ТЕМА 2. Грошовий оборот і грошова маса

Грошовий оборот – безперервний рух грошей у процесі виробництва,

розподілу, обміну і споживання національного продукту, який

здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

 

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які

беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні

національного продукту.

 

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот

індивідуального капіталу.

 

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот

усього суспільного капіталу.

 

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап

процесу розширеного відтворення. Кількість грошових платежів, які

здійснюються економічними суб’єктами, становлять у сукупності

грошовий оборот.

 

Грошовий обіг – сектор грошового обороту, рух грошей, що обслуговує

сферу обміну.

 

Фінансово-кредитний сектор – частина грошового обороту, пов’язана з

процесами розподілу вартості ВНП, за якого рух грошей відбувається

нееквівалентно (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує

реального еквівалента у формі товарів чи послуг).

 

Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які

перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний

визначений момент часу (кінець року, кварталу тощо).

 

Грошовий агрегат – специфічний показник грошової маси, що

характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

 

Грошова база – гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та

грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення.

 

Швидкість обігу грошей – частота переходу грошей від одного суб’єкта

грошових відносин до іншого при обслуговуванні процесу реалізації

товарів та послуг за певний період.

 

Закон грошового обігу: протягом даного періоду для обігу необхідна

лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Грошово-кредитна мультиплікація – процес створення безготівкових

грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів,

що надійшли до банку ззовні.

 

Вільний резерв – сукупність грошових коштів комерційних банків, які в

даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для

здійснення активних операцій.

 

ТЕМА 3. Грошовий ринок

Грошовий ринок – сектор ринку, на якому здійснюється купівля-продаж

грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на

цей товар.

 

Купівля грошей – форма одержання суб’єктами ринку в своє

розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

 

Продаж грошей – форма передачі грошей їх власниками своїм

контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти,

які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити

право розпорядження ними та одержати процентний доход.

 

Фінансові інструменти – боргові або неборгові зобов’язання покупців

перед продавцями грошей.

Пряме фінансування – направлений рух грошових коштів безпосередньо

від власників цих коштів до позичальників.

 

Опосередковане (непряме) фінансування – направлений рух грошових

коштів від їх власників до позичальників через фінансових посередників.

 

Фінансові посередники – особливі підприємства, які акумулюють

тимчасово вільні грошові кошти економічних суб’єктів і передають їх

позичальникам на комерційних засадах.

 

Ринок грошей – сегмент грошового ринку, на якому купують

короткострокові грошові кошти (до 1 року).

 

Ринок капіталів - сегмент грошового ринку, на якому купують

середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).

 

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію тимчасово вільних

грошових коштів та передачу їх у кредит за принципами кредитування.

 

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ акумулює

заощадження і розміщує їх у доходні активи.

 

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового

капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей.

 

Ринок позичкових зобов’язань охоплює відносини банків з їх клієнтами

щодо формування та розміщення кредитних ресурсів.

 

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб’єктами з

приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

 

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини

співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними

паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

 

Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж державних цінних паперів

Центральним банком.

 

Міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій

щодо розміщення тимчасово вільних грошових коштів у формі

міжбанківських депозитів і кредитів.

 

Попит на гроші – запас грошей, який прагнуть мати економічні суб’єкти

в своєму розпорядженні на певний визначений момент часу.

 

Трансакційний мотив нагромадження грошей – потреба в запасі

грошей для здійснення поточних платежів.

 

Мотив обачності – створення запасу грошей на не передбачувані потреби

в майбутньому.

 

Спекулятивний мотив – створення запасу грошей для перетворення їх у

високодохідні фінансові інструменти.

 

Пропозиція грошей – бажання економічних суб’єктів позичити певну

частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.

Головна функція грошового ринку – балансування попиту і пропозиції

грошей та формування ринкового рівня процента як ціни грошей.

 

 

ТЕМА 4. Грошові системи

Грошова система – законодавчо встановлена державою форма організації

грошового обороту в країні.

 

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх

взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку та закономірності

функціонування грошової системи.

 

Системи металевого обігу - грошові системи, за яких в обігу

використовуються повноцінні монети, а неповноцінні гроші вільно

обмінюються на дорогоцінний метал.

 

Системи паперово-кредитного обігу – грошові системи, за яких в обігу

використовуються грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості (тому

держава забезпечує сталість емітованих грошей).

Ринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту

здійснюється переважно економічними методами.

 

Неринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту

здійснюється адміністративними методами.

Відкриті – грошові системи, в яких валютні операції здійснюються за

мінімальних обмежень (валюта повноконвертована, застосовуються

ринкові механізми регулювання валютного ринку).

 

Закриті – грошові системи, за яких використовуються валютні

обмеження, ізоляція національної економіки від світової.

 

Саморегульвані –грошові системи, в яких діє механізм стихійного

регулювання грошового обороту.

 

Біметалізм – грошова система, в якій законодавчо роль загального

еквівалента виконували два дорогоцінних метали – золото і срібло.

 

Система „паралельної” валюти – різновид біметалізму, коли

співвідношення між золотом і сріблом встановлювалось стихійно (на

ринку).

 

Система подвійної валюти – різновид біметалізму, коли співвідношення

між золотом і сріблом встановлювалось законодавчо державою.

 

Система „кульгаючої” валюти – різновид біметалізму, коли один із

видів дорогоцінного металу (як правило срібло) карбувався в закритому

порядку.

 

Закон Коперніка-Грешема: гірші гроші (срібло) витискують кращі

(золото).

 

Монометалізм – грошова система, в якій роль загального еквівалента

виконує один метал (золото, срібло, мідь), а паперові знаки вартості

обмінювались на грошовий метал.

 

Золотомонетний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого

золото виконувало всі функції грошей, в обігу використовувались як

золоті монети, так і банкноти. При цьому неповноцінні паперові гроші

могли вільно обмінюватись на золото.

 

Золотозливковий стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого

в обігу відсутні золоті монети (та їх вільне карбування), обмін паперових

грошей здійснюється на золоті зливки.

 

Золотодевізний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого в

обігу відсутні золоті монети, обмін паперових грошей здійснюється на

іноземну валюту (девіз), яка в свою чергу розмінюється на золото.

 

Регульовані – грошові системи, в яких порядок регулювання грошового

обороту є окремим елементом грошової системи.

 

Паперово-грошова система – грошова система, за якої емісія грошових

знаків (казначейських білетів) здійснюється державним казначейством для

покриття бюджетного дефіциту.

 

Система кредитних грошей – грошова система, за якої використовується

кредитний механізм емісії грошей, що створює передумови для

забезпечення їх сталості шляхом регулювання пропозиції грошей

відповідно до потреб обороту в платіжних засобах.

 

Національна грошова система – законодавчо встановлена державою

форма організації грошового обороту в країні. Сучасна національна

грошова система України це грошова система ринкового типу.

 

Грошово-кредитна політика – комплекс взаємопов’язаних,

скоординованих на досягнення заздалегідь визначених цілей заходів щодо

регулювання грошового обороту, які здійснює держава через ЦБ.

 

Експансійна політика (політика „дешевих” грошей) - сукупність заходів,

націлених на розширення пропозиції грошей.

 

Рестрикційна політика (політика „дорогих” грошей) – сукупність

заходів, націлених на скорочення пропозиції грошей.

 

Інструменти грошово-кредитної політики – конкретні заходи ЦБ,

спрямовані на зміну маси грошей в обігу та рівня процентної ставки.

Монетизація бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів,

достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат

над бюджетними доходами.

 

Монетизація ВВП полягає в доведені маси грошей в обороті до рівня,

достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та

послуг і погашення боргових зобов’язань.