Пізнавальні процеси особистості. У 50-х роках XX ст. російський вчений М

У 50-х роках XX ст. російський вчений М. Жинкін висловив припущення, що породження мовлення ґрунтується на задумі, який пов'язаний з універсальним предметним кодом. Цей код існує на рівні мозкових структур і спільний для різних мов. Він склався у досвіді багатьох поколінь, і цей досвід передається ди­тині у процесі комунікації. Національні мови мають спільну гене­тичну структуру і різняться між собою лише деякими способами інтеграції цього коду. Опанувавши кодом, дитина починає говори­ти і розуміти мовлення. Цей процес починается з третього місяця життя дитини, коли завдяки гулінню і лепету формується фонема­тичний слух і моторні компоненти мовлення.

Важливу роль у породженні мовлення відіграє також слово, яке зберігається у пам'яті у вигляді фонемної' решітки, над якою надбудовується морфемна² решітка. Ці решітки являють собою певним чином організовані елементи слів, що зберігаються у пам'яті людини. Остаточно слово формується лише у процесі мов­леннєвого повідомлення.

Основними психологічними механізмами породження мовлен­ня, за М. Жинкіним, є:

1. Механізм програмування мовленнєвого повідомлення. Це — по­будова змістовного кістяка мовленнєвого висловлювання, тобто того, що людина хоче сказати. Для цього відбирається інформація, яку людина вважає важливою, і відсіюється другорядна.

2. Механізм побудови граматичної структури речення. На цьо­му етапі, по-перше, прогнозується загальна структура фрази, її граматична форма, підбираються найпотрібніші слова та звуки; по-друге, запам'ятовуються, зберігаються і реалізуються граматичні характеристики слів; по-третє, відбувається перебір граматичних конструкцій; по-четверте, породжуються граматичні конст­рукції.

3. Механізм пошуку потрібного слова. За семантичними і звуко­вими ознаками шукається потрібне слово. Після цього відбу­вається моторне програмування синтагми³.

¹ Фонема - звук.

² Морфема - частина слова.

³ Синтагма - інтонаційно оформлена одиниця мови, яка виділяється зі складу речення.

4. Механізм вибору звуків. Відбувається перехід від моторної програми до її «заповнення» звуками.

5. Механізм реального звучання мовлення. Комунікатор кодує інформацію, а реципієнт декодує, тобто переводить звуки мовлен­ня у значення слів. Це забезпечує розуміння мовлення. Правильність розуміння мовлення стає очевидним лише тоді, коли реципієнт своїми висловлюваннями дає зрозуміти, що він прийняв та зрозумів повідомлення.

У своїй моделі породження мовлення М. Жинкін особливо на­голошує на тому, що всі мовленнєві процеси необхідно розглядати не самі по собі, а у комунікативному акті. Лише врахування мов­леннєвої комунікації, її мети та завдань дає можливість у всій гли­бині зрозуміти природу мовленнєвого процесу.

Для того, щоб правильно говорити, людина повинна сама себе чути. Це підтверджується дослідами з відтермінованим зворотнім зв'язком. Якщо людина читає текст вголос і водночас слухає себе через навушники, то у разі затримання зворотнього зв'язку на 200-400 мс в неї настає дискомфорт. Вона починає посилювати го­лос, заїкатися, повторювати вже прочитане. Тому спочатку втра­чається прогноз щодо часу надходження нового речення, а далі гальмується здатність до інтеграції елементів мови.

Другим та третім етапами мовленнєвого спілкування є сприй­мання і розуміння мовлення. Легкість, з якою людинахприймає і розуміє сказане, це лише остання фаза складного процесу опрацю­вання мовленнєвої інформації, який складається з трьох рівнів:

1. Сенсорного рівня, на якому відбувається акустичний аналіз і синтез звуків. Здатність аналізувати та синтезувати звуки мовлен­ня називають фонематичним слухом. У звичних умовах за­своєння рідної мови він розвивається у віці від 1 до 3 років, тобто упродовж сенситивного періоду розвитку мовлення. Фонематич­ний слух випереджає розвиток артикуляції. Дитина спочатку вчиться слухати те, що їй говорять, а вже потім — правильно гово­рити.

2. Перцептивного рівня — розпізнавання слів.

3. Смислового рівня, на якому завдяки аналізу і синтезу смисло­вих характеристик мовлення встановлюється смисл речення і цілого повідомлення. Для того, щоб набути значення, слово по-

Розділ IV