4.1. Сутність і відокремлювальні риси стратегічного планування.
4.2. Стратегічне цілеутворення в процесі стратегічного планування.
Навчальні цілі:
· розкрити сутність стратегічного планування як функції стратегічного менеджменту;
· висвітлити мету та принципи стратегічного планування;
· охарактеризувати етапи процесу стратегічного планування;
· поглибити знання про місію, її види, правила формулювання, значення.
· конкретизувати знання про стратегічні цілі підприємства;
· визначити області установлення стратегічних цілей та розкрити основні вимоги до їх розробки;
· продемонструвати типи зв'язку між стратегічними цілями.
 |
4.1.Сутність і відокремлювальні риси стратегічного планування
Посилення динамізму факторів зовнішнього оточення обумовило необхідність передбачення можливих змін у перспективі, а отже і зміни підходу до планування. Тому в 80-і роки на зміну довгостроковому плануванню приходить стратегічне планування.
Стратегічне планування – це процес проектування майбутнього стану фірми з урахуванням змін у зовнішнім середовищі.
Стратегічне планування - процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми і її можливостей, що припускає набір дій і рішень по розробці і реалізації стратегій.
| Стратегічне планування В СРСР з'явилося значно раніше, ніж на Заході. Однак в умовах планово-централізованої економіки об'єктом стратегічного планування й управління було все народне господарство. Звідси й масштаби великих стратегічних програм: індустріалізація країни й створення військово-промислового комплексу, стратегія колективізації, післявоєнна стратегія швидкого відновлення господарства, будівництва «хрущеб» (стратегія рішення гострої житлової проблеми), будівництва Бама тощо. Ці стратегічні програми охоплювали або всю економіку, або окремі галузі й комплекси галузей і служили засобом рішення великих стратегічних проблем, не всі вони були прогресивними й успішно і вчасно реалізовувалися. Але досвід стратегічного планування в нашій країні існував і накопичувався. Однак на рівні окремих підприємств досвід стратегічного управління в нас практично був відсутній, оскільки розвиток підприємств ішло в рамках реалізації стратегій систем більше високого рівня. |
Головна відмінність стратегічного планування від довгострокового - у трактуванні категорії майбутнього. Так, довгострокове планування припускає, що майбутнє підприємства може бути визначене шляхом екстраполяції сформованих тенденцій росту. При цьому керівництво виходить з того, що майбутні результати діяльності покращаться в порівнянні з минулим.
Система довгострокового планування припускає формування більш високих показників розвитку підприємства в порівнянні з досягнутим рівнем.
У системі стратегічного планування відсутнє припущення про те, що майбутнє повинне бути неодмінно оптимистичнее минулого. З цього випливає неможливість застосування методу екстраполяції.
Порівняльні характеристики довгострокового й стратегічного управління наведені в табл. 4.1.
Таблиця 4.1 - Порівняльні характеристики довгострокового й стратегічного управління*
| Характеристики | Довгострокове планування | Стратегічне планування |
| Призначення | Забезпечення довгострокової прибутковості | Забезпечення довгострокового потенціалу конкурентоспроможності фірми |
| Адаптація до зміни зовнішнього середовища | Реактивна (у міру зміни зовнішнього середовища) | Активна (випереджальна) |
| Спосіб досягнення | Оптимізація використання внутрішніх ресурсів | Установлення динамічного балансу з невизначеним і нестабільним зовнішнім оточенням |
| Фактор часу | Не має істотного значення | Найважливіший фактор у конкурентній боротьбі |
| Співвідношення сьогодення й майбутнього | Погляд у майбутнє із сьогодення | Оцінка стану в сьогоденні з позиції майбутнього |
| Оцінка ефективності | Поточна рентабельність, прибутковість | Стратегічна рентабельність, точність передбачення змін у зовнішньому середовищі й час адаптації до них, якість товарів і послуг |
Продовження таблиці 4.1.
| Основний інструмент | Бюджетування | Варіантні пророблення |
| Результат | Довгострокові плани, програми, бюджети, плани прибутків | Загальні напрямки діяльності, стратегічні проекти |
| Реалістичність планів | Плани (цілі) носять оптимістичний характер і рідко виконуються на практиці | Цілі, стратегії, реалістичні програми, пов'язані з ресурсними можливостями |
| Відношення до персоналу | Один з ресурсів організації, виконавці окремих робіт і функцій | Найважливіший стратегічний ресурс організації, головна цінність, основа її благополуччя |
* Див. Куприянов Н.С., Михенков О.В., Щербакова Т.С. Стратегічний менеджмент у будівництві. - М.: ИНФРА - М, 2004
У процесі стратегічного планування менеджерами вирішуються чотири основні задачі:
1. Створення ефективної системи адаптації до зовнішнього середовища, що охоплює всі дії стратегічного характеру, що поліпшують відносини фірми з її оточенням.
2. Розподіл ресурсів, таких як фонди, технологічний досвід і управлінські таланти.
3. Досягнення ефективності внутрішньої координації діяльності підрозділів при розробці і реалізації стратегії.
4. Організація стратегічного передбачення.
| Денис Ярковой, заступник генерального директора по розвитку і персоналові компанії "Ди-Стар" відзначає: "...Топ-менеджери умовно розділили компанію на операційну і стратегічну складові. В операційному ядрі з'явилися перші формальні механізми - система обліку і звітності, система фінансового аналізу і контролю. Ці нововведення істотно полегшували життя, але них було явно недостатньо для цілісного бачення компанії як системи, що здатна прийняти ідею топ-менеджера у виді стратегії, автономно переварити її і видати результат. Іншими словами, компанії потрібний був налагоджений і перевірений інструмент реалізації стратегій її розвитку. Тому вже в середині 2000 року ми почали задумуватися про стратегічне планування, що, на наш погляд, могло стати таким інструментом". |
Процес стратегічного планування припускає формування відповідей на ряд питань:
1. Який наш бізнес?
2. Де ми знаходимося в даний час?
3. Які сильні і слабкі сторони нашого бізнесу?
4. Що перешкоджає і сприяє досягненню наших цілей?
5. Що можна почати?
6. Що варто почати?
7. Наскільки стійка наша стратегія до стратегічних змін?
Особливості стратегічного планування:
· Стратегічне планування носить адаптивний характер, плани повинні бути гнучкими, зовнішнього оточення, що пристосовуються легко до несподіваних змін.
· Стратегічний план повинний бути обґрунтований стратегічною базою даних.
· У стратегічному плануванні широко використовується принцип багатоваріантності.
| Валерій Суксин, голова правління ЗАТ "Страхова група "ТАС" коментує: "Ми прийшли до висновку, що в питаннях упровадження системи стратегічного планування успіху можна досягти тільки при виконанні двох умов: перша умова - якщо заходу, зв'язані з плануванням, проводяться на регулярній основі, і друге - якщо планування носить колективний характер. |
Значення стратегічного планування виявляється в наступному:
· Стратегічне планування дає основу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
· Стратегічне планування сприяє зниженню ризику при прийнятті управлінських рішень.
· Стратегічне планування сприяє створенню єдності між цілями і ресурсами підприємства.
