділення) зобов'язаний розробити інструкції з техніки безпеки і виробничої санітарії для кожного структурного підрозділу та подати його на затвердження керівникові закладу чи його заступнику. Затверджені інструкції мають бути вивішені на видному місці. Особи, щойно прийняті на роботу, допускаються до роботи лише після відповідного інструктажу та перевірки знань правил згідно з профілем роботи. Періодичний (повторний) інструктаж робочого персоналу з техніки безпеки має проводитися не рідше одного разу на рік. При отриманні нового апарата потрібно провести позачерговий інструктаж з експлуатації та догляду за цим апаратом. Реєстрацію проведеного вступного і періодичного інструктажу слід вести в журналі за формою. Журнал має зберігатись у завідувача кабінету (відділення). До самостійної роботи з технічного обслуговування і ремонту фізіотерапевтичної апаратури можуть бути допущені особи зі спеціальною освітою або які закінчили курси за спеціальною програмою та мають відповідне посвідчення на право проведення зазначених робіт.

Процедури у ФТК проводить медична сестра тільки за наявності процедурної картки з призначеннями лікаря. Проведення фізіотерапевтичних процедур молодшим медичним персоналом забороняється. Особи, які не досягли 18-річного віку, до роботи на генераторах УВЧ і НВЧ не допускаються і не можуть знаходитись у зоні впливу цих частот. Згідно з вимогами медичний і технічний персонал ФТК повинен проходити обов'язкові медичні огляди.

Перед початком робочої зміни кабінет готують до прийому хворих: провітрюють приміщення, миють та кип'ятять інструменти і прокладки, миють ванни, розігрівають парафін, перевіряють справність апаратури і додаткових пристосувань, витирають пил, поповнюють запаси лікарських препаратів. Хворі заходять до кабінету по черзі, вказаній у талоні призначення. Первинних хворих знайомлять з правилами прийому фізіотерапевтичних процедур, зазначаючи, що процедури недоцільно проводити після споживання їжі і натще. Оптимальним вважається час через 40—60 хв після легкого сніданку і 1-2 год після обіду. Не можна дозволяти хворим під час процедури спати чи читати, доторкатись до апаратів, регулювати дозу дії. Після процедури рекомендується відпочинок протягом ЗО—40 хв у холі відділення. При кожному повторному відвідуванні ці правила нагадують хворому. Його знайомлять з характером відчуттів, що виникають при дії того чи іншого фізичного чинника, і за потреби пояснюють мету лікування. Процедури краще проводити в положенні лежачи або у зручному для хворого положенні. Для створення зручного положення використовують різні підкладки (мішечки з піском, ватяники, ковдри тощо), які допомагають фіксувати частину тіла в необхідному положенні. При захворюваннях серцево-судинної і дихальної систем голову і грудну клітку фіксують у дещо підвищеному стані. Перед накладанням електродів перевіряють цілість шкіри. Щоб видалити рештки злущеного епітелію, жиру чи поту, шкіру протирають тампоном, змоченим теплою водою. Таке оброблення покращує електропровідність шкіри і створює умови для рівномірного розподілу силових ліній струму. Під час проведення процедури електроди фіксують на тілі хворого так, щоб вони не зміщувались. Для цього краще їх прибинтувати гумовим чи еластичним бинтом. Накладати, міняти або поправляти електроди на пацієнтові (хворому) можна лише при вимкненій мережі. Проводи від електродів мають щільно заходити в гнізда кріплення, щоб запобігти довільному розриву електричного ланцюга. Під час процедури проводи розміщують так, щоб вони не торкались тіла хворого.

Перед увімкненням апарата перевіряють нульове положення всіх перемикачів. Перемикати форму і режим роботи, початкову напругу і розривати ланцюг можна тільки при нульовому положенні ручок напруги, потужності чи інтенсивності.

Після ввімкнення апарата поступово збільшують інтенсивність дії до суб'єктивного відчуття або величини, вказаної у процедурній картці. Значні больові відчуття під час процедури не повинні виникати — їх поява свідчить про неблагополуччя. Медична сестра повинна вимкнути апарат і перевірити його роботу та розташування електродів. Хворих, у яких з'явилось погіршення самопочуття, повинен оглянути лікар. Після закінчення процедури поступово зменшують інтенсивність дії до нуля, вимикають апарат і знімають електроди з хворого.

Під час проведення процедури медична сестра повинна знаходитись у кабінеті і контролювати самопочуття хворого, показники індикаторів апарата, а за необхідності вносити відповідні корективи. Про всі неполадки в роботі апаратів і порушення самопочуття хворих вона повинна негайно повідомити лікаря. Залишати кабінет під час проведення процедури не дозволяється. Кабінети, в яких відсутні хворі і медичний персонал, слід закривати на ключ.

При роботі з високочастотною апаратурою необхідно особливо ретельно дотримуватись усіх вищезазначених вимог. Окрім цього із зони дії електромагнітного поля забирають всі металеві предмети — як з хворого, так і з кушетки. Медичний персонал, якщо немає потреби, не повинен знаходитись у зоні дії електромагнітного поля. Категорично забороняється усувати неполадки, замінювати запобіжники, перемикати напругу, протирати панелі на апараті, що ввімкнений у мережу. Щоб уникнути швидкого псування апарата, не можна залишати його під високою напругою в неробочому стані.

Після закінчення процедури апарат вимикають у порядку, зворотному ввімкненню, знімають електроди з хворого. Після закінчення робочого дня медична сестра вимикає пускові щитки, розподільний щит, водопровідну і електричну мережі кабінету.

Медичний персонал ФТК, а також особи, зайняті технічним обслуговуванням фізіотерапевтичної апаратури, повинні вміти надавати першу медичну допомогу при ураженні електричним струмом та світловим випромінюванням.

Описи, заводські інструкції, схеми, паспорти на фізіотерапевтичну апаратуру та контрольно-технічний журнал мають знаходитись у завідувача кабінету.

У ФТК систематично має здійснюватись контроль за зовнішнім середовищем на наявність шкідливого забруднення повітря озоном, антибіотиками, сірководнем, парафіном та хімічними речовинами, радіоактивного випромінювання тощо.

Кожний із видів фізіотерапевтичного лікування має свої технологічні особливості, відповідно до яких розроблені правила безпечної роботи та вимоги з техніки безпеки.

Електро- і світлолікування. Приміщення для електро- і світлолікування має бути сухим і світлим, чистим (співвідношення площі вікон до площі підлоги не менше 1: 6—1: 7), заввишки не менше 3 м. Найменше штучне освітлення на рівні 0,8 м від підлоги при лампах розжарювання — 75 лк, при люмінесцентних лампах — 150 лк. Забороняється для покриття підлоги і штор використовувати синтетичні матеріали, які створюють статичні електричні заряди (підлога має бути дерев'яна або покрита лінолеумом). Стіни приміщень для електро- і світлолікування на висоту 2 м мають бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів, стіни не можна обкладати керамічною плиткою.

Металеві заземлені корпуси апаратів при контактному накладанні електродів потрібно встановлювати за межею досяжності хворими. У разі неможливості дотримання цієї умови доступні для хворого заземлені корпуси апаратів мають бути захищені екраном від можливого доторкання хворого. Під час проведення електропроцедур поза межами ФТК (у перев'язувальній, операційній, палаті тощо), коли хворі їх отримують на металевих столах чи ліжках, має бути виключена можливість контакту з ними хворого. Для цього стіл накривають шерстяною ковдрою, 3—4 шарами прогумованої тканини, а також простирадлом таких розмірів, щоб краї його звисали з усіх кінців стола. За наявності у зазначених випадках підлоги з плитки місце персоналу має бути покрите ізолювальним матеріалом площею не менше 1 м2. Забороняється праювати на апаратах у разі їх несправності, вимкненого електричного блокуваня дверей чи наявності вм'ятин на корпусі апарата.

Для кип'ятіння інструментів, прокладок тощо застосовують ємності, стерилізатори або електроплитки тільки із закритим нагрівачем. Забороняється проведення процедур УВЧ-терапії без ретельної настройки контуру в резонанс із генератором і при сумарному зазорі під обома електродами більше 6 см. Експлуатація апаратів для мікрохвильової терапії (сантиметрові і дециметрові хвилі) можлива лише у спеціально відведених приміщеннях з розрахунку 9 м² на одну кушетку, загальною площею не менше 12 м² Апарат встановлюють таким чином, щоб випромінювач був спрямований у бік зовнішньої стіни. Експлуатація апаратів з контактним розташуванням випроміювачів можлива за наявності екранованої кабіни в загальному приміщенні. Перебування медперсоналу в зоні прямого випромінювання апаратів сантиметрових і дециметрових хвиль забороняється. З метою зниження напруження поля до граничнодопустимих величин застосовують такі засоби захисту:

v екранування джерел випромінювання за допомогою металевих камер або щитів, покритих поглинальними речовинами;

v виготовлення кабін або щитів із бавовняної тканини з мікропроводом В-1, артикул 4381 (або з аналогічними властивостями).

Під час проведення ультразвукових процедур під водою (у спеціальних фаянсових ванночках) медична сестра повинна працювати в тканинних рукавичках з поверх надітими гумовими.

Очі хворих і персоналу при використанні ультрафіолетових випромінювачів необхідно захищати окулярами-консервами — з темними скельцями і шкіряною або гумовою оправою. У проміжках між процедурами рефлектори з лампами потрібно закривати заслінками або щільними чорними з білою підкладкою з тканини «спідницями» завдовжки 40 см. Увімкнена лампа, що не експлуатується, має бути опущеною до рівня кушетки.

При опроміненні обличчя інфрачервоними променями на очі хворого надівають «окуляри» з товстої шкіри або картону. Персонал не повинен тривалий час дивитись на ввімкнену лампу; це небезпечно для очей, оскільки може призвести до ураження їх тепловими променями. Щоб уникнути небезпеки падіння уламків скла або металевих частин раптово розбитої лампи розжарювання, лампи-«солюкс», їх не можна розміщувати поблизу пацієнта, а тільки під кутом щодо тіла хворого і на безпечній відстані. Для організації групового профілактичного ультрафіолетового опромінювання мають бути передбачені такі приміщення: власне фотарій, кімната для роздягання, робоче місце медичної сестри.

Робоче місце медичної сестри організовують поза фотарієм і забезпечують звуковою сигналізацією. Спостерігання за хворим у фотарії здійснюється через засклене оглядове вікно площею не менше 0,5 м2. Фотарій має бути забезпечений припливно-витяжною вентиляцією з підігрівом повітря до 20—22 °С. Вмикають і вимикають лампи у фотарії через пусковий щит з кімнати медичної сестри.

Теплолікування — парафіно- й озокеритолікування. Для його здійснення необхідне окреме приміщення з розрахунку 6 м² на одне робоче місце (кушетку). Слід враховувати, що парафін і озокерит легко загоряються, тому підігрівати їх потрібно у витяжній шафі у спеціально призначених підігрівачах або на водяній бані.

Оскільки в кабінеті існує підвищена пожежна небезпека, використовувати відкритий вогонь, зокрема відкриті електроплити та кип'ятильники, забороняється. Приміщення має бути забезпечене вогнегасниками, наприклад типу ОУ-2.

Водо- і грязелікування. Його види: ванни (вуглекислі, кисневі, азотні, перлинні, сірководневі, радонові, газонасичені метанові води, субаквальні), душ, плавальний басейн, грязелікування. Кабінети виділяють у блок, що з'єднується закритими переходами з фізіотерапевтичним відділенням. При встановленні чотирикамерних ванн крани, труби та інші металеві частини водопровідної та каналізаційної мережі мають розміщуватись на недосяжній для хворого відстані. Ванни наповнюють водою через гумові шланги. Виливають воду з ванни за допомогою гумового шланга і ежектора (водоструменевої помпи), що приводиться в дію від водопроводу.

Приміщення для водо- і грязелікування мають задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно-гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря (не більше 75 %), температурою повітря 25 °С, висотою не менше 3 м, бути чистими. Електрична проводка і пускові пристрої у приміщеннях, де проводяться водні і грязеві процедури, мають бути герметичні. У водолікувальних приміщеннях має бути виділена кімната для персоналу площею із розрахунку 1,5 м² на одну ванну, але не менше як 8 м². Для персоналу радонових і сірководневих процедур передбачається душова кабіна площею2м².

Роботи в оглядових каналізаційних колодязях допускаються лише після спускання з них газу. Працівники спускаються в оглядові колодязі зі шланговими респіраторами і рятувальним канатом, який утримується на поверхні двома працівниками. Оглядові колодязі мають бути завжди закритими міцними кришками врівень із поверхнею землі.

Балони з вуглекислотою, киснем та азотом, які використовують для ванн, краще зберігати в підсобних приміщеннях. Установлювати їх потрібно на відстані не ближче 0,5 м від труб центрального опалення і гарячого водопостачання щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов'язково кріплять до стіни металевою скобою. При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватися таких правил:

- для запобігання вибуху перевірити наявність у балонах промаслених (просолених) частин або прокладок;

- перевірити наявність спеціального редукційного вентиля;

- оберігати від падінь чи ударів;

- не підмотувати нарізні з'єднання льоном, паклею, не змащувати сури- ком та іншими жировмісними матеріалами.

Концентрований розчин радону готують у спеціальних лабораторіях, що мають відповідне обладнання. Медичний персонал, який працює з радоном, забезпечується спецодягом і зобов'язаний дотримуватись усіх правил техніки безпеки. Вентиляція в кабінеті має працювати впродовж усього дня.

Групова аеротерапія, аерозольна і електроаерозольна терапія. Площі приміщень для апаратів групової аерозольної та електроаерозольної терапії мають відповідати вимогам, що встановлені заводом-виробником. Вимоги до освітлення, температурного режиму і припливно-витяжної вентиляції такі самі, як і в кабінетах електро- і світлолікування. Індивідуальну аеройонотерапію і електроаерозольну терапію проводять в окремому кабінеті. Групові інгаляції слід проводити у кімнаті площею з розрахунку 4 м² на апарат, але не менше 6 м². Температура у приміщенні для інгаляцій має бути 20 °С.

Під час проведення лікувальних процедур медичні сестри зобов'язані постійно стежити за роботою апаратів і не мають права виходити з приміщення ФТК.

Після закінчення робочого дня всі рубильники, вимикачі апаратів, вилки штепсельних розеток необхідно вимикати.

При аварії будь-якого з апаратів його слід негайно вимкнути, а при аварії електромережі або пожежі — негайно вимкнути головний рубильник мережі.

Проведення фізіотерапевтичних процедур на апаратах, що живляться від повітряної електромережі, при наближенні грози забороняється.

Проведення будівельних, механічних, електромеханічних (не пов'язаних з ремонтом апаратури) або інших робіт у приміщеннях для електро-, світлолікування дозволяють лише після узгодження з особою, відповідальною за відділення (кабінет), при вимкненому головному рубильнику.

 

 

Тема№11: "Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах"

 

Актуальність теми. Усі лікувально-профілактичні заклади є пожежонебезпечними. Причини пожеж можуть бути різними: несправність електро-, газообладнання, необережне поводження, порушення правил користування електроприладів тощо.

Пожежна безпека становить одне з основних завдань охорони та безпеки праці в медичних закладах.

Зміст теми (опорний конспект) Під час пожежі перш за все необхідно викликати пожежну службу за телефоном "101" і самому намагатися погасити загоряння. Крім вогнегасника підручними засобами гасіння можуть бути щільна тканина (краще мокра) і вода. Штори, що загорілися, потрібно зірвати і затоптати та кинути у ванну з водою. Так можна гасити ковдри, подушки. Не можна відчиняти вікна, тому що приплив кисню буде сприяти посиленню полум’я. Щоб уникнути ураження струмом при гасінні електропроводки, необхідно відімкнути електропостачання.

Статистика свідчить, що смертельні випадки настають в основному не від полум’я, а від диму. Тому при гасінні вогню всіма способами варто захищатися від диму, а якщо це неможливо, - вийти з приміщення, зачинивши двері в палаюче приміщення (полум’я без припливу повітря може зменшитися або зовсім згаснути).

У задимленому приміщенні потрібно просуватися зігнувшись, поповзом, тому що внизу менше диму.

Двері до задимлених приміщень треба відкривати обережно, тому що швидкий приплив повітря може спричинити спалах полум’я. Палаюче приміщення потрібно переходити, накрившись з головою мокрою ковдрою, щільною тканиною чи верхнім одягом. Під час пожежі на людині може зайнятися одяг. При невеликих ділянках палаючого одягу вогонь може бути погашений збиванням його курткою, головним убором, рукавицею. У деяких випадках люди в палаючому одязі намагаються бігти; необхідно їх зупинити, накинути пальто або рушник, щільно притиснувши їх до тіла потерпілого. Так припиняється надходження повітря до місця горіння. Людям, які отримали опіки, необхідно терміново надати першу медичну допомогу.

Існують наступні види інструкції про заходи пожежної безпеки – загальнооб'єктові, для окремих цехів.

 

Матеріали для самоконтролю

1. Назвіть основні причини пожеж в ЛПЗ.

2. Вимоги пожежної безпеки до території ЛПЗ.

3. Вимоги пожежної безпеки до будівль (підвальних приміщень, горищ).

4. Обов'язки сторожів, вахтерів щодо протипожежного режиму.

5. Перелікуйте первинні засоби гасіння, їх розміщення, сигналізація.

6. Дії вартового, сторожа у разі виникнення пожежі.

7. Дії чергового медперсоналу у разі виникнення пожежі.

8. Дії керівника ЛПЗ у разі пожежі.

9. Протипожежна безпека у навчальних закладах.

10 Порядок проведення інструктажу з питань пожежної безпеки.

Ситуації:

1. У палаті з невстановленої причини виникла пожежа: загорілися штори, постільні речі, одяг на пацієнтові з даної палати. Як треба діяти черговій медсестрі?

2. У відділенні виникла пожежа. Приміщення задимлено, на деяких пацієнтах загорівся одяг. Як діяти?

Тестові завдання з теми: "Пожежна безпека"

1. Назвіть основні правила безпеки під час роботи з кисневими балонами:

А – балони зберігати у вертикальному положенні у спеціально відведеному приміщенні і вони мають бути забезпечені редукційними вентилями

В – до балонів не можна торкатися предметами або руками, вкритими жиром

С – балони з киснем слід оберігати від ударів, падіння

Д – балони встановлюють на відстань не менше 0,5 м від труб центрального опалення та

гарячого водопостачання

Е – усі переліковані

2. Стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключаються можливість

виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей, - це:

А – пожежна безпека

В - пожежна небезпека

С – організаційні заходи

Д – технічні заходи

Е – експлуатаційні заходи

3. У разі виникнення пожежі необхідно телефонувати:

А – 105

В – 103

С – 101

Д – 102

С – 03

4. У будівлях лікувальних закладів не допускається

А – у багатоповерхових лікарнях палати для тяжкохворих і дітей розміщувати на нижніх

поверхах

В – встановлювати ліжка в коридорах, холах

С – палатні відділення, пологові, операційні, процедурні кабінети розміщувати в

підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах

Д – встановлювати ліжка у лікарняних палатах на відстані більше 0,8 м з центральним

проходом 2 м завширшки

Е – встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу

в металевій шафі.

5. Пожежні відра, діжки з водою, ломовий інструмент, розміщений на пожежному щиті, ручні вогнегасники, це:

А – індивідуальні засоби захисту

В – колективні засоби захисту

С – предмети побуту

Д – первинні засоби гасіння пожежі

Е – організаційні засоби гасіння

6. Пожежний щит має бути наступного кольору:

А – жовтий

В – чорний

С – червоний

Д – голубий

Е – білий

7. Назвіть види інструкцій про заходи пожежної безпеки:

А – загальнодержавного рівня

В – загальнооб'єктові, для окремих цехів

С – примірні

Д – для окремих видів закладів

Е – для приватних підприємств

8. У жіночій консультації сталася пожежа. При евакуації відвідувачів консультації, на акушерці загорівся одяг. Яким способом якнайшвидше припинити горіння?

А – облити водою

В – засипати людину піском

С – бігти якомога швидше

Д – направити на потерпілу струмінь вогнегасника

Е – швидко загорнути людину в палаючому одязі в ковдру

Тема№14: "Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів. Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах"

 

Актуальність теми. Робота медичного персоналу у фізіотерапевтичних кабінетах (відділеннях) в першу чергу пов’язана з електро- та пожежонебезпекою. Тому особливе значення у створенні безпечних умов праці приділяється навчанню з питань охорони праці та безпеки, забезпеченню справності електрообладнання та заходам пожежної безпеки.

Зміст теми (опорний конспект) Дивись Навчальний посібник "Основи охорони праці та охорона праці в галузі".

Рекомендована література

Основна: В.С. Тарасюк, Г.Б. Кучанська Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності. Підручник К.: "Медицина", 2010, с. 116-123, 143-152

 

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми: "Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів. Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах"

Основні завдання Вказівки Відповіді

Вивчити:

1.Механізм дії електроструму на організм людини. Надання першої допомоги.

 

2.Техніку безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах. Дати відповіді:

1.Визначення поняття "електробезпека", "електротравма".

2.Види дії електроструму на організм людини.

 

1. Види інструктажу персоналу.

2.У чому полягає електронебезпека апаратури та правила утримання апаратури?

3. Зберігання проводів, металевих пластин електродів.

4. Заповніть табл. 1

5. Заходи пожежобезпеки у кабінеті теплолікування.

Табл. 1. "Санітарно-технічні вимоги до фізіотерапевтичних кабінетів"

Вимоги

Розміщення кабінетів не допускається

Вентиляція

Облицювання кабінетів

Площа на 1 процедури

Вимоги до покриття підлоги в кабінеті електролікування

 

Матеріали для самоконтролю

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає біологічна, термічна, механічна дія струму?

2.Що називають місцевими та загальними електротравмами?

3. Що називають електричними знаками, металізацією шкіри?

4.Електричний удар та його наслідки.

5. Заходи щодо припинення дії електричного струму.

6. Надання медичної допомоги при збереженні свідомості та при відсутності ознак життя у постраждалого.

7.Перелікуйте систему засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів.

8. Як здійснюється підготовка кабінету до прийому пацієнтів?

9. Наявність якого документа необхідна для проведення процедури пацієнту?

10. Назвіть засоби індивідуального захисту при використанні УФ-випромінювачів та інфрачервоних променів для опромінення пацієнтів? Засоби захисту медперсоналу.

11. Правила зберігання та підігрівання парафіну та озокериту.

Тестові завдання з теми: "Електронебезпека"

 

1.Шкідливими фізичними чинниками під час роботи у фізіотерапевтичному кабінеті є:

А – підвищення температури в робочій зоні, підвищений рівень шуму та вібрації

В – зростання вологості та йонізації повітря

С – збільшення напруги магнітного та електричного полів

Д – зміна рівня ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювань

Е – усі переліковані

2. Загальна площа на одну процедурну кушетку в фізіотерапевтичному кабінеті має становити не менше:

А – 6 кв. м

В – 5 кв. м

С – 4 кв. м

Д – 3 кв. м

Е – 2 кв. м

3. За роботою апаратів і станом пацієнтів у фізіотерапевтичному кабінеті повинна стежити:

А – завідувач фізіотерапевтичного відділення

В – старша медична сестра терапевтичного відділення

С – медична сестра фізіотерапевтичного відділення

Д - молодша медична сестра

Е – технік

4. Система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людини від шкідливого й небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики, - це:

А – безпека життєдіяльності

В – електробезпека

С – охорона праці

Д – гігієна праці

Е – електрофізика

5. Яка дія струму супроводжується опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та ін. органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів:

А – біологічна

В – механічна

С – термічна

Д – електролітична

Е – фізична

6. Проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги, - це:

А – електричні знаки

В – механічні ушкодження

С – електричний удар

Д – електрофтальмія

Е – металізація шкіри

7. Плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмопровідними частинами – це:

А – гіперкератоз

В – опіки І ступеня

С – електричні знаки

Д – меланома

Е – папілома

8. Вироби, що переносяться та перевозяться і слугують для захисту людей (захисні окуляри, діелектричні рукавички, килимки, ізолювальні підставки тощо), які працюють з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля, називаються:

А – медичними засобами захисту

В – електрозахисними засобами

С – колективними засобами захисту

Д – транспортними засобами

Е - ізолювальними засобами

9. Ви працюєте акушеркою (медсестрою) в пологовому будинку. При роботі з електровідсмоктувачем Вас вдарило струмом. Чи вважається це нещасним випадком на виробництві і який за формою складається акт при розслідуванні нещасного випадку на виробництві?

А – не вважається нещасним випадком

В – так, вважається, складається акт за формою НТ-1

С – так, вважається, складається акт за формою Н-5

Д – так, вважається, складається акт за формою Н-1

Е – так, вважається, складається акт за формою Н-2

 

Контроль на практичному занятті з теми: "Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі".

 

Тема№15: "Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах"

 

Актуальність теми. Усі лікувально-профілактичні заклади є пожежонебезпечними. Причини пожеж можуть бути різними: несправність електро-, газообладнання, необережне поводження, порушення правил користування електроприладів тощо.

Пожежна безпека становить одне з основних завдань охорони та безпеки праці в медичних закладах.

Зміст теми (опорний конспект) Під час пожежі перш за все необхідно викликати пожежну службу за телефоном "101" і самому намагатися погасити загоряння. Крім вогнегасника підручними засобами гасіння можуть бути щільна тканина (краще мокра) і вода. Штори, що загорілися, потрібно зірвати і затоптати та кинути у ванну з водою. Так можна гасити ковдри, подушки. Не можна відчиняти вікна, тому що приплив кисню буде сприяти посиленню полум’я. Щоб уникнути ураження струмом при гасінні електропроводки, необхідно відімкнути електропостачання.

Статистика свідчить, що смертельні випадки настають в основному не від полум’я, а від диму. Тому при гасінні вогню всіма способами варто захищатися від диму, а якщо це неможливо, - вийти з приміщення, зачинивши двері в палаюче приміщення (полум’я без припливу повітря може зменшитися або зовсім згаснути).

У задимленому приміщенні потрібно просуватися зігнувшись, поповзом, тому що внизу менше диму.

Двері до задимлених приміщень треба відкривати обережно, тому що швидкий приплив повітря може спричинити спалах полум’я. Палаюче приміщення потрібно переходити, накрившись з головою мокрою ковдрою, щільною тканиною чи верхнім одягом. Під час пожежі на людині може зайнятися одяг. При невеликих ділянках палаючого одягу вогонь може бути погашений збиванням його курткою, головним убором, рукавицею. У деяких випадках люди в палаючому одязі намагаються бігти; необхідно їх зупинити, накинути пальто або рушник, щільно притиснувши їх до тіла потерпілого. Так припиняється надходження повітря до місця горіння. Людям, які отримали опіки, необхідно терміново надати першу медичну допомогу.

Рекомендована література

Основна: В.С. Тарасюк, Г.Б. Кучанська Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності. Підручник К.: "Медицина", 2010, стор. 223-258