Особливістю мікробіологічної лабораторної техніки є робота з стерильними матеріалами та інструментами.
Стерилізацією називається повне знищення у тому чи іншому матеріалі або на будь-якому об’єкті мікробів та їх спор.
Існує кілька методів стерилізації. Це зумовлено тим, що різні за складом поживні середовища, посуд і апаратуру неможливо стерилізувати одним способом.
Стерилізація поживних середовищ. Поживні середовища найчастіше стерилізують паром під тиском. Це найбільш надійний і універсальний метод стерилізації. Стерилізація паром під тиском проводиться в автоклавах. Автоклав – це металевий, герметично закритий масивний казан з подвійними стінками. Збоку автоклав має трубку з краном для виходу повітря і пари. Через лійку, що вмонтована в автоклав, простір між подвійними стінками заповнюється водою (до рівня лійки). Потім в автоклав вміщують предмети, що потребують стерилізації, і герметично закривають його кришкою, пригвинчуючи останню. Кран для виходу повітря і пари має бути відкритим. Автоклав нагрівають газовими пальниками або електроенергією. Коли почне виходити пара, кран закривають і слідкують за підвищенням тиску (за показниками манометра, який вмонтовано в автоклав).
Коли стрілка манометра досягає потрібного тиску, фіксують час початку стерилізації і регулюють нагрівання автоклаву так, щоб цей тиск підтримувався певний час. (Найчастіше стерилізацію в автоклаві проводять впродовж 30 хв). Після закінчення цього часу нагрівання припиняють і чекають, поки не спаде тиск (стрілка манометра падає до 0). Потім відкривають кран для виходу пари, відкручуючи гвинти на кришці, та обережно її відкривають.
Стерилізація МПА та інших поживних середовищ проводиться звичайно за рівнем тиску 2 атм (за манометром 1атм додаткового тиску). За такого тиску температура парів киплячої води становить 121°С. Для надійної стерилізації достатньо прогріти поживні середовища за такої температури впродовж 30 хв. При стерилізації середовищ, що містять цукор, тиск підвищують лише до 1,5 атм.
(0,5 атм за манометром), щоб запобігти карамелізації цукру, тобто стерилізація відбувається за температури 112 °С.
Поживні середовища, які не можна нагрівати більше 100°С
(щоб запобігти змінам їхнього хімічного складу), стерилізують плинною парою. Стерилізацію плинною парою проводять впродовж трьох днів по 20–30 хв щоденно. Така стерилізація називається роздрібненою. Сутність її полягає у тому, що спори, які залишились не вбитими при кип'ятінні першого дня, через день проростають. При наступному кип'ятінні ці пророслі клітини гинуть. Стерилізацію плинною парою можна проводити в автоклаві, не закриваючи герметично його кришки, або у спеціальному кип’ятильнику Коха.
Якщо ж поживне середовище не можна нагрівати зовсім, стерилізацію його можна зробити шляхом фільтрування через спеціальні азбестові дрібнопористі бактеріологічні фільтри, що не пропускають мікробів. Щоб рідина краще фільтрувалася, з колби, в якій фільтрують рідину, викачують повітря за допомогою насоса. Лійка з фільтром герметично закріплюється на колбі.
Стерилізація посуду та приладів. Найбільш простим методом стерилізації є обпалювання над полум’ям пальника. Цей метод стерилізації досить надійний, але використання його обмежене. Ним можна користуватися лише для стерилізації металевих лабораторних предметів: петель, пінцетів, ножиць і предметного скла.
Стерилізацію посуду частіше проводять сухим жаром у сушильних шафах при температурі 150–170°С впродовж двох годин. Перед стерилізацією всі предмети і посуд загортають у папір, щоб запобігти наступному зараженню простерилізованих предметів мікробами повітря. З паперу всі предмети виймають тільки безпосередньо перед роботою. Колби і пробірки перед стерилізацією закривають ватними корками.
У деяких випадках стерилізацію посуду та інших предметів проводять за допомогою різних антисептиків (антисептики – це хімічні речовини, що згубно діють на мікроорганізми). Таке знешкодження називають хімічною стерилізацією. Для хімічної стерилізації найчастіше використовують спирт або ефір.
