ПРАВИЛА
Внутрішнього трудового розпорядку
Для працівників Генеральної прокуратури України
І. Загальні положення
1. Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Генеральної прокуратури України (далі Правила) розроблені відповідно до статті 43 Конституції України, Законів України “Про прокуратуру”, “Про державну службу”, “Про відпустки”, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.
2. Правила визначають основні права та обов'язки працівників, режим роботи, засади регулювання трудових відносин і запроваджуються з метою удосконалення організації праці, зміцнення трудової та виконавської дисципліни, забезпечення раціонального використання робочого часу, високої ефективності і якості роботи працівників.
3. Правила є обов’язковими для всіх працівників Генеральної прокуратури України. Усі питання, пов’язані із їх застосуванням, вирішує Генеральний прокурор України в межах наданих йому повноважень, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.
II. Порядок прийняття і звільнення прокурорів і слідчих, державних службовців, а також інших категорій працівників
4. На посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України призначаються особи, які відповідають вимогам, передбаченим ст. 46 Закону України “Про прокуратуру”, і мають стаж роботи в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах не менше 5 років, у тому числі в прокуратурах обласного рівня чи на посадах міськрайпрокурорів.
На посади державних службовців призначаються особи, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли в установленому порядку конкурсний відбір.
Не можуть бути прийняті на прокурорсько-слідчі посади особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих, а на посади державних службовців – які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади, визнані у встановленому порядку недієздатними, а також ті, які в разі прийняття на роботу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками та в інших випадках, передбачених законодавством.
Прокурорам, слідчим та державним службовцям забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої), бути засновником (співзасновником) юридичних осіб, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Прокурори і слідчі не можуть бути членами політичних партій та рухів, брати участь у політичній діяльності, а також вчиняти інші дії, передбачені Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції в Україні”.
5. Призначення на посади та звільнення з посад працівників апарату Генеральної прокуратури України здійснюється наказами Генерального прокурора України, які оголошуються їм під розписку.
Заміщення посад прокурорів і слідчих здійснюється як правило з числа осіб, які знаходяться в кадровому резерві на ці посади, після вивчення матеріалів особових справ, результатів атестації та інших характеризуючих даних. На підставі такого вивчення керівником структурного підрозділу складається обгрунтована рекомендація, яка узгоджується з управлінням внутрішньої безпеки та відповідним заступником Генерального прокурора України і передається до Головного управління кадрового забезпечення для подальшого опрацювання та доповіді Генеральному прокурору України.
Особові справи прокурорсько-слідчих працівників підпорядкованих прокуратур витребовуються Головним управлінням кадрового забезпечення на підставі рапорту керівника відповідного структурного підрозділу.
Стосовно осіб, які претендують на зайняття прокурорсько-слідчих посад та посад державних службовців, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто, в обсязі та порядку, передбаченому ст. 11 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” (набирає чинності після введення в дію ст. 11 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”).
Прийняття на державну службу на посади третьої – п’ятої категорій провадиться на конкурсній основі у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №169 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” та відповідними наказами Генерального прокурора України, а прийняття на роботу службовців та робітників – на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.
6. При укладенні трудового договору особа, яка претендує на зайняття
відповідної посади (виконання роботи), зобов’язана подати:
- паспорт громадянина України;
- трудову книжку, оформлену у встановленому порядку (якщо для неї це місце роботи буде основним і вона влаштовується на роботу не вперше);
- військовий квиток (для військовозобов’язаних), свідоцтво про приписку до призовної дільниці (для допризовників);
- диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку;
- довідку про ідентифікаційний код.
Особи, які претендують на зайняття посад державних службовців, крім перелічених документів, зобов’язані також подати й інші документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 731 “Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади”.
Забороняється вимагати від працівника при прийнятті на роботу документи, пред'явлення яких не передбачено законодавством.
7. При укладенні трудового договору може застосовуватися передбачене законодавством випробування з метою перевірки відповідності працівника
роботі, яку йому доручається виконувати.
Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації – шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
При прийнятті на державну службу може встановлюватись випробування терміном до шести місяців.
Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається на загальних підставах.
8. Особи, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу державного службовця, текст якої ними підписується та зберігається в особовій справі. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
При прийнятті на державну службу державний службовець також ознайомлюється із Загальними правилами поведінки державного службовця, затвердженими наказом Головдержслужби України від 4 серпня 2010 року № 214, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2010 року за № 1089/18384.
9. При прийнятті працівника на роботу чи при переведенні його у встановленому порядку на іншу роботу (посаду) керівник структурного підрозділу зобов’язаний:
- ознайомити працівника під розписку з його функціональними обов’язками та правами, а також з умовами оплати його праці;
- ознайомити працівника з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Регламентом Генеральної прокуратури України;
- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними
для роботи засобами;
- провести інструктаж працівника щодо порядку використання комп’ютерних програм згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
10 вересня 2003 року № 1433 “Про затвердження Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади”, а також з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони та інших правил щодо охорони праці тощо.
10. На осіб, які пропрацювали понад п’ять днів, ведуться трудові книжки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 “Про трудові книжки працівників” та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 з наступними змінами і доповненнями.
11. Переведення, переміщення працівників на іншу роботу, а також відсторонення від роботи здійснюється відповідно до законодавства.
12. Припинення трудового договору може мати місце лише на підставах,
передбачених законодавством.
Прокурорсько-слідчі працівники, державні службовці та інші працівники Генеральної прокуратури України мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це Генерального прокурора України письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу через причини, передбачені частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України, Генеральний прокурор України має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Припинення трудового договору може мати місце і з підстав, передбачених статтею 36 Кодексу законів про працю України.
Розірвання трудового договору з ініціативи керівництва Генеральної прокуратури України не допускається без попередньої згоди профспілкового комітету Генеральної прокуратури України, за винятком, коли працівник прокуратури не є членом профспілкової організації та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю, прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи, в тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках (ст. 462 Закону України “Про прокуратуру”):
1) недотримання пов’язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом;
2) порушення “Присяги працівника прокуратури” чи відмови від її прийняття;
3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них;
4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді;
5) припинення громадянства України;
6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у випадках, передбачених Законом України “Про державну службу”, у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
4) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);
5) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;
6) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Зміна керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.
При звільненні працівника керівник структурного підрозділу повинен забезпечити передачу цим працівником усіх службових документів та матеріальних цінностей іншому працівникові, визначеному керівником.
13. У день звільнення працівникові видається належно оформлена трудова книжка та проводиться розрахунок у строки, передбачені законодавством.
У разі звільнення працівника з ініціативи керівництва у день звільнення йому видається копія наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Днем звільнення вважається останній день роботи.
14. Спори з приводу прийняття прокурорів і слідчих на службу в органи прокуратури, її проходження та звільнення зі служби, вирішуються в порядку адміністративного судочинства, а державних службовців, службовців та робітників – у порядку, передбаченому чинним законодавством.
