Лямблія
(Lamblia intestinalis ) _ збудник лямбліозу.
Географічне поширення: зустрічається повсюдно, особливо в країнах з жарким кліматом.
Морфологія: існує у двох формах: трофозоїт (вегетативна форма) і циста.
Трофозоїт (рис. 3.41) _ грушоподібної форми, передній кінець розширений і заокруглений, задній -загострений. Довжина- 9-12 мкм, ширина- 8-10 мкм.
Органели симетричні. Має 2 однаковіядра, 4 пари джгутиків, присмоктувальні диски для фіксації і два тонких аксостилі по середній лінії тіла. Рух активний, обертальний навколо поздовжньої осі. їжу поглинає всією поверхнею тіла. Розмножується шляхом поздовжнього поділу..
Циста овальної форми, довжиною 10-14 мкм і шириною 6-10 мкм. 3.3.3.4
Лямблія
(Lamblia intestinalis).
Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.
Інвазійна форма - циста, потрапляє в організм через брудні руки, їжу і воду; механізм передачі –фекально-оральний.
. Локалізація: слизова оболонка верхніх відділів тонкої кишки, особливо дванадцятипалої кишки.
Патогенна дія: лямблії подразнюють нервові рецептори слизової оболонки кишки, порушують процеси пристінкового травлення та всмоктування, сприяють
розвитку запалення жовчного міхура і жовчних ходів,
Клініка: інкубаційний період 10-15 днів тивності ферментів (зокрема, лактази)
Характерні періодична нудота і болі в животі, рідкі випорожнення. Температура тіла залишається нормальною.
У дітей переважно спостерігається клінічно виражений лямбліоз. Болі в животі можуть бути інтенсивними, Апетит знижений, періодично нудота, блювота. Невротичні симптоми: слабкість, швидка втомлюваність, плаксивість, запаморочення, головні болі і болі в серці.Можуть бути алергічні прояви у вигляді шкірного свербежу, кропивниці, астматичних бронхітів.
Діагностика. Клінічна: нестійка дисфункція кишківника при мало зміненому самопочутті і нормальній температурі тіла.
. Лабораторна: в дуоденальному вмісті виявляють вегетативніформи, у фекаліях (нативні і пофарбовані розчиномЛюголя мазки) - цисти і вегетативні форми
Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: метронідазол, фуразолідон.
Профілактика. Особиста: дотримання санітарно-гігієнічних правил: миття рук, кип'ятіння води, захист продуктів від механічних переносників цист(мухи і таргани). Громадська: виявлення і лікування хворих і цистоносіїв контроль санітарно-гігієнічного стану джерел водопостачання; знищення мух, тарганів; санітарно-просвітня робота.
Збудники сонної хвороби (трипаносомозу). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика
Тріпаносома
З роду трипаносом патогенними для людини видами є Trypanosoma brucei gambiense _ гамбійська трипаносома (трапляється в екваторіальних рай-
онах Західної Африки), Trypanosoma brucei rhodesiense _ родезійська трипаносома (у східних
районах Африки), Trypanosoma cruzi (у Південній і Центральній Америці). Морфологічно вони не відрізняються. Існують у вегетативній формі, деякі здатні утворювати цисти.
Більшість представників живуть у морських та прісних водоймах, багато перейшли до паразитичного існування, лише в життєвому циклі є різні природні резервуари і переносники, а також має місце різний ступінь патогенності для людини. Трипаносоми викликають тропічні захворювання, яким властиві пропасниця, висипка, запалення лімфатичних вузлів і сильне виснаження організму. Відомі африканський і американський трипаносомози людини.
Трихомонади урогенітальна та кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
Піхвова трихомонада
Піхвова трихомонада ) є збудником урогенітального трихомонозу
Географічне поширення: повсюдно.
Морфологія: існує тільки у вигляді вегетативної форми (трофозоїт), цист не утворює. Трофозоїт має грушоподібне тіло довжиною 14—30 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться 4 вільних джгутики й ундулююча мембрана, що доходить до середини тіла. Ядро одне, знаходиться ближче до переднього кінця тіла. Цитоплазма вакуолізована. Крізь усе тіло проходить аксостиль, який виступає на задньому кінці у вигляді шпички.
Життєвий цикл: паразитує тільки в людини.Передається від однієї людини до іншої тільки у вологому середовищі. Інвазійна форма - трофозоїт. Основні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі рушники, губки, через гінекологічні й урологічні інструменти
Локалізація: у жінок у піхві, бартолинових залозах, сечоводах, сечовому міхурі, у чоловіків – в уретрі, сім'яних мішечках, простаті.
Патогенна дія: запалення слизової оболонки сечостатевих шляхів.
Клініка. Трихомоноз у жінок перебігає у вигляді гострого запалення піхви. Через 3-30 днів після зараження з'являються серозно-гнійні виділення з піхви, що супроводжуються свербіжем, печією в ділянці статевих органів.Трихомоноз у чоловіків перебігає зазвичай безсимптомно, що сприяє поширенню хвороби. Іноді розвивається трихомонадний уретрит, що виявляється виділенням крапель серозної рідини з уретри.
Діагностика. Клінічна: наявність специфічних виділень із піхви. Лабораторна: виявлення вегетативних форм у нативних і пофарбованих мазках із піхви й уретри, рідше - в осаді сечі після центрифугування;
Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: метронідазол (тинідазол, трихопол) або флагіл. Статевих партнерів лікують одночасно.
Профілактика. Особиста: відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів.
Громадська: лікування хворих; стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.
