Характеристика ціноутворення на різні фінансові інструменти

Ø 1. Державні цінні папери. За державними цінними паперами рівень цін залежить від: виду цінних паперів, прийнятих умов або положень про їх випуск, економічних і політичних умов, що склалися. Найпривабливішими державними цінними паперами є державна облігація, яка випускається безпосередньо державою або місцевими органами влади.

Існує три види ціни на облігації: номінальна, емісійна та ринкова.

Номінальна ціна облігації являє собою (для паперових облігацій) ціну, яка вказується на бланку облігації, для не паперових - ціну, яку номінально має одна облігація. Номінальна вартість, або ціна, встановлюється емітентом.

Ринкова ціна – це ціна, яка склалася на певний момент на ринку щодо облігацій конкретних емітентів та конкретних випусків на основі співвідношення попиту і пропозиції. Останнє залежить від бажання покупців та продавців цих фінансових інструментів. Облігації дають дохід лише тоді, коли він зароблений. Існує два основних способи одержання доходів за облігаціями.

Перший полягає у тому, що інвестор купує облігацію і залишається її власником до моменту погашення. При настанні дати погашення він подає облігацію (якщо вона паперова) або виписку з депозитарного рахунка емітента (яка свідчить про те, що він є власником електронної облігації) та одержує гроші або чек на певну суму. Дохідність у цьому разі визначається виходячи з умов випуску (вказується, який річний відсоток виплачується). Якщо облігація відсоткова, то відсоток нараховується понад номінальну вартість. Якщо ж облігація дисконтна – відповідно зменшується емісійна ціна. У разі використання дисконтних облігацій із терміном погашення 1 рік та менше дохідність визначається таким чином:

 

Д = Цном – Цприд. х 365 х 100%

Цприд t

де Цном – номінальна вартість, тобто вартість, яка відшкодовується власнику облігації при її погашенні;

Цпридб – ціна придбання, тобто ціна, за якою купується облігація;

t- кількість днів до погашення облігації;

365 – кількість днів у календарному році.

Другий спосіб полягає у тому, що власник облігації з якихось причин може забажати продати облігацію до настання терміну її погашення. Інвестор при цьому одержує дохід від продажу належних йому фінансових інструментів. Дохідність розраховується так:

 

Д = (Цприд - Кпр) – (Цприд + Кпк) х 365 х 100%

Цприд + Кпк t

 

Де Цпрод – ціна, за якою облігація була продана;

Кпр – комісійні, що були виплачені при продажу облігації;

Цприд – ціна, за якою облігація була придбана;

Кпк – комісійні, що були виплачені при придбанні облігації;

t - період, протягом якого облігація перебувала у власності інвестора.

Таким чином, визначення дохідності пов’язане із визначенням джерела утворення доходу.

Крім того, облігація має ринкову вартість, яка визначається умовами позики і ситуації, що склалася на фінансовому ринку, в т.ч. на ринку облігацій.

Поточна дохідність облігації розраховується за формулою:

 

Дпот = К х 100%

Ц

К – ставка купона;

Ц – курсова ціна облігації, тобто ціна на поточний момент;

При виплаті процентів, наприклад. Один раз на квартал, слід враховувати можливість реінвестування (нового вкладання) отриманих доходів, що збільшує дохідність у перерахунку на рік. Поточна дохідність розраховується у цьому випадку таким чином:

 

 

Ø 2. Акції. За акціями розрізняють такі показники: балансова вартість, ринкова вартість, поточна або дисконтована вартість, вартість, скоригована на рівень інфляції.

Балансова вартість акцій визначається на основі бухгалтерської звітності підприємства. Порівняльна вартість грунтується на порівнянні дохідності акцій із доходом за депозитами.

 

Вартість акцій, скоригована на рівень інфляції, визначається у такий спосіб:

 

Ка=(1+Р)(1+а),

де r – номінальна ставка дохідності;

Р – реальна ставка дохідності (рентабельності);

а- темп інфляції.

При заснуванні акціонерного товариства курс акцій (Ка) можна визначити так:

Ка=Н+Пу,

де Н – номінальна вартість акції;

Пу – прибуток підприємства.

Для аналізу цінової ситуації на ринку акцій важливе значення має коефіцієнт ринкової конюктури акцій (Кр). Визначається він як відношення обсягу платоспроможного попиту до обсягу пропозиції. Якщо Кр<1, то курс завищений і млжна очікувати недорозміщення випуску; якщо Кр>1, то акції недооцінені, якщо Кр=1, то акції оцінені реально.

Ø 3. Корпоративні облігації – Встановлення ціни пропозиції на корпоративні облігації є досить складним процесом, оскільки неможливо підібрати варіант для порівняння з аналогічним рейтенгом і терміном погашення. У цьому разі використовується конвертований еквівалент (Ке). Це зведена ціна, за якою повинні продаватися акції, щоб вони були абсолютно еквівалентні облігаціям:

Ке= Ринкова ціна облігацій;

Кількість акцій

Розмір купонних виплат за облігаціями визначається у процнтах до номіналу:

 

Розмір купонних виплат= Н х купонний відсоток

100%

Ринковий курс облігації розраховується таким чином:

 

 

де t – кількість періодів до погашення;

с – період купонних виплат за облігаціями, років;

Т – період від виплати за купоном до здійсненняугоди купівлі-продажу, днів;

До – дохідність облігації;

Да – дохідність акції.

Необхідно врахувати, що конвертована облігація коштує дорожче ніж неконвертована, оскільки вона надає власнику додаткові права. Ваптість конвертованої облігації можна розрахувати за формулою:

 

Кц= Н__

Кконв

де Кконв – коефіцієнт конвертації, що розраховується як відношення конверсійної вартості до ринкової ціни і встановлюється як постійна величина на весь період конвертації.

Для розрахунку поточної дохідності облігацій і дохідності до погашення використовуються такі формули:

 

 

Методи ціноутворення

Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється декількома методами:

Експертний метод – грунтується на використанні аргументованих висновків експертів (визнаних спеціалістів) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента або ціну певної фондової операції.

Аналітичний метод - передбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон’юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу.

Статистичний метод – базується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії. В сучасних умовах у ціноутворенні на регіональних фондових ринках застосовуються фондові індекси, які дають змогу визначати загальну тенденцію зміни кон’юнктури ринку на певні види цінних паперів.

Нормативно-параметричний (бальний) метод – Кожна інвестиційна характеристика цінного папера або фондової операції має певний діапазон нормативних значень. Обрана нормативна одиниця оцінюється тією чи іншою кількістю балів. Далі бали підсумовуються, і отримана сума білів множиться на завчасно прийняту вартісну оцінку одного бала. в результаті отримується певний вартісний рівень ціни.

Балансовий метод – теоретично найпростіший. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітності підприємства, ділиться на загальну кількість акцій. На практиці використовувати цей метод доволі складно адже, вартість майна періодично змінюється в ході переоцінки основних фондів, а також через небажання багатьох учасників фондового ринку мати справу з реальною вартістю цінних паперів.

Економіко-математичне моделювання – у вигляді імітаційних моделей або динамічного моделювання на основі графічних або логічних моделей з використанням комп'ютерної техніки базується на побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний так і негативний вплив. безумовно, це досить перспективний метод ціноутворення на фінансовому ринку.