Основні вимоги з охорони праці в цеху личкування
Заходи з охорони праці
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Знання основ охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежних заходів є одним з важливих факторів запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням і ліквідації їх.
Незалежно від професії і кваліфікації, всі робітники на підприємстві навчаються безпечним прийомам праці на інструктажах.
За характером і часом проведення, інструктаж поділяється на вступний, перемінний (на робочому місці), повторний, позаплановий, поточний. Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють: Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Держкомітет України з ядерної та радіаційної безпеки: органи державного пожежного нагляду: управління пожежної охорони, Міністерство внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епідеміологічних служб Міністерства охорони здоров'я України. Навчання в професійно-технічних навчальних закладах щодо інструктажу, включає теоретичний курс, а також практичні заняття в навчальних майстернях (цехах) під керівництвом майстра виробничого навчання або на робочих місцях базового підприємства під керівництвом висококваліфікованого робітника, бригадира або іншого спеціаліста, який має відповідну підготовку. При вивченні кожної теми, потрібно користуватись вимогами ССБП (системи стандартів безпечної праці).
Виробничою травмою вважають раптове ушкодження організму робітка при виконанні трудового процесу на виробництві. Сукупність обставин і причин, які спричинили цю травму, називають нещасним випадком. Для запобігання виникненню нещасних випадків на виробництві ведеться розслідування, обмін та аналіз їх згідно з Положенням, за яким всі підприємства повинні розслідувати нещасті випадки, які сталися на їхній території або за її межами під час виконання роботи за завданням адміністрації, а також при доставці робітників або службовців на місце роботи на транспорті підприємства. На всі, без винятку, нещасні випадки, незалежно від порядку розслідування їх, слід складати акти за формою Н-1.До території підприємства повинні ставитись усі вимоги будівельних норм і правил (СНиП), які стосуються їх експлуатації. Виробничі приміщення підприємства повинні відповідати вимогам будівельних норм.
Техніка безпеки при роботі на гідравлічних пресах:
Працювати можна тільки на справному пресі при справних контрольновимірювальних приладах,
не можна завантажувати пакет під час піднімання плит преса,
виштовхують личковані з преса тільки за допомогою спеціальних виштовхувачів,
не ремонтують прес при наявності гідравлічного тиску і при ввімкнених електродвигунах, при зупиненні преса або у перерві в роботі підіймальні столи потрібно опускати до упору,
не можна затягувати гайки і гвинти деталей, які перебувають під тиском,
по закінченню роботи преса, електродвигун і систему керування відключають від мережі,
працювати на пресі можна тільки при наявності приливно-витяжної вентиляції для видалення шкідливих парів, що утворюються при гарячій поляризації смоляних клеїв,
оскільки робочою рідиною є масло, слід особливу уваги приділяти протипожежній безпеці.
Кожен виробник повинен знати правила пожежної безпеки і суворо дотримуватися їх. Тому всі робітники і службовці відразу ж, після того як їх прийняли на роботу, проходять інструктаж з пожежної безпеки. Крім того, для підвищення знань робітників і службовців щороку на підприємствах проводять техмінімум з пожежної безпеки, а в цехах та на складах вивішують відповідні інструкції.
Вступні інструктажі проводить інженер з охорони праці (техніки безпеки) або особа, яка виконує його обов’язки, з усіма прийнятними на роботу працівниками незалежно від освіти, стажу роботи за даною професією. Проводить його в кабінеті з охорони праці, або в спеціально обладнаному приміщенні.
Первинний інструктаж на робочому місці проводять з усіма прийнятими на підприємство учнями, студентами, робітниками, які виконують первинний інструктаж за інструкцією з охорони праці з кожним робітником індивідуально.
Після первинно інструктажу і перевірки знань усі робітники протягом 2-5 змін працюють під наглядом майстра, після чого оформляється допуск до їх самостійної роботи, який фіксується датою і підписом інструктую чого в журналі реєстрації (особистій карточці інструктованого).
Повторний інструктаж проводять з усіма працюючими, незалежно від кваліфікації, освіти і стажу роботи, не рідше, ніж через 6 місяців, індивідуально або з групою місці, знань, правил і інструкції з охорони праці.
Позаплановий інструктаж проводять при: зміні правил з охорони праці і технологічного процесу, зміні або модернізації обладнання, пристроїв і інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, які впливають на безпеку праці, порушений робітниками вимог безпеки праці, які можуть призвести або призвели до травм, аварії, вибуху чи пожежі, перервах в роботі для робіт, які відповідають підвищеним вимогам безпеки праці, більше ніж на 30 календарних днів, а для решти – 60 днів. Його проводять індивідуально або з групою робітників однієї професії на робочому місці в обсязі первинного інструктажу.
Поточний інструктаж проводять перед виконанням робіт, на які оформляється наряд-допуск робітника, який одержав інструктаж, робітник, який показав незадовільні знання до роботи не допускається. Він зобов’язаний пройти інструктаж заново.
Заходи по забезпеченню безпеки життєдіяльності у процесі робити в цеху личкування
Безпека життєдіяльності (БЖД) — комплексна дисципліна, спрямована на здобуття базових знань з проблеми забезпечення оптимальних умов існування людини у природному і техногенному середовищах.
Доцільність вивчення зазначеної дисципліни пов’язана з невпинним підвищенням негативного впливу господарської діяльності на середовище, яке оточує людину, — не лише природне, а й виробниче та побутове. Зниження якості довкілля, виробництво нових, не відомих раніше речовин, генетична модифікація сільськогосподарських рослин, застарілість виробничого обладнання і технологічних процесів, використання в побуті великої кількості хімічних препаратів і різних механізмів потребують знання факторів, що впливають на стан людини, і найнеобхідніших методів і способів можливого зменшення негативного впливу цих факторів. Безпека життєдіяльності є комплексною дисципліною, що базується на знаннях з багатьох дисциплін — основ екології, психології та фізіології праці, хімії, фізики, соціології, демографії і потребує дотримання здорового способу життя.
Усталеного визначення поняття “безпека життєдіяльності” поки що не існує. Тому ми пропонуємо власне визначення.
Безпека життєдіяльності — це система базових знань з проблеми забезпечення безпечних умов існування людини у природному, соціальному і техногенному середовищах, а також організаційних і технічних заходів і засобів на рівні окремої особи (колективу, держави), спрямованих на запобігання або мінімізацію загроз її життю та здоров’ю в усіх сферах діяльності.
Система БЖД на рівні держави охоплює комплекс заходів і засобів, які є її складовими (підсистемами): це охорона навколишнього природного середовища; охорона здоров’я населення; безпека санітарно-епідеміологічна, пожежна, транспортна та радіаційна, біологічна; охорона праці. Діяльність кожної з цих підсистем регулює відповідний орган центральної виконавчої влади на основі законодавчих і нормативно-правових документів
Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці
Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні (табл. 1).
До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщен-ні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо. До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пара і газ. Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та тварин, що спостерігається під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.
До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.Г
Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних за-ходів, які спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.
Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних фак-торів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.
До організаційних заходів належать:*
дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;*
проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;*
забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають:*
систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;*
розробку та конструювання обладнання, що вилучає виді-лення пилу, газів та пари,
інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;*
забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря вироб-ничого середовища;*
улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;*
забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та ін-фразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.
Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через здійснення комплексу організаційних і тех-нічних заходів, які спрямовані на оздоровлення повітряного сере-довища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.
3. Техніка безпеки
Техніка безпеки (техніка - від грецьк. technicos - досвідчений, майстерний) - система технічних заходів, що гарантують безпеку праці і охороняють працівників від ушкоджень {виробничих травм) і шкідливої дії виробничих процесів.
Одним з найважливіших завдань охорони праці є забез-печення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю, власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне об-ладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з охорони праці.
Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності.
Працездатність — здатність людини до праці, яка визначається рівнем ЇЇ фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою.
Безпека — відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження.
Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробни-чий травматизм.
Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на пра-цюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує граничне допустимих рівнів.
Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно—технічною документацією.
Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у пев-них умовах протягом встановленого часу.
Умови праці поділяються на 4 класи:
1 клас оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров'я працюючих і працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;
2 клас — допустимі умови праці, за яких параметри факторів вироб-ничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;
3 клас -- шкідливі умови праці, які характеризуються наяв-ністю факторів
виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм працюючого; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі працюючих);
4 клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характе-ризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія про-тягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань, отруєнь, загрозу для життя.
Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наяв-ністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
Фізичні небезпечні виробничі чинники - - це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.
Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це дія на людину їдких, токсичних та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:*
за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, по-дразнюючі, канцерогенні, мутагенні);
за способом проникнення до організму людини (через органи дихання, через систему травлення, через шкірний покрив).
Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це біо-логічні об'єкти, вплив яких на працюючих призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).
Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники — це фізичні та нервово-психічні перевантаження.
Безпечність виробничих процесів досягається комплексом про-ектних та організаційних рішень. Це — вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки.
Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.
Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.
Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів без-пеки — це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні техноло-гічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуго-вування устаткування та засобів захисту, виконання вимог тех-нічної естетики.
Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.
Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, авто-матизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до тех-нічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспор-туванню і зберіганню.
З точки зору охорони праці основними вимогами до устат-кування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність і зручність під час експлуатації. При проектуванні машин і меха-нізмів обов'язково повинні враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.
При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини,
щоб вилучити можливість до-ступу до них працюючих.
Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих від ураження електричним струмом.
У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудо-вані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо-і вибухонебезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хіміч-них речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або знизити їх до регламенто-ваних рівнів, необхідно застосовувати звукопоглинаючі мате-ріали, кожухи тощо.
Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпеч-ному для працюючих місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.
При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їхнього зсуву під час роботи.
Під час експлуатації все технологічне устаткування має утри-муватися у справному стані й використовуватися лише за при-значенням. Крім того, необхідно усунути можливість випадко-вого дотику працюючих до устаткування, що має температуру понад 45°С. Якщо цього зробити неможливо, поверхня устатку-вання повинна мати теплоізоляцію або огородження.
Технологічне устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщеннями працюючого на висоті, повинне мати безпечні й зручні за конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини. Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються поручнями.
Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками.
Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю представників органів державного нагляду за охороною праці.
