Особливості анатомії і фізіології слухової труби і барабанної порожнини у новонароджених і дітей молодшого віку. Значення цих особливостей у розвитку патологій середнього вуха.
У новонароджених спостерігається відносна глухота, яка пов'язана з особливостями будови їхнього вуха. Зовнішній слуховий прохід у них короткий і вузький, і спочатку розташований вертикально. У дітей до одного року зовнішній слуховий хід складається з хрящової тканини, і тільки в наступні роки основа зовнішнього слухового ходу костеніє.
Барабанна перетинка товща, ніж у дорослих, і розташована майже горизонтально. Порожнина середнього вуха у новонароджених заповнена:амніотичною рідиною, що утруднює коливання слухових кісточок. Поступово ця рідина розсмоктується, і замість неї із носоглотки через слухову (євстахієву) трубу проникає повітря.-Слухова труба у дітей ширша і коротша, ніж у дорослих, їда* створює особливі умови для попадання мікробів, слизу і рідини при зригуванні, блюванні, нежиті в порожнину середнього вуха. Цим пояснюється досить часте у дітей запалення середнього вуха (отит)
Новонароджена дитина реагує на голосні звуки здриганням, зміною дихання, припиненням плачу. Цілком виразним слух у дітей стає на кінець 2-го — початок 3-го місяця. На другому місяці життя дитина диференціює якісно різні звуки, в 3.4 місяці розрізняє висоту звуку в межах від 1 до 4 октав, в 4.5 місяців звуки стають умовно-рефлекторними подразниками, хоч умовні харчові і оборонні рефлекси на звукові подразники виробляються з 3.5 тижнів життя дитини. До 1.2 років діти диференціюють звуки, різниця між якими становить 1.2, а до 4.5 років навіть 3/4 і 1/з музикального тону. Гострота слуху визначається найменшою силою звуку, яка може спричинити звукові відчуття (поріг чутності). У дорослої людини поріг чутності дорівнює 10. 12 дБ, у дітей 6.9 років — 17.24 дБ, у 10.12-річних дітей — 14.19 дБ. Найбільша гострота слуху досягається з настанням середнього і старшого шкільного віку (14.19 років). Низькі тони діти сприймають краще, ніж високі.
Інші особливосні у дітей:
барабанна порожнина і печера виповнені міксоідною тканиною, яка має малу резистентність до патогенних мікроорганізмів;
відсутній соскоподібний відросток, а отже і клітини; є тільки печера, яка у перші місяці життя лежить вище скроневої лінії, розташована більш поверхнево і по розмірах більше, ніж у дорослого;
не зарощена кам'янисто-луската щілина;
Звукопровідна система. Перерахуйте її анатомічні елементи і їх значення в звукопроведенні
До звукопровідного апарата відносяться зовнішнє, середнє вухо, пери- та ендолімфатичний простір внутрішнього вуха, базилярна пластинка і присінкова мембрана завитки. Вушна раковина являє собою рупор, який збирає і направляє звукові хвилі у зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід служить для проведення звукових коливань до барабанної перетинки
В барабанній порожнині знаходяться слухові кісточки і м”язи. Кісточки умовно можна поділити на важель першого роду, довгим плечем якого є рукоятка молоточка, а коротким – довга ніжка ковадла. Ланцюжок слухових кісточок зменшує амплітуду звукових коливань і одночасно збільшує силу звукового тиску на вікно присінку. Підсилення це зумовлене такими двома механізмами. По-перше, важільний механізм дає підсилення в 2-2,5 рази.По-друге, звуковий тиск з барабанної перетинки концентрується на меншу площу основи стремена. Площа барабанної перетинки в 25 разів більша за площу основи стремена. Звідси звуковий тиск, що пройшов на барабанну перетинку і передався на основу стремена, підвищиться приблизно в 50 разів. Цього підсилення особливо потребують низькі звуки. Припошкодженні механізму звукопроведення в більшій мірі порушується звукопроведення в більшій мірі порушується сприймання низьких (басових) звуків. Важливе значення в механізмі звукопроведення має слухова труба. Це єдине утворення, яке з”єднює порожнину середнього вуха з навколишнім середовищем. Вона забезпечує вирівнювання тиску зовні і з середини від барабанної перетинки. В перетинчастій завитці на основній мембрані розташований пецептор слухового аналізатора – спиральний орган. Спиральний орган – це сукупність сенсорно-епітеліальних клітин, які здійснюють перетворення звукового подразнення (механічних коливань) в нервовий імпульс.У слуховому аналізаторі відбувається первинний аналіз звуку, тобто розклад складного звуку на складові, завдяки диференційному сприйманню частот окремими його ділянками. Механічна енергія звукової хвилі у волоскових клітинах спірального органу перетворюється в електричну,виникає нервовий імпульс. У просторі Нюеля відбувається процес медіації,під час якого виділяються біологічно активні речовини і перш за все ацетилхолін. Ці медіатори і забезпечують перехід нервового імпульса на дендрити біполярних клітин спірального ганглію (перший нейрон слухового шляху). Потім імпульс іде по завитковому корінцю присінково-завиткового нерва і через мосто-мозочковий кут попадає в довгастий мозок. Тут лежить другий нейрон у вентральному і дорсальному ядрах. Далі волокна частково перехрещуються у мосту і доходять до оливи (третій нейрон). Аксони третього нейрона ідуть до задніх горбів чотиригорбкових тіл і медіального колінчастого тіла (четвертий нейрон). Волокна четвертого нейрона закінчуються у скроневій долі.
