Дослідження газових свердловин при стаціонарних режимах фільтрації

Дослідження газових свердловин при стаціонарних режимах фільтрації, яке часто називають методом усталених відборів, базується на зв'язку між усталеними тисками на вибої і дебітами газу при різних режимах роботи свердловини. Ці дослідження дають змогу визначити такі параметри:

залежність дебіту газу від депресії на пласт і тиску на гирлі свердловини;

коефіцієнти фільтраційних опорів привибійної зони пласта;

кількість рідких і твердих домішок, які виносяться з газом на різних режимах;

умови руйнування привибійної зони, нагромадження і виносу твердих і рідких частинок;

коефіцієнт гідравлічного опору труб;

ефективність різних ремонтно-профілактичних робіт;

технологічний режим експлуатації свердловин з врахуванням різних факторів.

Інтерпретація результатів дослідження свердловин. За результатами дослідження свердловини будують індикаторну лінію (залежність від . Здебільшого індикаторна лінія має форму параболи, що проходить через початок координат (рис. 19.1). Для визначення коефіцієнтів А і В з формули припливу газу з пласта в стовбур свердловини (18.16) існує декілька методів обробки результатів дослідження.

Рис. 19.1. Індикаторна крива для газової свердловини

Графічний метод визначення А і В при відомому пластовому тиску. За результатами дослідження свердловини для кожного режиму обчислюють а потім буду-ють графік залежності (рис. 19.2). Коефіцієнт А визначається як відрізок, який відтинається одержаною прямою на осі ординат, а коефіцієнт В - як тангенс кута нахилу прямої до осі абсцис.

Графічний метод визначення А і В при невідомому пластовому тиску. В тих випадках, коли пластовий тиск з якихось причин визначити неможливо (наприклад, коли тиск на

Рис. 19.2 Графік залежності Рис. 19.3. Графік залежності

від q від

вибої свердловини відновлюється до пластового дуже довго), результати досліджень обробляють графічним способом в координатах

від

Тут і - 1, 2,3,..., т; п — порядковий номер режиму ;т — число режимів.

Результати дослідження, оброблені в цих координатах, розміщуються на прямій (рис.19.3), яка відтинає на осі ординат відрізок, рівний А, і має кут нахилу до осі абсцис з тангенсом, рівним В.

Чисельний метод визначення А і В, коли відомий пластовий тиск. Коефіцієнти А і В обчислюють за формулами:

(19.1)

(19.2)

В формулах (19.1) і (19.2) беруть суму по всіх виміряних при дослідженні сверловини значеннях і

Чисельний метод визначення А і В, коли невідомий пластовий тиск. В цьому випадку коефіцієнти А і В обчислюють за формулами:

(19.3)

(19.4)

У співвідношеннях (19.3) і (19.4) — число сполучень, яке визначається за формулою

Формули (19.1) і (19.2) можна застосовувати тільки в тих випадках, коли свердловина досліджувалась не менше ніж на 15 режимах. В іншому випадку обчислені коефіцієнти А і В можуть бути далекими від істинного значення, особливо при великому розсіюванні точок.

Знайшовши коефіцієнти А і В методами, описаними вище, можна далі обчислювати пластовий тиск за формулою

(19.5)

Деякі види аномальних індикаторних кривих та їх інтерпретація. В результаті якісно проведених досліджень встановлюють зв'язок між різницею квадратів пластового і вибійного тисків і дебітом газу який виражається двочленною формулою

(18.16). У деяких випадках одержана залежність відрізняється від двочленної, що може бути викликано неточними визначеннями пластових і вибійних тисків внаслідок їх неповної стабілізації, наявності води на вибої свердловини та іншими причинами. В таких випадках рекомендується використовувати наближені методи обробки результатів дослідження.

При дослідженні свердловини пластовий тиск не повністю відновився. Припустимо, що розрахований за формулою (18.27) пластовий тиск відрізняється від істинного на величину Тоді

(19.6)

де — розрахований пластовий тиск.

В цьому випадку рівняння припливу газу матиме вигляд

(19.7)

де

Залежність від (рис.19.4) не проходить через початок координат, а відтинає на осі ординат відрізок, рівний

Щоб знайти графічним методом коефіцієнти А і В, на індикаторній кривій (рис.19.4) визначають відрізок і будують графік залежності від (рис. 19.5, лінія 1). Одержана пряма відтинає на осі ординат відрізок, рівний А. Тангенс кута нахилу цієї прямої до осі абсцис дорівнює коефіцієнту В.

Після цього можна знайти дійсний пластовий тиск за формулою

(19.8)

Рис. 19.4. Індикаторна крива при Рис. 19.5. Графіки залежностей:

неточному визначенні пластового тиску

Звідси випливає практично важливий висновок. Якщо пластовий тиск невідомий, то можна взяти довільну величину і обробити дані дослідження свердловини за описаною вище методикою.

При дослідженні свердловини тиск на її вибої не стабілізувався. Якщо ми впевнені в тому, що пластовий тиск заміряний точно, а індикаторна лінія має форму, показану на рис. 19.6, то це означає, що тиск на вибої свердловини на кожному режимі завищений. Припустимо, що тиск на вибої свердловини відрізняється від дійсного на величину тобто

(19.9)

Тоді рівняння припливу газу буде мати вигляд

(19.10)

де

Результати дослідження свердловини обробляють таким чином:

1. Будують індикаторну криву в координатах і і визначають як відрізок, що відтинається на осі ординат при = 0 (рис. 19. б);

(19.11)

2. Знаючи можна відшукати

(19.12)

3. За знайденим і формулою (19.10) визначають величину для кожного режиму. Представляючи результати досліджень в координатах від одержують пряму лінію (рис. 19.7, лінія 1), яка відтинає на осі ординат відрізок, рівний коефіцієнту А. Тангенс кута нахилу цієї прямої до осі абсцис рівний коефіцієнту В.

В свердловині є рідина, яка надходить у пласт при зупинці свердловини. В цьому випадку тиск на вибої свердловини, обчислений за величиною нерухомого стовпа газу, буде занижений на величину тобто

(19.13)

Рис. 19.6. Індикаторна крива при неточ- Рисю19.7. Графік залежностей:

ному визначенні вибійних тисків

Індикаторна крива в цьому випадку має вигляд, показаний на рис. 19.8, і описується рівнянням

(19.14)

де С =

Індикаторна крива відтинає на осі ординат відрізок Вимірявши на графіку величину цього відрізка, знаходять поправку

(19.15)

За за допомогою (19.14) шукають поправку С для кожного режиму. Результати дослідження свердловини зображають у вигляді графічної залежності від за якою знаходять коефіцієнти фільтраційних опорів А і В (рис. 19.9, лінія 2).

Методика обробки результатів дослідження свердловини з урахуванням зміни реальних властивостей газу залежно від тиску. У наведених вище формулах для обробки результатів дослідження при стаціонарних режимах фільтрації коефіцієнти динамічно! в'язкості і надстисливості газу прийняті постійними. Для газових родовищ з пластовим тиском менше 10-12 МПа і невеликими депресіями ( 0,9) таке припущення не приводить до великих похибок. В усіх інших випадках індикаторну криву потрібно обробляти, користуючись формулою, яка враховує зміну μ і Z від тиску: