Образ головного героя роману Д Конрада « Лорд Джим».Чинники що обумовили його життєвий шлях і трагедію

Юний Джим, майбутній морський офіцер і просто хороша людина, у ситуації поводить себе безчесно. Усвідомлення власної неготовності вчинити по-геройски змушує Джима тікати з порту в порт, але скрізь його переслідують привиди минулого.

До того ж, постійне бажання потрапити в ситуацію, де б він зміг спокутувати себе, чи не оставлает його ні вдень ні вночі.

Він вважає себе справедливим і неупередженим; відноситься до всіх однаково уважно, ділиться своїми знаннями сучасної науки, медицини та будівництва, які інакше були б недоступні цим примітивним людям ще многіe й багато років.Але де б вона не була, що б не робив, Джим ніяк не може стерти з пам'яті ТОЙ момент слабкості. Він готовий ризикнути своїм майбутнім щастям і добробутом, аби зустрітися лицем до лиця зі своїми страхами ще раз, але цього разу вже не втративши самовладання. І такий випадок підвертається, але знову все йде не так як було задумано...Хто ж Джим? Герой, боягуз, чи жертва? Або все разом? Письменник залишає вибір за кожним з нас.Це одна з кращих книг про природу безстрашності, яку я коли-небудь читала. Хоча, щоб оцінити її, необхідний життєвий досвід.

У Джимов можна побачити три варіанти: характера "з середини" (як людина уявляє свій), характер "зовні" (як інші бачать людину за її задатками), характер "за результатами вчинків". Основне зіткнення - не "зовні" і "всередині", а "задатки" і "результати". Тобто головний герой має хорошу вдачу, добре виховання і гречність - це відзначають всі навколо (і він сам). Але за результатами вчинків, що складаються у тенденцію, він негідник. При цьому всередині, за мотивами, він таки хороший - просто в певний момент обставини так довернулися, вчинок був чистим афектом.

Джим не знає, яким він є. За сюжетом Джим покидає свій звичний побут і стремління, відмовляючись від зовнішніх атрибутів свого "Я" (тобто він уже не моряк, не помічник капітана). З "Я" лишилися характер та ім'я. Ітого маємо жорстоку дезорієнтацію людини у світі.

Друге: люди не знають, як ставитися до Джима, коли "внутрішній" і "зовнішній" характери не співпадають. І за принципом "аби чогось не сталося" його уникають. Нормально (по-своєму) його сприймають лише негідники, які вважають його "внутрішній" характер кривляннями, залишками совісті. Найгірше з людьми мислячими, які міряють обставини по собі. Один капітан, усвідомивши цей розрив і неможливість його ліквідації, покінчив з собою.

Джим не бачить жодного варіанту вирішення конфлікту. Спочатку він намагається утекти від свідків свого безчестя та його наслідків. Вдається погано, оскільки будь-яка поява минулого зразу повертає конфлікт на початкову стадію. Втеча взагалі нічого не вирішує, нічого не міняє у "розташування сил" конфлікту. По-друге, світ скінченний, і на певному етапі тікати нікуди. На цьому ж етапі привид-звинувачувач поселяється всередині Джима (тобто уже не потрібно свідка, щоб нагадати про минуле, він сам собі нагадує).

Тут Джим змінює логіку і починає виправляти "зовнішню характеристику" - втеча доповнюється намаганнями чинити правильні, героїчні речі. Оскільки минулого на етапі перебування на далекому острові не існує, йому вдається настановити себе на правильну лінію поведінки. І його сприйняття людьми відразу почало обростати позитивом. З'являється і характеристика - "Тюан", тобто Лорд. Все ок.

Але виникає критична ситуація, коли обставини знову несприятливо довертаються. На відміну від першого "безчестя", громадська думка схиляє Джима до втечі. Але живучи за завищеними стандартами честі, він не хоче відступати і йде на смерть. Все ок - для Джима у його сприйнятті світу.

Завдяки образу Джима,ми пожемо поміркувати про різні прояви характеру людини.