Аспекти взаємозв’язку державних видатків та економічного зростання

Відповідно до обґрунтованої послідовності проведення аналізу впливу державних видатків на економічне зростання дослідимо характер взаємодії визначених критеріїв у розрізі окремих країн ЄС та України. На початковому етапі цього аналізу порівняємо темпи зміни державних видатків із темпами зміни ВВП. На підставі усереднення темпових показників приросту державних видатків і ВВП країн ЄС за період 2004–2011 рр. проаналізуємо відповідність їх зміни (див. рис. 3.1). Порівняння динаміки державних видатків та рівня економічного зростання країн ЄС засвідчує відсутність чіткої залежності між темпами економічного зростання і темпами нарощування обсягів державного фінансування.[24]

Як бачимо на (рис. 3.1), у 2004–2005 рр. збільшення обсягу державних видатків країн – членів ЄС зумовлювало підвищення економічних показників їх розвитку. Однак темпи зростання державних видатків перевищували темпи зростання ВВП у цьому періоді. У 2006 році на збільшення обсягу ВВП, крім державного фінансування, впливали й інші показники функціонування економічної системи.

Кризовий та посткризовий періоди характеризувалися значним падінням розвитку економік європейських країн та посиленням рівня державного регулювання в сфері державних видатків. Аналогічна ситуація щодо співвідношення темпових показників державних видатків та ВВП спостерігалася і в Україні до початку світової фінансової кризи, про що свідчать дані (рис. 3.2). Однак, як свідчать наведені на (рис. 3.1) і (рис. 3.2) дані, у посткризовий період в Україні темпи економічного зростання значно перевищували середні показники економічного розвитку країн ЄС. Парадоксальні темпи економічного зростання України порів- няно з країнами ЄС зумовлені, на нашу думку, обмеженістю державної політики урядів окремих членів європейської спільноти щодо стимулювання економічного зростання та фінансовою нестабільністю таких країн, як Греція, Португалія, Іспанія, Італія, Ірландія. Ця ситуація є також наслідком неузгодженості між країнами – членами ЄС щодо розробки антикризових заходів та неефективності створених антикризових інституцій. Отже, державні видатки поки що не можна розглядати як один із головних чинників впливу на стимулювання розвитку світових економічних систем. Так, вони певною мірою сприяють зростанню економіки, але в процесі управління державними видатками важливо більше уваги приділяти не нарощуванню їх обсягу, а формуванню ефективної структури з точки зору забезпечення реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку та загальнодержавних функцій.[25]

Рис. 3.1. Динаміка темпів приросту державних видатків та ВВП у середньому в країнах ЄС за 2004–2011 рр. [26]

 

Рис. 3.2. Динаміка темпів приросту видатків державного бюджету України та номінального ВВП у 2003–2012 рр. [27]

 

Основним показником, який відображає значущість державних видатків як фактора економічного зростання, є частка відповідних видатків у ВВП. Той факт, що питома вага державних видатків у ВВП і їхня структура в різних країнах значно відрізняються, відбиває ступінь важливості виконання покладених на державу функцій. Для проведення аналізу мною було виокремлено три групи державних видатків: соціальні, на розвиток підприємницької діяльності, на загальнодержавні функції та підтримку безпеки (видатки на освіту включено до групи соціальних видатків). Динаміку темпів приросту ВВП та питомої ваги окремих груп дер-жавних видатків у середньому в країнах ЄС за 2004–2011 рр. наведено на (рис. 3.3). Як видно із даних, наведених на (рис. 3.3), питома вага середнього показника державних видатків у ВВП країн європейського співтовариства коливається в межах від 44.02 до 50.98%, що свідчить про високий рівень централізації державних видатків. Домінуючими тут є соціальні видатки, що є наслідком соціальної переорієнтації економічної системи країн цього угруповання. Рівень за-гальнодержавних видатків у ВВП країн ЄС протягом аналізованого періоду майже не змінювався і в середньому становив 10.33%. Найменшу питому вагу в складі ВВП займають видатки на розвиток підприємницької діяльності, що відповідає особливостям секторального розподілу національних економік європейськи країн-учасниць.[28]

Показники темпів приросту ВВП та питомої ваги окремих складових видаткової частини державного бюджету України протягом 2002–2012 рр. наведено на (рис. 3.4). Як видно, структура державних видатків не справляє позитивного впливу на соціально-економічний розвиток України, оскільки спостерігається обернена залежність між зазначеними макроекономічними показниками. Проблема оптимізації рівня державних видатків є однією з основних для сучасної економічної теорії та практики, оскільки зміна обсягів і структури державних видатків спричиняє зміну сукупного попиту в економіці та істотно впливає на змістовні характеристики економічної системи (конкуренція, ефективність, ступінь впровадження ринкових механізмів та інші). Так, оцінку впливу зміни державних видатків на економічне зростання можна здійснити також на основі розрахунку коефіцієнта еластичності реагування динаміки ВВП на зміну обсягів державних видатків. Проведені аналітичні розрахунки в розрізі окремих країн ЄС та України дали змогу виділити три групи країн за рівнем еластичності ВВП відносно державних видатків. Країни з високою еластичністю ВВП демонструють зростання ВВП за умови нарощування обсягів державних витрат (Австрія, Німеччина, Швеція, Чехія, Мальта, Польща, Словаччина). Друга група країн характеризується низьким рівнем еластичності ВВП та державних видатків, у якій зростання державних витрат на 1% супроводжується збільшенням ВВП, але його рівень становить менше 1% (Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія, Естонія, Кіпр, Литва, Угорщина, Румунія, Словенія). Для третьої групи країн характерний негативний вплив нарощування державних видатків на динаміку економічного зростання: збільшення державних витрат на 1% супроводжується скороченням ВВП. Україна входить саме до цієї групи, оскільки при зростанні обсягу державних видатків на 1% відбувається зниження ВВП на 0.09%.

Рис. 3.3. “Динаміка питомої ваги окремих видів державних видатків у ВВП країн ЄС у порівнянні з темпами його приросту за 2004–2011 рр. ”[29]

Рис. 3.4. “Динаміка питомої ваги окремих видів державних видатків у ВВП України порівняно з темпами приросту номінального ВВП в 2002–2012 рр. ”[30]

 

Вплив зміни структури державних видатків за функціональним призна- ченням на зміну основних макроекономічних показників розвитку України проаналізовано за період 2003– 2012 рр. У результаті проведених розрахунків отримано таку регресійну залежність, яка дає змогу прогнозувати вплив бюджетної політики в частині формування державних видатків на показник економічного зростання–зміну ВВП (формула 1):

Y = 11 876.29 + 1.281761Х1 + 9.351072Х2 – 1.49837Х3 + 8.304833Х4, (1)

де Y–обсяг ВВП;

Х1–обсяг соціальних видатків;

Х2 – обсяг державних видатків на загальнодержавні функції та під- тримку безпеки;

Х3 – обсяг державних видатків на освіту;

Х4 – обсяг державних видатків на розвиток підприємницької діяльності. Зауважимо, що зазначена модель характеризується високим рівнем адекватності, про що свідчить отриманий коефіцієнт детермінації (R2 = = 0.998399). Тобто за статистичними оцінками динаміка фактичного ВВП України на 99.8% пояснюється змінами виділених у моделі факторів. При цьому за умови відсутності державних видатків економіка країни виробляла б у середньому 11 876.29 млрд. грн. ВВП на рік. Серед існуючих напрямів використання державних фінансових ресурсів можна виділити видатки, які позитивно впливають на динаміку обсягів ВВП та видатки, що справляють негативний вплив на економічне зростання країни. До числа видатків, зміна яких стимулює економічне зростання, належать: соціальні видатки – їх збільшення на 1 млрд. грн. викликає зростання ВВП на 1.28 млрд. грн.; видатки на загальнодержавні функції і підтримку безпеки – за їх зростання на 1 млрд. грн. ВВП збільшується на 9.35 млрд. грн.; видатки на розвиток підприємництва – на 1 млрд. грн. їх приросту припадає 8.30 млрд. грн. приросту ВВП. Негативний вплив на динаміку обсягів внутрішнього валового продукту згідно з проведеними розрахунками справляє зростання видатків на освіту (ВВП зменшується на 1.50 млрд. грн. при збільшенні цієї групи видатків на 1 млрд. грн.), що може пояснюватися приналежністю освіти до невиробничої сфери. Але такий вплив не свідчить про необхідність скорочення витрат на освіту, адже вони спрямовані на формування інтелектуального потенціалу країни, створення трудових ресурсів для економіки, що стимулює зростання ВВП у майбутніх періодах, тобто їх стимулююча дія на ВВП має певний лаг запізнення. Виявити взаємозалежності між державними видатками та ВВП можна також і на основі темпових показників їхніх змін можна описати такою моделлю (формула 2):

Y = 41.50 + 0.079718Х1 + 0.094093Х2 + + 0.220299Х3 + 0.241948Х4,(2)

де Y–темпи приросту ВВП;

Х1 – темпи приросту соціальних видатків;

Х2 – темпи приросту державних видатків на загальнодержавні функції та підтримку безпеки;

Х3 – темпи приросту державних видатків на освіту;

Х4 – темпи приросту державних видатків на розвиток підприємницької діяльності.[31]

Побудована модель має достатній рівень адекватності, що підтверджується значенням коефіцієнта детермінації, який становить 71.8%. При цьому найбільше впливає на зростання ВВП збільшення видатків на розвиток економічної діяльності, зміна яких на 1% дає зростання ВВП на 0.24% та на фінансування освіти – зростання ВВП на 0.22%. Водночас зростання видатків на соціальну сферу та соціальний захист збільшує ВВП лише на 0.08%, а видатки на загальнодержавні функції на 0.09%. Отже, зростання видаткової частини державного бюджету України в цілому сприяє підвищенню економічної активності, оскільки є фінансовим джерелом її обслуговування, однак лише до певної міри. Економічно необґрунтовані високі обсяги державних видатків є занадто обтяжливими для економіки України. Тому необхідно встановити оптимальну межу частки державних видатків у ВВП. Одним із показників, на основі якого визначається граничний рівень державних видатків у ВВП, є точка Скаллі. Виз начення оптимальної частки державних видатків у ВВП засвідчило, що макси- мальне зростання ВВП для України досягається за умови частки державних видатків у ВВП на рівні 24.2%.

ВИСНОВКИ

Ефект мультиплікатора відображає взаємозв'язок між зміною автономного попиту та національного доходу (або ВВП, або ВНП). При цьому розглядають зміни як усіх складових автономного попиту в сукупності (мультиплікатор автономних витрат), так і кожного окремо (інвестиційний, податковий, державних витрат, збалансованого бюджету, зайнятості). Поряд з розглянутими мультиплікаторами, були сформульовані мультиплікатори для інших сфер, зокрема, грошовий, кредитний і депозитний мультиплікатори.

Акселератор служить для оцінки величини індукованих інвестицій в залежності від зміни доходу. При аналізі ефекту акселератора важливо враховувати часовий лаг, а також умови, при яких він буде можливий. У реальності спостерігають взаємодія ефектів мультиплікатора і акселератора, причому можливий як прямий, так і зворотний ефект. Хоча ідея мультиплікатора-акселератора належить кейнсіанської школі, вона вже давно використовується в макроекономічних моделях представників інших напрямів економічної думки.

На основі узагальнення зарубіжного досвіду встановлено, що для вияв-лення впливу зміни обсягів державних видатків на економічне зростання най- більш вживаними є розробки вітчизняних науковців. Як засвідчило дослідження, також займаються вивченням цієї проблеми, при цьому для виявлення взаємо- зв’язку між окресленими параметрами в основному використовують методи порівняльного та статистичного аналізу економічних процесів. Запропонована нами послідовність проведення аналізу впливу державних видатків на економічне зростання дасть змогу оптимізувати склад та структуру державних видатків, ви- значити пріоритетні напрями вкладення державних фінансових ресурсів у економіку країни, поліпшити добробут громадян та підвищити ефективність фінансування соціально-економічного розвитку. Проведене дослідження засвідчи- ло, що державні видатки є одним із факторів стимулювання економічного зростання і забезпечення належного виконання покладених на державу завдань і функцій за умови формування оптимального їх обсягу та структури. Встановлено, що існує взаємний вплив економічного розвитку країни і державних видатків. З одного боку, темпи економічного зростання й відповідні зміни ВВП країни зумовлюють коригування підходів щодо формування обсягу та структури державних видатків, з другого - державне фінансування впливає на соціально-економічний розвиток країни.