Політична свідомість: суть, структура, рівні

Політична свідомість – одна з основних форм суспільної свідомості, вона виникає разом з появою державності, політичної влади. Це найбільш загальна категорія, що характеризує суб'єктивну сторону політики. По своєму змісті вона охоплює почуттєві і теоретичні, ціннісні і нормативні уявлення громадян, що опосередковують їхні зв'язки з інститутами влади.

У політології політична свідомість виступає багатогранним, систематичним і складно структурованим поняттям. Політико-соціологічний аналіз, насамперед, передбачає диференціацію свідомості щодо його суб'єктів, у самому загально-конкретному значенні:

· політична свідомість усього суспільства,

· нації,

· соціальної групи,

· окремо узятої особистості.

Функції політичної свідомості:

· регулятивна (дає орієнтири за допомогою ідей, уявлень, переконань і т.п. щодо політичної участі);

· оцінююча (сприяє виробленню відношення до політичного життя, до конкретних політичних подій);

· інтегруюча (сприяє об'єднанню соціальних груп суспільства на основі загальних цінностей, ідей, установок);

· гносеологічна (допомагає людям засвоїти політичну інформацію, аналізувати навколишню політичну дійсність);

· прогностична (створює основу для передбачення змісту і характеру розвитку політичного процесу, дозволяє одержати інформацію про майбутні політичні відносини);

· мобілізуюча (спонукує людей до політично орієнтованої поведінки, до участі в суспільно-політичному житті заради відстоювання своїх інтересів, до об'єднання зі своїми однодумцями в партії, рухи та інші об'єднання).

Виходячи з гносеологічної функції, у політичній свідомості можна виділити чотири різних рівні:

· емпіричний;

· повсякденний;

· теоретичний;

· ідеологічний.

Первинною, самою нижньою ланкою відображення політичної дійсності, природно, є емпірична політична свідомість, на якій безпосередньо фіксується весь попередній практичний досвід політичного суб'єкта. Найчастіше емпіричний рівень синтезують, змішують, плутають з рівнем повсякденним, однак, вони далеко не тотожні, тому що повсякденна свідомість містить в собі ще й елементи ідеологічного і теоретичного рівнів. Повсякденна політична свідомість являє собою систему ідей, поглядів, представлень, що випливають безпосередньо з повсякденного життя того чи іншого суб'єкта суспільно-політичних відносин. Тут слід певним чином відокремити перші два рівні від ідеологічного і теоретичного, тому що, на думку більшості дослідників, емпірична і повсякденна свідомість відображають тільки поверхневі процеси політичного життя, особливо не аналізуючи всіх її проявів, і характеризуються такі рівні політичної свідомості, в основному, соціально-психологічними факторами, такими як: впливом емоцій, почуттів, настроїв і ін. У перший період життя людей повсякденна свідомість була єдиною і головною. По мірі розвитку суспільства виникає необхідність у більш глибоких узагальненнях, а повсякденна свідомість стає недостатнім для задоволення зрослих потреб. Тоді виникає теоретична свідомість. Виникаючи на основі повсякденної свідомості, воно націлює увагу людей на відображення сутності явищ природи і суспільства, спонукаючи до більш глибокого їхнього аналізу. Через повсякденну свідомість теоретична свідомість зв'язана із суспільним буттям. Теоретична свідомість робить життя людей більш усвідомленим, сприяє більш глибокому розвитку суспільної свідомості, оскільки розкриває закономірний зв'язок і сутність матеріальних і духовних процесів. Над суспільною психологією піднімається ідеологія. Ідеологія - це сукупність ідей, поглядів, теорій, що відбивають суспільні відносини в більш-менш стрункій системі. Ідеологія містить у собі політичні і правові погляди, теорії, філософію, мораль, мистецтво, релігію.

По глибині відображення дійсності виділяють наступні рівні політичної свідомості: ідеологічний (формується визначеними соціальними групами на основі цілеспрямованого дослідження політичного процесу і має такі риси, як цілісність, систематизованість, здатність до прогнозування, зв’язаний із виробленням концепцій, ідей, понять, втілюється в деклараціях, програмах і т.п.); психологічний (формується на базі життєвого, повсякденного досвіду людей і має такі риси, як суперечливість, поверховість, несистематизованість, емоційність і т.д.).

Існує також і інша, більш узагальнена точка зору на рівні політичної свідомості: повсякденно-практичний і идеолого-теоретичний. Однак основний зміст від цього абсолютно не страждає, а тільки підсилює широту знайомства з механізмом політичної свідомості.

Повсякденна-теоретична політична свідомість виникає стихійно, із практичної діяльності людей, їхнього життєвого досвіду. Тут взаємозалежать: емоційне і раціональне, досвід і традиції, настрій і стереотипи. Ця свідомість нестабільна, тому що залежить від конкретних умов життя, емоцій і мінливого досвіду. У той же час вона багато в чому статична, тому що стереотипи заважають гнучкості мислення. У цій свідомості немає прогнозів, теоретичних узагальнень. Завдяки прямої залежності повсякденної свідомості від об'єктивної економічної реальності в ньому міститься початок теоретичної політичної ідеології класу. Не слід думати, що повсякденна свідомість укладає в собі тільки оману й ілюзії. Незважаючи на стихійність формування повсякденної свідомості, в ній є цінними і реалістичність суджень, здоровий глузд, і перевірені часом аксіоми народної мудрості. Повсякденна свідомість суперечлива. З одного боку, в ній міститься здоровий глузд, а з іншого, її висновки не завжди бувають справедливими, тобто її можливості обмежені.

Носіями повсякденної свідомості є всі члени суспільства, і вона виконує масштабну роль, відбиваючись в масових політичних настроях.

Способом вираження повсякденної свідомості є суспільна психологія, у структуру якої включаються такі елементи, як потреби, інтереси, цінності, традиції, звичаї, емоції, почуття, настрій, наслідування, сугестивність. Повсякденна свідомість коректується, шліфується і перевіряється практичним життям. В ній відбивається відношення суб'єктів до державної влади, і вона визначається рівнем економічного і соціального життя. Повсякденна політична свідомість цінна тим, що вона характеризується цілісністю життєрозуміння і, піддаючись творчій обробці, є основою для теоретичної політичної свідомості.

Теоретична політична свідомість (ідеологія) характеризується повнотою і глибиною відображення політичної реальності, відрізняючись здатністю до прогнозування, систематизацією поглядів. Вона покликана виробити обґрунтовану політичну програму, спираючись на економічну і соціальну практику. Ідеологія націлена активно впливати на суспільну свідомість. У теоретичній політичній свідомості конкретні політичні погляди й інтереси класу чи соціальної групи повинні бути представлені досить стрункою і переконливою теорією і для сучасного функціонування суспільства, і на його перспективний розвиток. Прогресивна ідеологія здатна прискорити соціальний і економічний розвиток суспільства так само, як реакційна може гальмувати його. При цьому слід зазначити, що роль ідеології в суспільстві не повинна бути перебільшеної, тобто політична ідеологія не може ставитися над економікою.

Виробленням ідеології займаються не всі члени суспільства, а фахівці (ідеологи), що присвятили себе політичній творчості і що займаються осмисленням законів громадського життя. При цьому слід зазначити, що на вироблення теоретичної політичної свідомості роблять значний вплив особистісні якості самих авторів.

Політична ідеологія може дуже впливати на суспільну свідомість у цілому, тому що вона є не тільки системою поглядів, але і має державну силу, свою систему пропаганди, використовуючи при цьому науку, право, мистецтво, релігію, усі засоби масової інформації. Однак у сучасних умовах розвитку демократії і гласності необмежений і неконтрольований вплив пануючої ідеології знижується.

Теоретична політична свідомість виступає як спосіб відображення політики і має визначену структуру, що включає наступні елементи:

1) система наукових знань про політичне життя, тобто політичні теорії;

2) концепції політичного розвитку, що спираються на реальну політичну практику;

3) політичні ідеї, що є основою для нових політичних теорій;

4) конкретні політичні програми.

Теоретична політична свідомість покликана спиратися на суспільне буття, хоча цей зв'язок має складний і суперечливий характер. Свідомість впливає на соціальну практику, рухає її, перевіряючи істинність політичних поглядів. Саме політична практика є критерієм істинності ідеології.

Політична свідомість покликана закріплювати й удосконалювати досягнутий рівень політичної практики. І ефективність її впливу на суспільство є показником рівня розвитку теоретичної політичної свідомості.

У залежності від суб'єктів в загальноабстрактному розумінні політична свідомість може бути:

· масовою (виражає суспільну думку, настрій і дію мас);

· груповою (узагальнює установки і мотиви політичного поводження конкретних класів, шарів, еліт);

· індивідуальною (містить систему інформаційних, мотиваційних і ціннісних компонентів, що забезпечують пізнання особою політики й участь у ній).

Говорячи про процес формування політичної свідомості окремого індивіда, звичайно відзначають чотири фактори, що впливають на цей процес: власний життєвий досвід людини (включаючи соціально-економічні умови її існування); міжособистісні комунікації, що розширюють індивідуальний досвід людини до сукупного досвіду його референтної групи; суспільні інститути (церква, школа, партії й об'єднання і т.п.), що тиражують очищений до ідеології досвід різних соціальних груп; нарешті, засобу масової комунікації (ЗМІ), які надають можливість кожному скористатися досвідом усіх у всім різноманітті форм і змісту (головним чином, ставка робиться на InterNet).