Розірвання трудового договору 3 страница

У довідці-виклику навчального закладу повинні Нуга зазначені такі дані:

♦ форма навчання;

♦ рівень акредитації навчального закладу;

♦ клас (курс), у якому навчається працшник;

♦ період навчання, проведення сесії, випускних або перевідних іспитів у школі, вступних іспитш, державних іспитш, захисту дипломного проекту тощо;

♦ підстава для надання відпустки.

Зразок довідки-виклику поданий у додатку 3.27.

Відповідно до заяви працівника і довідки-виклику власник видає наказ про надання навчальної відпустки або встановлення скороченого робочого часу (див. додаток 3.17).

Оскільки навчальним закладом на підставі статті 17 Закону України «Про освіту» [39] тривалість навчальної відпустки розподіляється протягом усього навчального року, власник зобов'язаний надати цю відпустку у період, що визначений навчальним закладом. На час надання навчальних відпусток за працівником за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217 КЗпП). Заробітна плата працшникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до її початку.

При визначенні тривалості навчальної відпустки враховуються такі критерії: форма навчання; ршень акредитації навчального закладу; курс навчання.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які одержують другу вищу освіту за заочною формою навчання в навчальних закладах післядипломної освіти та закладах, які мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому та наступних курсах ВНЗ відповідного рівня акредитації.

Згідно із законодавчими актами працшникам, окрім оплачуваних, можуть надаватися частково оплачувані та неоплачувані навчальні відпустки (без збереження заробітної плати).

Навчальна відпустка без збереження заробітної плати надається в обов'язковому порядку:

♦ працшникам, які навчаються у середніх загиішноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, у період навчального року;

♦ працшникам, допущеним до вступних іспитів у ВНЗ та на підготовчі відділення навчальних закладів;

♦ працівникам, які навчаються на підготовчих відділеннях;

♦ працівникам, допущеним до вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва;

♦ працівникам, які навчаються в аспірантурі без відриву від виробництва;

♦ працівникам, які навчаються в аспірантурі протягом четвертого року навчання.

При наявності виробничих обґрунтувань власник має право, відмовити у наданні працівникові відпустки без збереження заробітної плати: працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання 1-2 дні на тиждень (ст. 210 КЗпП) та працівникам протягом 10 місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів, які навчаються у ВНЗ, 1-2 дні на тиждень (частина третя ст. 218 КЗпП).

Понад дні відпустки без збереження заробітної плати власник, відповідно до статті 214 КЗпП, зобов'язаний надати час, необхідний для проїзду до місцезнаходження ВНЗ та назад, а також оплатити такий проїзд один раз на рік у розмірі 50 % вартості проїзду. Оплата проїзду повинна провадитися відповідно до правил оплати проїзду при відрядженнях [4].

Для завершення дисертації, написання підручника, наукової праці тощо працівникрві може бути надана творча відпустка.

Творча відпустка для завершення дисертації надається працівникам, які успппно поєднують основну роботу з науковою. Підставою для надання творчої відпустки є заява працівника і рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу, виконавчої влади або вченої ради ВНЗ ПІ-ІУ рівнів акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Після цього видається відповідний наказ.

Творча відпустка для написання підручника, наукової праці надається працівникові на підставі його заяви та довідки видавництва про включення підручника або наукової праці до плану випуску видання цього року. Якщо підручник або наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Зразок заяви на надання творчої відпустки наведений у додатку 3.8.

3.4. Складання розпорядчої документації

Коло Щтань: загальні вимоги до підготовки чака,к. і исоош.о-ї&іскладу; підготовка наказів про прийняття нащібопп, пик и-пії й$$і наказів про переведення на іншу посаду та персчішснпн. тагіїшіїїка наказів прозвільнення з роботи, підготовка наказів Т[Щпоряджень) про> надання}^відпустки та відрядження, підгощШка наказів про ШдхоченнШщіЩпгягнення, підготовка розпоряджень та вказівок і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІПІІІІ І Щ II І (ІіЧіІІІІІІІІ II ІИНІІІІІІ III

Розпорядчими документами щодо особового складу оформляються: прийняття на роботу, переведення, заохочення, стягнення, відпустки, відродження, звільнення тощо. Кожна із цих дій регламентується відповідними законодавчими та нормативними актами.

Працівник кадрової служби, до обов'язків якого належать підготовка і оформлення цих документів, повинен неухильно дотримуватися всіх чинних вимог до їх складання. До того ж, необхідно подбати і про різні особливості, які часом не передбачені нормативними документами або ігноруються виконавцями. Наприклад, реалізація заохочення повинна відбуватися вчасно («вдвічі дає той, хто дає вчасно» — свідчить народна мудрість) і в урочистій обстановці (потужний виховний момент для нагородженого і для присутніх).

Загальні вимоги до підготовки наказів з особового складу

Накази з особового складу — це розпорядчі документи, що регламентують прийняття громадян на роботу, переведення і переміщення працівників на інші посади, відрядження та звільнення. До розпорядчих документів також належать накази про заохочення, стягнення, присвоєння розрядів і категорій, надання відпусток. Складають накази на підставі заяв громадян, службових записок та заяв працівників, протоколш колегіальних органів тощо.

Розрізняють прості (цздивідуальні) і складні (зведені) накази з особового складу. В індивідуальних — міститься інформація тільки про одного спшробітника, в зведених — про кількох, незалежно від того, під які управлінські дії вони підпадають.

Пункти в розпорядчій частині зведеного наказу розміщують у такій послідовності: призначення на посаду, переведення, звільнення з займаної посади, зміна прізвища тощо.

Складаючи зведені накази, необхідно враховувати, що в одному документі не повинна міститися інформація з різними термінами зберігання. Тому рекомендується виділяти накази про надання відпустки, відрядження і т. Зя., які мають короткий (3 роки) термін зберігання, на відміну від наказів щодо кадрових переміщень, які зберігаються 75 років.

Накладення дисциплінарних стягнень і оголошення заохочень також оформлюють, переважно, окремими наказами.

За формою накази повинні бути однаковими. Це полегшує їх використання для отримання довідок. Накази друкують, зазвичай, на бланках наказів формату А4.

Основні реквізити наказу з особового складу:

♦ Назва виду документа.

♦ Дата.

♦ Реєстраційний індекс (номер).

♦ Місце складання або видання.

♦ Заголовок до тексту документа.

♦ Текст документа та додатки (за необхідністю).

♦ Підстава видання.

♦ Підпис керівника організації.

♦ Іриф погодження (проставляється у проекті документа).

♦ Візи.

♦ Прізвище виконавця.

Порівняно з наказами з основної діяльності, складання і • оформлення наказів з особового складу має певні особливості:

1. До номерів наказів з особового складу долучають індекс «к» (кадри) або «вк» (відділ кадрів), наприклад: № 134-вк. Слово НАКАЗ друкують великими літерами напівжирним шрифтом з вирівнюванням по центру.

2. У заголовку до тексту складного наказу зазначають «По особовому складу» або «З особового складу», а до простих наказів — «Про прийняття», «Про зарахування», «Про переведення на іншу посаду», «Про звільнення» тощо. Заголовок оформлюють за правилами складання реквізиту «Заголовок до тексту».

3. Слово НАКАЗУЮ: відокремлюється від попереднього та
послідуючого текстів двома міжрядковими інтервалами, друку
ється великими літерами з вирівнюванням по лівому краю.

4. У наказах з особового складу констатуючої частини може не бути. Кожен пункт розпорядчої частини Ййіадного наказу може починатися з дієслова, яке означає дію: ПРИЗНАЧИТИ, ПРИЙНЯТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ВІДРЯДИТИ тощо (друкують великими літерами з вирівнюванням по лівому краю).- Після них ставлять двокрапку. В наступному рядку з абзацу друкують прізвище (великими літерами), ім'я та по батькові особи; щодо якої видається наказ, її посада, структурний підрозділ та іншу інформацію, яка залежить від виду наказу (див. додаток 3.10).

5. Текст кожного пункту розпорядчої частини наказу друкують з абзацного відступу через 1-1,5 міжрядкові інтервали. Якщо текст пунктів друкується через один міжрядковий інтервал, то між ними варто робити додатковий інтервал — відступ (порожній рядок), що дорівнює 2-4 пт.

6. Під текстом наказу (з вирівнюванням по лівому краю) зазначають підставу, яку оформлюють так само, як і реквізит «Відмітка про наявність додатка»). Підставою може бути заява, контракт, доповідна записка тощо.

7. Погодження проекту наказу з особового складу оформлюють аналогічно до наказів із загальних питань. Проект наказу погоджується відповідними службами організації, наприклад, фінансовим відділом, юрисконсультом, начальником виробничого відділу. Погодження проекту наказу проводиться за прийнятими в організації правилами.

8. Візи в наказах проставляються за прийнятими в організації правилами. Зазвичай, віза складається зі слів: «З наказом ознайомлений» або «З наказом ознайомлена», або «З наказом ознайомлені».

9. Після зазначених слів ставиться двокрапка, далі проставляються підписи праціїшиків, розшифрування підпису працівника (працівників), проставляються дати ознайомлення.

Оскільки пункти наказу стосуються різних структурних підрозділів і осіб начальник відділу кадрш зобов'язаний ознайомити зі змістом наказу всіх у ньому зазначених осіб, у чому вони розписуються в оригіналі.

10. Завізований проект наказу підписує керівник організації.
Реквізит «Підпис» розміщується після тексту наказу й оформлю
ється згідно з вимогами чинного ДСТУ 4163-2003 [175].

Наказ вступає в силу з момен^ його підписання. Однак окремі параграфи можуть мати свої термпги вступу в силу. Наприклад,

призначення працівника на посаду може бути виконане з 1 жовтня, тоді як наказ підписано 28 вересня. Якщо терміни чомусь не зазначені, вони обчислюються з моменту підписання наказу.

Дотримання чинних вимог, що висуваються до викладу тексту і оформлення наказів з особового складу, правильні й чіткі формулювання пунктів розпорядчих документів гарантують трудові права працівників.

Зразки наказів з особового складу наведені в додатку 3.9-3.22.

Підготовка наказів про прийняття на роботу

У наказах про прийняття на роботу необхідно зазначати:

♦ ключове слово: «ПРИЙНЯТИ:» (для рядових працівників), «ПРИЗНАЧИТИ:» (на керівну виборчу посаду), «ЗАРАХУВАТИ:» (на навчання);

♦ прізвище, ім'я, по батькові працівника в родовому відмінку (ПЕТРЕНКА Івана Івановича, ТАРАСЕНКО Ніну Данилівну);

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію, категорію, розряд), до складу якої входить назва структурного підрозділу (на посаду секретаря корпоративного відділу... електромонтажни-ком-налагоджувальником 3-го розряду механоскладального цеху № 12);

♦ дату початку роботи (оформляється з прийменником «з», наприклад: з 03.09.2009);

♦ вид роботи (постійна, за сумісництвом);

♦ умови оплати праці (повинно бути вказано і рівень оплати праці: не «згідно із штатним розписом», як нерідко пишуть, а вказані тарифна ставка чи оклад на час видання наказу, наприклад: з посадовим окладом 2210 (дві тисячі двісті десять) грн на місяць згідно зі штатним розписом / з оплатою відповідно до укладеного контракту).

У наказі або розпорядженні про прийняття працівника на роботу можуть зазначатися й додаткові умови, а саме:

♦ строк випробування з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі;

♦ строк укладення трудового договору (на опалювальний сезон..., на період відпустки для догляду за дитиною... тощо);

♦ тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладено на неповний робочий день або тиждень;

♦ відсоток ставки посадового окладу (0,5 ставки посадового окладу);

♦ матеріальна відповідальність (з повною (колективною) матеріальною відповідальністю);

♦ оплата витрат у зв'язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість;

♦ звільнення працівника від направлення у відрядження при роз'їзному характері роботи тощо.

Відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці [164], у накази про прийняття на роботу працівників, а також про переведення на іншу роботу необхідно заносити відомості про проходження ними інструктажу з охорони праці. Крім того, запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається у службі охорони праці.

Підготовка наказів про переведення та переміщення

Переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, а також переведення в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, у разі виробничої потреби, простою, заміни відсутнього працівника урегульовується статтями 32-35 КЗпП.

Якщо ініціатором переведення працівника на іншу роботу є власник або уповноважений ним орган, у наказі (розпорядженні) обов'язково зазначається; мотивація переведення, а працівник, ознайомившись із наказом (розпорядженням), повинен, окрім підпису, зазначити: «З переведенням згоден».

Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені і працівник не згоден на продовження роботи в Нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

Переміщення працівника на тому самому підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, не вважається переведенням на іншу роботу, й не потребує згоди працівника. Водночас власник або уповноважений ним орган не мають права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

На підставі розпорядження власника або заяви працівника кадровою службою готуються й оформляються накази про переведення працівників на іншу роботу на тому самому підприємстві. У розпорядчій частині наказу (розпорядження), крім прізвища, імені та по батькові працівника, його попередньої посади, кваліфікації, повинні бути зазначені:

♦ посада (спеціальність, кваліфікація), структурний підрозділ (місце роботи), до якого він переводиться;

♦ дата і строк переведення (постійно чи тимчасово). У разі тимчасового переведення вказують його тривалість;

♦ причини переведення (у зв'язку з виробничою потребою; простоєм; за станом здоров'я, вагітністю або неможливістю виконувати попередню роботу жінкою, яка має дитину віком до трьох років; для заміни відсутньоЩмрацівника);

♦ умови оплати праці, пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством;

♦ підстави видання наказу (розпорядження).

Один примірник наказу залишається у відділі кадрш, другий — передається в бухгалтерію, третій — долучають до особової справи пращвника.

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на шшу роботу відділ кадрів уносить відмітки в особову картку, трудову книжку та інші документи. На зворотнш стороні форми робляться відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що числяться за працівником на попередньому"місці роботи.

Зразки наказів про переведення на шшу роботу наведено в додатках 3.13 та 3.14.

Підготовка наказів про звільнення з роботи

У розпорядчій частині наказу (розпорядження) про звільнення, окрім ключового слова «ЗВІЛЬНИТИ:», прізвища, імені та по батькові пращвника, слід зазначати:

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію), структурний підрозділ (місце роботи);

♦ дату й причину (підставу) припинення трудового договору (звільнення з роботи). Дату оформляють без прийменника «з», оскільки днем звільнення вважається останнії* день роботи, наприклад: 17 червня 2009 року;

♦ пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством;

♦ підстави та мотиви звільнення.

Підстави та мотиви звільнення мають бути викладені сшвло'і чітко відповідно до чинного законодавства.

Зразок наказу про звільнення працівника з ініціативи власника поданий у додатку 3.22.

На великих підприємствах використовують уніфіковані форми накази? (розпоряджень) про прийняття на роботу та припинення трудового договору (контракту)» — форма № П-1 і форма № П-4, які введені наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 [169].

Зразки зазначених уніфікованих форм наказів з особового складу наведеїгі у додатках 3.23 та 3.24.

Підготовка наказів (розпоряджень) про надання відпустки

Законодавством України передбачене право на відпустки всім громадянам України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. Право на відпустку реалізують оформленням наказу про надання відпустки.

Умови, тривалість надання відпусток, державні гарантії права на відпустку встановлені статтею 45 Конституції України, Законом України «Про відпустки» РІ, д також КЗпП. Порядок надання інших видш відпусток регулюється Законами України «Про статус суддш» [58], «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [58], «Про державну підтримку засобів масової шформації та соціальний статус журналіста» [Щ, «Про пожежну безпеку» [47] тощо.

Тривалість щорічної основної відпустки наукових працівників визначена в додатку до Порядку надання щорічної основної відпустки [ 125] й надається тривалістю до 56 календарних днів керш-ним пращвникам навчальних заклади* та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділи?) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим пращвникам.

Тривалість щорічної основної відпустки наукового (головного, провідного, старшого) спшробітника Національної академії

наук, Української академії аграрних наук, Академії медичних на-ЗЩ, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв, які мають науковий ступінь доктора наук, становить 56 календарних днів; кандидата наук — 42 календарні дні; виймають наукового ступеня — 28 календарних днів. Інші наукові співробітники, незалежно від наявності наукового ступеня, — 28 календарних днів.

У наказах (розпорядженнях) про надання відпустки слід зазначити її вид (основна; додаткова (скажімо, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві); навчальна; у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; без збереження заробітної плати; за сімейними обставинами тощо), загальну кількість календарних днів, дату виходу у відпустку і повернення з неї, період роботи, за який надано відпустку, мотивацію (у разі потреби}»

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

На підставі затвердженого графіка відпусток або заяви працівника на підприємстві, в установі, Організації видається наказ або розпорядження про надання відпустки.

У наказі (розпорядженні) слід вказати гшізвище, ім'я, по бать- жаА, посаду працівника (або місце роботи), вид, дату початку та строк відпустки, а^також робочий рік, за який надається щорічна відпустка.

Наказ видається у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Підписується наказ керівником підприємства, узгоджується з начальником відділу кадрів і керівником структурного підрозділу.

На підставі наказу про надання відпустки працівник відділу кадрів робить запис в особовій картці працівника за формою № П-2 у розділі «Відпустки» про вид відпустки, за який період, початок відпустки і її закінчення, про підставу до наказу. Відповідні записи про надання відпустки заносять і в журнал обліку відпусток. Можливе оформлювання відпусток значної кількості працівників списком про надання відпустки.

Відпустка на роботі за сумісництвом відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства

фінансів України [153] надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства. Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи більша, ніж за сумісництвом, Ш бажанням працівника на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи надається відпустка без збереження заробітної плати.

Зразок наказу про надання відпустки наведено в додатку 3.16. Типова форма наказу (розпорядження) про надання відпустки № П-3 наведена в додатку 3.25.

Підготовка наказів (розпоряджень) про відрядження

Питання відряджень працівників установ, організацій та підприємств усіх форм власності регламентовані Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінанов України від [140], розмір добових для працівників встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» [120].

Строки, на які можна направити працівника у відрядження, визначаються керівником підприємства. Загальний строк відрядження в межах України обмежений ЗО к^ендарними днями (за кордон — 60 днів), хоча можуть бути винятки для окремих категорій працівникш.

У наказах про відрядження зазначають:

♦ ключове слово «ВЩРЯДЙЇИ»;

♦ прізвище, імя та по батькові працшника;

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію, структурний пцфозділ);

♦ пункт відрядження (назву організації, місто, країну, якщо працшника відряджають за кордон);

♦ період відрядження (даі^лочатку та закінчення відрядження), кількість днів відрядження (оформлюється за допомогою мовного штампа «зі.,. по....'іерміном на... днів).

Направлення працівника у відрядження, окрім наказу, супроводжується оформленням таких первинних документів: завдання на відрядження, попередній кошторис витрат на відрядження,

посвідчення про відрядження із записом у журналі реєстрації відряджень, а також документів, що підтверджують зв'язок відрядження з діяльністю підприємства.

Зразок наказу про відрядження працівників наведений у додатку 3.15.

Підготовка наказів про заохочення

До працівників організацій можуть застосовуватися, відповідно до ст. 143 КЗпП, будь-які заохочення, що ьіісїятьея в затверджених трудовим колективом правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Заохочення можуть бути у вигляді подяк, нагород, премій, цінних подарунків, присвоєння звання найкращого працівника за фахом; нагородження нагрудним значком. За особливі трудові «слуги тощо. Матеріали про заохочення працівників подаються у вищі органи: нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками, присвоєння почесних звань тощо.

Заохочення — морального чи матеріального характеру — впливає на працівника, реалізовуючи потребу у визнанні та схваленні його діяльності. Тому заохочення повинне бути адекватним до приуроченої події чи дати та починатися з доведення інформації до відома колективу.

Застосовуються заохочення власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.

Про факт дострокового та якісного виконання завдання керш-ник підрозділу повідомляє адміністрацію поданням або службовою чи доповідною запискою. На підставі згаданого документа кершника підрозділу видається наказ (розпорядження), який вивішується на дошці оголошень, а учасників події ознайомлюють з цим документом під підпис. Оголошуються заохочення в урочистій обстановці.

Наказ готують пращвники кадрової служби, і він видається на підставі загальних вимог та положень, зазначених у цьому модулі. Цей вид номіїїалу документа може мати такі ключові слова: «НАГОРОДИТИ:», «ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ:» тощо.

Мотивація може набувати таких форм; «За тривалу і сумлінну працю та у зв'язку з 60-річчям від дня народження», «За успішне виконання/перевиконання планового завдання» тощо.

Варіанти наказів про заохочення працівників наведені в додатках 3.18 та 3.19.

Заохочення за особливі трудові заслуги заносяться до трудових книжож працшникш відповідно до правил їх ведення на сторіїщі «Відомості про нагородження» (див. модуль 4). Для оперативного контролю за застосуванням заохочень і їх обліку у відділі кадрів може вестися журнал обліку заохочень за формою, згідно з додатком 4.27.

Підготовка наказів про стягнення

Трудова дисципліїїа на підприємстві, відповідно до ст. 140 КЗпП, забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної, високопродуктивної роботи.

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно і сумліїшо, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актш про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У наказах про стягнення записуються ті стягнення, які передбачені законодавством про працю: догана, звільнення. Законодавством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бути передбачені і записані для окремих категорій працівників й інші дисциплшарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Перед тим, як готувати наказ про стягнення, необхіднфзажа-дати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення, а в разі відмови скласти відповідний акт в установленому порядку із зазначенням присутніх при цьому свідків (див. додаток 3.34). Відмова працшника дати письмове пояснення не є перешкодою для застосування дисігигогінарного стягнення.

За порушення трудової дисципліїш до працшника може бути застосований тільки один із таких засобів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників і інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право приймати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду) лрацівника.

Застосовується стягнення безпосередньо за виявленням прос-тупка, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі (наказ готується на підставі вимог загальних положень) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України)*

Складовими тексту наказу є:

♦ прізвище, ім'я, по батькові працівника;

♦ посада (спеціальність), структурний щдрозднг (місце роботи);

♦ вид стягнення (догана, звільнення);

♦ мотивація та підстава накладення дисциплінарного стягнення. За кожне порушення дисципліни може бути застосовано лише

одне дисциплінарне стягнення. Протягом дії стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Оскарження працівника в комісії по трудових спорах не припиняє виконання наказу.

На випадок відмови порушника трудової дисципліни ознайомитись з наказом складається акт (див. додаток 3.35).

Зразок наказу про оголошення догани наведений у додатку 3.20.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни й сумлінно виконував свої обов'язки, стягнення може бути зняте до закінчення року. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення провадиться керівником, який наклав його. Для зняття дисциплінарного стягнення, накладеного вищим керівником, безпосередній керівник порушує перед ним відповідне клопотання (зразок клопотання наведено в додатку 3.33).