Психопрофілактика сексуальної дисфункції у чоловіків і жінок

Першою умовою успішного запобігання сексуальним розладам у чоло­віків і жінок є правильне загальне та статеве виховання, достатньо повна поінформованість їх у питаннях психогігієни статевого життя, правильні уявлення про норму й фізіологічні коливання сексуальної функції.

Як відомо, сексуальній функції властиві коливання, пов'язані з ци­клічністю фізіологічних процесів в організмі, з віковими чинниками та за­гальним станом організму. Неправильна інтерпретація своїх сексуальних проявів, висування до себе надмірних вимог, знаходження в себе уявних вад, так само як і неправильна поведінка жінки, що принижує чоловічу гідність, можуть призвести до порушення потенції в чоловіків. За певних умов, фіксуючись у свідомості, в таких випадках може сформуватися паторефлекторна форма первинного розладу потенції.

Причиною сексуального розладу може бути також пряма чи непряма ятрогенія — нерідко від урологів, схильних до гіперболізації патогенної ролі застійних і хронічних простатитів, що часто трапляються, та недооцін­ки психогенних впливів на сексуальну функцію чоловіків. Нерідко ятроге­нією є рекомендації малообізнаних у сексології лікарів і офіційні направ­лення на консультацію до уролога із зазначенням причини направлення чи гіпотетичного діагнозу, а також прямі діагностичні помилки та пов'язане з ними призначення непотрібного і, звичайно, марного лікування. Досить часто коїтофобії, невроз очікування сексуальної невдачі є наслідком упев­неності хворих у фатальному впливі мастурбації на сексуальну функцію.

Особливо патогенними є перелічені чинники для осіб із рисами тривож­ної помисливості, схильних до невротичних фіксацій, а також для молодих людей, які не мають життєвого досвіду й елементарних пізнань у питаннях фізіології статевої функції.

Фізіологічні реакції у формі зниження лібідо, послаблення ерекції, передчасного сім'явиверження, котрі можуть бути наслідком випадкових, поодиноких порушень фізіологічної програми статевого акту, статевих над­мірностей або, навпаки, вимушеного статевого утримання, у тривожно-по­мисливих або малообізнаних осіб можуть закріпитися за механізмом не­вротичної фіксації і у подальшому трансформуватися у відповідну форму первинного розладу потенції.

Причиною дисрегуляторної форми первинної сексуальної дисфункції може стати систематичне переривання статевого акту з метою запобігання ва­гітності. Для попередження цієї форми розладу потенції необхідно викорис­товувати інші методи (наприклад, календарний) або протизаплідні засоби.

Щоб уникнути виникнення абстинентної форми первинної сексуальної дисфункції, необхідно знати, що тривале статеве утримання, особливо в літ­ньому віці, може тимчасово знижувати сексуальну активність і якість статево­го акту, однак при сексуальному тренінгу потенція повністю відновлюється.

Цілям запобігання конституціонально-генетичній формі сексуальної дисфункції мусить слугувати своєчасне лікування дитячих хвороб та їх ускладнень, повноцінне харчування дітей, залучення їх до занять фізкуль­турою, особливо в пубертатний період.

Психопрофілактика вторинних розладів потенції включає всі заходи попередження, спроможних призвести до них соматичних і психічних за­хворювань, а також підвищення культури, розширення знань у галузі пси­хогігієни статевого життя.

Все сказане переконливо свідчить про необхідність активної санітарно-просвітницької роботи серед молоді, серйозної підготовки її до сімейного життя. Перед тим як узяти шлюб, майбутнє подружжя повинно отримати достовірну й достатньо повну інформацію про фізіологію статевої функції, про основи пси­хогігієни статевого життя, способи нешкідливого запобігання вагітності, про значення для нормального сексуального життя правильного режиму праці й відпочинку. Знання про норму й фізіологічні коливання статевої функції, про вплив на неї різних умов (хвороб, медикаментів, психічного перенапруження, перевтоми, вживання алкогольних напоїв тощо) дозволять нейтралізувати на­ведені вище найбільш часті причини порушення сексуального здоров'я.

Розглянуті негативні чинники є причинами й розладу сексуальної функції в жінок. Проте у жінок сексуальна поведінка, діапазон прийнят­ності більшою мірою віддзеркалюють здобуте ними в сім'ї виховання. Не­рідко неправильне виховання, що культивує надмірну суворість у стосун­ках із представниками іншої статі, стає причиною вироблення настанови на статеве життя як на прояв ницих, порочних тенденцій і, як наслідок, негативного ставлення до сексу.

Як і в чоловіків, необізнаність жінок у питаннях психогігієни статево­го життя може призводити до неправильної сексуальної поведінки та не­вротичної фіксації, а згодом і розвитку сексуальної дисфункції.

Часто до виникнення сексуального розладу, до розвитку гіполібідемії, гіпооргазмії, вагінізму та геніталгій у жінки призводить сексуальна поведінка партнера, що не відповідає її бажанням, неправильне проведення попереднього пері­оду, недооцінка чоловіком психологічної та фізіологічної підготовленості жінки до майбутніх зносин, а також неадекватна техніка самого статевого акту.

Для попередження зазначених розладів необхідно враховувати, що психологічна підготовка у жінок охоплює значно більший відрізок часу, ніж ситуація, що безпосередньо передує статевій близькості, тоді як фізіо­логічна підготовка за часом укладається в межі тривалості попереднього періоду статевого акту (в більшості випадків 10—15 хвилин). Розширення діапазону прийнятності, оптимізація техніки статевого акту, правильне проведення його заключного періоду відіграють найсуттєвішу роль у запо­біганні розвиткові сексуальної дисфункції в жінок.

На якісні характеристики статевого акту доволі негативно можуть впли­вати нерідко практиковані неправильні способи запобігання вагітності.

Зокрема негативний вплив на сексуальну функцію чинить і перериван­ня статевого акту з метою запобігання вагітності, котре зриває фізіологічну програму копулятивного циклу та зумовлює появу застійних явищ у стате­вих органах жінки.

Сексуальна функція жінок уразливіша, ніж у чоловіків, тому для них велике значення мають умови сімейно-побутового характеру. Порушення внутрішньосімейних міжособистісних стосунків і негативний вплив кон­кретних умов, у яких здійснюється статева близькість, легше призводить у жінок до звуження діапазону прийнятності в інтимних стосунках, гіпооргазмії й сексуальної незадоволеності.

Психогенні форми первинної сексуальної дисфункції у жінок, як і в чоловіків, найчастіше розвиваються за наявності тривожно-помисливого характеру, схильності до невротичних фіксацій на невдалому статевому акті, зумовленому різними зовнішніми та внутрішніми чинниками. Захо­ди психопрофілактики цих форм передбачають обов'язкове дотримання психогігієничних норм статевого життя, які виключають випадкові статеві зносини, статеві стосунки в несприятливих умовах, після психогеній, на тлі фізичної перевтоми, а також статеві акти без внутрішнього спонукання, психологічної підготовки й попередніх пестощів.

Профілактика дисрегуляторної форми первинної сексуальної дисфунк­ції має полягати в тому, щоб не допускати практики переривання та про­лонгування статевих актів, а також неправильного використання протиза­плідних засобів.

Для попередження розвитку абстинентної форми первинного розладу сексуальної функції треба, щоб подружжя знало, що тривале статеве утри­мання може призвести до зниження лібідо й оргазму, прискореного сім'явиверження, проте є тимчасовим і повністю відновлюється при нормалізації ритму статевого життя. Слід ураховувати також, що після тривалої пере­рви в статевому житті значущість психологічної підготовки й правильного проведення попереднього періоду особливо зростає.

Профілактика ретардаційної й конституціонально-генетичної форми статевої холодності полягає у правильному, гармонійному вихованні, зо­крема вихованні сексуальної культури, своєчасному лікуванні дитячих за­хворювань, повноцінному харчуванні, заняттях фізкультурою.

Клінічний досвід свідчить про те, що рецидиви первинної сексуальної дисфункції в жінок зазвичай настають після перевтоми, психічних і фізич­них навантажень, конфліктних ситуацій, різних захворювань, причому найчастіше вони виникають на тлі низької соціально-психологічної адап­тації подружжя. Та обставина, що рецидиви можуть розвиватися після пси­хогенних впливів, які не мають безпосереднього відношення до статевого життя, свідчить про те, що в їх формуванні відіграють роль слідові реакції. Імовірно, в основі сексуальних зривів у таких випадках лежать порушення адаптаційних і компенсаторних функцій нервової системи, що призводить до розладу нейрогуморальної регуляції статевої сфери.

Заходи, спрямовані на профілактику вторинних сексуальних розладів у жінок, включають комплекс заходів із попередження нервово-психічних і соматичних захворювань, які є причиною симптоматичної сексуальної па­тології. Особливе місце серед цих заходів має бути відведене запобіганню та своєчасному лікуванню неврозів, а також боротьбі з алкоголізмом, нарко­манією й тенденціями до фармакофілії.

Психопрофілактика вагінізму й геніталгій мусить бути звернена на попе­редження неврозів, підвищення загальної й сексуальної культури. Особливу увагу слід приділяти роз'ясненню шкоди абортів і профілактиці гінекологіч­них захворювань, а при виникненні останніх — їх своєчасному лікуванню.

Слід приділити особливу увагу значенню дезінформації про секс у роз­витку сексуальних розладів і подружньої дисгармонії. Про велику роль де­фіциту правильної інформації в порушенні сексуального здоров'я перекон­ливо свідчать такі цифри: серед 300 обстежених подружніх пар неправильні уявлення про норму, фізіологічні коливання й патологію статевої функції ускладнювали наявну сексуальну дисгармонію у 119 чоловіків і 105 жінок та були безпосередньою її причиною у 23 подружніх пар.

Ознайомлення молоді з основами гігієни шлюбу та сім'ї є, таким чином, нагальною необхідністю. З цією метою має проводитися масова санітарно-просвітительська робота із залученням досвідчених лікарів та педагогів, по­винні бути створені спеціальні лікарські консультативні пункти для моло­дих людей, які одружуються. Слід роз'яснювати їм значення для сексуальної гармонії мотивів вступу до шлюбу, достатньо тривалого знайомства, яке до­зволить майбутньому подружжю краще дізнатися про характерологічні риси один одного, спрямованість інтересів, ціннісних орієнтацій і т. ін. Це буде найкращим заходом запобіганню психологічній дезадаптації. Надзвичайно корисним щодо цього можуть бути науково-популярні лекції на теми психо­гігієни подружніх відносин, спеціальні цикли лікарських бесід типу школи молодого подружжя й народних університетів медичних знань, індивідуаль­ні лікарські консультації з питань психогігієни подружніх стосунків.

Такі заходи доцільно проводити в старших класах.