Ефективність виробництва на підприємствах нафтової і газової промисловості 3 страница

Загальна (абсолютна) економічна ефективність вкладень в окре­мий трубопровід

(27.55)

де — вартість річного об'єму перекачування продукції за тарифом, крб; — собівартість річного об'єму перекачування продукції, крб; — капітальні вкладення в будівництво трубопровода, крб.

Строк окупності капітальних вкладень — показник, який характеризує час, протягом якого капітальні вкладення повертаються у вигляді додаткового прибутку (до­ходу).

Для всього народного господарства та його галузей (промисловість, будівництво, транс­порт та ін.) строк окупності визначається відношенням суми капітальних вкладень до при­росту річного обсягу національного доходу; для окремих галузей - відношенням капітальних вкладень до приросту прибутку; для окремих підприємств, будов і об'єктів - відношеннчм суми капітальних вкладень до суми прибутку або економії від зниження собівартості, одер­жаних за рахунок даних капітальних вкладень:

(27.56)

Порівняльна ефективність капітальних вкладень — показник, що ха­рактеризує економію витрат, яку можна отримати за рахунок реалізації кращого варіанту капітальних вкладень порівняно з прийнятою базою.

Визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень проводиться за величиною так званих зведених витрат, що є сумою поточних витрат (собівартості) та капітальних вкладень, зведених до однакової розмірності:

 

(27.57)

де — капіталовкладення за і-им варіантом; — поточні витрати (собівартість про­дукції) за тим же варіантом. Показники К і С можуть застосовуватись як у вигляді повної суми капітальних вкладень і собівартості річного випуску продукції, так і у вигляді пито­мих капітальних вкладень і собівартості одиниці продукції.

Якщо за порівнюваними варіантами капітальні вкладення відрізняються тривалістю будівництва, розподілом їх величини по періодах, то порівняння варіантів слід проводити з врахуванням фактору часу.

Для цього використовується коефіцієнт різночасових витрат

(27.58)

 

де — період часу зведення, роки; — норматив для зведення різночасових витрат.

Індекс (1+ показує темп зростання витрат залежно від строку замороження капітальних вкладень.

Капітальні вкладення, зведені до поточного моменту, визначаються шляхом множення щорічних капітальних вкладень на коефіцієнт зведення

(27.59)

 

де — капітальні вкладення в поточному році будівництва; — роки будівництва 1, 2, З...; Т — строк будівництва в цілому.

При необхідності капітальні вкладення можна звести до моменту закінчення будівництва (до початку експлуатації об'єкта). Для цього користуються формулою

(27.60)

 

При розрахунках порівняльної економічної ефективності слід враховувати, що вкладені кошти дають ефект не зразу, а тільки після закінчення строку будівництва, тобто на певний час вони виключаються із народногосподарського обігу.

Загальну суму коштів, виключених з обігу в період будівництва, можна визначити за формулою

(27.61)

 

Втрати від заморожування нефункціонуючих капітальних вкладень за період (час) будівництва

(27.62)

Лаг — розрив у часі між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту, тоб­то лаг — це середній термін, протягом якого 1крб. капітальних вкладень знаходиться у не­завершеному будівництві. Цей показник визначається за формулою

 

(27.63)

Порівняльна ефективність капітальних вкладень у геолого­розвідувальні роботи. Вибір найбільш раціональних методів (методик) геолого­розвідувальних робіт здійснюється на основі викладених критеріїв порівняльної економічної ефективності.

Якщо порівняльні методи при зіставленні результативності значно відрізняються за строками виконання, їх економічна оцінка повинна проводитись з врахуванням фактору часу за формулою

(27.64)

де — зведені витрати, необхідні для здійснення робіт даним методом і за допомогою да­ної методики; і — відповідно поточні витрати і капіталовкладення по і -му варіанту; Т — тривалість розвідувальних робіт; — роки проведення розвідувальних робіт ( = 1, 2, З,...0.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень у видобуток нафти і газу. Визначення найбільш доцільного варіанту розробки нафтового родовища здійснюється на основі максимуму розрахункової грошової оцінки (Е _{п в}) за формулою

(27.65)

де Т — період експлуатації нафтового родовища до економічно вигідної межі розробки, ро­ки; — кінцеві витрати на нафту в -му році; — видобуток нафти в t -му році, т; — експлуатаційні витрати (без амортизаційних відрахувань на реновацію) в t -му році, крб.

Вибір найбільш доцільного варіанту розробки газового родовища здійснюється на основі мінімуму інтегральних зведених витрат з врахуванням їх різночасовості

(27.66)

де Т — основний період розробки газового родовища, роки; — експлуатаційні витрати на видобуток газу в -му році, крб; — нагромаджені капітальні вкладення в t -му році, крб.

Оцінка ефективності іноваційних заходів. Іноваційна діяльність — одна з форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Вона охоплює: випуск і розповсюд­ження принципово нових видів техніки і технології; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; реалізацію довго­термінових науково-технічних програм з великим строком окупності; прогресивні міжгалузеві структурні зміни; розробку та впровадження нової ресурсозаощаджуючої тех­нології, призначеної для поліпшення соціально-екологічного становища.

 

Нова техніка — вперше реалізовані у народному господарстві результати на-укових досліджень і прикладних розробок, які містять винаходи та інші науково-технічні досягнен­ня, а також нові або удосконалені технологічні процеси (техно-логічні прийоми) виробницт­ва, знаряддя і предмети праці, способи організації виробництва та праці, що забезпечують поліпшення техніко-економічних показників виробництва або розв'язання соціальних, еко­логічних та інших задач.

Ефективність іновацій оцінюється шляхом розрахунку та порівняння показників еко­номії, економічного ефекту та економічної ефективності.

Економія — збереження матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на вироб­ництво продукції, виконання робіт чи надання послуг в результаті здійснення іновацій. Аб­солютна економія показує скорочення фактичних витрат матеріальних ресурсів, фінансових коштів та витрат праці на виробництво порівняно з досягну-тою раніше величи­ною цих витрат на порівняний обсяг продукції (робіт, послуг).

Відносна економія являє собою скорочення витрат відповідних ресурсів порівняно з можливими їх витратами за діючими нормами і нормативами на виробництво фактичного обсягу продукції. При розрахунках економії розрізняють умовно-річну економію, перехідну економію та економію до кінця року.

Економічний ефект — сумарна економія всіх виробничих ресурсів (живої праці, капітальних вкладень, інших ресурсів, а також часу), яку одержує виробництво в резуль­таті запровадження науково-технічних заходів, що проявляється остаточно у збільшенні національного доходу.

Утворення економічного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу на підприємствах нафто-газового комплексу досягається при:

а) розробці й експлуатації нафтових і газових родовищ за рахунок додаткового видо­бутку нафти, що може бути досягнений в результаті оптимізації режиму розробки об'єктів і свердловин; застосування методів впливу на привибійну зону свердловин; вико­ристання різних способів підтримання тиску: скорочення витрат часу на проведення підземних і капітальних ремонтів свердловин; підвищення якості ремонтів; збільшення міжремонтного періоду роботи свердловин та іншого нафтопромислового обладнання; вдосконалення процесів збору, підготовки і транспортування нафти, газу і води; скоро­чення втрат в результаті корозії; зниження витрат енергії, матеріалів, палива; зниження трудомісткості продукції; підвищення фондовіддачі; зниження капіталомісткості нафто­газовидобувного виробництва і т.д.;

б) будівництві нафтових і газових свердловин за рахунок скорочення часу вежомонтаж-них робіт; скорочення часу буріння, кріплення свердловин, їх випробування і освоєння; підвищення якості будівництва свердловин; економії матеріалів, палива, енергії; скорочення потреби в буровому обладнанні; збільшення міжремонтних періодів роботи обладнання; підвищення продуктивності праці бурових бригад; підвищення фондовіддачі; зниження капіталомісткості бурових робіт і т.д.;

в) проведенні геофізичних досліджень свердловин за рахунок підвищення якості, надійності та продуктивності геофізичної апаратури; вдосконалення техно-логії геофізичних досліджень; вдосконалення методик інтерпретації геофізичних досліджень; скорочення вит­рат матеріальних ресурсів; оптимізації режимів буріння свердловин; підвищення якості роз­криття продуктивних пластів і т.д.;

г) магістральному транспортуванні нафти і газу за рахунок скорочення витрат електро­енергії внаслідок використання нових технологій перекачування нафти і газу; використання продуктивніших перекачувальних агрегатів; зменшення втрат нафти і газу при перекачу­ванні; скорочення чисельності персоналу в результаті підвищення рівня автоматизації і уп­равління процесом перекачування; збільшення строку служби лінійної частини магістральних нафто- і газопроводів за рахунок антикорозійних заходів; підвищення

надійності магістральних нафтопроводів внаслідок використання нових матеріалів і облад­нання; підвищення пропускної здатності магістральних нафтогазопроводів; зниження вит­рат на матеріали, паливо, енергію і т.д.

В практиці розрахунків визначають економічний ефект трьох видів: очікуваний, плано­вий та фактичний.

Очікуваний економічний ефект —г показник, що визначається на стадії нау­ково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт і використовується для обгрунту­вання вибору найбільш ефективного варіанту створення нової техніки.

Даними для розрахунку є перспективній план роботи підприємства, нормативна доку-ментація.техніко-економічна характеристика кращої техніки аналогічного призначен­ня, встановлена за патентами, ліцензіями та іншими джерелами вітчизняної та зарубіжної інформації.

Плановий економічний ефект — показник, що визначається на стадії підготовки виробництва та випуску перших промислових зразків. Даними для розрахунків є нормативні, проектні та планові показники.

Фактичний економічний ефект визначається після впровадження наукового заходу науково-технічного прогресу у виробництво. Даними для розрахунків на цій стадії є звітні дані про фактичні витрати, обсяги виробництва та якісні показники, які одержані в результаті запровадження заходу.

Рішення про доцільність запровадження конкретного заходу приймається на основі оцінки економічного ефекту, що визначасті,ся на річний обсяг виробництва, і використання нововведення в розрахунковому році.

Розрахунковий рік — перший рік після закінчення планового (нормативного) строку впровадження нововведення у виробництво. Як правило, це другий або третій рік серійного випуску нової техніки або використання нової технології.

Економічна ефективність — відносний показник, що характеризує результа­тивність та доцільність використання нововведень і визначається співвідношенням між ко­рисним результатом (ефектом) та витратами на його одержання. Па практиці широко ви­користовується метод порівняльної оцінки економічної ефективності. Порівняльна ефек­тивність показує економію витрат, яку одержують при реалізації кращого варіанту нової техніки порівняно з технікою, що використовувалась до цього.

Показник економічного ефекту визначається як перевищення вартісної оцінки результатів над вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення заходу:

(27.67)

де — економічний ефект заходів ІГГП за розрахунковий період; — вартісна оцінка результатів здійснення заходів за розрахунковий період; — вартісна оцінка витрат на здійснення заходу І1ТП за розрахунковий період.

При вартісній оцінці результатів і витрат заходу можливі два оснновних випадки:

а) використання заходу дає змогу одержати додатковий видобуток нафти, газу і про­дуктів їх переробки. При цьому вартісна оцінка результатів представляє собою оцінку ви­робленої продукції в оптових цінах;

б) використання заходу змінює економічні показники існуючого виробництва. В цьому випадку вартісна оцінка результатів при постійних обсягах кінцевої продукції виражається в зміні витрат на її виробництво. При різних обсягах кінцевої продукції вартісна оцінка ре­зультатів повинна, крім зміни витрат, враховувати зміни обсягу продукції в оптових цінах.

Вартісна оцінка результатів визначається як сума основних і супутніх результатів

(27.68)

Вартісна оцінка основних результатів заходів визначається:

а) для нових засобів праці тривалого користування, якщо їх застосування дає змогу одержати продукцію, виробництво якої вже існуючими способами було неможливе:

(27.69)

де — ціна одиниці продукції, що виробляється за допомогою нових засобів праці в t -му році; — обсяг застосування нових засобів праці в t -му році; — продуктивність засобів праці в t -му році;

б) для нових предметів праці, якщо їх використання дає змогу одержати продукцію, ви­робництво якої вже існуючими способами було неможливе:

(27.70)

де — витрати предметів праці на одиницю продукції, що виробляється з їх використан­ням в t-му році;

в) для нових предметів і засобів праці довготривалого використання, користування яких в обсязі А t змінює економічні показники існуючого виробництва продукції

(27.71)

де - зміни обсягу продукції, що випускається в t-му році; — зміни капітальних вкладень, пов'язаних з використанням нових предметів і засобів праці в t- му році; зміни поточних витрат на виробництво продукції в /-му році.

Вартісна оцінка супутних результатів включає додаткові економічні результати в різних галузях народного господарства, а також економічні оцінки соціальних і екологічних наслідків реалізації заходів НТП.

Соціальні й екологічні результати здійснюваних заходів визначаються за величиною відхилення їх соціальних й екологічних показників від встановлених в централізованому порядку нормативів

(27.72)

де — вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів здійснення заходів у t-му році; — величина окремого результату (в натуральному вимірі) з врахуванням масшта­бу його впровадження в t -му році; — вартісна оцінка одиниці окремого результату в t- му році; п — кількість показників, що враховуються.

Розрахунок вартісної оцінки різночасових результатів і витрат проводиться з обов'язко­вим їх зведенням до єдиного для всіх варіантів заходів моменту часу - розрахункового року.

Для зведення різночасових витрат і результатів до розрахункового року використовують коефіцієнт зведення

(27.73)

де — норматив зведення різночасових витрат і результатів, чисельно рівний нормативу ефективності капітальних вкладень =0,1; — розрахунковий рік; — рік, витрати і результати котрого зводяться до розрахункового року.

Тоді вартісна оцінка результатів за розрахунковий період визначається так:

(27.74)

де — вартісна оцінка результатів в ґ-му році розрахункового періоду; — початковий рік розрахункового періоду (початковим роком вважається рік початку фінансування робіт зі здійснення заходів, включаючи проведення наукових досліджень); — кінцевий рік розрахункового періоду. Визначається нормативними строками служби створюваних засобів праці (з врахуванням їх морального старіння).

Витрати на реалізацію заходів НТП за розрахунковий період включають витрати при виробництві і при використанні продукції і без врахування витрат на її придбання

(27.75)

Витрати на виробництво (використання) продукції розраховуються однаково

(27.76)

де — величина витрат усіх ресурсів в t-му році (включаючи витрати на одержання су-путних результатів); — поточні витрати при виробництві (використанні) продукції в t -му році без врахування амортизаційних відрахувань на реновацію; - одночасові вит­рати при виробництві (використанні) продукції в t -му році; — залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів в t -му році.

Поточні витрати — витрати підприємства, які пов'язані з його виробничою діяльністю - виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

До складу поточних витрат включаються витрати, які визначаються згідно з прийнятим в галузях порядком калькулювання собівартості продукції.

На ранніх стадіях розробки і проектування нової техніки, коли відсутня конкретна звітна і нормативна інформація, для розрахунків поточних витрат у виробництві можуть ви­користовуватись різні укрупнені методи калькулювання (метод питомих показників, агре­гатний, бальний метод та ін.). При цьому в розрахунках слід враховувати структуру витрат і нормативи, що використовуються при виробництві аналогічної продукції на діючих підприємствах з передовою технологією і оснащених прогресивним обладнанням.

Капітальні вкладення — одноразові витрати виробників та споживачів нової техніки, які охоплюють поряд з безпосередніми капітальними вкладеннями й інші передви-робничі одноразові витрати, необхідні для створення і використання техніки незалежно від джерел їх фінансування. До таких витрат у загальному випадку належать: витрати на нау­ково-дослідницькі, дослідно-конструкторські та проектні роботи, включаючи випробування (в лабораторіях і на полігонах) і доробку дослідних зразків (тільки у варіанті нової техніки); витрати на будівництво об'єктів, що пов'язані з розробкою, освоєнням випуску і впровад­женням нової техніки; витрати на придбання обладнання (за прейскурантом чи договором), включаючи витрати на його доставку; витрати на спеціальне (нестандартне) обладнання, виготовлене силами розробників нової техніки; витрати на доставку, монтажно-демонтажні роботи, наладку і освоєння обладнання; витрати на придбання апаратури, обладнання і тех­нологічної оснастки при вартості понад 5000000 крб за одиницю і строком служби понад один рік; витрати на реконструкцію будівель і споруд, що пов'язані з розробкою, освоєнням випуску і впровадженням'нової техніки, а також витрати на розширення виробничих площ; Витрати на суміжних дільницях виробництва, що виникають у зв'язку з впровадженням но­вої техніки; приріст обігових фондів, що пов'язані зі створенням і використанням нової техніки (при вивільненні обігових фондів ця частина витрат враховується з протилежним знаком); виробництво і реалізація продукції на сторону (результатів роботи нової техніки) в період освоєння виробництва, що передував розрахунковому року; збиток (зі знаком плюс), прибуток (зі знаком мінус); витрати на технічні заходи й установки для захисту навколиш-

 

нього середовища і забезпечення безпечних умов праці; витрати на створення соціальної інфраструктури у випадках, коли це пов'язано з додатковими витратами; витрати для підготовки експлуатаційних кадрів.

Передвиробничі витрати — частина одноразових витрат, що пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва, організацією робіт для випуску нової продукції, за­провадженням прогресивної технології, освоєнням нових підприємств, виробництв цехів та агрегатів (пускові витрати). Сюди належать також витрати на підготовчі роботи у видо­бувній промисловості та ін.

Передвиробничі витрати враховуються повністю в складі одноразових витрат у тих ви­падках, коли результати передвиробничої роботи використовуються для розробки й впро­вадження даного заходу на ІІТП. Якщо результати передвиробничої роботи використову­ються при реалізації й інших заходів НТП, то на даний захід слід відносити тільки частину псрсдвиробничих витрат, що встановлюється експертним шляхом.

Залишкова вартість основних фондів — та частина вартості основних фондів, яку ще не віднесено на витрати для виготовлення продукції,виконання роботи чи надання послуг.

Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між початковою вартістю основних фондів і величиною амортизаційних відрахувань для них на кінець роз­рахункового періоду. Для основних фондів, які вибувають в році, беруть їх ліквідаційну вартість.

Для заходів НТП, що характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсяги виробництва, показники якості і результати) по роках розрахункового періоду, роз­рахунок економічного ефекту проводиться за формулою

(27.77)

де — незмінна по роках розрахункового Періоду вартісна оцінка результатів НТП, включаючи основні і супутні результати; , — незмінні по роках розрахункового періоду витрати на реалізацію заходів ПТП

(27.78)

де С — річні поточні витрати при використанні продукції (без врахування амортизаційних відрахувань на реновацію); — норма рсиовації продукції, що визначається з врахуван­ням фактору часу; — норматив зведення рівночасових витрат і результатів ( =0,1); К — одноразові витрати при використанні продукції (у випадку їх розподілу в часі вони проводяться до розрахункового року).

Розрахунок за цією формулою слід проводити в тому випадку, коли на стадії ТЕО невідома динаміка результатів і витрат, а також для порівняння варіантів при умові збігання у часі початку виробництва. В решті випадків слід користуватись формулою (27.62).

При виборі ліпшого заходу з різних варіантів таким вважається варіант, для якого вели­чина економічного ефекту максимальна або при умові рівності корисного результату витра­ти на його реалізацію мінімальні.

Оцінка ефективності використання матеріальних та трудових ресурсів. Оцінка ефективності використання основних фондів. Для повної та всебічної оцінки ефективності використання основних фондів можна рекомендувати три групи показників: узагальнюючі, часткові та показники стану і структури основних фондів. До узагальнюю­чих показників належать: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; часткові (аналітичні) включають коефіцієнти: змінності, екстенсивного, інтенсивного використання. Показники стану та структури характеризують склад, структуру та фізичний стан основ­них фондів.