Особливості вживання займенників у діловому мовленні

Переважна більшість документів пишеться від імені підприємства, проте займенник ще як правило пропускається. Ділові листи часто починаються дієсловом у першій особі множини (просимо, повідомляємо). Паралельно до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (дирекція просить). Хоча реальний діяч тут «я», проте виклад ведеться від третьої особи. Мовець майже усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові нейтрального або офіційного характеру.

Займенник Вам у конструкціях типу надсилаємо вам для ознайомлення опускається, що й створює загальне враження об’єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу прошу уточнити виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами.

Вживання займенника першої особи однини я також оминається; розпорядження й накази починаються дієсловом у першій особі однини (пропоную, наказую). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність викладу.

 

 

Використання дієслів у професійному мовленні.

Дієслово – повнозначна самостійна частина мови, яка означає дію предмета або стан предмета як процес.

Дієслово може означати: реальну фізичну дію особи; стан, в якому перебуває предмет; становлення предмета; ставлення особи до кого-небудь; бажання; мовлення; мислення.

Початковою формою дієслова є неозначена форма, інфінітив.

Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає особу, часу, особи, числа і роду. Інфінітив вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на –ти, -ть.

У сучасній укр. мові розрізняють такі стани дієслів: активний і пасивний.

Дієслова активного часу виражають активну дію суб’єкта, спрямовану на самостійний об’єкт.

Дієслова пасивного стану виражають пасивну дію.

Особливості вживання дієслів у діловому стилі.

Найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслова теперішнього часу із значенням поза часовості, яке стоїть у першій або третій особі множини.

Теперішній час вживається ще на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов’язковість.

Недосконалий вид у ділових паперах позначається складеними формами (буде розпочинатися).

Досконалий вид у ділових паперах позначається ширше, ніж у будь-яких інших, твориться за рахунок префіксації.

Наказовий спосіб в укр. літ. мові виражається цілим рядом форм: власне наказовими формами, формами дійсного способу із значенням наказовості й відповідною інтонацією, інфінітивом, лексичними засобами.

Цілком очевидно, що ступінь категоричності висловлюваної вимоги при використанні цих засобів змінюється в дуже широких межах: від ввічливої поради, побажання для категоричного наказу; вибір способу оформлення наказу залежить насамперед від стилю, призначення тексту, а також від норм мовного етикету.

У ділових документах форми власне наказового способу використовуються лише в усному мовленні; в писемній формі переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричного характеру. Інфінітив мусить мати лише закінчення –ти; закінчення –ть вживається лише у розмовній мові, для ділових текстів воно неприйнятне. Менш категоричні безособові форми; вони мають характер ствердженн фактів і застосовуються в різних інструкціях, статутах.