Дочірнє підприємство (ДочП, ДчП) — юридична особа, створена іншою юридичною особою як єдиним учасником. Відмінність дочірніх підприємств від деяких видів господарських товариств, які також можуть бути створені юридичною особою-єдиним засновником, полягає в тому, що закон не висуває вимог до мінімального розміру статутного капіталу дочірнього підприємства. Структура корпоративного управління і режим майна дочірнього підприємства визначаються його засновником на власний розсуд.
Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.
дочірнє підприємство — це підприємство (господарюючий суб'єкт), створене іншим підприємством, яке називається материнським. Воно має статус унітарної юридичної особи і здійснюєчастину основних господарських функцій материнського підприємства.
Дочірні підприємства діють на підставі і в межах, визначених статутом, який затверджується материнським підприємством. Вони діють у господарському обороті від свого імені. Дляздійснення своєї господарської діяльності дочірнє підприємство наділяється майном, що утворює його статутний фонд. Материнське підприємство не несе відповідальності за дочірнє підприємство, а останнє за материнське, якщо інше не встановлене його статутом.
Необхідно більш детально зазначити риси дочірнього підприємства:
1. легітимність існування в якості суб’єкта господарювання (державна реєстрація);
2. створюється іншою одною юридичною особою (а не фізичною особою). Якщо материнське підприємство є товариством, що засноване у порядку статті 83 Цивільного кодексу однією особою, то, на мою думку в даний момент, дочірньому підприємству передаються активи все ж таки материнського підприємства, а не фізичної особи засновника. В іншому випадку мова може йти про створення фізичною особою незалежних одне від другого підприємств будь-якої кількості. Крім того, материнське підприємство є єдиним засновником і власником дочірнього підприємства. В даному випадку мається на увазі, що підприємство, створене декількома особами буде корпоративним підприємством, з простою або вирішальною залежністю;
3. здійснює комерційне господарювання (орієнтоване на отримання прибутку);
4. являється самостійним суб’єктом господарювання (за виключенням ситуацій, коли материнське підприємство здійснює контроль та керівництво);
5. являється юридичною особою (має певну організаційну єдність, майнову відокремленість, несе відповідальність за результати господарювання);
6. має в наявності господарські права та обов’язки;
7. має певний характер відносин між засновником та саме дочірнім підприємством: порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності дочірнього підприємства визначається материнським підприємством.
8. майнову відповідальність по зобов'язаннях дочірнє підприємство несе самостійно за деякими виключеннями: А) Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Б) Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство (126 стаття Господарського кодексу України)
Перша точка зору полягає у визначенні дочірнього підприємства, як підприємства, що перебуває під контролем материнського, тобто у випадках існування залежності від іншого підприємства [4, 5]. Контроль у цьому випадку передбачає, що материнська компанія прямо або через дочірні компанії володіє 50% або більшою часткою капіталу компанії.
