Епістемологічний анархізм П. Фейєрабенда

Згідно з Фейєрабендом, якщо вчені бажають досягнути прогресу в пі­знанні, вони повинні керуватися принципом поліферації: винаходити теорії, не сумісні з прийнятими теоріями, навіть якщо останні добре обґрунтовані і здаються бездоганними. Коли ми розробляємо альтернативні теорії, ми ви­кликаємо їх суперництво і взаємну критику, а ця критика є рушійною силою наукового розвитку.

До принципу поліферації Фейєрабенд приєднує принцип міцності: можливо і потрібно розробляти теорію, не звертаючи уваги на труднощі, на які ми натрапляємо. У своєму аналізі концепції Куна Фейєрабенд на відміну від багатьох його критиків відмічає, що його ідея нормальної науки в бага­тьох відношеннях є правильною. Помилка Куна, на його думку, полягає в тому, що дві одночасно співіснуючі в науці тенденції (прагнення до трива­лості та до поліферації) він вважав різними етапами розвитку науки й розді­лив їх у часі. В реальній науці ці дві тенденції діють одночасно і є джерелом розвитку науки, вираженням протиборства двох протилежних намагань: на­магання зберегти існуюче та намагання ввести нове.

Фейєрабенд приймає також принцип зміни значення. Представники логічного емпіризму вважали, що коли наукові терміни переходять від ста­рої теорії до нової, вони зберігають свій зміст у новій теорії. Цьому Фейєра­бенд протиставляє контекстуальну теорію значення, згідно з якою значення термінів теорії визначається всім контекстом, зокрема її основними посту­латами. Якщо зміст термінів залежить від основних положень теорії, то при переході терміна від однієї теорії до іншої його значення, очевидно, пови­нно замінятися, оскільки основні положення та весь контекст у цілому в різних теоріях будуть різними. Це стосується і термінів, які використовуються для опису спостережень. Значення термінів спостереження також визнача­ється контекстом тієї теорії, до якої вони входять. Логічні емпіристи вважа­ли, що значення термінів спостереження детермінуються тими спостереже­ними ситуаціями, в яких вони використовуються. Це робило терміни спо­стереження незалежними від теорії. Фейєрабенд стверджує, що для опису спостереження ситуацій можна використовувати які завгодно терміни. Зна­чення всіх термінів визначається тільки теоретичним контекстом. Спо­стережена ситуація дає лише привід висловити деяке припущення, але вона не впливає на значення його термінів. Кожна теорія утворює свою власну мову для опису спостережених ситуацій, тому не існує загальної для різних теорій емпіричної мови. Принцип зміни значення і заперечення нейтральної мови привели Фейєрабенда до тези непорівнянності альтернативних тео­рій. Непорівнянність двох теорій означає, що у нас немає ніякого засобу по­рівняти їх, щоб оцінити їх вартість і недоліки, немає ніякої загальної для них міри, використання якої дозволяє нам сказати, що одна теорія краща від іншої. Загального для них фактичного базису не існує, тому ми не можемо порівняти альтернативні теорії, в їх відношенні до фактів. Прикладом мо­жуть служити твердження фізика та хіміка про воду. Фізик буде говорити про щільність води, про її в'язкість, про температуру кипіння й т. п. Хіміка цікавить хімічний склад, здатність вступати в хімічні сполучення тощо. Фа­кти і поняття, якими вони користуються, будуть різними, але вони говорять про одне й те ж явище.

Відповідно до принципу поліферації, треба розробляти наукові теорії, що несумісні з існуючими теоріями і концепціями. Це означає, що кожен учений може розробляти свою власну концепцію, якою б абсурдною вона не здавалася оточуючим. Принцип непорівнянності захищає будь-яку концеп­цію від зовнішньої критики з боку інших концепцій. Якщо хто-небудь роз­робить фантастичну концепцію і не бажає з нею розставатись, то з цим нічо­го не можна зробити: немає фактів, які можливо було б протипоставити цій концепції, тому що вона формує свої власні факти. Таким чином, поєднання принципу поліферації з принципом непорівнянності утворює методологічну основу анархізму: кожен може (навіть повинен) відтворити свою власну концепцію; її неможливо порівняти з іншими концепціями, тому що немає ніякої основи для такого порівняння; отже, все припустиме та все виправда­не. Це і є епістомологічний анархізм.

Згідно з анархізмом, у науці не може й не повинно бути ніяких жорс­токих регламентацій; самого розподілу ідей та концепцій на наукові і ненаукові. Оскільки наука не відрізняється від міфу або релігії, треба здійснити відділення науки й держави, як це було відносно релігії. Кожен має право працювати в межах визначених теорій або утворити свої власні концепції; ставити експерименти або вигадувати нові міфи; дотримуватися законів ло­гіки або порушувати їх. Є тільки один загальний принцип - «усе дозволено ". Епістомологічний анархіст не має ні постійної ворожнечі, ні незмінної від­даності ні до чого, ні до однієї спільної організації або ні до однієї форми ідеології. У нього немає жорсткої програми. Епістомологічний анархіст мо­же підтримувати релігійного фанатика в його критиці науки, але може й за­хищати науку і наукову чесність.

Сучасний стан західної методології можна характеризувати як кризу. Проблеми формулюються, але не знаходять розв'язання. Немає жодного принципу, жодної методологічної норми, які б не піддавались сумніву. В концепції Фейєрабенда західна методологія дійшла до виступу проти самої науки і до виправдання релігії.

Таким чином, можна зробити висновок, що в сучасній методології на­уки немає пануючої концепції структури й розвитку наукового знання. Ко­жна з концепцій виявляє специфічні, суттєві властивості складного феноме­на науки, які треба врахувати в дослідницькій роботі.