· В період загострення полінозу різко підвищується перехресна чутливість до всіх інших алергічних впливів – підвищується ризик виникнення алергічної реакції на домашній пил, шерсть тварин, медикаменти.
· Найбільша концентрація пилку в повітрі спостерігається ранком і в сухі жаркі дні, тому в цей період часу краще не знаходитися на відкритому повітрі.
· На роботі і в дома по можливості не відкривати вікна, особливо ранком. Користуватися очищувачами повітря, що уловлюють пилок рослин в приміщенні.
· Частіше приймати душ, щоб змити пилок.
· Щільно закривати вікна в машині, особливо знаходячись за містом.
· Хворому на поліноз слід рекомендувати вивчити список споріднених рослин і фітопрепаратів, тому що використання їх всередину або місцево у вигляді примочок, компресів може привести до загострення проявів алергії.
· Необхідно пам`ятати, що кімнатні рослини (герань, прімула), садові і польові квіти (бузок, жасмин, троянда, конвалія, фіалка і інші) можуть викликати загострення хвороби, тому що містять антигени з пилком дерев, лугових трав і бур`янів.
Поради для батьків
· Маленькі діти особливо потребують захисту від контакту з високо алергенними речовинами – через високу проникливість шкіри і слизових оболонок травного і дихального тракту. У дітей значно легше, ніж у дорослих, розвивається сенсибілізація до різних екзогенних алергенів.
· Зниженню частоти алергізації дітей сприяє натуральне годування (при умові виключення з харчового раціону матері потенційних харчових алергенів), заміна подушок з пір`я на поролонові, видалення із оточення маленької дитини домашніх тварин, часте вологе прибирання.
·Заходи попередженню алергії особливо важливі у дітей, батьки яких схильні до алергічних реакцій.
Характеристика лікарських препаратів, що застосовуються при алергічних реакціях.
Для лікування різних проявів алергії фармацевтична промисловість пропонує значну кількість препаратів, що призначені як для системного (таблетки, драже, сиропи і інші), так і місцевого застосування (мазі, гелі, креми, краплі для носа і очей і інше). Різноманітність лікарських форм створює благо -приємні умови для вибору оптимального препарату в залежності від клінічної форми проявлення алергії. При можливості перевагу слід надати препаратам для місцевого застосування, що дозволяє знизити частоту і зменшити вираженість характерних побічних ефектів, що притаманні різним алергічним препаратам. Основними фармакологічними групами препаратів для лікування алергічних реакцій є антигістамінні засоби, стабілізатори мембран тучних клітин, глюкокортикостероіди.
Більшість препаратів цих груп відносяться д о категорії рецептурних, але в окремих випадках можуть відпускатися і без рецепту – у вигляді лікарських форм для місцевого застосування.
Антигістамінні засоби
(блокатори Н1 – гістамінорецепторів)
Основним медіатором алергії є гістамін. Саме ефекти гістаміну визначають більшість клінічних проявів алергічної реакції.
| Ефекти гістаміну | Клінічні прояви |
| Спазм гладеньких м`язів бронхів, кишківника, матки. | Напад задухи, болі у животі. |
| Підвищена проникливість судин з виходом в периваскулярні простори. | Набряк слизових оболонок і тканин, нарушення мікроциркуляції, згущення крові і збільшення її в`язкості. |
| Розширення капілярів. | Гіперемія. |
| Стимуляція чутливих нервових закінчень. | Чихання, зуд шкіри і слизових оболонок. |
| Гіперсекреція слизу. | Заяложеність носа, ринорея, діарея. |
Фармакологічні властивості антигістамінних препаратів обумовлені їх здатністю блокувати Н1 – гістамінові рецептори, в результаті чого зменшується вираженість проявів алергічних реакцій. Крім основного – проталергічного ефекту – препарати цієї групи можуть проявляти седативну
(пригнічення ЦНС) і М-холіноблокуючу (атропіноподібну) дію.
Тепер антгістамінні препарати ділять на два покоління. В основу класифікації покладені: тривалість дії, фармакокінетичні особливості, небажані реакції.
