ТЕМА 9. Фінансові посередники грошового ринку

Фінансове посередництво – діяльність фінансових посередників щодо

акумуляції тимчасово вільного грошового капіталу та розміщення його

серед позичальників.

Фінансові посередники – підприємства особливого роду, які акумулюють

тимчасово вільні грошові кошти на грошовому ринку та передають їх

позичальникам на комерційних засадах.

 

Банк у правовому аспекті – фінансовий посередник грошового ринку,

виконуючий одну або декілька операцій, віднесених законодавством до

банківської діяльності.

 

Банк у економічному аспекті – фінансовий посередник грошового

ринку, який виконує комплекс базових операцій цього ринку (мобілізація

коштів, надання їх у позички, здійснення розрахунків між економічними

суб’єктами).

 

Емісійна функція банків полягає у створенні банками додаткових

платіжних засобів, які можуть бути спрямовані в оборот (збільшуючи

пропозицію грошей) або вилучені з обороту (зменшуючи пропозицію

грошей).

 

Первинна (кредитна) емісія – емісія національної валюти, здійснюється

центральним банком держави (в Україні - НБУ).

Вторинна (депозитно-чекова) емісія – випуск депозитних грошей,

здійснюється комерційними банками.

 

Фідуціарна емісія – банкнотна емісія, що не забезпечується золотим

запасом банку (в якості забезпечення використовуються державні цінні

папери).

 

Трансформаційна функція банків зумовлена їх посередницькою місією.

Мобілізуючи тимчасово вільні грошові кошти одних економічних

суб’єктів і передаючи їх іншим, банки мають можливість змінювати

строки та розміри грошових капіталів, фінансові ризики, здійснювати

просторову трансформацію.

 

Трансформація строків – мобілізуючи значні обсяги короткострокових

коштів, банки мають можливість певну їх частину спрямовувати в

довгострокові позички.

 

Трансформація капіталів – мобілізуючи значні обсяги дрібних вкладів,

банки можуть акумулювати капітал для здійснення масштабних проектів.

 

Трансформація ризиків – банки можуть мінімізувати фінансові ризики

шляхом диверсифікації активних операцій, створення резервів,

диференціації відсоткових ставок, страхування депозитів.

 

Просторова трансформація – акумулюючи грошові ресурси різних

регіонів, банки можуть спрямувати їх на кредитування одного об’єкта,

одного регіону, однієї країни.

 

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована

сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються

банківською діяльністю.

 

Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому

ринку, виконання яких законодавчо дозволено спеціальним інститутам,

які називаються банками.

 

Однорівневий тип побудови банківської системи передбачає

горизонтальні зв’язки між банками. Характерний для слаборозвинених

країн, а також для країн з тоталітарним та адміністративно-командним

режимом управління.

 

Дворівневий тип побудови банківської системи характерний для країн з

ринковою економікою. На першому рівні знаходиться центральний

(емісійний) банк, на другому – комерційні банки.

 

Небанківські фінансово-кредитні установи – фінансові посередники,

діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

 

Договірні фінансово-кредитні установи – фінансові посередники

грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів на

підставі договору з кредитором (інвестором).

 

Пенсійні фонди – фінансові посередники грошового ринку, які на

договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові

фонди (з яких пенсійні виплати громадянам здійснюються після

досягнення ними пенсійного віку).

Страхові компанії – фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на наданні страхових послуг юридичним і фізичним

особам (у разі настання страхових випадків здійснюються виплати

страхувальникам на підставі договорів).

 

Ломбарди – фінансові посередники грошового ринку, що спеціалізуються

на виданні позичок населенню під заставу рухомого майна.

 

Лізингові компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на придбанні та переданні майна (основних засобів) в

довгострокову оренду на комерційних засадах.

 

Факторингові компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на купівлі права на вимогу боргу (дебіторської

заборгованості).

Інвестиційні фінансово-кредитні установи - фінансові посередники

грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів через

продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

 

Інвестиційні компанії - фінансові посередники грошового ринку, що

спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами

інвестиційного призначення.

Фінансові компанії - фінансові посередники грошового ринку, які

мобілізують кошти шляхом продажу власних цінних паперів та

спрямовують їх у позички фізичним і юридичним особам на споживчі або

виробничі цілі.

 

Кредитні спілки - фінансові посередники грошового ринку, головною

метою яких є фінансовий та соціальний захист їх членів шляхом

залучення особистих заощаджень членів кредитної спілки для взаємного

кредитування.

 

 

ТЕМА 10. Центральні банки

Центральний банк – банк першого рівня в дворівневій банківській системі.

 

Головне призначення ЦБ – управління грошовим оборотом з метою забезпечення без інфляційного розвитку економіки країни.

 

Правовий статус ЦБ – державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

 

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

 

ЦБ як емісійний центр користується монопольним правом емісії національної валюти, організовує і регулює грошовий оборот, прогнозує обсяги готівкового обороту, встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення з обігу готівки, визначає порядок ведення касових операцій для банків та підприємств.

 

ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

ЦБ як орган банківського регулювання та нагляду несе відповідальність згідно законодавчих та нормативних актів країни щодо регулювання банківської діяльності.

 

Банківський нагляд – моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

 

ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

 

ЦБ як провідник монетарної політики визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

 

Облікова ставка НБУ – величина плати (у процентах), що стягується Національним банком України за проведення операції з кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних операцій (обліковий кредит).

Обов’язкові банківські резерви – сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

ТЕМА 11. Комерційні банки

Комерційний банк – банківська установа, яка належить до другого рівня

банківської системи України.

Комерційний банк – фінансовий посередник грошового ринку, який

виконує комплекс базових банківських операцій та має за мету отримання

максимального прибутку.

 

Універсальний банк – банк, який виконує широке коло операцій на

грошовому ринку.

 

Спеціалізований банк – банк, який виконує окремі операції або

функціонує у вузькому секторі грошового ринку та 50 % його активів є

активами одного типу.

 

Банківська операція – діяльність банку, пов’язана з виконанням його

специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні

виключно визначене законодавством.

 

Пасивні операції – операції, за допомогою яких банки формують свої

ресурси для здійснення активних операцій.

Ресурси банку – сукупність грошових коштів, що перебувають у його

розпорядженні та використовуються для здійснення кредитних та інших

активних операцій.

 

Власні кошти банку – сукупність різних за призначенням фондів, які

забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

 

Залучені кошти банку – сукупність коштів, які акумулюються банком на

різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів або придбані на грошовому

ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

 

Активні операції – фінансові операції, які пов’язані із розміщенням і

використанням власних, залучених і запозичених коштів з метою

отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів,

придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти,

лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші.

 

Банківські послуги – певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб

клієнта, які не пов’язані із залученням додаткових ресурсів та мають на

меті збільшення доходу від банківської діяльності.

 

Стабільність банку - здатність банку відповідати за своїми

зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для

ефективного функціонування у конкурентному середовищі.

 

Прибутковість банку як елемент банківської стабільності залежить від

співвідношення доходів та витрат банку.

 

CAMEL – одна з рейтингових банківських систем: так називається за

першими (англійськими) літерами складових показників – капітал, активи,

менеджмент, доходність, ліквідність.

 

Акціонерний капітал банку – сплачена частка основного капіталу,

вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх

прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами

акціонерного капіталу в порядку черговості висунення вимог до прибутку,

що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується

також для позначення статті в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли

акціонери і яка разом з нерозподіленим прибутком та іншими фондами

становить власний капітал.

 

Активи високоліквідні – кошти та активи, які можуть бути легко

трансформовані у наявні кошти.

 

Активи робочі банку – кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно,

розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та

інші активи, що дають прибуток банку.

 

Балансовий прибуток банку – загальна сума прибутку від усіх видів

діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від

операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних

операцій.

 

Ліквідність банку – спроможність банку з точки зору виконання як

звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

 

Ризик ліквідності – ризик, при якому в банку виявиться недостатньо

грошових коштів для виконання платіжних зобов’язань у встановлені

строки.

 

Маржа банківська – різниця між курсами валют, цінних паперів за

відсотковими ставками й іншими показниками.