Взаємодія алергену з антитілами хворого може викликати алергічне запалення практично у всіх органах. Тим не менше, найчастіше зустрічаються алергічні ураження зовнішніх покровів (шкіри і слизових) і дихальних шляхів.
Алергодерматози (алергічні захворювання шкіри) представляють собою одну найбільш розповсюдженних форм алергічної патології. Серед алергічних захворювань шкіри у дітей перше місце займає атопічний дерматит, у дорослих – кропив`янка і ангіневротичний набряк Квінке.
Атопічний дерматит – прояв підвищенної чутливості шкіри при контакті з різними топічними алергенами: засобами побутової хімії, пилку рослин, харчовими алергенами. Характеризується різким зудом, почервонінням і набряком шкірних ділянок.
Кропив`янка – гостра алергічна реакція, що характеризується несподіваним висипом і швидким зникненням на шкірі висипки і (або) пухирців і шкірним зудом.
Ангіноневторичний набряк Квінке (гігантська кропив`янка) -обмежений набряк шкіри, підшкірної клітковини і слизових оболонок. Частіше всього проявляється на губах, повіках. Тиловій стороні кисті руки. При розповсюдженні набряку в ділянці носоглотки і дихальних шляхів виникає загроза задухи.
Алергічний реніт -одна із форм клінічного прояву алергії при розвитку алергічної реакції на слизовій носа. Характеризується виділенням з носу великої кількості рідини. Часто сполучається з зудом, чиханням, відчуттям заяложеності носа.
Алергічний кон`юктивіт – одна із форм клінічного прояву алергії, що характеризується різким розвитком почервоніння і зуда слизової оболонки ока.
Поліноз (сінна лихоманка, весняний катар) – алергічне захворювання, що обумовлене пилком рослин. Частіше всього проявляється у вигляді сезонного алергічного риніту, кон`юктивіту. В різких випадках може супроводжуватися розвитком бронхоспазму, нападом бронхіальної астми і
іншими симптомами алергії
Бронхіальна астма – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується нападами задухи в наслідок гіпераактивності бронхів, що обумовлена різними причинами.
Сиввороткова хвороба – системна генералізована алергічна реакція з втягненням у патологічний процес багатьох органів і систем, викликана введенням в організм чужеродної сироватки, її білкових фракцій. Може виникати також у відповідь на введення деяких медикаментів.
Анафілактичний шок – самий тяжкий прояв алергії, генералізована реакція всього організму на контакт з алергеном. Характеризується початковим збудженням з послідуючим пригніченням ЦНС, бронхоспазмом і різким зниженням АТ.
Різні клінічні прояви алергічних реакцій можуть нерідко сполучаються у одного і того ж хворого.
Лікарська алергія
Більшість лікарських препаратів не є істиними антигенами, але стають ними після з`єднання з білками організму. Серед ліків, що найбільш часто викликають алергічні реакції, слід назвати антибіотики групи пеніциліну, сульфаніламіди, не стероїдні протизапальні препарати, тазидні діуретики, місцеві анестетики, транквілізатори, барбітурати, генгеноконтрасні речовини, препарати йоду.
Протікання лікарської алергії важко передбачити і визначається як властивостями ліку, так і особливостями організму хворого. Багаточислені і клінічні прояви лікарської алергії, вони можуть зачіпати самі різні органи і тканини.
Попередниками для розвитку лікарської алергії є:
· нанесення ліків на запалені ділянки шкіри і/або слизові;
· використання препаратів пролонгованої дії;
· використання в складі лікарських препаратів ароматичних речовин, що містять терпени ефірного масла (ароматичні речовини із лаванди, фіалки, гвоздики і інших);
· фізіологічні особливості пацієнта – перехідний вік, вагітність, клімакс.
