Система протипожежного захисту

Згідно 19 статті Закону України “Про охорону праці”: фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. Витрати для підприємств, незалежно від форм власності, які використовують найману працю, не менш 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції, для бюджетних організацій не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

Пожежна безпека будівель і споруд характеризується: вогнестійкістю, межею вогнестійкості та межею розповсюдження. Для обмеження поширення вогню застосовують протипожежні перешкоди у вигляді стін, перегородок, перекрить. Вони мають спиратися на фундаменти, встановлюватись на всю висоту будівлі, перетинати всі поверхи і конструкції та бути вище даху на 60 см. Захист також досягається шляхом штукатурки, фарбування, обмазування, введенням наповнювачів та антипіренів.

Важливими протипожежними заходами є евакуація людей, показником її ефективності є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Особливу увагу вивчаючим це питання слід звернути на еваковиходи, адже вони вважаються евакуаційними, якщо ведуть: з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор чи вестибюль; з приміщень будь-якого поверху в коридори, що ведуть на сходинкову клітку, а вони назовні; з приміщень у сусідні приміщення на цьому ж поверсі, що забезпечене виходами. Виходів має бути не менше двох, в різних напрямках та відчинятися в напрямку виходу, ширина їм., не можуть виходити у приміщення категорії А,Б та IV і V ступеня вогнестійкості.

 

58.Зовнішнє і внутрішнє протипожежне постачання.

Зовнішнє протипожежне водопостачання. Кожне підприємство повинно бути забезпечене

необхідною кількістю води для цілей пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів). Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі. Внутрішній протипожежний водогін.

Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість уводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм. Внутрішні пожежні крани слід встановлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

59.Які ви знаєте первинні засоби гасіння пожеж.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний. Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів, встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерш установки. Первинні засоби гасіння пожежі: внутрішні пожежні крани; відра, кошми, лопати, пісок; вогнегасники.

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається із сталевого корпусу, який містить лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Всередині встановлено поліетиленовий посуд з сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 складаються із сталевого | балона з запорним вентилем. Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 Мпа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до мінус 70°С та утворюється снігоподібна вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без і доступу повітря.

Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та ін. - це і поліетиленові балончики, які містять фосфорноамонійні солі, б карбонат натрію. Застосовуються для гасіння магнію та його ^j сплавів, лужних металів, алюмінію, металоорганічних сполук, а також тоді, коли не можна гасити пожежу водою, піною або вуглекислим газом.

60.Де виникає і накопичується статична електрика і яка її дія на людину і обладнання.

Статична електрика може викликати вибухи, і пожежі в місцях накопичення вибухонебезпечного пилу, парів і газів.

Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, у вибухонебезпечних зонах і зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене: електрообладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76 "Електрообладнання вибухозахищене".

У виробничих умовах виникає і накопичується статична електрика при:

пневмотранспорті пиловидних і сипучих матеріалів (при русі їх в трубах і апаратах, дробленні, перемішуванні і просіюванні);

транспортуванні діелектричних рідин (зливі, наливі і перекачуванні світлих нафтопродуктів по трубопроводах і гумових шлангах в резервуарну ємність);

транспортуванні стиснених і зріджених газів по трубах;

нанесенні полімерної ізоляції на трубопровід;

в процесі обробки матеріалів;

використанні пасових передач і транспортних стрічок;

на зовнішній поверхні монітора внаслідок бомбардування люмінофору електронними променями, які виходять з прожектора монітора та ін.

Блискавкозахист - це комплекс захисних засобів від розрядів атмосферної електрики (блискавки), які забезпечують захист людей, ібереження будівель і споруд від загоряння і руйнування.

Необхідність та ступінь блискавкозахисту залежить:

від категорії вибухо- і пожежонебезпеки об'єкта;

від державної важливості об'єкта;

від грозової діяльності в місці розташування об'єкта.

Будівлі захищаються від прямих ударів блискавки блискавковідводами, які поділяють на стрижневі (у вигляді окремих стрижнів, які знаходяться над об'єктом), тросові або антенні (у вигляді тросу, натягнутого над об'єктом) і сітчасті (у вигляді сітки, натягнутої над об'єктом). За кількістю спільно діючих блискавковідводів вони поділяються на поодинокі, подвійні і багатократні.

 

61.Загальні принципи організації пожежної безпеки.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і здійснює державний пожежний нагляд.

Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових та інших об’єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна пожежна охорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

Державна пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров’я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах і входить до системи МНС.

У своїй діяльності Державна пожежна охорона керується Конституцією України, Законом України “Про пожежну безпеку”, іншими законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами МНС, а також рішеннями місцевих Рад та їх виконкомів, прийнятими в межах їх компетенції.

 

Державний пожежний нагляд

Держпожнагляд здійснюють:

Державний департамент пожежної безпеки — урядовий орган державного управління, який діє у складі МНС;

територіальні органи держпожнагляду — управління (відділи) з питань наглядово-профілактичної діяльності головних управлінь (управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на які покладено здійснення держпожнагляду;

місцеві органи держпожнагляду — відділення, відділи, управління, тощо з питань наглядово-профілактичної діяльності, підпорядковані територіальним органам держпожнагляду, на які покладено його здійснення, або Державному департаменту пожежної безпеки.

Органи державного пожежного нагляду не залежать від будь-яких господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань, органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування.

Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:

розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян;

погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань;

здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами;

проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

63.Завдання та види пожежної охорони.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Основними завданнями пожежної охорони є: -здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

-запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

-гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Основн. завданнями держпожнагляду є:

встановлення та контроль за забезпеченням єдності вимог державних стандартів, норм і правил у галузі пожежної безпеки;

здійснення контролю за дотриманням вимог пожежної безпеки під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та експлуатації будівель, споруд та інших об’єктів незалежно від форм власності і видів діяльності, розроблення та виготовлення пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, речовин і матеріалів;

виявлення і контроль за усуненням причин і умов, що сприяють виникненню та поширенню пожежі, створенню у разі пожежі загрози життю і здоров’ю людей, знищення чи пошкодження майна, а також перешкоджають своєчасній ліквідації пожеж і врятуванню людей;

64.Вивчення питань пожежної безпеки.

У загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання дій на випадок пожежі. У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування, житлові установи та організації зобов’язані за місцем проживання організовувати навчання населення правил пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

65. Назвіть завдання, функції і права Держнаглядохоронпраці України?

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці: 1) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; 2) розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання; 3) здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них; 4) координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; 5) одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 6) бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

66. Роль громадських об'єднань у галузі охорони праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

67. Охарактеризуйте систему фінансування охорони праці.

Стаття 19. Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фін-ня профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та проф. захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

Суми витрат з ОП, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується КМУ.

68.Назвіть обов'язки власника підприємства в галузі охорони праці.

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: 1) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, 2) розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; 3) забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; 4) впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

5) забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; 6) організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

7) розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства; 8) здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

9)вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

69.Які обов'язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці? Функції та права служби охорони праці підприємства
(організації).

Працівник зобов’язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

70Функції та права служби ОП підприємства (організації).

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків,

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду,

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

 

 

71. Визначення та права комісії з питань охорони праці.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

72. Назвіть основні принципи економічного стимулювання охорони праці.

Економічне стимулювання охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

73. Нормативно правове регулювання ОП здійснюється на конст, законодавчому та нормативному рівні. І повтор всіх нпа розписати. Констит, закони

74. Міжнародне співробітництво з питань ОП
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
— одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".
Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.
В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.