Південноросійський робітничий союз у Києві

В Україні діяли як гуртки «Чорної волі», так і «Чорного переділу», часто вони працювали в контакті, а інколи навіть об’єднувалися в одному гуртку. Вони розповсюджували революційні прокламації та інші підпільні видання, вели пропагандистську роботу серед інтелігенції, студентів, робітників, солдат. Чорнопередільці Є.Ковальська та М.Щедрін весною 1880р. Створили в Києві «Південноросійський робітничий союз», який складався з окремих груп і гуртків робітників, переважно арсенальців та залізничників. У цілому пропагандистська діяльність охопила бл. 1 тис.чоловік. У програмі, виробленій Ковальською і Щедріним, передбачалося встановлення такого суспільного ладу, при якому фабрики, заводи, земля стали народною власністю, перебували б у користуванні робітничих та селянських робітничих асоціацій і всім громадянам забезпечувались би політичні свободи. Рекомендуючи як методи діяльності пропаганду та агітацію серед робітників, селян, інтелігенції і в армії, основою тактики засновники вважали: для селян-сільський нвродний терор проти панів, станових, ісправників, Для робітників-робітничий терор, спрямований проти найбільшжорстоких і ненависних робітників, для солдат-терор проти ненависних командирів. За складом «Союз» був інтернаціональним. У ньому переважали українці та росіяни, але були також поляки, євреї, французи, румуні і тп. Мав друкарню- видрукували 13 прокламацій, в яких вимагали поліпшити становище робітників. Але 22 жовтня 1880р. Щедрін і Ковальська були заарештовані. «Союз» на чолі з С.Богомольцем та І.Кашевичем працював до початку 1881р. коли був розгромлений. Його керівники були віддані до суду. Щедрін і Ковальська були заслані на довічну каторгу.

Народовство.

Народовці. У період до революції 1848 р. саме молодь на чолі з «Руською трійцею» виступила за користування народною мовою,

Крім вікових та ідеологічних відмінностей, русофілів відрізняли від народовців і розбіжності в соціальному статусі. До перших, як правило, належали добре забезпечені церковні та світські чиновники; інші були студентами, молодими священиками, Спочатку суперечки між ними точилися майже виключно навколо питань мови й літератури. В інших питаннях прибічники обох угруповань мали спільні цінності

. Якщо русофіли знайомилися з творами консервативних російських письменників-слов'янофілів, то народовці жадібно читали Шевченка, Куліша і Костомарова. На початковому етапі зміцнення цих стосунків демократичні та світські тенденції навіть переважали. Згода, що зароджувалася у середовищі народовців, спиралася передусім на визнання того факту, що українці — це окрема нація, котра проживає на просторах від Кавказу до Карпат, і найкращим засобом самовираження якої є народна говірка. Відтак основним національним питанням для них було питання мови й літератури.», вони були (принаймні в теорії) демократичнішими, ніж їхні консервативні суперники-русофіли.Майже всі існуючі українські заклади, включаючи пресу, перебували під контролем русофілів, народовці ж не мали до них широкого доступу. Народовці заснували кілька таємних гуртків), найважливішим серед яких була «Молода Русь», утворена в 1861 р. у Львові. Друкувались: Вечорниці,Правда, Мета.

Водночас ряд народовців розробляли українську граматику й словники. Іншим різновидом їхньої діяльності став український театр. Заснований 1868р.у Львові, він, як і в Російській Україні, перетворився на особливо ефективний засіб поглиблення національної свідомості. В 1868 р. група з майже 60 студентів на чолі з Анатолем Вахнянином створили товариство «Просвіта», що займалося «вивченням та освітою народу». А в 1873 р. за фінансової та моральної підтримки східних українців у Львові було засноване вже згадуване Товариство ім. Т. Г. Шевченка. Після Емського указу 1876 р. несподівано стали зростати контакти з більш досвідченими східними українцями..У 1880р. вони відкрили орієнтовану на маси газету, демонстративно назвавши її «Діло» на противагу русофільському «Слову». Того ж року з метою обговорення становища й потреб українського суспільства вони скликали перші українські масові збори, або віче. На нього зійшлося близько 2 тис. осіб, у тому числі багато селян. У 1885 р. було засновано представницький орган — Народну Раду.