Дайте визначення СУОП.
СУОП- система управління охороною праці, сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану планомірну діяльність по ' охороні праці.
Роботодавець, керуючись ст.13, зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
-створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
-розробляє за участю сторін колективний договір і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
-забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
-впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
-забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
-забезпечує усунення причин, що призвдять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.
34. Служба ОП на підприємстві, організації її завдання та функції.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює згідно ст. 15 службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
-видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявнихнедоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію іпояснення з питань охорони праці;
-вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання,інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
-зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
35. Комісія з питань охорони праці - мета створення, завдання діяльності, права.
На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу відповідно до ст. 16 може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України "Про охорону праці" (ст. 26) на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгоди чого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства. Основними завданнями комісії є:
— захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;
— підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в області охорони праці на підприємстві; узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою
забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;
— вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Основне призначення даної комісії полягає в контролі за додержанням адміністрацією Законодавства про працю, норми і правила техніки безпеки та виробничої санітарії.
36. Навчання та види інструктажів з питань охорони праці.
Згідно ст. 18 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться:
- з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;
-з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
-з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
-у разі екскурсії на підприємство;
-з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами,які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:
-новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
-який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
-який буде виконувати нову для нього роботу;
-з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у
виробничому процесі на підприємстві.
Проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладів освіти:
-на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними умовами
-перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів;
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
-при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, також при внесенні змін та доповнень до них;
-при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та = інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
-при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;
-при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
-при перерві в роботі виконавця більш ніж на ЗО календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів;
-з вихованцями, учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів проохорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
-при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
-при ліквідації аварії, стихійного лиха;
-при проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск,розпорядження або інші документи.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою.
37. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи.
Згідно ст. 18 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
- з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;
слід пам'ятати, що основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 - "Типове положення про навчання з питань охорони праці", та ДНАОП 0.00-4.24-94 "Положення про навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці".
Дані нормативні документи спрямовані на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яка проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти.
38. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи.
Згідно ст. 18 ЗУ «Про ОП» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові, особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, - незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні. (у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Новоприйняті на п-во працівники, після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи, повинні під керівниц. досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Запис про проведення стажування (дубл..) та допуск до самостійної роботи здійсн. безпосереднім керівником робіт (начальник виробництва,цеху)в журналі реєстрації інструктажів.
39. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (ст. 38) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:
- Держнаглядохоронпраці;
- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
- органи державного пожежного нагляду управління пожежної;
охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України;;
-органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні-і не підконтрольні.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці згідно 41 статті Закону здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону -праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
40. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню? У яких випадках складається акт за формою Н-1, а в яких випадках за формою НТ (невиробничий травматизм)?
Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесню ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі -нещасні випадки).
За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки (додаток 1), що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу; відпустки, у вихідні та святкові дні; приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства За висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 такої про випадки: природної смерті працівників під час перебування на підземних роботах або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності; самогубства працівників плавскладу на суднах морського та І рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебування їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Такі нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1. У випадках, коли відбулася невиробнича травма, тобто, та яка не пов’язана з в-вом –складвється акт за формою НТ
41. Хто здійснює контроль за своєчасним розслідуванням нещасних випадків, професійних захворювань та аварій?
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установ: (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби. Фонд,| профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.
Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться| в спеціальному журналі. Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з розслідування, що утворюються: 1) у разі аварій І категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням відповідної місцевої держадміністрації (Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя) за узгодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС; 2) у разі аварій II категорії - наказом керівника органу, до сфери
42. Законодавство в галузі гігієни праці.
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" який введений в дію 24.02. 1994 р. № 27. та внесеними до нього змінами у 1997, 1998, 1999 роках.
В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров'я робітників та службовців найбільш повно висвітлені в ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та організацій". Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих факторів виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби про надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.
Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та положення (норми) затверджені Моз України (наприклад "Положення про медичний огляд працівників певних категорій", "Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх"), санітарні правила і норми (Сан ПіН) стосовно окремих факторів виробничого середовища, певних технологічних процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи.
У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце займають заходи щодо попереджувального і поточного санітарного нагляду. На етапі попереджувального санітарного нагляду можна досягти значного покращення умов праці її безпеки шляхом заборони виробництва і впровадження в народне господарство високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічних та ергономічних точок зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування, засобів захисту.
43. Фізіологічні особливості різних видів діяльності.
Важливу роль в житті людини мають фізіологічні особливості різних видів діяльності. Перш за все слід відзначити, що діяльність - це специфічна форма активного ставлення до навколишнього світу, яка притаманна лише людині, так як має мету, засоби, результати та сам процес діяльності. Розрізняють ручну, механізовану та автоматизовану діяльність. '
Гігієнічна оцінка існуючих умов та характеру праці на робочих місцях, що розроблена та затверджена наказом Міністерством охорони здоров'я від 31.12.1997р. №382. "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу". Згідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, умови праці поділяються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови праці
2 клас - допустимі умови праці
3 клас - шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені
4 клас - небезпечні (екстремальні).
44. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.
Техніка безпеки - це система організаційних та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.
Значну роль виконує і безпека виробничого обладнання, яка регламентується ГОСТ 12.2.061-81 "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" та забезпечується: 1)безпечними принципами дії, конструктивних схем, елементівконструкції; 2)застосування засобів комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли вплив небезпечних і шкідливих факторів неможливо усувати; 3) використання засобів захисту; 4) дотримання ергономічних вимог; 5).обов'язкове включення вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і зберігання обладнання; 6)оснащення виробничих процесів устаткуванням, що забезпечує отримання своєчасної інформації про виникнення небезпечних і шкідливих факторів; 7)застосування в конструкції відповідних матеріалів.
Значну роль у забезпеченні безпеки відіграє організація робочих місць, відповідність їх антропометричним, фізіологічним, та психофізіологічним характеристикам людини і характеру роботи. Зручне положення людини, відсутність зайвого, тим чим користується частіше - ближче; для лівої руки - зліва; для двох -посередині; небезпечне обладнання вище, ніж менш безпечне; не захаращуватись; оглядовість.
Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75. "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (зміни 1980; 1991).
45. Що повинна знати і вміти особа, що надає першу допомогу?
Особа, котра надає допомогу, повинна знати:
-основні ознаки порушення життєвоважливих функцій організму людини;
-загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми стосовно характеру отриманого потерпшим ушкодження;
-основні способи перенесення та евакуації потерпілих. Особа, котра надає допомогу, повинна вміти:
-здійснювати оцінку стану потерпілого та визначати якої допомоги в першу чергу він потребує;
-забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;
-виконувати штучне дихання "з рота в рот", "з рота в ніс" та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;
-тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тиснучої пов'язки, пальцевого притискання судин;
-накладати пов'язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, ударі);
-іммобілізовувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому ударі, термічному ураженні;
-надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;
-використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;
-визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;
-користуватися аптечкою першої допомоги.
46. Яка послідовність надання першої допомоги?
- усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої атмосфери, погасити одяг',витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;
- визначити характер та важкість травми;
- визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;
- здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця;
- зупинити кровотечу;
- іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо;
- підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;
- викликати швидку медичну допомогу або лікаря, чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчоголікарняного закладу.
47. Безпека при експлуатації систем під тиском.
Значну роль у забезпеченні безпеки відіграє організація робочих місць, відповідність їх антропометричним, фізіологічним, та психофізіологічним характеристикам людини і характеру роботи. Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75. "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (зміни 1980; 1991).
До посудин, що працюють під тиском, належать:
-герметично закриті ємності, які призначені для здійснення хімічних і теплових процесів,
-водогрійні котли, або водонагрівачі, що працюють під тиском води з температурою вище 115 °С або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння
-балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/ см2);
-мобільні (пересувні і транспортабельні) цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, Розміщують посудини в окремих приміщеннях, без перекидання.
Безпека при експлуатації котельних установок. Котли повинні мати автоматику безпеки. Автоматика газових котлів повинна відключати подачу газу при відключенні електроенергії, згасанні вогню в котлі. На парових котлах встановлюються сигналізатори верхнього і нижнього положень рівня води.
Безпека експлуатації компресорних установок досягається дотримуванням режимів змащення, охолодження та очищення. Виключається можливість попадання масла з картера у робочі циліндри. У кисневих компресорах для змащування використовують дистильовану воду з додаванням гліцерину. В компресорах для стиснення ацетилену безпека досягається повільним ходом поршня. Система охолодження компресорів є водяна і повітряна. Акумулятори та ресивери розміщають поза виробничим приміщенням.
Безпека при експлуатації трубопроводів забезпечується правильним прокладанням, якісним монтажем, встановленням компенсаторів та необхідної арматури, контролем їх технічного стану і своєчасним ремонтом. Фарбують: вода - зелений; пара -червоний; повітря - синій; гази - жовтий; кислоти - оранжевий; луги - фіолетовий; рідини спалимі і неспалимі - коричневий; інші речовини - сірий. Для виділення виду небезпеки наносять: червоні кільця - вибухонебезпечні, вогненебезпечні, легкозаймисті; зелені -безпечні; жовті - токсичні речовини. Прокладання є канальним і безканальним. Підлягають періодичному зовнішньому огляду та гідравлічному випробуванню
48. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.
В залежності від ступеня небезпеки вантажно-розвантажувальні роботи регламентуються ГОСТ 12.3.009-76."Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности"(зміни 1982), поділяються на чотири групи:
- малонебезпечні;
-небезпечні (по габаритах);
-пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);
-небезпечні (вибухо-пожежонебезпечні, можуть спричинити: пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей і тварин).
За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:
-масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні;
-масою від 80 до 500 кг;
-масою понад 500 кг.
До підіймально-транспортних відносяться транспортувальні і вантажопідіймальні машини. До вантажопідіймальних машин відносяться підіймачі та крани. Серед підіймачів найбільш поширені
-ліфти, електро- та автонавантажувачі.
49. Які небезпечні та шкідливі фактори постають під час роботи на комп'ютері?
Основним документом щодо забезпечення охорони праці тих, хто працює на комп'ютерах є ДНАОП 0, 00-1.31-99 "Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ".
Дані вимоги не поширюються на комп'ютерні класи вищих та середніх закладів освіти, майстерні професійно-технічних закладів освіти. Розміщення робочих місць користувачів ПК у закладах освіти повинно відповідати "Державним санітарним правилам і нормам влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп'ютерах" ДСанПіН 5.5.6.009-98), ГОСТ Директиви Європейської Економічної Комісії 90/270 в розділі "Мінімальні вимоги в охороні праці" жорстко регламентує безпечні умови роботи і вимоги по захисту здоров'я осіб, що працюють з комп'ютерами, висуваючи такі п'ять вимог до роботи з монітором:
- символи на екрані повинні бути чіткими і добре розрізнятися;
- зображення повинно бути позбавлене блимання;
- яскравість та/або контрастність повинні легко регулюватися;
- екрани повинні бути вільними від відблисків і відбиття;
- випромінювання повинні бути знижені до надзвичайно малих рівнів.
Під час роботи монітора поверхня його екрана інтенсивно бомбардується електронами, в результаті чого може накопичуватися заряд статичної електрики. Це призводить до того, що поверхня екрана "притягує" велику кількість пилу, і, крім того, при дотику рукою до зарядженого екрана користувача може неприємно вразити слабкий коронний електричний розряд. Для зменшення потенціалу поверхні екрана на нього наносять спеціальні провідні антистатичні покриття, які в документації позначають скорочено AS (anti-static).
Згідно до Директиви Європейської Економічної Комісії 90/270 в розділі "Мінімальні вимоги в охороні праці" площа приміщення на одне робоче місце учня повинна становити 6 м2, а об'єм не менше ніж 20 м2. Площа навчальних приміщень з ПК повинна розраховуватись не більш як 12 чоловік.
Не дозволяється розміщувати кабінети обчислювальної техніки у підвальних та цокольних поверхах. Кабінети, обладнані комп'ютерною технікою, повинні розміщуватись в навчальних закладах в окремих приміщеннях з природним освітленням та організованим обміном повітря.Покриття підлоги, стін, стелі повинні
Електробезпека.
Електробезпека - система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Електротравматизм. Види електричних травм.
Електричний струм, який проходить через організм людини, викликає термічну, електролітичну, біологічну і механічну дії.
Електрострум діє на організм людини:
місцева (електротравми) електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічне пошкодження, електрофтальмія;
загальна (електроудари) ураження внутрішніх органів людини, головним чином серцевої та нервової систем.
Ураження струмом можливе в таких випадках:
двофазний дотик, тобто торкання одночасно до двох фазних дротів мережі змінного струму;
однофазний дотик, тобто торкання до одного фазного дроту мережі змінного струму;
наближення на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин, які знаходяться під високою напругою (вище 1000В);
дотик до корпусу електрообладнання, яке опинилось під напругою;
попадання під крокову напругу в зоні розтікання струму;
перебування в зоні дії атмосферної або статичної електрики;
вхід в зону дії електромагнітного поля.
Згідно з ПУЕ всі приміщення поділяються за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом на три класи:
без підвищеної небезпеки (звичайні);
з підвищеною небезпекою;
особливо небезпечні.
Заходи та засоби захисту працівників при експлуатації електричних установок:
а)технічні:
улаштування електроустановок, мереж відповідно до експлуатаційної напруги;
недопущення випадкового доторкання до струмопровідних частин;
облаштування захисних заземлень, занулення, відключення;
використання струму з малими напругами, що не перевищують 42 В;
використання захисних засобів при обслуговуванні;
використання запобіжників.
б) організаційні:
щоденний і періодичні огляди електроустановок;
призначення осіб, відповідальних за організацію та проведення робіт;
допуск до проведення робіт та обслуговування устаткування;
нагляд за працівниками під час роботи.
52. Суть ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Основне законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування шкоди, пов’язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов’язків, надання їм соціальних послуг у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
53. Основні поняття та значення пожежної безпеки.
Студентам слід ознайомитись з основними поняттями пожежної безпеки, які подаються у Законі України "Про пожежну безпеку" від 17 травня 1993р., регламентуються по ГОСТ 12.1.004-91 "Пожежна безпека. Загальні вимоги" (змінено 01.07.95 Росія), Постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. А також статистичними даними, адже щодня в Україні виникає більше 100 пожеж, де гине 5-6 чол., збитки складають 2.0 млрд. грн. на рік. У Рівненській області за 2002 рік сталося більше тисячі пожеж.
Пожежа спричиняє до: руйнування будівельних конструкцій внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур; паніки, яка спричинена швидкими змінами психічного стану людини в екстремальних ситуаціях; ураження органів дихання та смерті, полум'я досягає температури 1200-1400°С, для людини 60°С і: життєво небезпечною; інтенсивне подразнення органів дихання і слизової оболонки димом.
Основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем;
Треба чітко уяснити те, що різновидностями горіння є: вибух детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, тління теплове самозаймання, самоспалахування, мікробіологічш займання, хімічне самозаймання.
54. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.
Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухо небезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно ві,1 агрегатного стану:
група горючості (негорючі, важкогорючі, горючі);
за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини)
Джерелами загоряння на підприємствах можуть бути: відкрите полум'я, невідповідність або несправність електрообладнання, іскри від удару і тертя деталей машин і обладнання, самозаймання, статична електрика, розряд блискавки та інше.
За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяються на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.
Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин належать:
- газоподібні (азот, хлор); рідкі (вода, перекис водню, соляна кислота); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів);
- матеріали неорганічного походження, природні та штучні;
- матеріали мінерального походження та матеріали, виготовлені на їх основі (червона та силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент, а також більшість металів). Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин належать вогнезахис-ні горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).
Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення. До таких речовин належать газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, газ).
До важкозаймистих належать горючі речовини, які під МНС вберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не за-Пмііються навіть за довготривалої дії джерела запалюваний незначної енергії (полум'я сірника, іскри.
До легкозаймистих належать горючі матеріали, які на їй і критому повітрі або в приміщенні здатні без попередні, ого нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).
55. Пожежовибухонебезпечність об'єкта.
В залежності від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються у відповідності із ОНТП 24-86! "Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній і пожежній небезпеці" на п'ять категорій - А, Б, В, Г, Д.
До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28°С, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.
До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28°С та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5кПа.
До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важкоспалимі рідини, тверді спалимі та важкоспалимі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносяться до категорії А чи Б).
До категорії Г належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується ііиділенням променевого тепла, іскор та полум'я.
До категорії Д належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані.
