1. Проаналізувати трагедію Софокла «Цар Едіп» в аспекті реалізації категорій античного світогляду та естетики.
Перш ніж розглядати та аналізувати категорії античного світогляду та естетики в трагедії «Цар Едіп», я пропоную для початку визначити тему та ідею твору. Т емою можна назвати опис трагічної долі фіванського царя Едіпа, приреченого стати вбивцею свого батька та чоловіком своєї матері. Ідея ж полягає в тому, що яким би чином головним герой не намагався втекти від власної долі, вона знайде його, де б він не перебував і що б не робив (адже за грецькою міфологією доля людини виткана трьома сліпими богинями – Мойрами). Відомо, що Едіп, дізнавшись про віщування, вирішив вчинити по-іншому: він залишає батьківський дім, аби не справдилися пророкування. І таким чином він лише зробив крок назустріч долі, адже Поліб – коринфський цар – не був кровним батьком Едіпа. У цьому, на мій погляд, полягає сутність трагедійного конфлікту: Едіп, як людина, яка глибоко поважає та любить своїх батьків і, звичайно, не хоче, аби трапилось нещастя, вирішує сам «кувати» свою долю та уникнути трагедії... Проте автор показує нам, якою жалюгідною та безпорадною виступає людина у боротьбі з Фатумом. Ця ідея є визначальною для усієї творчості Софокла. Отже, таким чином і виражається співвідношення Долі та особистої волі героїв.
Говорячи про трагедію, ми пам'ятаємо, що її основною метою як жанру є створення атмосфери трагічного напруження, яке веде до катарсису (внутрішнього очищення). Тобто читач настільки зосереджується на зображеній ситуації, що ніби переживає ті ж емоції та почуття, які переповнюють персонажів. Для досягнення такого ефекту Софокл робить мовлення своїх персонажів дещо загадковим, як-от:
Увы! Как страшно знать, когда от знанья Один лишь вред! О том я крепко помнил, Да вот - забыл... Иначе не пришёл бы. (Тіресій)
Що мав на увазі Тіресій? Читач може тільки здогадуватись. До того ж він певний час зовсім не хоче «чогось» розповідати, і ми розуміємо, що це «щось» є вкрай важливим. Далі він зізнається:
И что вдвойне - за мать и за отца - Наказан будешь горьким ты изгнаньем. Зришь ныне свет - но будешь видеть мрак.
I за сюжетом, ми пам'ятаємо, Едіп сам виколює собі очі, бо «... зреть очам не должно ни мук его, ни им сврешенных зол, – Очам, привыкшим видеть лик запретный И не узнавшим милого лица». Ще одним засобом створення напруженої атмосфери є форма спілкування між персонажами у вигляді діалогу з дуже короткими репліками (одне-два речення). Наприклад, розмова Едіпа з вісником:
ВЕСТНИК
Сказать по правде, страх напрасен твой.
ЭДИП
Но как же, если я от них родился? ВЕСТНИК
Затем, что не в родстве с тобой Полиб.
ЭДИП
Что ты сказал? Полиб мне - не отец? ВЕСТНИК Такой же он тебе отец, как я. ЭДИП
Ты для меня - ничто, а он родитель! ВЕСТНИК Ни он тебя не породил, ни я. ЭДИП
Но почему ж меня он сыном звал?
ВЕСТНИК Из рук моих тебя он принял в дар.
На мою думку, автор дуже вправно і витончено створив атмосферу трагічного напруження, адже йому вдалося так тонко оформити репліки кожного персонажа, що хоч він і говорить загадково, проте мається на увазі щось дуже важливе.
Оскільки ми визначили, що темою трагедії є опис долі Едіпа, то справедливо було б згадати, що основою сюжету всієї трагедії є міф про Едіпа, з якого ми дізнаємося про тяжке життя та трагічну долю юнака. Міф повністю трансформовано у трагедії (окрім декількох моментів, як, наприклад: трагедія закінчується тим, що Едіп просить Креонта подбати про його дочок, не називаючи жодного імені, а в міфі історія продовжується (справедливіше сказати, в трагедіє вона скорочується), і Едіп у супроводі доньки Антігони вирушає до Афін, де сам і вирішує свою долю; про Сфінкса в трагедії згадують лише декількома фразами, називаючи Едіпа «загадок разрешителем», а в міфі набагато детальніше описано зустріч майбутнього царя зі Сфінксом і т.д.). Проте Софокл не ставив за мету переказати давно відомий міф. По-перше, на відміну від міфу, фабула і сюжет не співпадають! Історія в трагедії закінчується тим, з чого вона починалась. Таким прийомом автор створює гострий та захоплюючий сюжет, дозволяючи читачеві ближче познайомитися із персонажами, їхнім внутрішнім світом та ставленням до фатуму та богів і місцем людини у вирішенні власної долі. За своєю концепцією трагедія «Цар Едіп»є антропоцентричною. Ми бачимо, що головний герой абсолютно самостійний у питанні вирішення власної долі. Так, він спробував зазирнути в минуле, щоб дізнатися своє походження, і отримавши відповідь, приймає власні рішення, в яких боги, до речі, не втручаються! Так, вони згадуються, але вони не являються персонажами трагедії і не мають того сакрального впливу на долю людини, як це було в минулі часи.
Софокл вірить, що лише боги визначають долю людини, але безпосередньо у вчинки людей вони не втручаються. Проте дуже часто прагнення людини вступають у конфлікт із волею богів, і тоді трапляється нещастя, яке сталося з Едіпом. До речі, не тільки він сам за себе вирішив свою долю. Згадаймо Іокасту! Дізнавшись жахливу правду, вона вирішила вкоротити собі віку – теж прояв особистої волі людини. Та як би огидно не вчинив Едіп, вбивши рідного батька та вступивши в нечестивий шлюб із власною матір'ю, хор його виправдовує, аргументуючи це тим, що Едіп нічого не знав, Креонт не звинувачує свого товариша у наговорі на нього, а, ніби цього й не було, підтримує Едіпа і погоджується подбати про його дочок. Саме в цьому проявляється високий гуманізм, закладений Софоклом у трагедії.
На мою думку, Софокл у своїй трагедії піднімає дуже важливе питання: хто ж насправді вирішує долю людини? Боги? Фатум? Чи сама людина? Головний герой спробував знайти відповідь на це актуальне і на сьогоднішній день питання і ми бачимо, що з цього вийшло... Я вважаю, що доля людини залежить від багатьох чинників і не можна ані сліпо підпорядковуватися долі (фаталізм), ані намагатися змінити те, що повинно статися. Світ - це велика і складна система, і спроби змінити хід подій можуть призвести до хаосу. Але треба пам'ятати, що якою б не була доля, визначена богами, життя своє треба прожити чесно і гідно, тоді і долю обирати не доведеться.
(Виконала студентка Пісарєва Діана)
2. Сформулювати тези статті: Боннар А. «Илиада» и гуманизм Гомера // Боннар А. Греческая цивилизация. Т. 1 – М.: Искусство, 1992. – С. 26-50.
«Іліада» – поема про гідність людини на тлі жадоби і марнославства:
• Гнів Ахіллеса як основа сюжету «Іліади»
• Причина обурення Ахіллеса: посягання на його здобич чи боягузтво Агамемнона?
• «Безвісна старість» замість «безсмертної слави» – така відповідь Ахіллеса на благання про повернення до бою.
Сучасний погляд на виникнення «Іліади»:
• «Іліада«, складена з імпровізованих поем, є безперервним поетичним потоком, що несе у своїх хвилях безліч чужорідних форм, успадкованих від старовинної мови еолинських предків
• Епоха грецьких імпровізаторів (на тлі гострої класової боротьби) подарувала світу безсмертні літературні шедеври
• Міські торговці надають художньої цінності поетичній культурі і роблять її доступною для усіх (публічні декламації).
У Гомера кожен персонаж хоробрий по-своєму:
1. Мужність Аякса – мужність з бетону.
2. Мужність ентузіаста Діомеда – «лицаря» троянської війни:
• Світла поривчаста і підтримка Афіни – джерело хоробрості Діомеда
• «Зернятко користі«в душі Діомеда на противагу ідеальному образу відображає глибший реалізм Гомера, його вміння неперевершено розкривати людське серце
Парис – «бич своєї батьківщини», майже закінчений боягуз: Хвастощі і марнославство тримають його на полі бою. Парис як представник Афродіти на землі.
(Виконала студентка Пісарєва Діана)
3. Скласти 15 тестових запитань за змістом роману Лонга «Дафніс і Хлоя».
1. Що спричинило ситуацію, описану в наведеному уривку:
«...Хлоя увидела все, что случилось, помчалась к яме, узнала, что Дафнис жив, и на помощь с соседнего луга позвала пастуха, сторожившего быков. Придя, он стал искать длинной веревки, чтоб, за нее схватившись, наверх поднялся Дафнис из ямы. Но не случилось веревки под рукой...»?
A) двобій Дафніса з піратами Б) обрядовий танок Німф
B) двобів двох цапів Г) землетрус
2. У якого звіра перевдягнувся Доркон, та як відреагували на цю витівку Дафніс та Хлоя?
A) у ведмедя; розцінили як жарт Б) у вовка; розцінили як жарт
B) у вовка; вирішили покарати Г) у цапа; не звернули уваги
3. Кого стосуються подані уривки?
Знайдіть правильний варіант поєднання героя та його характеристики.
1) Філет
2) Ерот
3) Дафніс
4) Діонісофан
5) Доркон
A) «...Кудри у него были черные и густые, тело - загорелое,
и можно было подумать, что тень от кудрей его делает смуглым...»
Б) «... Очень рано женился я, дети, и вскоре стал я, как думал, счастливым отцом. Первым сын родился у меня, затем дочь, и третьим Астил. И подумал я, что довольно уже детей у меня, и ребенка этого, последним на свет появившегося, я решился покинуть, положивши с ним эти вот вещи, – не как приметные знаки, а скорей как дары погребальне...»
B) «...человек молодой, чей подбородок был первой бородкою опушен, познавший любовь и на деле уже, и по имени, внезапно с того самого дня почувствовал к Хлое влеченье, и чем больше дней протекало, тем сильней он сердцем распалялся...»
Г) «...много я в прежнее время этим нимфам песен певал, много я на свирели этому Пану играл, и одной только песней своею управлял я стадом большим быков. Пришел же я к вам, что видал-рассказать, что слыхал- передать...»
Д) «...Но меня не поймать ни ястребу, ни орлу, ни другой какой птице, даже ботее еще быстролетной, чем эти. И я вовсе не мальчик, и если я мальчиком с виду кажусь, то на самом деле я Кроноса старше и всех его веков. И тебя я уж знал, когда ты еще в юности ранней пас вон там, на горе, свое стадо быков, широко бредущее...»
A) 1 -Б, 2-А, 3-В, 4-Д, 5-Г Б) 1-А, 2-Д, З -Б, 4-В, 5-Г
B) 1-Г, 2-Д, 3 - А, 4-Б, 5 -В Г) 1-В, 2-Д, 3 - А, 4-Б, 5-Г
4. Що є сюжетним лейтмотивом роману?
A) сон
Б) лист
B) дощ Г)сонце
5. Чиє поховання описане у наведеному уривку?
«... Высокий холм над ним они насыпали, много растений из своих садов они посадили и начатки от трудов своих каждый в честь его на них повесил; а затем молоко над могилою пролили, виноградные грозди раздавили и много свирелей разбили. Слышно здесь было и быков мычанье жалобное, и можно было увидеть, как в беспорядке, мыча, метались они, и среди пастухов, пасших коз и овец, пошел разговор, что это плач был быков по пастухе своем умершем...»
A) Доркона
Б) Філета
B) Дріаса
Г) Ламона
6. Яким чином Хлоя врятувала Дафніса з піратського полону?
A) запропонувала викуп
Б) вбила головного розбійника
B) заграла бикам на сопілці
Г) підпалила корабель
7. Знайдіть правильний ланцюжок подій:
A) поява Дафніса – весілля – смерть Доркона – приїзд господаря
Б) залицяння Доркона – розповідь Філета – кінець війни – сповідь Діонісофана
B) перший поцілунок Хлої – розповідь Ламона – міф про Свірінгу – прибуття Евдрома
Г) Тірійські пірати – сон Дафніса – звістка про весілля – витівка Доркона
8. Куди насправді щезла мотузка з корабля з Метімни?
A) з'їв цап
Б) забрав кріпак
B) викрав Дафніс
Г) її взагалі не було
9. Встановіть хронологічну послідовність подій:
A) «...Боясь позора, защищенный покрывавшей его шкурой, он молча сидел в засаде; когда же Хлоя перепугалась при первом взгляде на него и стала на помощь Дафниса звать, а собаки, стащивши с него волчью шкуру, впились ему в тело зубами, Доркон, громко закричав, стал умолять о помощи Хлою и Дафниса, уже прибежавшего сюда...»
Б) «...С наступлением дня посадив солдат за весла, военачальник вышел в открытое море и сделал набег на прибрежные поля митиленцев. И много скота, много зерна и вина он награбил, так как только недавно кончился сбор винограда; немало забрал и людей, которые там над всем этим трудились. Подплыл он также и к тем местам, где были Хлоя и Дафнис, и, быстро высадившись, стал угонять добычу, какая ему подвернулась...»
B) «...Увидав мальчика статного, красивого, более ценного, чем все, что они награбили па полях, не стали разбойники тратить усилии, загоняя коз или добывая какую иную добычу с полей, а потащили его на корабль, рыдавшего в отчаянии, громко звавшего Хлою. Они же, быстро причальный канат отвязав и налегши руками на весла, уже
• уходили в открытое море...»
Г) «...неподалеку волчица кормила волчат и из соседних стад часто похищала добычу; ведь много пищи ей нужно было, чтобы волчат прокормить. Тогда поселяне, ночью сойдясь, вырыли ямы в сажень шириной, глубиною в четыре. Большую часть земли они раскидали, далеко от ямы убравши, а над ямой положили сухие длинные ветви и засыпали их остатком земли, чтоб месту придать прежний вид...»
Д) «...Не в силах сдержать своего восторга, Дафнис, простодушный деревенский козопас, а к тому же еще влюбленный и юный, пал к ногам Ликэнион, моля возможно скорее искусству этому его обучить, которое ему поможет с Хлоей совершить то, чего ему так хочется; и, как будто готовясь постигнуть поистине нечто великое, ниспосланное ему самими богами, он обещает ей подарить упитанного козленка, нежного сыру из сливок и даже козу...»
A) 1 -Б, 2-Г, З -А, 4-В, 5-Д Б) 1-Д, 2-В, 3-Г, 4-А, 5-Б
B) 1-Г, 2-А, 3-В, 4-Б, 5-Д Г) 1-А, 2-Д, З -Б, 4-В, 5 -Г
10. Що пообіцяв Дафніс німфам, якщо вони визволять Хлою з полону?
A) ніколи більше не покидати Хлою
Б) помститися ворогам
B) принести себе у жертву
Г) принести в жертву козу
11. Знайдіть зайвого персонажа у логічному ланцюжку: «Деметра – Діоніс – Доркон – Пан»
А) Деметра
Б) Діоніс
В) Доркон
Г) Пан
12. Знайдіть правильні твердження:
1) Хлою годувала вівця
2) Дафніс та Хлоя полюбили життя у місті
3) Гнатон закохався у Дафніса
4) Дафніс та Хлоя жили в одній родині
5) Хлоя дізналася про зраду Дафніса
6) Філет зустрів Ерота
A) 1, 3, 6 Б) 2, 3, 5
B) 1, 2, 6 Г) 1, 4, 5
13. Кому належать слова:
«...Увы мне! Розы мои поломаны. Увы мне! Фиалки потоптаны. Увы мне! Гиацинты мои и нарциссы злодеем повырваны. Весна придет, а они не распустятся. Лето наступит, а они красоваться не будут. А осенней порой никто венков из них не сплетет.
И владыка Дионис над цветами этими несчастными не сжалился! Рядом с тобою росли они, у тебя на глазах; часто я венками из них венчал тебя. Как покажу я этот сад господину?! Что с ним будет, когда он все это увидит? Велит он повесить меня, старика, на первой сосне, как Марсия; а может, со мною - и Дафниса, считая, что козы его это сделали...»
A) Діонісофану
Б) Гнатону
B) Астілу
Г) Ламону
14. Що вигадав Дафніс, аби взимку побачитися з Хлоєю?
A) полювати на птахів
Б) зімітувати крадіжку
B) запросити її у гості
Г) відправити сватів
15. Що означав обряд «кидання» яблука:
«... Иногда они друг в друга яблоки бросали и голову друг друга украшали, пробором волосы деля...»?
A) хлопець кидав яблуко у смужки на сукні дівчини, яка йому подобається
Б) хлопець та дівчина кидали один в одного яблуками, щоб позмагатися у влучності
B) дівчина кидала в хлопця яблуком на знак того, що вона не приймає його залицянь
Г) все життя нещасливим буде той, хто не кине жодного яблука
(Виконала студентка Пісарєва Діана)
