Український монархізм В. Липинського

У палітрі політичних партій, що діяли на українських землях Польщі, особливе місце

посів Український союз хліборобів-державників (УСХД), очолюваний В. Липинським. Це було консервативно-монархічне об'єднання, яке діяло не лише в Галичині, Волині й Західному Поліссі, а й серед емігрантів з Великої України, розкиданих по різних країнах Європи й Америки.

В. Липинський був послідовним противником ідеології і практики ОУН. Відкидаючи «інтегральний» націоналізм Д. Донцова, виступив з позицій територіального патріотизму. На його переконання, усі громадяни України, незалежно від їхньої національності, мусили працювати над творенням суверенної української держави, процвітання якої має бути запорукою їхнього добробуту. В. Липинський критикував українських соціалістів і лібералів, вважаючи їхню політику причиною поразки у визвольній боротьбі 1917-1920 pp. Він став ідеологом українського монархізму. Свої погляди Липинський сформулював у «Листах до братів-хліборобів», які набули широкого розголосу серед українців. Його політичним ідеалом була конституційна монархія — «класократія з правовою - законом обмеженою і законом обложуючою монархією».

Таким чином, незважаючи на істотні відмінності в програмах різних політичних партій, їх об'єднувало щире прагнення до національного відродження України, побудови незалежної української держави.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуй головні ідеологічні засади УНДО. Які чинники визначили його вплив серед населення України?

2. На які соціальні верстви Галичини спиралася Радикальна партія?

3. Чим визначався вплив КПЗУ серед населення і які чинники зменшували цей вплив?

4. За яких умов формувалась ОУН і до яких методів боротьби за самостійність України вдавалися члени цієї організації?

5. Охарактеризуй ідеологічні засади українського націонал-монархізму В. Липинського.

ДОКУМЕНТИ

1. Із програми УНДО, схваленої 19 листопада 1926 р.

і. Політичні справи

1. Політичною метою УНДО є здобуття Соборної і Незалежної Демократичної Української Держави, і тому партія обстоює політичне самоозначення українського народу на всіх його етнографічних землях. [...]

3. УНДО бореться за суверенні права українського народу, обстоює конституцію - парламентський устрій та загальне, рівне, безпосереднє, тайне і пропорціональне виборче право до всіх законодавчих і самоуправних установ.

4. УНДО обстоює рівність усіх громадян перед законом без різниці пола, національності і віри, свободу осідки і заняття, слова і

друку, зборів і товариств, станових організацій і страйків, забезпечення правної особистої свободи, незайманості домівки, право на приватну власність і таємницю листування, незалежність судців і умовність засудів.

Українська суспільно-політична думка в XX столітті. - T. II. -С. 172-173.

2. Фрагменти з програми Організації українських націоналістів (ОУН) (1929 р.)

Устрій Організації Українських Націоналістів А. Загальні означення

1. Український націоналізм є духовний і політичний рух, зроджений з внутрішньої природи Української Нації в час її зусильної боротьби за підстави й цілі творчого буття. [...]

9. Умовою, що забезпечує нації тривалу активну участь у світовому середовищі, є найбільш пристосована до всебічних інтересів національного життя політична організація, якою є суверенна держава. [...]

11. Через державу стає нація повним членом світової історії, бо лише у державній формі свого життя вона посідає всі внутрішні і зовнішні ознаки історичного розвитку. [...] 13. Для Української Нації в стані її політичного поневолення начальним постулатом є створення політично-правової організації, означеної [як] Українська Самостійна Соборна Держава. Б. Державний устрій [...]

2. В часі визвольної боротьби лише національна диктатура, витворена в ході національної революції, може забезпечити внутрішню силу Української Нації та найбільшу її відпорність назовні. [...] 4. На чолі упорядкованої держави стане покликаний представницьким органом голова держави, що визначить виконавчу владу, відповідну перед ним та найвищим законодавчим тілом.

Українська суспільно-політична думка в XX столітті. - T. І. - С. 327-329.