Синтаксичні норми СУЛМ у професійному спілкуванні

1.У текстах професійного спілкування переважає розповідний характер. Тому питальні чи окличні речення зустрічаються рідко.

2.Переважає прямий порядок слів у реченні.

Не прямий порядок слів доречний у тому випадку, коли логічний наголос робиться на присудок.

3.Присудок зазвичай виражений у формі теперішнього часу із значенням постійності та поза часовості.

4.Синтаксис ділової мови характеризується вживанням інфінітивних конструкцій у реченні регульованого змісту.

5.Вживання без особових речень.

6. Переважає не пряма мова. Вживання прямої мови тільки при цитування змісту окремих документів.

 

Державна та літературна мова. Мовна норма. Стилі мовлення.

Державна мова – затверджена законодавчою владою мова офіційного спілкування, держави з її громадянами і навпаки.

Серед документів, які визначають статус укр. мови, є Конституція України (стаття 10), а також Закон про мови, прийнятий 28 жовтня 1989 року.

Передумовами прийняття Закону були:

-розуміння ролі мови для нації.

-багаторічний лінгвоцит щодо укр. мови.

Функції мови:

1. Комунікативна. 2. Мислетворча. 3.Пізнавальна. 4. Культуроносна. 5.Екрспресивна – вираження емоцій за допомогою мови. 6. Магічно-містична – віра в магію слова, що за кожним словом лежить певне поняття (прислів’я, приказки). 7. Ідентифікаційна – розпізнавання мови, спілкування.

Стилі мовлення.

Стиль – це добір мовних засобів, у будь-якій сфері людської діяльності, відповідно до мети та завдань спілкування.

Основні параметри функціональних стилів: сфера вживання,призначення, жанри реалізації, позамовні ознаки, власне мовні особливості, підстилі.

Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується у певному суспільному аспекті життя людей.

У сучасній літературній мові визначають такі стилі та підстилі:

1. Науковий: власне науковий; науково-навчальний; науково-популярний.

2. Офіційно-діловий: законодавчий; адміністративний; канцелярський; дипломатичний.

3. Художній: епічний; ліричний; драматичний; комбінований.

4. Публіцистичний: стиль засобів масової інформації (ЗМІ); художньо-публіцистичний; науково-публіцистичний.

5. Розмовний: побутовий; світський.

6. Конфесійний (релігійний): стиль проповіді; стиль богослужбових книг.

Епістолярний (листування).

Основні мовні засоби офіційно-ділового стилю:

- широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології;

- специфічне вживання фразеології;

- відсутність емоційно-забарвленої лексики;

- синонімія зведена до мінімуму і не має двозначності;

- широке використання простих поширених речень часто ускладнених відокремленими та вставними членами речення.

Шляхи вдосконалення мовлення.

1. Свідоме і відповідальне ставлення до слова.

2. Створення постанови на оволодіння нормами літературної мови.

3. Читання художньої літератури.

4. Оволодіння функціональними стилями укр. мови.

5. Підвищення інтелектуального рівня.

6. Уникати мовних тенденцій.

Літературна мова — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головна ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.