На основі розробленої технологічної послідовності трудових операцій учень розпочинає виготовляти виріб. Важливо добиватися, щоб він виконував практичне завдання до кінця. У разі потреби учневі надається дозована індивідуальна допомога - загальна, практична чи вербальна.
Загальна допомога полягає в стимулюванні, спонуканні учня до дії, схваленні його наміру і найменших позитивних результатів та досягнень у роботі, активізації уваги на інструкції, окремих її вимогах, умовах праці, ознаках предмета тощо. Практична допомога - це показ учителем рухів, дій, їх послідовності, спільне з учнем виконання трудових операцій. Вербальна допомога надасться у вигляді повторення інструкції, з'ясування й пояснення її змісту та того, що викликає в роботі труднощі, у вигляді запитань різного ступеня узагальненості, підказки, вказівки. Ставляться запитання відкриті загальні та конкретні з назвою предмета, деталі, ознаки, дії тощо; запитання-альтернативи; запитання, що містять у собі відповідь. Використовуються також основні та додаткові, навідні запитання.
Дослідження показало, що загальна допомога дітям з вадами розумового розвитку є необхідною умовою виконання ними практичного завдання, його завершення. Ця допомога найдоступніша для сприймання, зрозуміла дітям, але недостатня для формування діяльності за всіма важливими і необхідними характеристиками.
Швидкому та якісному здійсненню операцій діяльності сприяє практична допомога учневі. Саме вона переважає на початковому етані трудового навчання, оскільки наслідування за прикладом є основним для навчання дітей з інтелектуальними порушеннями розвитку трудових операційно-технічних навичок. Але для дітей із ЗПР (на відміну від РВ дітей) особливого і провідного значення для опанування діяльності набуває її словесне опосередкування. Незважаючи на важливість для учнів з обмеженими розумовими можливостями практичної допомоги, вона є недостатньою для того, щоб їх діяльність стала усвідомленою та самостійною. Набуттю цих характеристик діяльності сприяє вербальна допомога. До неї вчитель звертається дедалі більше в міру того, як дитина опановує діяльність і ЇЇ словесне опосередкування. Надання дозованої індивідуальної допомоги дітям потребує поступового переходу від практичної допомоги;о вербальної та їх оптимального поєднання. Водночас найбільш оптимальним шляхом надання дітям з вадами інтелекту конкретних «доз» допомоги з метою формування діяльності та основних л характеристик є перехід від най загальнішої допомоги до конкретної в межах вербального виду, від конкретної вербальної до загальної практичної, від неї - до конкретної практичної (спільне виконання рухів, дій, послідовних дій). Своєчасна дозована допомога зорієнтує учня на еталонний спосіб виконання завдання, застереже від неправильних дій та марного гаяння часу.
Самоконтроль діяльності
Дії самоконтролю в процесі діяльності з огляду на можливості регулювати та впливати на розвиток дитини відводиться одне з найважливіших місць. У дітей із ЗПР спостерігається несформованість самоконтролю. У них відсутні потреба акуратно й точно виконувати завдання, прагнення до виміру. Бонн охочіше виготовляють вироби «на око», а оскільки окомір у них недостатньо розвинений, то й виріб істотно відрізняється від зразка. Крім того, дітям цієї категорії властива недостатньо адекватна самооцінка результатів власної діяльності.
У процесі трудової підготовки дітей із ЗПР важливо формувати всі різновиди самоконтролю. Так, їх слід навчати як опосередкованого, тобто за допомогою контрольно-вимірювальних інструментів, так і безпосереднього самоконтролю, який здійснюється за допомогою аналізаторів - зору, слуху, дотику тощо. Для цього необхідно знайомити учнів зі способами контролю власної діяльності, в основі яких завжди має бути орієнтація на осмислені вимоги до виробу, що визначаються в результаті аналізу завдання. При цьому дитина має користуватися інструкціями до виконання завдання, зразками виробу, предметно-інструкційною картою тощо. Вона повинна знати вимірювальні інструменти, вміти ними користуватися в своїй роботі. Крім того, важливо розвивати в учнів і здатність оцінювати результати роботи за допомогою контрольно-оцінних дій з використанням своїх органів чуттів, перцептивних дій різної модальності. Так, для поліпшення окоміру, вдосконалення контрольно-вимірювальних дій пропонується:
- навчати зіставляти предмети різної довжини без попереднього їх вимірювання;
- формувати уявлення про основні одиниці довжини;
- розвивати вміння оцінювати лінійні розміри предметів «на око» та вимірювати їх інструментами;
- формувати узагальнені уявлення та можливості вимірювати одні й ті самі предмети різними одиницями виміру;
- навчати визначати розмір предмета на основі його зіставлення з певним визначеним еталоном: ширина долоні, довжина пальця, довжина стола, зріст учня тощо.
Учнів потрібно привчати постійно здійснювати як поточний, так і підсумковий контроль за результатом своєї роботи. Кожний школяр повинен не лише звіряти зі зразком кінцевий результат праці, а й після виконання кожної операції помічати допущені помилки. Важливо, щоб основою самооцінки учня була адекватна оцінка результатів його трудової діяльності вчителем, здійснювана за чітко визначеними критеріями та зрозумілими дитині вимогами. Серед усіх показників переваг)' слід надавати якості виробу. Істотне значення має також витрачений на виготовлення продукту час, який є важливим чинником продуктивності праці суб'єкта, Слід навчити дитину оцінювати не лише свою трудову діяльність, а й роботу інших.
* * *
Спеціально організоване засвоєння учнем визначених етапів виконання навчально-практичного завдання в умовах шкільного трудового навчання сприяє становленню в нього діяльності, яка за своєю структурою та характером наближається до професійної діяльності робітника у сфері матеріального виробництва. Така праця залишається пріоритетною в професійно-трудовій підготовці дітей із ЗПР. І саме на особливості праці для дорослих має орієнтуватися педагог, організовуючи етапи роботи, на які штучно розкладається діяльність з метою якнайкращого її засвоєння. Водночас структурована таким чином діяльність у цілому зберігає характеристики професійної діяльності робітників. Оволодіння учнем трудового діяльністю взагалі та кожним її етапом є основою формування в нього й усіх важливих для праці розумових якостей (узагальненість, усвідомленість, самостійність, стійкість) та індивідуального способу діяльності.
ПРОВІДНИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ
