Забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики

Компоненти логістики, які об’єднані в логістичну систему на комбінованій основі, повинні отримувати більший результат, ніж сумарні можливості їх індивідуальних безсистемних дій. Логістична система підприємства складається з п’яти компонентів:

1) місцезнаходження і розпланування;

2) комунікація;

3) транспорт;

4) запаси;

5) склади і упаковка.

Місцезнаходження і розпланування. Планування в логістиці повинно починатися з вибору раціонального економіко-географічного місцезнаходження, включаючи відповідне розташування виробничих приміщень, споруд, складів, магазинів. Зневага до першочергового вирішення цих проблем, недооцінка їх значущості може коштувати перемоги в конкурентній боротьбі.

Комунікація. Комунікація забезпечує координацію і баланс усіх компонентів логістичної системи, при чому, чим швидше рухається інформаційний потік, тим тісніша координація. Якісна інформація надає логістичній системі стабільність. І навпаки, недостовірна інформація може викликати серйозні проблеми у системі: призвести до збільшення логістичних витрат і негативно вплинути на результат продаж. Зрив комунікації може сприяти розповсюдженню помилок. Причини, за якими інформація може бути некоректною, діляться на дві основні групи: помилки в прогнозуванні попиту і оцінки майбутніх логістичних дій; помилки у визначенні розмірів накопичених запасів товарно-матеріальних цінностей для ініціювання теперішнього матеріального потоку.

Транспорт. В логістиці транспорт використовується у двох формах:

Приватній – власний транспортний парк;

Контрактний – послуги транспортних організацій.

Запаси. Концепція логістики передбачає, що в ідеалі, здійснення виробничого процесу не вимагає утримання запасів. Повністю налагоджена логістика не повинна мати надлишкових запасів. В ній існує надійний контроль з тим, щоб забезпечити мінімально можливий рівень запасів. Запас підрозділяється на поточний, підготовчий і страховий.

Поточний запас призначається для забезпечення нормального ходу виробничого процесу у зв’язку з неспівпаданням термінів надходження матеріальних ресурсів від постачальників з ритмом їх виробничого використання. Його величина є функцією від режиму поповнення ресурсів і інтенсивності їх споживання.

Qt = R*T,

де Qt – величина поточного запасу;

R – середньодобова витрата;

T – інтервал поставки.

Підготовчий запас призначається для забезпечення виробництва в тих випадках, коли матеріальні ресурси, що надходять, повинні бути підготовлені до виробничого споживання. Планову величину підготовчого запасу рекомендується встановлювати диференційовано для кожного підприємства в залежності від часу, потрібного для здійснення спеціальних підготовчих операцій (сушці, комплектуванню, витримці і т. д.).

Страховий запас призначається для забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, коли інші види запасу вичерпані. Планову величину страхового запасу рекомендується встановлювати за формулою:

Qs = R*(T¢ + T¢¢ + T¢¢¢),

де Qs – величина страхового запасу;

R – середньодобова витрата;

T¢ -час, для організації відвантаження товару постачальником;

T¢¢ -час транспортування товару (перебування товару в дорозі);

T¢¢¢ -час для кількісної і якісної прийоми товару.

Додавання в логістичну систему складів збільшує кількість логістичних циклів.

Склади і упаковка. Склади - вічний супутник запасів. Це спеціальна споруда для утримання запасів. Так, як і запаси, склади неминуче збільшують витрати на зберігання. По суті, будь-який склад являє собою мінілогістичну систему.

Логістичні системи як цілеспрямовані динамічні системи належать до категорії кібернетичних систем.

Кібернетична система – це цілеспрямована система щодо якої прийняте припущення про відносну ізольованість в інформаційному й абсолютну проникність у матеріально-енергетичному аспектах.

Кібернетичне управління – це безперервна процедура в логістичній системі зі зворотнім зв’язком. Так, інформація про хід процесу надходить до керуючого органу (група логістів). Тут здійснюються аналіз інформації, порівняння її з тим, що бажано було б мати, ухвалення рішення, оформлення розпоряджень та їх передача. Керований процес (операція) так чи інакше реагує на отримані розпорядження, при цьому на характер його функціонування впливають зовнішні умови. Інформація про зміну процесу (операції) як реакцію на розпорядження (управління) знову надходить у систему управління, чим здійснюються зворотній зв’язок.

Найбільш складним у системі логістичного управління є процес вироблення рішення.

Щоб процес вироблення логістичного рішення йшов правильним шляхом, необхідно насамперед правильно зрозуміти (усвідомити) суть поставленого завдання.

У логістиці об’єктом дослідження операцій є оптимізація логістичних систем, утому числі процесів прийняття управлінських рішень.

Логістична система підприємства має забезпечувати потрібний набір послуг за умови мінімальних витрат, зумовлених виконанням логістичних операцій. Тому логістична політика розробляється з урахуванням двох факторів:

1) бажаного рівня логістичного сервісу;

2) мінімальної величини логістичних витрат.

Ефективність логістичної системи – це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної системи за заданого рівня логістичних витрат.

Мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між рівнем витрат та рівнем логістичного сервісу, вигідного як споживачу, так і генератору матеріального протоку. Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку має забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Умовно внутрішні показники, які характеризують переміщення матеріального потоку, об’єднують у такі групи:

1) Витрати. Фактична величина витрат, пов’язаних із виконанням певних логістичних операцій, найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності.

2) Обслуговування споживачів (якість). Ці показники характеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів.

3) Концепція досконалого замовлення. Досконале замовлення – це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки “досконале замовлення” виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах і чи не виникають у ньому збої. Досконале замовлення – це організація роботи, яка відповідає таким нормативам: повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями; доставка в необхідний споживачам строк із допустимими відхиленнями 1 день; повне й акуратне ведення документації щодо замовлення; бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до використання і відсутність пошкоджень).

4) Продуктивність. З погляду логістики продуктивність вимірюється відношенням між кінцевим результатом роботи системи на “виході” (тобто обсягом поставлених продуктів або послуг) і обсягами ресурсів на “вході”, які використовує система для отримання цього результату.

5) Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність використання капіталу, вкладеного у споруди та устаткування, а також обігового капіталу. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (зокрема запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають укладені в них інвестиції.

Крім внутрішніх, важливе значення мають і зовнішні показники оцінки логістичних систем:

1) регулярне вивчення сприйняття роботи логістичних систем споживачами. Для цього підприємства самостійно або із залученням фахівців здійснюють цільові дослідження.

2) порівняльний аналіз як засіб зіставлення однотипних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показниками конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміжних галузей.

Логістичні витрати – це витрати, пов’язані з виконанням логістичних операцій. До складу логістичних витрат входять фактичні витрати і витрати втрачених можливостей.

Витрати втрачених можливостей характеризують втрачену вигоду, пов’язану з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає застосування іншого можливого варіанта, який забезпечує отримання прибутку.

Таблиця 1. Класифікація логістичних витрат

2) групування функціональних витрат означає, що всі витрати на прямі і не прямі логістичні послуги, виконані за конкретний операційний період, зводяться у звіті в одну основну категорію з докладним розбиттям на під категорії. Таке компонування звіту про загальні витрати дає змогу порівнювати показники за кілька періодів.

3) групування розподілених витрат призначено для зіставлення загальних логістичних витрат із натуральними показниками діяльності.

4) групування постійних і змінних витрат надзвичайно корисне для виявлення причетності логістичних витрат до поточних або потенційних операцій. Цей метод компонування полягає у зарахуванні витрат до постійних або змінних для приблизної оцінки масштабу змін в операційних витратах, які утворилися внаслідок коливання логістичної продуктивності.

Між переліченими витратами простежуються певні залежності. Так, часто зменшення одного виду логістичних витрат супроводжується збільшенням іншого.

Проте, можуть виникати конфлікти цілей через конфлікти складо-вих логістичних витрат. До них належать:

1) Мета зниження рівня запасів конфліктує з метою зниження транспортних витрат доставки. Внаслідок зниження витрат запасів зростають транспортні витрати.

2) Мета зниження витрат на пакування конфліктує з метою уникнення пошкоджень під час транспортування. В разі зниження витрат на пакування зростуть витрати на пошкодження або витрати на використання спеціальних видів транспорту.

3) Мета підвищення рівня обслуговування клієнтів може конфліктувати з метою зниження транспортних, складських витрат, витрат запасів, оскільки якість обслуговування можна підвищити за рахунок терміновості, надійності, еластичності поставок, створення запасів.

4) Мета зниження запасів конфліктує з метою організації виробництва великими партіями. Це спричиняє конфлікт низьких витрат запасів у постачанні зі зростанням витрат у сфері виробництва.

Суттю концепції логістичних витрат є те, що всі витрати розглядаються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування. Під час порівняння альтернативних підходів витрати за деякими функціями збільшаться, за деякими – зменшаться або залишаться на колишньому рівні. Мета полягає у знаходженні альтернативи, яка характеризується найнижчими загальними витратами. Отже, дана концепція націлює зусилля на мінімізацію не часткових. А загальних витрат.

Необхідність в інформаційному забезпеченні логістики зумовлена бурхливим розвитком і впровадженням в усі сфери діяльності інформаційно-комп’ютерних технологій. Значення інформаційного забезпечення логістичного процесу настільки важливе, що багато фахівців виділяють особливу, інформаційну логістику, яка має самостійне значення в бізнесі та управлінні інформаційними потоками і ресурсами.

Інформаційна логістика організовує потік даних, який супроводжує матеріальний потік і є тією суттєвою ланкою для підприємства, що повязує постачання, виробництво і збут.

Інформаційний потік – це сукупність циркулюючих як у самій логістичній системі, так і між логістичною системою та зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління і контролю за логістичними операціями.

Різноманітні інформаційні потоки, які циркулюють усередині і між елементами логістичної системи, між логістичною системою і зовнішнім середовищем утворюють логістичну інформаційну систему.

Логістична інформаційна система -це певним чином організована сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих чи інших функціональних завдань із управління матеріальними потоками. Так само, як і будь-яка інша система, інформаційна система має складатися із упорядковано взаємозалежних елементів і характеризуватися певною сукупністю інтегративних ознак. Інформаційні системи поділяють на дві підсистеми: функціональну і забезпечувальну (рис. 2).

Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками як на мікро-, так і на макрорівні.

На рівні окремого підприємства інформаційні системи поділяють на три групи:

- планові;

- диспозитивні (або диспетчерські);

- виконавчі (або оперативні).

Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв’язуваних завдань можуть бути такі: створення і оптимізація ланок логістичного ланцюга; управління стійкими даними; планування виробництва; загальне управління запасами; управління запасами та інші завдання.

		Логістична інформаційна система

Рис. 2. Структура логістичної інформаційної системи

Плановим інформаційним системам властивий найвищий рівень стандартизації під час вирішення завдань, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати стандартне програмне забезпечення.

Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. За допомогою них можуть вирішуватися такі завдання: детальне управління запасами (місцями складування); управління внутрішньогосподарським або внутрішньозаводським транспортом; вибір вантажів за замовленнями та їх комплектування, облік вантажів, які відправляються, та інші завдання.

Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміністративного або оперативного управління.