Вологість насіння впливає не тільки на інтенсивність його дихання, але й на процес розвитку мікрофлори на поверхні насіння. При високих вологості й температурі повітря особливо небезпечними є плісневі гриби. На поверхні насіння спори утворюють грибницю й органи плодоношення. Незначне зволоження насіння та підвищення температури середовища призводить до бурхливого розвитку фітопатогенів і загибелі насіннєвого матеріалу.
Дотримування правил зберігання насіння дає змогу уникнути розвитку та руйнівної дії мікроорганізмів.
Інтенсивність дихання насіння залежить не тільки від вологості, але й від температурних умов зберігання насінного матеріалу: низькі температури сповільнюють інтенсивність дихання вологого насіння, тоді як підвищені - стимулюють цей процес. Зниження температури зберігання сповільнює розвиток мікрофлори на поверхні насіння. Консервуючу здатність низьких температур широко використовують в практиці тривалого зберігання насіння.
Під впливом змінних температур посилюється дихання, оскільки температурні перепади, за аналогією процесів, що відбуваються в природі, виводять насіння з врівноваженого стану і сприяють його проростанню.
Під час зберігання насіння у процесі дихання постійно виділяє фізіологічне тепло, яке може призвести до самозігрівання насіннєвого матеріалу. При цьому процеси життєдіяльності насіння посилюються. Тому під час зберігання насіння слід регулярно відводити фізіологічне тепло, по мірі, його накопичення.
Отже, три основні чинники - вода, температура та кисень повітря визначають тривалість зберігання та збереження високої посівної якості насіння.
Насіння деревних порід, яке призначене для висівання, зберігають у сухих пристосованих для зберігання приміщеннях або в спеціальних складах - насіннєсховищах, побудованих за типовими проектами. Насіннєсховища обладнані приладами для реєстрації температури та вологості повітря всередині приміщення, а також вентиляційними системами, що створюють оптимальні умови для збереження високої посівної якості насіння.
Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості порід найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини від 0 до +5 - 10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильним устаткуванням.
Склад повинен бути забезпечений необхідною тарою та інвентарем для відбору і зважування середніх проб насіння (брезент, лотки, відра, ваги тощо).
Склади або приміщення для зберігання насіння повинні бути чистими та обладнані стелажами, засіками, спеціальними гачками для підвішування мішків. Якщо насіння зберігається в ящиках, мішках чи іншій відкритій тарі, його небажано тримати на земляній, цементованій або асфальтованій підлозі, оскільки насіння зволожуватиметься, а його посівна якість - знижуватиметься. У разі виявлення в складі комірних шкідників приміщення дезінфікують.
Насіння у складах зберігають відкритим (у мішках, ящиках, засіках, насипом тощо) або закритим способами у герметично закупореній тарі (бутлях, поліетиленових балонах, поліетиленових мішках, каністрах, контейнерах тощо). Тара повинна бути сухою, міцною, чистою та продезинфікованою. Заборонено зберігати насіння в тарі з-під цукру, солі, хімічних речовин.
Для забезпечення герметичності тари кришки або пробки обтягують поліетиленовою плівкою і кілька разів щільно обв'язують шпагатом або заливають сургучем.
У приміщеннях, де не вдається утримати відносну вологість та температуру повітря на одному рівні, насіння потрібно зберігати в герметично закупореній тарі, яку щільно закривають пробкою з хлоркальцієвою трубкою. Повітря, проходячи через трубку з хлористим кальцієм, надходить у тару (наприклад, у бутель, балон, каністру) вже сухим і не спричиняє зволоження насіння. Іноді хлористий кальцій кладуть у бутель, де він поглинає виділену насінням вологу.
Для ефективного зберігання невеликих партій насіння порід, які швидко втрачають схожість (тополя, осика, верба до одного року; береза - до двох років), використовують ексикатори з речовинами, що поглинають вологу. Для цього в ексикатор насипають СаС12, СаО або негашене вапно (100 г на 1000 см3 об'єму тари), на фанерну дощечку з отворами ставлять картонну коробку, в яку кладуть марлевий мішечок з насінням. Насіння тополі та верби можна зберігати 10 - 11 місяців при вологості 5 - 6%.
Для тривалого (5 - 8 років) зберігання насіння сосни звичайної, ялини європейської та сибірської, модрини сибірської придатні всі герметичні види тари. Однак найліпше насіння хвойних порід доцільно тримати у скляних бутлях, оскільки в цій тарі легко контролювати зміну вологості насіння в процесі зберігання, спостерігаючи за зміною забарвлення "кобальтового" папірця, який кладуть у бутель.
Погано зберігається насіння хвойних порід (крім кедрових сосен) в поліетиленових мішках і відкритим способом.
З досвіду відомо, що насіння сосни, ялини, модрини і цілого ряду листяних порід, вологість якого близька до вологості насіння згаданих хвойних, найкраще зберігати в герметично закритій тарі у темноті при пониженій температурі повітря та відповідній для них вологості.
Заборонено закладати насіння на зберігання в герметично
закриту тару, якщо його вологість перевищує допустимі значення.
Тому перед закладанням на зберігання визначають вологість
насіння і в разі потреби просушують його до оптимальної вологості (табл.6.24).
У процесі зберігання насіння не рідше одного - двох разів на місяць піддають візуальному обстеженню. У разі виявлення зміни блиску, кольору, появи плісняви всю партію насіння просушують і повторно перевіряють на посівну якість.
Особливо важливо в процесі зберігання стежити за зміною вологості насіння. Таке спостереження для насіння різних видів сосен, ялини, модрини, жимолості провадять за допомогою індикаторного папірця, просоченого хлористим кобальтом (СоС12+6Н2О), який змінює колір залежно від вологості повітря. У зневодненому стані "кобальтовий" папірець має яскраво-голубий колір.
Закладаючи насіння на зберігання у герметичну тару, на насіння кладуть індикатор. Перед цим індикатор - папір підсушують при температурі 60°С упродовж 15 хв. до яскраво-голубого кольору. Голубий колір індикатора свідчить про те, що насіння сухе; зміна кольору до рожевого - про потребу негайного підсушування насіння до необхідної для зберігання вологості
Таблиця 6.24
Рекомендована для зберігання вологість насіння окремих деревних рослин
| Групи порід | Породи | Оптимальна вологість насіння, % |
| Група сухого насіння | Сосна Веймутова | 3—5 |
| Ялина європейська та фінська, сосна звичайна | 4,5—7,5 | |
| Гледичія звичайна | 5—6 | |
| Модрина сибірська та Сукачова | 6—8 | |
| Ялина аянська, модрина європейська, Бруслина бородавчата | 8—9 | |
| Горобина звичайна | ||
| Проміжна група | Клен гостролистий, клен польовий, клен татарський, липа серцелиста, акація жовта, ясень звичайний | 10—12 |
| Сосна кедрова сибірська | ||
| Ялиця сибірська | 11—13 | |
| Сосна кедрова корейська | 11—16 | |
| Бук лісовий | 14—16 | |
| Горіх маньчжурський | 15—16 | |
| Група соковитого насіння | Дуб звичайний, каштан кінський (гірко каштан звичайний) | 55—60 |
Стан насіння, яке зберігається в металевій (непрозорій) тарі, визначають за станом контрольної проби, яку вміщують у скляний бутель і зберігають в аналогічних умовах.
Для підсушування насіння перед закладанням його на зберігання часто вдаються до адсорбційного сушіння, яке полягає у змішуванні насіння з речовиною, що поглинає водяний пар, або в зберіганні насіння разом із гігроскопічною речовиною (сорбентом). Для цього використовують хлористий кальцій (СаС12), оксид кальцію (СаО), силікагель та інші спеціальні хімічні речовини. Використання сірчаної кислоти (Н2SО4) недоцільне, оскільки її випари негативно позначаються на посівній якості насіння.
Життєздатність насіння більшості видів деревних рослин можна підтримувати шляхом зниження його вологості, вологості й температури атмосферного повітря, обмеження доступу кисню. Дрібне насіння багатьох порід зберігає життєздатність довше при зниженій вологості. Наприклад, насіння в'язових та верби зберігають при вологості 4 - 5%. Насіння більшості листяних порід зберігають при вологості 8 - 12%, велике насіння кедрових сосен, бука, каштана, гіркокаштана, горіхів, ліщини та інших – 12 - 16%, жолуді дуба – 55 - 60%. Останні не стійкі до зневоднення і при меншій вологості втрачають посівну якість.Особливості зберігання насіння окремих деревних порід приведені нижче.
Зберігання насіння хвойних порід. Насіння сосни, модрини, ялини та ялівцю попередньо очищають, просушують до певної вологості і зберігають у заповнених доверху герметично закритих скляних бутлях місткістю 20 - 25 л або металевому посуді при температурі 1 - 5°С. Пробки та покришки заливають воском, смолою або сургучем.
При тривалому зберіганні насіння (5 - 6 і більше років) у тару в мішечках кладуть речовину, яка поглинає вологу, що виділяється насінням у процесі дихання (наприклад, хлористий кальцій у кількості 100 - 150 г).
При нетривалому зберіганні насіння найбільш поширених видів хвойних потрібно підтримувати постійну температуру +4°С. У разі тривалішого зберігання насіння попередньо просушують, відтак зберігають при температурі - 4 - -10°С, залежно від вологості насіння та його стійкості проти холоду.
Насіння ялиці може зберігати схожість упродовж трьох - п’яти років при вологості 12 - 13% і температурі навколишнього середовища -2 - -3°С.
Насіння, яке зберігають у скляних бутлях, оглядають не рідше ніж один раз на місяць. У разі зміни кольору та блиску насіння, появи на ньому нальоту, подібного до пилу, насіння висипають на чистий брезент у сухому провітрюваному приміщенні і просушують.
Насіння кедрових сосен короткочасно (2 - 4 місяці) можна зберігати в ящиках або засіках у сухих прохолодних складах або в спеціальних приміщеннях при постійній температурі близько Оо С, відтак насіння закладають на стратифікацію. Тривала дія на насіння низьких температур призводить до зниження їх посівної якості, тому заборонено зберігати насіння в холодних сараях, коморах та інших приміщеннях, де взимку можлива тривала дія низьких температур.
Зберігання насіння листяних порід. Насіння вільхи, берези, в'язових, скумпії, калини, липи, граба, лимоннику, обліпихи та багатьох інших деревних рослинзберігають у герметично закупореній скляній або металевій тарі. Насіння гледичії, карагани дерев'янистої, робінії звичайної зберігають у засіках, паперових мішках, а також у металевій чи скляній тарі. Насіння клена та ясена до стратифікації зберігають у дерев'яних ящиках шаром до 20 см.
У дерев'яних ящиках зберігають також насіння кісточкових порід, липи та бруслини, чергуючи шари насіння (3 - 5 см) з піском (2 - З см). Недовгочасне зберігання насіння ліщини, каштана та бука здійснюють в складах у мішках або засіках, а тривалий час - в ящикахабо траншеях, перекладаючи насіння шарами піску завтовшки 4 - 5 см.
Насіння різних видів горіха просушують до потрібної вологості і зберігають в добре провітрюваних прохолодних приміщеннях в ящиках, мішках чи засіках. Тривалий час горіхи можна зберігати в холодильниках при температурі 0°С.
Насіння берези також можна зберігати:
· у купах заввишки до 0,7 м на землі поблизу місць, де висіватиметься насіння. При цьому шари насіння завтовшки 5 см чергуються зі шарами піску такої ж товщини. Купу вкривають снігом, утрамбовують і зверху вкривають соломою;
· у прохолодних сухих приміщеннях у дерев'яних ящиках, де
· шари насіння (разом з лусочками) завтовшки 4 см перекладають газетним або обгортковим папером;
у підвішених до стелі мішках у сухих прохолодних приміщеннях.
Жолуді дуба можуть втрачати схожість під час попереднього зберігання - у період між їх збиранням та закладанням на зимове зберігання. Свіжо зібрані жолуді залежно від умов зростання, часу збору та погодних умов можуть мати вологість 55 - 65% їх абсолютно сухої маси. Більша вологість властива жолудям перших зборів. Вони менш стійкі, тому їх слід зберігати і використовувати окремо від жолудів, зібраних у пізніші строки. У разі зниження вологості нижче 50% жолуді втрачають схожість.
Під час зберігання потрібно унеможливити зараження жолудів грибковими захворюваннями внаслідок високої вологості навколишнього середовища і власне жолудів. Для цього на зимове зберігання жолуді доцільно закладати не шарами, а в суміші з піском (1 частина жолудів і 2 частини піску).
Попереднє зберігання жолудів здійснюють у спеціально підготованих продезинфікованих, неопалюваних, добре провітрюваних приміщеннях або під наметом. Основною умовою зберігання жолудів є утримання високого вмісту вологи в них, особливо в початковий період їх зберігання. Жолуді укладають у невисокі кошики, дерев'яні ящики зі щілинами або розсипають на підлогу. Шар жолудів не повинен перевищувати 5 см, якщо вони були зібрані в дощову погоду і 10 см - при збиранні в суху погоду. У міру просушування товщину шару збільшують до 20 см.
Під час попереднього зберігання жолудів їх необхідно оглядати через кожні 2 - 3 дні, і у разі виявлення ознак самозігрівання жолуді потрібно обережно перегортати лопатами, оббитими повстю. При появі плісняви на жолудях, потемніння шкірки їх негайно розсипають на підлогу або дощатий настил шаром 3 - 4 см для просушування, видаляючи пошкоджені жолуді. Із настанням осінніх заморозків жолуді на ніч вкривають шаром листя або соломи аж до закладання на зимове зберігання. Щоб запобігти механічному пошкодженню жолудів, заборонено ходити по них без прокладених дощок.
Велику кількість жолудів зберігають у траншеях, ямах, під листям і снігом у лісі. Жолуді також зберігають у підвалах, овочесховищах, погребах, у льодових сховищах, у проточній воді та деякими іншими способами.
Майже всі способи зберігання жолудів забезпечують збереження їх доброякісності лише протягом однієї зими після збору. Нижче наведено основні способи зберігання жолудів.
Зберігання жолудів у траншеях і ямах. На зберігання жолуді закладають із настанням постійних заморозків (приблизно середина-кінець листопада). Для цього на сухому підвищеному не затоплюваному місці викопують траншею завширшки 1 м, завглибшки 1,5 м та завдовжки по потребі. Дно траншеї (або ями) повинно бути вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 1,5 м. На одному метрі траншеї такого розміру поміщається 500 - 600 кг жолудів.
У траншеях або ямах шар жолудів 2 - З см чергують зі шаром свіжого піску або ґрунту завтовшки 5 см. Щоб уникнути промерзання жолудів, верхній їх шар повинен бути розміщений нижче глибини промерзання ґрунту. Тому незаповнену частину траншеї або ями засипають ґрунтом. Щоб вода не проникала в траншею (яму), зверху насипають горбок землі заввишки до 0,5 м, який закриває закрайки траншеї або ями з кожного боку на 0,5 м (рис. 6.17).
Вологість жолудів повинна становити 50 – 60 %. Пісок (землю) теж засипають обережно і розрівнюють дерев'яною лопатою, що оббита повстю. По центру ями або через кожні два метри траншеї встановлюють металеву трубу для контролю температури, верхній кінець якої щільно закривають. Температуру в траншеї (ямі) періодично перевіряють, опускаючи в трубу на мотузці термометр на одну годину. Трубу при цьому закривають. У перші 10 - 15 днів зберігання оптимальною вважається температура +3 - +10°С, протягом зими -2 - +3°С. Якщо температура є нижчою, траншею (яму) утеплюють, накриваючи її соломою і снігом шаром до 0,5 м. У разі підвищення температури шар землі над траншеєю зменшують.
Для того щоб не допустити ураження жолудів шкідливою мікрофлорою, їх обробляють хімікатами (фундазолом, гранозаном та ін.) з розрахунку 2 кг препарату на 1 т жолудів.
Рис. 6.17. Принципова схема зберігання жолудів у траншеях і ямах: 1 - шар піску або ґрунту завтовшки 5 см; 2 - ґрунт; 3 — пробка; 4 - дерев'яна або металева труба; 5 — шар жолудів завтовшки 2 - З см.
Для захисту жолудів від гризунів траншею або яму обкопують по периметру канавкою завглибшки 0,4 м і завширшки в нижній частині 0,3 м, у верхній - 0,7 м. Стінка канавки з боку траншеї має бути вертикальною.
Зберігання жолудів за способом І.С.Лотоцького. Цей спосіб застосовують у випадках, коли жолуді закладають у траншеї одразу після збору без попереднього просушування. Для цього викопують траншею, розміри якої вказані на рис. 6.18. Перед закладанням жолудів стінки і дно траншеї зволожують водою з лійки. У траншею насипають шар жолудів завтовшки 3 см, чергуючи його зі шаром піску завтовшки 5 см. Жолуді і пісок злегка зволожують водою з лійки, що має густе сито. Відстань від верхнього шару жолудів до поверхні ґрунту має становити 0,5 м. Жолуді засипають зволоженим піском, а зверху вкладають шар сухого листя, який заходить за край траншеї на 0,5 м. На листя насипають горбок землі заввишки 0,5 м. Категорично заборонено ущільнювати субстрат та жолуді.
Стан жолудів при цьому способі зберігання контролюють так само, як і при зберіганні жолудів у траншеях і ямах.
Рис. 6.18. Принципова схема зберігання жолудів способом Лотоцького: 1 - шар піску завтовшки 5 см; 2 - шар сухого листя клена, дуба; 3 - пробка; 4 — дерев 'яна або металева труба; 5 - ґрунт; 6 - зволожений пісок або ґрунт; 7 - шар жолудів завтовшки 3 см.
Навесні жолуді виймають з траншей, відділяють від піску, сортують і розсипають у критих приміщеннях шаром завтовшки до 0,5 м, у разі потреби перелопачують і зволожують. У такому стані вони накльовуються упродовж тижня.
Зберігання жолудів у лісі під листям. З настанням постійних заморозків на підвищеному рівному місці в лісі розчищають ділянку, на якій розкладають сухе листя дуба і клена шаром 15 - 20 см. На нього насипають шар жолудів завтовшки 6 - 10 см і знову шар листя. Із настанням морозів товщину шару листя збільшують до 30 см. При випаданні снігу листя вкривають шаром снігу до 70 см і не сильно ущільнюють. Для попередження танення снігу під час відлиг та навесні його вкривають соломою або листям.
Навесні після танення снігу шар листя поступово зменшують до 6 - 10 см.
Зберігання жолудів у снігу. Цей спосіб застосовують у районах зі стійким сніговим покривом. За наявності достатньої кількості снігу в захищеному від вітру місці при температурі повітря не нижче -3°С готують площадку. Розмір площадки визначають із розрахунку розміщення 100 кг жолудів на 1 м2 ділянки. На утрамбований сніг завтовшки 20...30 см кладуть шар жолудів 10 - 15 см, чергуючи їх зі шарами снігу завтовшки 20 см; усього до чотирьох шарів жолудів. Купи засипають снігом завтовшки до 1 м. Для попередження танення снігу, його вкривають шаром листя або соломи завтовшки 40 - 50 см.
Зберігання резервного фонду насіння. Для забезпечення потреб підприємств у насінні хвойних порід у неврожайні та слабо врожайні роки створюють резервний фонд насіння у розмірі одно - або дворічної потреби. Насіння, що зберігається в резервному фонді, підлягає повній заміні через кожні три роки. Заготовляють насіння для резервного фонду переважно в урожайні роки.
Насіння, що закладається в резерв, повинне бути: місцевим за походженням; за терміном збору - зібраним в урожайні роки після повного дозрівання; за способом переробки - добуте в типових шишкосушарках; за способом обезкрилювання - обезкрилене без пошкодження насіння; за схожістю - тільки 1-го і 2-го класів якості; за енергією проростання -з показниками, близькими до показників схожості; за чистотою - найменш засміченим згідно з вимогами до кондиційного насіння; за вологістю - відповідати встановленим вимогам; за зараженістю - без фітопатогенів (сосна, ялина) або заражене найменшою мірою (модрина та інші породи).
Насіння резервного фонду зберігають у типових складах. Склади для зберігання резервного фонду насіння повинні бути обладнані лабораторією для перевірки посівної якості та вологості насіння. У разі відсутності типових складів, для зберігання насіння резервного фонду насіння можна використовувати пристосовані приміщення без холодильників. Такі приміщення не можна опалювати. Насіння потрібно зберігати в герметично закупорених скляних бутлях. Вологість насіння не повинна перевищувати рекомендовану. У кожний бутель слід вкладати "кобальтовий" папірець для постійного контролю вологості насіння. Бутилі з насінням для відбору середніх проб насіння можна відкривати тільки в сухому приміщенні.
Кожна партія насіння, яка надходить на склад, повинна мати відповідні документи: "Паспорт", який засвідчує походження насіння, та "Посвідчення про кондиційність насіння", що містить відомості про його якість. Крім цього, кожна тара повинна мати внутрішню етикетку та зовнішній напис, де зазначені видова назва породи, маса партії, номер паспорта, організація-заготівельник насіння. У вказаних документах повинна бути повна відповідність у записах. У разі відсутності цих документів насіння не може бути прийняте на склад резервного фонду.
Насіння, яке надійшло на склад резервного фонду, приймають у присутності представника організації-заготівельника насіння. В іншому випадку кожна тара має бути опломбована насіннєвою інспекцією. Неопломбована тара з насінням на склад для зберігання не приймається, а повертається відправнику.
Приймаючи партію насіння на склад, перевіряють дані, зазначені у супровідних документах. У разі розходження фактичної маси партії з масою, зазначеною в документах, складають акт, а насіння оприбутковують на склад за фактичною масою.
Некондиційне насіння та насіння 3-го класу на склад не приймають, а відправляють постачальнику за його рахунок.
Оприбутковане насіння переносять у приміщення для тривалого зберігання з відповідним зазначенням у картці обліку і книзі надходження насіння. Бутлі з насінням встановлюють на стелажах так, щоб можна було вільно спостерігати за насінням під час його зберігання і контролювати вологість. У складах постійно підтримують відповідні температуру та вологість.
Вологість насіння контролюють один-два рази на місяць, оглядаючи всі бутлі з насінням, перевіряючи герметичність тари та вологість насіння за кольором "кобальтового" папірця. У разі підвищення вологості насіння його просушують і знову герметично закупорюють.
Пакування і транспортування насіння. Насіння, яке відправляють іншим господарствам, повинне бути сухим. Перезволожене або не досить сухе насіння дерев і чагарників перед пакуванням та транспортуванням додатково просушують.
Для транспортування насіння пакують у спеціальну тару, яка забезпечує збереження посівної якості насіння. Тара може бути жорсткою (фанерні та дерев'яні ящики, поліетиленові й металеві балони) або м'якою (мішки зі щільної тканини, п'яти - шестишарові паперові мішки, мішки із крафт-паперу). Маса одної м'якої чи жорсткої тари насіння не повинна перевищувати 50 кг. У кожну тару вкладають етикетку, а ззовні прикріплюють бирку із зазначенням видової назви насіння, маси партії, номера і дати складання паспорта, назви підприємства-заготівельника насіння.
Під час пакування та на всіх етапах транспортування потрібно захищати насіннєвий матеріал від дії на нього несприятливих чинників, що виводять його зі стану спокою, цим самим знижуючи посівну якість: пересихання, намокання, пліснявіння, впливу високої та низької температур, механічних пошкоджень, самозігрівання тощо. Упаковуючи, насіння не слід ущільнювати.
Транспортують насіння деревних і чагарникових рослин у різній тарі всіма видами закритих транспортних засобів, згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.
Насіння хвойних порід (сосни, крім кедрових, ялини, модрини, ялиці) перевозять у герметично закупорених металевих і поліетиленових балонах, у подвійних мішках зі щільної тканини, у скляних бутлях, вміщених у плетені корзини з прокладкою зі соломи.
Дрібне насіння листяних порід (бузини, верб, вільхи, платан, смородина, шовковиця та ін.) транспортують у поліетиленових або металевих балонах, а також у скляних обплетених бутлях, фанерних чи дерев'яних ящиках з м'якою підкладкою. Тару бажано герметично закупорювати.
Насіння бархату амурського, бруслини, граба, дерену, калини, липи, кісточкових і зерняткових порід, кедрових сосен та ін. перевозять у подвійних мішках із цупкої тканини, у фанерних або дощатих ящиках. Насіння кедрових сосен транспортують при температурі від 0 до +12 - 15°С.
Насіння берези переправляють у крафт-мішках, не допускаючи його ущільнення.
Насіння клена і ясена транспортують у фанерних або дощатих ящиках.
Плоди ліщини та горіха перевозять у щільних мішках або дощатих ящиках; насіння каштана їстівного - у дерев'яних ящиках з вологим піском або торфом.
Плоди бука та дуба відправляють у плетених кошиках або в дерев'яних решітчастих ящиках.
Особливо обережно слід перевозити жолуді дуба. Найліпше це робити восени в сухих корзинах або в ящиках з просвітами місткістю до 30 кг. Дозволено перевозити тільки стиглі відсортовані жолуді не нижче 2-го класу якості з доброякісністю не нижче 70% і вологістю 60 - 65% абсолютно сухої маси. Вантажити та розвантажувати жолуді слід при температурі не нижче -2о С.
Навесні жолуді перевозять тільки в ранні терміни в спеціально обладнаних вагонах-льодовнях.
Під час перевезення насіння з району в район, а також імпортного насіннєвого матеріалу разом з ним можуть бути завезені шкідники, збудники хвороб та насіння бур'янів, в т.ч. і карантині. Для запобігання такої небезпеки діє карантинний нагляд. Завезення імпортного та транспортування насіння з місць, заражених карантинними об'єктами, можливе тільки зі спеціального дозволу карантинної інспекції.
6.1.5. Підготовка насіння до висіву
Якість підготовки насіння до сівби має надзвичайно важливе, а інколи вирішальне значення для забезпечення його високої ґрунтової схожості, стійкості та інтенсивного росту сіянців дерев і чагарників у перших фазах їх розвитку.
Достигле насіння багатьох деревних рослин, потрапляючи у відповідні умови, одразу ж проростає, однак насіння більшості видів проходить через стадію відносного спокою. Властивість насіння тривалий час зберігати життєздатність за несприятливих умов навколишнього середовища є однією з найважливіших пристосувальних, еволюційно сформованих властивостей рослинних організмів. Проявляється вона у припиненні росту зародка насінини після достигання та впадання його у стан відносного спокою. Останній зумовлений перебігом певних фізіолого-біохімічних процесів у насінині внаслідок ритмічних і сталих змін погодних умов у різні пори року.
Тривалість періоду спокою неоднакова для насіння різних видів рослин і коливається у великих межах, залежно як від умов навколишнього середовища, так і від біологічних особливостей виду рослин. У насіння деяких порід він дуже короткий, так званий вимушений або екзогенний спокій. У часі він збігається з фазою бубнявіння насіння. Насіння з таким спокоєм не проростає тільки внаслідок відсутності належних умов зовнішнього середовища (кисню, тепла, води).
Стан насіння, коли спокій зумовлений не чинниками зовнішнього середовища, а внутрішніми причинами (ендогенними), називають органічним (глибоким) або ендогенним спокоєм.
Для насіння, що перебуває у стані вимушеного спокою, достатньо забезпечити потрібну для бубнявіння вологість, доступ кисню і належні температурні умови, і воно починає проростати. Тому висіяне без спеціальної підготовки насіння з ознаками вимушеного спокою дає нормальні та дружні сходи (береза повисла, сосна звичайна, ялина європейська, ялиця біла, вільха, в'язові та ін.). Натомість проростання насіння, що перебуває у стані органічного спокою, можливе лише за умови його спеціальної підготовки, яка полягає в дії певного комплексу чинників з метою нейтралізації механізмів, що гальмують процес проростання.
Глибокий спокій насіння більшості видів дерев і чагарників має важливе значення для збереження виду і є пристосувальною реакцією організму, що виробилась у процесі тривалої еволюції та забезпечує проростання насіння у найсприятливіший період.
