Період Середньовіччя
40. Феод - в країнах Західної Європи в середні віки земельне володіння або фіксований дохід (у грошах або в натурі), подаровані сюзереном своєму васалові в спадкове володіння під умовою несення останнім на користь першого феодальних служб: перш за все військовою, а також придворною (участь в суді, в управлінні сеньорієй і ін.) І сплати передбачених звичаєм грошових платежів. Оскільки васали, як правило, частину отриманої землі або доходу передавали у володіння своїм васалам, зрештою над одним і тим же земельним володінням виникала т.з. Ієрархічні сходи – ряд носіїв власницьких прав, що надбудовувався по вертикалі, відносно одного і того ж феоду. Феод (його попередником був бенефіцій) – найбільш характерна форма власності панівного класу в Західній Європі в період розвиненого феодалізму (11–15 вв.(століття)). Дроблення феодів в процесі субінфеодациі, усе більш широке поширення (у міру розвитку товарно-грошових стосунків) т.з. Фєфрентних договорів (при яких васал як феод отримував не землю з селянами а лише право на який-небудь дохід), перехід до системи найманого війська перетворили до 15–16 ст.(століття) систему феодів у юридичну фікцію.
41. Манор (англ. Manor) — феодальний маєток в середньовічних Англії та Шотландії, основна господарська одиниця економіки і форма організації приватної юрисдикції в цих державах.
Манор представляв собою комплекс доменіальних земель феодала, общинних угідь і наділів особисто-залежних і вільних селян, що мешкають в входить до складу Манор селі. Основою маноріального господарства були відробіткової повинності залежних категорій селян (вілланів, коттаріїв, хазбендменів) і судова юрисдикція феодала над ними. Соціальним і адміністративним центром манору була садиба феодала. Маноріальна система панувала на Британських островах з XI по XVII століття, хоча з початком нового часу манори стали поступово втрачати феодальний характер, перетворюючись на аграрні господарства капіталістичного типу.
42. Община, в широкому значенні терміну самі різні спільності: міські комуни, сільські суспільства, земляцтва, релігійні співтовариства, професійні об'єднання і т.п. У ряді соціалістичних країн (Болгарія, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польща, Югославія) община — низова адміністративно-територіальна одиниця, в ГДР(Німецька Демократична Республіка) і Югославії — і ланка суспільно-політичної організації країни. У ГДР(Німецька Демократична Республіка) міста, общини і об'єднання общин— самостійні співтовариства в рамках централізованого керівництва і планерування, конституції, що знаходяться під захистом. Права і обов'язки общин визначаються конституціями відповідних країн, ін. Державними законами і статутами, що приймаються самою общиною.
43. Ало́д (давньонім. Allod від al — «повний» та od – «володіння») — індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи. Володіння «алодом» (на відміну від бенефіції, феоду) не було пов'язане з виконанням феодальної служби і повинностей. Часом слово «алод» використовують як термін безумовного землеволодіння на противагу умовному.Розрізняють ранній та пізній «алоди». Ранній — це власність на рухоме майно та обмежене право успадкування (по чоловічій лінії) на нерухоме майно (орну землю). Хоч земля і знаходилася у спадковому приватному володінні, але право розпорядження нею належало громаді. Пізній «алод» — це повна, вільновідчужувана власність малих родин. Власністю стала земля яку спершу можна було заповідати, дарувати, а потім і купувати чи продавати. Пізній алод найраніше оформився у вестготів та бургундів (початок VI), потім у франків, де поштовхом до його появи став едикт Хільперіка І наприкінці VI століття, а найпізніше у саксів та фризів — на початку IX століття.
44. Бенефіція (лат. Beneficium — благодіяння, лат. Bene — добре, лат. Facere — робити) в ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть) форма умовного земельного користування. Надавалась королем (великим землевласником) з умовою виконання одержувачем певних обов'язків, найчастіше військової служби. Бенефіція була дійсна до смерті одержувача або жалувателя. В розвитку поземельних відносин являла собою проміжну стадію між дофеодальною власністю — алодом і феодальною — леном, зародком якого вона була. Виникнення зумовлене розвитком феодальних відносин у Франкській державі. З метою підкорення феодалів і зміцнення своєї воєнної могутності Карл Мартелл, відмовившись від дарування земель, надавав їх лише на умовах бенефіції. Наслідком було знищення стану вільних людей і розшарування суспільства на великих землевласників, васалів і кріпаків.
45.Прекарій (лат. Precarium – передане на прохання) – поширена в ранньосередньовічній Європі форма користування земельною ділянкою, наданою сеньйором селянину на умовах виконання повинностей та оброку; сама земельна ділянка, надана феодалом в користування; інколи – селянин, що отримав в користування ділянку-прекарій.
46. Серви (від латів.(латинський) servi, буквально — раби), категорія безпосередніх виробників в середньовічній Західній Європі. В період генезису феодалізму розрізнялися серви як прошарок римського пізньоантичного суспільства, положення якого було ще близьким до положення римських рабів, і Серви як прошарок герм.(німецький) суспільства, положення якої визначалося стосунками патріархального рабства в германців. В період розвиненого феодалізму серви — категорія феодально-залежного селянства, найбільш обмежена в своїх цивільних і господарських правах.
47. Літи (лат. Liti) - відомий по варварським правдам шар напіввільного, відпущеного на свободу населення у германських племен франків і саксів (у лангобардів їм відповідали Альдо, у англо-саксів - лети). Займали проміжне становище між вільними общинниками і рабами. У міру формування феодальних відносин літи ставали частиною класу феодально залежного селянства.
48. Ценз (лат. Census від censeo - роблю опис, перепис) - періодична перепис громадян з оцінкою їх майна, проведена цензором з метою розділення їх на соціально-політичні, військові та податкові розряди в Стародавньому Римі. Сучасне значення може позначати будь обмежувальні умови.
49. Цензива (франц. Censive, пізньолат. Censiva), недворянського, переважно селянське, спадкове земельне тримання у феодальній Франції. Цензітаріев (держатель Ц.) Щорічно виплачував сеньйору ценз - грошову, рідше натуральну ренту. Ц. Набула значного поширення з 12-13 вв. У зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин, скороченням пансько-кріпосницького господарства. Крім цензу, сеньйор мав право на певні повинності з боку цензітаріев, на баналітети і на виморочний ділянку; зберігав верховну власність на землю і юрисдикцію. Як правило, умови тримання не підлягали змінам і розмір цензу зберігався незмінним з покоління в покоління. Цензітаріев мав право передавати Ц. По спадку, закладати, здавати в оренду, продавати за умови сплати особливого мита. У 16-18 вв. Ц. - найбільш поширена форма селянського земельного тримання. Була знищена під час Великої французької революції декретом Конвенту від 17 липня 1793.
50.Лен (нім. Lehen від нім. Leihen – позичати), або феод – форма васального спадкового землекористування в середньовічній Європі (переважно в Німеччині та північній Франції), обумовлена певними обов’язками перед сеньйором (військова служба, сплата податків і т.і.); сам такий маєток.
51. Торгівля транзитна - Один з видів торгівлі, коли товари перед відправкою в будь-яку країну доставляються в порт, район, аеропорт і т.д. На території іншої країни. Такі порти використовуються в транзитній торгівлі у зв'язку з тим, що вони займають зручне місце на судноплавних лініях і розташовують складськими і митними потужностями для реекспорту або є центрами торгівлі даними товарами, в яких можна провести вибірковий контроль товарів, перевірку їх якості, аукціонні торги, дроблення партій і т.д. Традиційно значна частина торгівлі проходила через Лондон, проте з тих пір, як лондонські порти почали переживати занепад, його місце зайняли інші європейські порти, наприклад Роттердам. Центрами транзитної торгівлі є також Сінгапур і Гонконг.
52.Гільдія (від нім. Gilde - корпорація, об'єднання) - асоціації періоду раннього західно-європейського середньовіччя (X ст.) У формі духовних чи світських (оборонних, політичних, економічних) об'єднань населення. Гільдії у давніх германців - бенкети на честь укладення шлюбу чи жертвоприношення. Релігійні гільдії збиралися для проведення обрядів, трапез, обирали старійшину, який керував, чинив суд і розправу. У слов'ян різновидом таких гільдій були громадські бенкети «братчини», церковні братства. Гільдія захищала своїх членів перед громадським судом. Оборонні гільдії набули найбільшого розвитку в Данії (XI-XII ст.).
Перші купецькі гільдії (ганзи) утворювали купці (які вели зовнішню торгівлю) для забезпечення свого правового статусу в інших країнах (Ганзейський союз). У Росії та Україні купецтво було поділене (залежно від обороту зовнішньої та внутрішньої торгівлі) на три (1775 p.), а потім на дві (1865 р.) Гільдії. Гільдіями ремісників були цехи. В Україні певний час (XVIII-XIX ст.) Були поширені своєрідні гільдії - парубоцькі братства.
53.Асоціація – об’єднання, союз організацій або осіб для досягнення певних цілей. Асоціації не мають права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників. Асоціація є юридичною особою, може мати самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, печатку зі своїм найменуванням.
54. Гроші - специфічний товар, який є універсальним еквівалентом вартості інших товарів або послуг.
Через гроші виражають вартість інших товарів, оскільки гроші легко обмінюються на будь-який з них. [1] Така грошова оцінка робить різнорідні товари легко порівнянними при обміні. На думку деяких економістів, зокрема К. Маркса, не гроші роблять товари сумірними, а навпаки: саме тому, що всі товари є уречевлена людська праця і, отже, самі по собі співмірні за кількістю витраченої праці, вартість усіх товарів вимірюється одним і тим же специфічним товаром, перетворюючи цей останній в загальну для них міру вартості, тобто в гроші. [2]
Зазвичай, грошима стає товар з високою ліквідністю, тобто той товар, який найлегше обміняти на інший товар. Крім міри вартості для інших товарів, гроші є засобом обігу (посередником в процесі обміну). Крім того, роль грошей можуть виконувати різні речі, інші речові права, зобов'язання та речове-зобов'язальні комплекси.
У сучасних умовах в ролі грошей виступають не стільки конкретні товари (наприклад, золото чи інші дорогоцінні метали, з яких робляться інвестиційні монети), скільки зобов'язання держави або центрального банку у формі банкнот. Самостійної вартістю такі гроші не мають і є еквівалентом лише номінально. Держава зобов'язує громадян приймати банкноти і монети в якості законного засобу платежу на даній території.
55. Лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. Форма кредитних стосунків.Особа, яка займається лихварством називається лихварем. Лихварство, як і боротьба з ним, відомі з античних часів.
Зокрема, в Стародавній Греції в IV ст. До н. Е. Були відомі випадки лихварських позик із сплатою більше 40 % у місяць (понад 570 % річних). Пізніше по звичайних позиках стягувалися від 62 до 900 % річних.
З виникненням індустріального виробництва і класичного капіталізму без розвинутого кредиту нормальна виробнича діяльність була неможливою. Адже підприємцям не вистачало власного капіталу для переведення економіки на індустріальні рейки та для підтримки високих темпів розширеного відтворення. В результаті були створені нові джерела позичкового капіталу, який надавався під прийнятний відсоток. На відміну від лихварства, цей капітал витрачається не для споживацької мети, а для господарювання з метою отримання прибутку.
56. Ломбард – (рос. Ломбард) кредитна установа, що видає позики для особистих цілей під заставу рухомого майна, цінних речей, коштовностей, виробів мистецтва. У разі несвоєчасного повернення заборгованих сум і процентів за позику позикодавець (ломбард) має право розпорядитись закладеним майном на свій розсуд.
57. Флóрин — золота монета, що карбувалася спочатку у Флоренції, а згодом і в ін. Європейських державах.Вперше відкарбували в 1252 у Флоренції (звідси і назва монети). Маса Ф. Становила 3,53 г золота. На лицьовій стороні зображувався герб міста — лілія (лат. Flos — квітка). Флорин дуже швидко поширився у багатьох країнах Західної Європи. За флорентійським зразком ряд держав розпочали виробництво власних монет цього типу. Золоті монети, які карбували у Венеції у 1284, одержали назву «дукати». Згодом ця назва закріпилася за золотим Ф. Майже у всій Європі і зберігалась до новітнього часу. Впродовж 15-1 ст. В українських землях були особливо поширеними угорські та чеські золоті Ф., карбування яких розпочалося з 1325. З серед. 15 ст. У Польщі Ф. Стали називати суму срібних монет, вартість яких відповідала золотому Ф. З того часу золотий Флорин (або дукат) одержав назву «червоного золота» (floreni rubens), а сума у 30 грошів, що була еквівалентом «червоного золота», почала називатися просто Ф. Або польським злотим (florenus polonicales). У західноукраїнських землях з 16 ст. Ф. Був лічильною одиницею, що дорівнювала 30 грошам польським. Назва Ф. Поширювалася також на гульден (маса 12,34 г) Австрійської (з 1867 — Австро-Угорської) імперії, які карбували протягом 1857-92.
58. Дукат (від італ. Ducatus — останнього слова монетної легенди) — золота монета, вперше відкарбована 1284 р. У Венеції дожем Дж. Долуоло. Назва дукат перейшла на всі інші золоті монети, карбовані за венеціанською стопою.
59. Вексель /нім. Wechsel — зміна, обмін, розмін/— цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове боргове зобов'язання векселедавця сплатити у встановлений строк і в певному порядку визначену суму власнику В. /векселедержателю/. Бувають В. Прості й переказні. Простий В. — боргове зобов'язання, видане боржником кредитору. Переказний виписується кредитором і є його письмовим наказом про сплату в зазначений час вказаної у В. Суми третій особі. У В. Зазначають встановлені законом реквізити. У простому — найменування В., обіцянку сплатити певну суму, строк і місце платежу; найменування юридичної чи фізичної особи, на адресу якої або за чиєю вказівкою має відбутися платіж; дата і місце оформлення В., підпис векселедавця. У переказному В., крім реквізитів, суми, вказують найменування платника, який повинен сплатити певну суму. Документ, в якому відсутні реквізити, не має юридичної сили В. У колишньому СРСР на початку 30-х років з ліквідацією комерційного кредиту в процесі одержавлення економіки, становлення командно-адміністративної системи вексельний обіг був скасований /за винятком сфери зовнішньоторговельних розрахунків/. Відновлення комерційного кредиту в процесі реформування економіки України передбачає створення системи внутрішнього вексельного обігу.
60. Біржа /від лат. Bursa — гаманець/— організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюють торгівлю цінними паперами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами. Відповідно до цього розрізняють фондову і товарну Б. Фондова Б. - спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Вона діє за принципами приватного підприємництва або на основі державної власності. Б. - це переважно акціонерні товариства, засновниками яких можуть бути юридичні і фізичні особи при наявності у них дозволу на комерційну і комісійну діяльність з цінними паперами. Засновники здійснюють підготовчу роботу по створенню фондової Б. Після придбання акцій Б. Вони стають її акціонерами. Основними функціями фондової Б. Є: мобілізація тимчасово вільних грошових засобів фізичних і юридичних осіб шляхом реалізації цінних паперів; встановлення ринкової вартості /біржового курсу/ цінних паперів; перелив капіталів між компаніями, галузями, сферами виробництва і обслуговування. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій Б. Здійснюється на основі біржового курсу /котировки/, залежно від співвідношення попиту і пропозиції на них. Управління фондовою Б. Здійснюють загальні збори членів біржі, біржова рада, правління та інші виконавчі органи. Товарна Б. Є асоціацією продавців, які забезпечують ринок купівлі — продажу товарів з певними кількісними характеристиками. Самих товарів на Б. Не доставляють, з ними здійснюються лише біржові операції, а їх наявність підтверджується документами. Характерною ознакою товарних бірж у країнах із соціальною ринковою економікою є їх спеціалізованість. В Україні біржі мають універсальний характер. В біржових операціях з реальним товаром залежно від строків поставки, як правило, практикуються угоди з негайною здачею /на наявний товар/ або форвардні угоди /з поставкою товару в майбутньому/. Ці два види угод завершуються здачею — прийомом реального товару. Товарна Б. Створює і регулює біржовий товарний ринок, який функціонує відповідно до прийнятих норм і правил біржової торгівлі. В торгах на біржі беруть участь: брокери, біржові маклери, співробітники біржі. Всі учасники торгів діють на договірній основі і повинні суворо дотримуватися біржових правил.
