Формування прибутку п-ства

Бюджетне регулювання.

Бюджетне регулювання – щорічний розподіл загальнодержавних централізованих ресурсів між різними ланками бюджетної системи і метою збалансування бюджетів нижчого рівня. Методи бюджетного регулювання: - Дотація – сума грошових коштів яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня для покриття його дефіциту при неможливості зменшити видатки; - Субсидія – сума грошей яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування певних поточних видатків має цільове призначення; - Субвенція – сума грошей що передається з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування певних капітальних видатків має цільове призначення. Дотації, субсидії, субвенції називаються міжбюджетними трансфертами що виконують функції: 1) відшкодування нижчестоящим бюджетом витрати на послуги загальнодержавного призначення; 2) усувають регіональні економічні проблеми та диспропорції; - слугують для місцевої влади стимулом по активізації нарощування податкового потенціалу.

 

17.Сутність доходів бюджету та їх класифікація.

Державні доходи – це економічні відносини, що складаються між державою юридичною і фізичною особами в процесі вилучення і акумуляції частини ВВП у загальнодержавному фонді для здійснення державою її функцій. Доходи бюджету формуються на основі 4х методів централізації грошових коштів: 1) Пряме вилучення доходів із державного сектора, функціонування державного сектору характеризує п-цьку діяльність держави, тому держава має право на отримання п-цького прибутку; 2) доходи від державних угідь майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні всі угіддя, корисні копалини, надра належать державі, тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету формою таких доходів є платежі за ресурси; 3) податковий метод формування доходів характеризує перерозподіл доходів юридичної, фізичної осіб на користь держави. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, цей метод може здійснюватись тільки на підставі закону; 4) позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі шляхом позик.

Види доходів: 1) За джерелами формування доходів: - доходи отримані від розподілу новоствореного ВВП; - доходи отримані від реалізації національного багатства; - доходи отримані від зовнішніх джерел. 2) За методом залучення коштів: - податкові надходження; - неподаткові надходження; - доходи від власності і п-цької діяльності, адміністративних зборів і платежів, надходження від штрафів і фінансових санкцій; - доходи від операції з капіталом, від приватизації майна держаними п-ств, від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, від реалізації державно матеріальних резервів, від продажу землі та нематеріальних активів; - офіційні трансферти; - внески до цільвих фондів. 3) За методом розподілу: - закріплені – це доходи які повністю або частково за фіксованим нормативом надходять до бюджету певного рівня; - регулюючі – це дохід який встановлюється від розрахунку до бюджетів нижчих рівні відповідно до їх потреб. 4) За умовами формування: - безповоротні доходи; - поворотні доходи. 5) За рівнем централізації: - централізовані, концентруються в державний бюджет та цільових фондів; - децентралізовані використовуються за місцем їх утворення.

18.Видатки бюджету їх класифікація.

Видатки бюджету – це економічні відносини що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу використання централізованого фонду грошових коштів з метою задоволення суспільних потреб. Види видатків: 1) За економічними ознаками: - поточні видатки; - капітальні видатки. Поточні видатки характеризують витрати на утримання п-ств, установ, виробничої і соціальної інфраструктури визначені на початок бюджетного року. Вони включають: видатки на товари і послуги, видатки на оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування ЗП, придбання предметів постачання і матеріалів, витрати на відрядження, на оплату послуг бюджетних установ та енергоносіїв, на виплату%, трансфертні платежі органам державного управління. Капітальні видатки – це видатки по фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави: придбання ОС, капітальне будівництво, капітальний ремонт, створення державних запасів і резервів. Придбання землі і нематеріальних активів,капітальні трансферти. 2) За функціональною структурою: - управлінські видатки: видатки державних управлінь, правоохоронні ограни прокуратури, митну і податкову службу, національну оборону; - видатки на суспільні і соціальні потреби:освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, спорт, соціальний захист і соціальне забезпечення; - видатки на економічну діяльність держави; - видатки на обслуговування внутрішньо о і зовнішнього боргу. 3) За рівнем бюджетної системи: - видатки державного бюджету; - видатки місцевих бюджетів. 4) За формами бюджетного фінансування: - проектне фінансування, фінансування з бюджету інноваційних проектів; - кошторисне фінансування, виділяється з бюджетних коштів на підставі кошторису; - державні трансферти, дотації, субсидії, субвенції.

 

19.Дефіцит бюджету види та джерела покриття.

Дефіцит бюджету – це перевищення видатків над доходами. Причини виникнення дефіциту: 1) низька ефективність суспільного виробництва; 2) нераціональна структура бюджетних видатків; 3) неефективний бюджетний механізм; 4) низька результативність зовнішньоекономічних зв’язків.

Види бюджетного дефіциту: 1) За формою прояву: - відкритий, це офіційно визнаний у законі про бюджет; - прихований, офіційно не визнається. 2) За причинами виникнення: - вимушений, є наслідком низького рівня виробництва, ВВП і зумовлений недостатністю ресурсів держави; - свідомий, визначається характером фінансової політики держави. 3) За напрямом дефіцитного фінансування: - активний, це спрямування коштів на інвестиції в економіку; - пасивний, це покриття поточних витрат. Джерела покриття дефіциту бюджету: 1) Державні позики грошова маса при цьому не змінюється, витрати на обслуговування боргу зростатимуть; 2) Емісія – грошова маса збільшиться що призведе до інфляції.

 

 

20.Економічна сутність податків.

Податок – це законодавчо встановлений обов’язків платіж юридичних та фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом податок – це фінансові відносини між державою та платниками з метою створення загальнодержавного фонду грошових коштів. Акумуляція грошових коштів здійснюється також за допомогою обов’язкових платежів: 1) Плата збір – відображає певну еквівалентність відносин платника з державою. Розмір плати залежить від розмірів ресурсу що використовуються, а надходження плати державі визначається державною власністю на ці ресурси; 2) відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів, відносяться на витрати.

Відмінності між податковими і обов’язковими платежами: 1) податки сплачуються виключно до бюджету держави, плата, відрахування можуть сплачуватись іншими юридичними і фізичними особами; 2) податки не мають цільового призначення; 3) податки сплачуються на умовах безповоротності, сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчинити будь-які дії на користь платника податку.

Функції податків: 1) Розподільчо-регулююча функція, за допомогою податків здійснюється перерозподіл ВВП та регулювання соціально-економічного життя країни; 2) фіскальна – податки виступають методом централізації ВВП в бюджеті; 3) контрольна.

21.Елементи податку та їх характеристика.

Суб’єкт оподаткування – юридична або фізична особа яка сплачує податок. Об’єкт оподаткування – явище, предмет чи процес внаслідок наявності яких сплачується податок. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, піддаватися чіткому обліку і мати безповоротне відношення до платника. Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку виходячи з об’єкту оподаткування.

Розмір ставки: 1) фіксована ставка, встановлюється конкретна сума; 2) відносна ставка встановлюється в грошові одиниці з об’єкта оподаткування; 3) процентна ставка: а) пропорційна – не залежить від розміру об’єкта оподаткування; б) прогресивна – зростає при збільшенні об’єкта оподаткування; в) регресивна ставка – зменшується при збільшенні об’єкта оподаткування.

Податкові пільги – це законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкових пільг. Існують пільги: а) повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника4 б) повне або часткове звільнення від податків певного виду діяльності; в) пониження ставок оподаткування; г) зменшення належної до сплати сум податку і використання податкового кредиту; д) податкові канікули – це відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду; ж) податковий період – це термін протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання; з) податковий збір – це документ що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджету.

 

 

22.Класифікація податків та їх види.

За формою оподаткування розрізняють:1 ) Непрямі податки – при цьому суб’єктом оподаткування стає продавець товарів чи послуг, виступаючи посередником між державою та споживачем. Непрямі податки включені в ціну товарів; 2) Прямі податки – при прямому оподаткуванні фінансів відносини виникають безпосередньо між державою і платником податків.

За економічним змістом об’єкту оподаткування: 1) податки на доходи – це обов’язкові платежі які стягуються з чистого доходу фізичних і юридичних осіб в момент його отримання; 2) податки на споживання – це обов’язкові платежі які стягуються в процесі споживання товарів, робіт, послуг при чому їх плата не залежить від результатів фінансово господарської діяльності; 3) податки на майно – обов’язкові платежі які стягуються наслідок наявності конкретного виду майна що перебуває у власності.

За рівнем державної структури що встановлює податки: 1) законодавчі – встановлюються верховної радою України шляхом прийняття відповідних законів стягнення їх є обов’язковим незалежно від того до якого бюджет буде спрямований; 2) місцеві податки – встановлюється місцевими органами влади і зараховуються до місцевих бюджетів.

В залежності від платника: 1) податки з юридичних осіб; 2) податки з фізичних осіб; 3) змішані податки. В залежності від джерел сплати: 1) податки що відносяться на витрати(земельний податок, з власників транспортних засобів); 2) податки що включаються в ціну товару; 3) податки що сплачуються з договору та прибутку.

23.Принципи формування податкової системи.

Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків, зборів та ін платежів до бюджету та державних цільових фондів, форм і методів їх встановлення дій які забезпечують їх сплату. Податкова система передбачає порядок встановлення і введення в дію податків, види податків, права і обов’язки платників податків, порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів, відповідальність учасників податкових відносин.

Податкова система України включає: - загальнодержавні податки і збори та ін обов’язкові платежі; - податок на прибуток; - податок на доходи фізичних осіб; - податок з власників транспортних засобів та ін самохідних машин і механізмів; - податок на землю; - ПДВ; - акцизний збір; - мито; - державне мито; - єдиний податок; - податок на промисел; - плата за торговий патент на деякі види п-цької діяльності; - відрахування на обов’язкове соціальне страхування; - фіксований с\г податок; - збір на розвиток виноградярства, садівництва і хмелярства; - єдиний збір який справляється в пунктах пропису через кордон України; - збір за використання радіочастотного ресурсу України; - збір за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету; - збір за спеціальне використання природних ресурсів; - збір за забруднення навколишнього середовища; - податок на нерухоме майно.

Місцеві податки і збори: - податок з реклами; - комунальний податок.

Місцеві збори: - збір за паркування автотранспорту; – ринковий збір; - збір за право користування місцевої символіки; - збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного і розпродажу лотереї; - збір за видачу дозволів на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; - збір за право проведення кіно і теле зйомок; - збір за видачу ордеру на квартиру; - курортний збір; - збір за участь у бігах іподромі; - збір з осіб які беруть участь у грі на іподромі; - збір за виграш у грі на іподромі; - збір з власників собак.

Принципи побудови податкової системи: 1) обов’язковість – встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; 2) соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через застосовують диференційованого оподаткування; 3) недопущення проявів податкової дискримінації; 4) забезпечення одного доходу до суб’єктів господарювання при визначені податкових зобов’язань; 5) стабільність – забезпечення незмінності податків їх ставок, податкових пільг протягом бюджетного року; 6) економічна обґрунтованість – становлення податків відповідно до соціально-економічної доктрини держави з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; 7) рівномірність сплати – встановлення термінів сплати, виходячи з необхідності забезпечення та максимальних витрат бюджету; 8) єдиний підхід – розробка податкових законів здійснюється з обов’язковими визначниками платника податку об’єкта оподаткування, ставок, податку, податкового періоду, основ для надання пільг; 9) доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків та обов’язкових платежів.

Податкова робота – діяльність держави та її органів а також платників в процесі правового регламентування, нарахування сплати податків і податкових платежів а також контроль за своєчасністю повного надходження їх до бюджету. Суб’єктами податкової роботи виступають: а) верховна рада – приймає закон загальної і спеціальної дії в сфері оподаткування; б) органи виконавчої влади – забезпечують дію механізмів справлень податків і податкових платежів; в) органи податкової служби – здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства

 

24.Податкова служба в Україні.

Податкова служба – сукупність державних органів які організовують та контролюють надходження коштів до бюджету. Структура податкової служби: 1) вищий рівень – державна податкова адміністрація України; 2) середній рівень – податкова адміністрація в області; 3) низовий – податкова інспекція в містах і районах.

Державна податкова адміністрація України(ДПАУ) її функції: 1) розробка нормативних актів щодо оподаткування методики розрахунку податків. Форм податкової звітності; 2) координування діяльності всієї податкової служби; 3) роз’яснення окремих норм законодавчих актів про податки та ін платежі; 4) контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби; 5) кадрова політика; 6) прогнозування, аналіз надходження податків, розробка пропозицій щодо їх збільшення; 7) розробка основних напрямків, форм і методів проведення перевірок дотримання податкового і валютного законодавства.

Обласні державні податкові адміністрації(ДПА) виконують функції: 1) роз’яснення правової бази щодо оподаткування; 2) контроль за діяльністю низової ланки; 3) здійснення перевірок діяльності окремих платників.

Функції ДПІ: 1) контроль за дотриманням податкового законодавства; 2) облік платників податків та їх реєстрація; 3) облік податкових надходжень до бюджету та цільових фонді; 4) роз’яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків; 5) прийняття та опрацювання податкової звітності; 6) притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства; 7) контроль за законність валютних операцій; 8) проведення перевірок приховування і заниження сум податків.

На кожному рівні податкової служби діють підрозділи податкової міліції, яка здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства і виконує оперативно-пошукову кримінально-процесуальну і охоронну функцію.

 

25.Податок на прибуток.

Стягнення податку регламентовано законом України «Про оподаткування прибутку п-ств». Об’єкт оподаткування є додатковий прибуток який визначається за формулою ОП=СВД-ВВ-А; П=Д-В.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формі на території України та за її межами. До валового доходу відноситься: 1) Загальний дохід від продажу товарів, робіт, послуг. Моментом продажу рахується момент відвантаження продукції або момент надходження коштів на рахунок чи в касу продавця; 2) доходи від здійснення банківських страхових та ін операцій з надання фінансових послуг торгівлі валютними цінностями та цінними паперами; 3) доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, %, володіння борговими вимогами від оренди; 4) інші доходи суми безповоротної і поворотної фінансової допомоги, безплатно надані платнику податку коштів, сума штрафів, неустойок та пені одержаних п-ством. До складу валового доходу не включаються суми ПДВ отриманих п-ством.

Валові витрати(ВВ) – це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі пов’язані з підготовкою організацією продукції та охорони праці. У склад валових витрат включають:фактично здійснені витрати а не витрати на вироблену і реалізовану продукцію. До складу ВВ не включається: - витрати на потреби не пов’язані із зведенням господарської діяльності; - придання на будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт ОФ та нематеріальних активів що підлягають амортизації; - сплата податку на прибуток ПДВ включеного в ціну товарів; - сплата штрафів, пені, неустойок; -0 виплата дивідендів; - сплата вартості торгових патентів; ін витрати.

Амортизаційні відрахування(А) – процес перенесення витрат на придбання, виготовлення, поліпшення основних засобів на зменшення ОП. Для нарахування амортизації основними засобами поділяються на: 1) будівлі, споруди їх структурні компоненти та передавальні пристрої; 2) автомобільний транспорт вузли до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади, ін конторське обладнання та устаткування; 3) Інші основні засоби; 4) Електронно-обчислювальні машини, ін машини для автоматичного оброблення інформації А=(Б_в*N_в)/100%.

Ставка податку на прибуток 25%. Податок сплачується до 20числа місяця наступного за звітним кварталом. Термін надані декларації протягом 40 календарних днів що настають за останнім календарним днем звітного періоду.

 

 

26.Податок з доходів фізичних осіб.

Регламентовано законом про податок з доходів фізичних осіб від 22 травня 2003р вступив в дію 1 січня 2004р. платниками податку є резиденти які отримують доходи з джерелом їх походження на території країни та іноземні доходи і нерезиденти які отримують доход з джерелом їх походження на території України. Об’єктом оподаткування є: - загальний місячний оподаткований дохід; - чистий річний оподаткований дохід який визначається шляхом зміни загального річного оподаткування доходу на суму податкового кредиту звітного року. До складу місячного оподаткованого доходу включаються: 1) доходи у вигляді ЗРП; 2) доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності; 3) вартість подарунків в межах що підлягають оподаткуванню; 4) сума страхових витрат, страхових відрахувань; 5) доход від подання майна в оренду; 6) доход отриманий платником податку від продавця як додаткові блага; 7) доход у вигляді процентів, дивідендів, виграшних призів; 8) ін доходи згідно з законом.

До складу загально місячного оподаткованого доходу не включається: 1) суми державної адресної допомоги житлових та ін субсидій і дотацій; 2) суми коштів отриманих на відрядження або підзвіт; 3) аліменти; 4) кошти або майно які отримуються спадкоємцями фізичних осіб; 5) інші доходи.

Платник податку має право на зменшення загального місячного доходу на суму податкової соціальної пільги, якщо його місячний дохід не перевищує суми прожиткового мінімуму працездатної особи встановлено на 1 січня податкового року помножено на 1,4 та закругленої до найбільших 10грн. податкові пільги встановлюються в розмірі 50% від ЗП на 1 січня податкового року для всіх платників податку не перевищує доход 1220грн.

Розмір соціальної пільги збільшується в 1,5 рази: - є самотньою матір’ю або батьком у розрахунку на кожну дитину віком до 18р; - утримує дитину інваліда 1-2 групи на кожну дитину до 18р; - є вдівцем або вдовою; - є особою віднесеною до чорнобильця 1,2 категорії; - є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем страхової служби, є інвалідом 1,2 групи.

Розмір податкової пільги збільшується в 2 рази для осіб які мають: - 3х і більше дітей до 18р на кожну дитину. Право на таку пільгу мають як мати так і батько, при цьому зберігається право на звичайну пільгу; - герої України, герої РСРС, герої соціалістичної партії, повні кавалери ордена слави чи ордена трудової слави, учасники бойових дій під час 2 світової війни, колишні в’язні канстаборів, особи які були насильно вивезені з території колишнього РС.

За наслідком звітного податкового року платник податку має право на податковий кредит. Податковий кредит – це сума витрат нанесених платником податку протягом звітного року на яку дозволяється зменшити оподаткований дохід. До податкового кредиту включається: 1) всі фактично піднесені витрати підтверджені документом; 2) % за іпотечним кредитом; 3) суми передані у вигляді благодійних внесків пожертвам; 4) витрати на навчання; 5) витрати на лікування; 6)інші витрати.

 

 

Плата за землю.

Платники податків власників землі і користувачі в тому числі і орендарі. Об’єкт оподаткування земельна ділянка перебуває у власності або користуванні. Податок регламентований законом України про оплату за землю від 3,07,1992р. Розмір земельного податку залежить від цільового призначення земельної ділянки при її місця розташування та грошової оцінки землі. Плата за землю диференційована: - для ріллі, сіножатей, пасовищ 0,1% від грошової оцінки землі; - для багаторічних насаджень 0,03%; - для земель населених пунктів 1% від грошової оцінки землі. Грошова оцінка встановлюється державним комітетом України по земельним ресурсам. Якщо грошову оцінку землі не встановлено, ставка податку встановлюється в залежності від населеного пунктів за м² із збільшуючим коефіцієнтом. Якщо поселення населеного пункту від 50 до 1000км ставка 0,45грн за м², якщо від 100 до 250 тис.чол ставка 0,525 грн за м², 250-500тис 0,6грн; від 1 млн 1,05грн.

Податок не сплачують: 1) вітчизняні науково-дослідні господарства; 2) заповідники; 3) органи державної влади і самоврядування; 4) установи що поність фінансуються за рахунок бюджету; 5) релігійна та благодійні організації що не займаються; 6) новостворені фермерсь господарства; 7) інваліди 1,2групи; 8) громадяни які виховують 3х дітей; 9) громадяни члени сімей які проходять військову службу; 10) пенсіонери. Податок сплачується протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного місяця.

28.Податок з власників транспортних засобів.

Степеня податку регламентовано законом України «про податок з власників транспортних засобів та ін самохідних машин і механізмів». Платники фізичні і юридичні особи які мають зареєстрований в Україні транспортні засоби. Об’єкт – транспортні засоби. Ставка податку встановлюється від об’ємів циліндрів двигуна або з КВт потужності двигуна або зі 100см довжини яхти, човна. Ставки податку для шляхових автомобілів при розмірі реєстрації: 1) об’єм циліндра двигуна 1501-2800 зі 100см³ 5 грн, якщо новий 7грн; 2) об’єм від 1801-2500 нові-10грн, 8р-10грн, понад 8р-500грн.

При проведенні реєстрації та чергового технічного огляду:1501-1800 ставка 5грн; 1801-2000 ставка 10грн; 2501-3500 ставка 25грн; 3501 і більше 40грн.

Від податку звільняються: 1) ветерани війни і праці; 2) інваліди 1,2 групи; 3) чорнобильці; 4) щодо першого автомобіля з об’ємом циліндра 2500см³; 5) на автомобілі вироблені в СНД і поставлені на обмін в Україні до 1990р податок зменшується до 50%; 6) платники фіксованого с/г доходу. Фізичні особи сплачують податок при першій реєстрації та перед технічним оглядом. Юридичні особи щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця що настає зі звітним кварталом.

 

 

29.Податки на додану вартість.

Стягнення податку регламентовано законом України «про ПДВ» від 3.04.07р. платники податку: 1) особи які зареєстровані добровільно, підлягають обов’язковій реєстрації (особи які займаються підприємницькою діяльністю, якщо обсяг їх операцій за останні 12 місяців перевищує 300тис.грн); 2) імпортери товарів які здійснюють з обсягом, що підлягають оподаткуванню. Об’єкт оподаткування – це операції з продажу товарів, робіт, послуг у середині держави їх імпорт чи експорт. Ставка оподаткування 20%, в цьому випадку податок додається до ціни товарів, робіт, послуг. Нульова ставка застосовується при експорті товарів, при наданні транспортних послуг за межами території країни.

Пільги знімаються від оподаткування операцій з продажу: 1) товарів призначених для інвалідів; 2) відлучених продуктів дитячого харчування спеціалізованими магазинами; 3) лікарських засобів і виробів медичного призначення вироблених в Україні; 4) періодичних видань, учнівських зошитів, книжок, підручників, навчальних посібників; 5) путівок на санітарно-курортне лікування і відпочинок дітей; 6) товарів виготовлених п-ством інвалідів; 7) надання послуг з перевезення пасажирів лікарським транспортом; 8) надання послуг з освітньої діяльності, з утримання дітей в дошкільних закладах, з охороною здоров’я. 9) інші операції.

При застосуванні ставки 20% в бюджеті сплачується різниця між податковим зобов’язанням та господарським кредитом. Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана платником податку в звітному податковому періоді. Податковий кредит – сума на яку платники податку має право зменшувати податкове зобов’язання звітного періоду. При застосуванні нульової ставки сума ПДВ сплачена постачальником на витрати не відносяться і підлягає відшкодуванню з бюджету. Якщо товар звільнено від ПДВ сума сплачується, ПДВ відноситься на витрати в бюджет не платить і із бюджету не відшкодовується. ПДВ сплачується не пізніше 20числа місяця що настає за звітним періодом. Декларація подається протягом 20 чисел 40 календарних днів що настають за останнім календарним днем звітного місяця або квартала.

30.Акцизний збір.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Перелік акцизних товарів та ставки акцизного збору встановлено каб.міном і верховною радою. До підакцизних товарів відноситься спирт етиловий та алкогольні напої: 1) вина виноградні натуральні 0,01грн за літр, вина ігристі -2,5грн за літр; 2) спиртні напої – 14грн за літр 100% спирту; 3)пиво – 0,6грн за літр, тютюнові вироби, сигарети з фільтром 69грн за 1000шт + 20% з обороту реалізації; 4) нафтопродукти, бензин-110євро за 100кг; 5) транспортні засоби – 15000см³-3000см³ 0,15євро за 1см³. Платниками акцизного збору є виробники або імпортери підакцизних товарів. Об’єкт оподаткування – обороти х реалізації вироблених підакцизних товарів або мита вартість імпортних товарів. Пільги по податку не сплачуються акцизний збір: 1) з реалізації підакцизного товару за експорт та іноземну валюту; 2) оборотів з реалізації автомашин спеціального призначення та автомобілів призначених для інвалідів; 3) при вивезенні за межі України підакцизної продукції набутої інвестором у власність при розподілі продукції.

Податок сплачується: - для п-ств що реалізують алкогольні напої на 3 день після здійснення реалізації; - з реалізації тютюнових виробів щомісяця до 16 числа; - з інп-ств протягом 10 календарних днів що настають за 1 днем терміну надання розрахунку. Розрахунок акцизного збору подається протягом 10 календарних днів що настають за звітним місяцем; - з імпортованих товарів, під час митного оформлення.

 

Мито.

Мито – непрямий податок який стягується при перетині митного кордону України, тобто при імпорті, експорті чи транзиті товарів. Мито включається в ціну товарів сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів. Митні збори і митні платежі плата за виконання митницею своїх обов’язків. За напрями переміщення товарів і розрізняють мито: 1) експортне; 2) імпортне; 3) транзитне – що справляється при транзиті товарів через митну територію України. За призначенням визначають мито: 1) антидепінгове мито – встановлюється при ввезенні товарів за ціною яка нижче її конкурентної ціни; 2) спеціальне мито – використовується як захисний засіб якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях і на таких умовах які можуть нанести збиток виробникам вітчизняних виробників; 3) компенсаційне мито – використовується при вивезенні товарів під час виробництва яких використовується субсидія; 4) сезонне мито – встановлюється на окремі товари на термін не більше 4х місяців. Мито сплачується в національній валюті України за встановленими ставками.

 

32.Доходи п-ства їх класифікація.

Доходи – це збільшення ек. вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань внаслідок чого збільшується капітал п-ства. Дохід визнається за дотримання таких умов: - оцінка доходу може бути достовірно визначена; - результати господарських операцій визнаються коли вони відбуваються, а не тоді коли вони сплачуються, отримуються гроші; - доходи визнаються на підставі прямого зв’язку між ними та витратами, які забезпечили отримання цих доходів. Не визнаються доходи: - сума ПДВ, акцизного збору і інших податків, які підлягають перерахування до бюджету та цільових фондів; - сума попередньої оплати продукції; - сума авансу в рахунок оплати продукції; - сума завдатку. Класифікація доходів: 1. Звичайна діяльність – це будь-яка діяльність п-ства, а також операції, які забезпечують основну діяльність або виникають внаслідок її здійснення. Звичайна д-сть буває: - операційна - поділяється на основну і іншу. Основна – це діяльність пов’язана із продажем готової продукції, робіт, послуг; інша операційна д-сть – це д-сть із переданням в оренду основних засобів, нематеріальних активів, одержання штрафів, пені, неустойок; - фінансова – пов’язана із залученням грош коштів через випуск акцій і облігацій, одержання кредитів і послуг.; - інвестиційна д-сть – це придбання та реалізація необоротних активів, доходи від фінансових інвестицій, доходи від реалізації цінних паперів інших п-ств. 2. Надзвичайна д-сть – це д-сть внаслідок подій або операції настання яких не очікується періодично (стихійне лихо, війни)

 

33.Витрати п-ства їх класифікація.

Витрати – це зменшення ек. вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу. Класифікація витрат: 1. За центрами відповідальності: 1) витрати в-ва, цеху, дільниці, служби. 2). 2. За видами витрат: 1) витрати за ек. елементами: - сукупність ек-однорідних витрат у грошовому виразі: а) матеріальні витрати, б) заробітна плата, в) відрахування на соціальні заходи, г) амортизація. д) інші витрати. 2) витрати за статтями калькуляції. Калькуляція – витрати п-ства при виробництві 1 продукції, роботи, послуг (виробнича с/в). виділяють наступні статті: - сировина та матеріали, - купівельні напівфабрикати та комплектуючі, - паливо і енергія на технологічні цілі, - основна заробітна плата, - додаткова заробітна плата, - відрахування на соц.. страхування, - витрати на утримання та експлуатацію устаткування,- загальновиробничі витрати, - інші виробничі витрати. 3. За способом перенесення витрат на вартість продукції. 1) прямі – пов’язані з в-вом окремого виду продукції, 2) непрямі – не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат. 4. За мірою впливу обсягу в-ва на рівень витрат. 1) змінні – абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції, і зменшується із його зменшенням. 2) постійні – величина їх не залежить від обсягу випуску продукції. 5. За доцільністю витрачання: 1) продуктивні – передбачені технологією та організацією в-ва; 2) непродуктивні – виникають в результаті недоліків в організації в-а.

Формування прибутку п-ства.

Чистий прибуток – формується поступово протягом фін-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної д-сті.1) Дохід (виручка від реалізації продукції)(10); 2) чистий дохід від реалізації продукції (35)=10-15-20-25-30; 3) Валовий прибуток – це різниця між чистим доходом від реалізації і с/в реалізованої продукції. 50(55)=35-40; 4) фінансовий результат від операційної д-сті (100; 105)= 50(55)+60-70-80-90; 5) фін результат від звичайної д-сті до оподаткування: 170(175)=100(105)+110+120+130-150-140-160.; 6) фін результат від звичайної д-сті: 190(195)=170(175)-180.; 7) чистий прибуток: 120(125)=190(195)+200-205-210.

 

 

35.Використання прибутку п-ства (розподіл).

Чистий прибуток одержаний п-ством після сплати всіх податків залишається в розпорядженіп-ства, яке визначає напрямки його використання відповідно до статуту. Напрямки розподілу прибутку: 1. Резервний фонд (обов’язково його створення є адміністративних товариств) створюється з метою усунення можливих тимчасових фін ускладнень і забезпечення нормальної роботи п-ства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами, як максимальний процент від розміру статутного капіталу (в акціонерних товариствах не менше 25% від статутного капіталу). Створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в розмірах передбачених статутом, але не менше 5% чистого прибуткую кошти використовуються на поповнення оборотних активів, покриття збитків господарської д-сті, на виплату дивідендів за привілейованими акціями, на розвиток виробничий і соціальний. 2. На розвиток і вдосконалення в-ва витрачається на будівництво нових виробничих площ, реконструкцію п-ств, придбання і монтаж нового устаткування, вдосконалення технологічного в-ва та інше. 3. На соціальні потреби – на будівництво, реконструкцію, ремонт житлових будинків і об’єктів соціальної культурної сфери. Утримання закладів, об’єктів соціально-культурної сфери, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів і інші витратию 4. На матеріальне заохочення – виплата винагороди за результати за підсумок рокую одноразове преміювання. 5. Виплата дивідендів (в акціонерних товариствах) – це частина чистого прибутку розподілена між акціонерами відповідно до їх частки у статутному капіталі. 6. Інші витрати. Прибуток, що залишається в розпорядженні п-ства після здійснення всіх витрат називається не розподіленим прибутком і відображається у частині балансу п-ства.

36.Рентабельність, її види.

Рентабельність – це відносний показник, який визначає рівень прибутковості п-ства і вимірюється у %. Розрізняють показники рентабельності: 1. Рент. продажів – відношення: (прибуток від звичайної д-сті до оподаткування/ чистий дохід від реалізації продукції)*100% або (170/35)*100%; 2. Рентабельність основних засобів: 170/вартість основних засобів від реаліз продукції(031 балансу)*100%; 3. Рентабельність оборотних активів: 170/величина оборотних активів середньорічна (260 по балансу); рентабельність виробничих ресурсів: 170/ величина основних засовів(031)+ оборотні матеріальні активи(100+110+120+130+140)*100%; 5. Рентабельність операційних витрат: 170/ операційні витрати (170/280)*100%; 6. Рентабельність активів: 220/ величина активів по балансі(280)*100%; 7. Рентабельність власного капіталу: 220/ власний капітал (380 по балансу)*100%.

 

37.Поняття фін ринку. Типи фін ринку.

Фінансовий ринок – це система економічних і правових відносин пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фін активів. Передача користування фін ресурсів на фін ринку оформляється фін інститутом (власності, позики) і похідним інститутом: 1. Інститутом власності є безстроковими інститутами і засвідчують інвестора в статутному фонді емітента. 2. Інститути позики (облігації, векселя) відображають відносини з виплатою доходу за надану емітентові позику. Вони характеризуються визначеним терміном обігу. До цих інститутів належать як кредитні інститути так і боргові цінні папери. 3. Похідні фін інститути (фючерні, акціонерні угоди). Ф-ції фін ринку: 1) акумуляція і перерозподіл коштів для інвестування їх в економіку. 2) забезпечення взаємодії покупців та продавців фін активів. Типи фін ринків: 1) за строками обігу активів: - ринок грошей – здійснює короткострокове інвестування коштів. Короткострокові цінні попери більш ліквідні та менш ризикові. – ринок капіталів – це ринок довгострокових фін інститутів та кредитних операцій. 2) за умовами передачі фін ресурсів у користування: - ринок акціонерного капіталу – кошти передаються на невизначений термін, акціонер отримує право на частину прибутку у вигляді дивідендів, право співласності на активи п-ства. – ринок позичкового капіталу – ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент. 3) в залежності від стадії торгівлі: - первинний фін ринок -= це ринок на якому нові випуски цінних паперів проаються та купуються вперше. Учасником цього ринку є емітенти цінних паперів. – вторинний ринок – ринок на якому мають обіг емітовані раніше фін активи. 4) за місцем торгівлі фін активів: - біржовий ринок – включає угоди, що укладаються на біржі і охоплює воринний ринок. – позабіржовий ринок – відображає угоди, що здійснюється поза біржею на. 5) за механізмом функціонування: - кредитний ринок, - валютний ринок, - фондовий ринок.

38. Фондовий ринок і його учасники.

Фондовий ринок є складовою фін ринку і представлений акціями, облігаціями, казначейськими векселями та ін.. структура фондового ринку: 1) державне регулювання цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів, щодо впорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів. Форми держ регулювання: - прийняття законодавчих актів з питань д-сті на ринку цінних паперів, - регулювання випуску і обігу цінних паперів, - видача ліцензії на здійснення професійної д-сті на ринку цінних паперів, - реєстрація випуску цінних паперів, - створення системи захисту прав інвесторів, - контроль за дотриманням законодавства. Обіг цінних паперів – це укладання та виконання угод щодо цінних паперів. 2) емітент – це особа, яка випускає цінні папери. 3) інвестор – це особа, яка купує цінні папери від свого імені за свій рахунок з метою отримання прибутку або набуття відповідних прав. 4) фін посередники – це юр особи, які надають послуги по передачі коштів від потенційних інвесторів до емітентів. 5) спеціалізовані установи: Депозитарії – це установи, що здійснюють зберігання, облік та розрахунки по цінних паперах, стягнення % та надають інші послуги пов’язані з цінними паперами. Зберігачі – комерційні банки або торгівці цінними паперами, які мають право зберігати цінні папери та обслуговують їх обіг.

39. Фондова біржа.

Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок на якому здійснюється торгівля цінними паперами за ринковими цінами. Ф-ції біржі: 1) організація біржових зборів для проведення публічних торгів. 2) визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі. 3) гарантування виконання умов біржових угод, здійснення розрахунків. 4) здійснення біржового арбітражу. Для допуску до обігу та котирування на фондовій біржі цінні папери мають пройти процедуру лістингу – це включення до списку цінних паперів, що вже котируються на біржі. Основні критерії лістингу: 1. Ступінь інтересу інвесторів до компанії, місце компанії в галузі її стабільності…2. Котирування полягає у визначенні курсів цінних паперів через збалансування попиту і пропозиції. Угоди на біржах здійснюються з лотами. Лот – мінімальна к-сть біржового активу, який може бути куплених чи проданий на біржі. Схеми укладання угод на біржі: 1. Продавець – брокер – брокер – покупець. Продавець та покупець подають відповідні заявки брокерам при цьому вони попередньо укладають з брокерами договір на обслуговування і гарантують оплату куплених цінних паперів або передають брокеру цінні папери для продажу. 2. Продавець – Дилер – Покупець. Дилер скуповує цінні папери продавця і від свого імені продає покупцю. Дилер – це фіз. Чи юр особа, яка здійснює біржове або торгівельне представництво. 3. Продавець – Брокер – Дилер – Брокер – Покупець. Перший брокер бере заявку від покупця і виконує її купивши цінні папери у ділера. 2 брокер виконує заявку продавця продавши цінні папери ділеру.

40.Поняття цінних паперів.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або взаємовідносини між особою яка їх випустила та їх власником і передбачають виплату доходів у формі дивідендів чи % або можливість передачі грошових та інших прав. Специфічні ознаки ц.п: 1. Ц.п. підтверджують майнові чи інші грошові права. 2. Ц.п. передбачають отримання доходу їх власниками. 3. Ц.п. мають бути визначені таким чинним законодавством. Ц.п., що вважаються такими відповідно до закону України «про ц.п. і фондову біржу» називаються основними до них відносяться: акції, облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної позики, облігації п-ства, казначейські зобов’язання, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні цінні папери. Типи ц.п.: 1) за терміном існування: - строкові, - безстрокові (акції). 2) за формою вкладення: - пайові, - боргові. Пайові засвідчують право участі у статутному фонді, надають право на управління п-ством, право на отримання прибутку та частини майна у випадку ліквідації п-ства. Боргові – надають право на отримання доходу у вигляді %. 3) за формою існування: - паперові, - без паперові. 4) за наявністю доходу: - дохідні ц.п., - бездохідні.5) за територією обігу: - муніципальні, - державні, іноземні. 6) за порядком укладення: - ц.п. на пред’явника, - іменні, - ордери. 7) за рівнем ризику: = без ризикові, - ризикові. Ц.п мають номіналь ну і ринкову вартість. Номінальною називається вартість або ціну зазначену на ц.п. Ринкова вартість – це вартість за якою ц.п. купуються-продаються на ринку,їх наз також курсом ц.п.Курс ц.п. залежить від: - відношення попиту і пропозиції, - рівень процентної ставки, - рівень дохідності ц.п., - стан державних фінансів,- стан грошового обігу,- політична ситуація в країні.

41.Види цінних паперів.

1. Акції – це ц.п. без встановленого строку обігу, що засвідчують внесення їх власнику коштів до статутного фонду, надають право на участь в укладенні п-ством, право на отримання прибутку у вигляді дивідендів, право на отримання майна при ліквідації п-ства. 2. Облігації – це ц.п., що засвідчують передачу їх власникам коштів на користь емітента і підтверджують зобов’язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість ц.п. у встановлений строк та сплачувати %. 3. Казначейські зобов’язання – це ц.п., що розміщується серед населення на добровільних засадах і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету та дають право на отримання фіксованого доходу. 4. Сертифікат – це письмове свідотство банку про депонування коштів, яке засвідчує про вкладника на одержання після закінчення терміну суми вкладу та % за них. 5. Вексель – ц.п., що засвідчує безумовне грошове вкладення зобов’язання векселедавця сплатити векселеодержувачу вказану суму у векселі у зазначений час. 6. Приватизаційні ц.п. – це державні ц.п., які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна держ. п-ств, державного житлового фонду, земельного фонду. Існує 3 види приватизаційних ц.п.: 1. Приватизаційні майнові сертифікати,- приватизаційні житлові чеки, - приватизаційні земельні бони. Особливості приватизаційних ц.п.: - вони не підлягають вільному обігу, - дивіденди і проценти за ними не надаються, - вони не можуть бути використані для розрахунків чи як застава.

42.Оцінка цінних паперів.

До основних характеристик ц.п. відносять: 1) термін обігу – це відрізок часу до кінцевого платежу або вимоги до погашення ц.п. Фін актив, що що мають обмежений термін обігу наз. строковим (всі боргові ц.п.). 2) ліквідність – це можливість швидкого перетворення ц.п. в нроші без значних втрат. Найліквіднішими вважаються державні цінні папери. 3) дохід за цінними паперами – визначаються дивідендами чи процентними виплатами, а також сумами отриманими від погашення чи перепродажу. Дохідність визначається у вигляді процентної річної ставки і розраховується як відношення доходу на капітал до величини капіталу: Д_к/К₁*100%. 4) ризиковість – відображає невизначеність пов’язану з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому. 5) подільність – хар мін обсягом цінних паперів, які можна купити чи продати на ринку. 6) конвертованість – можливість перетворення оннихц.п. в інші, 7) механізм оподаткування – визн. У який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння або перепродажу ц.п.

 

43.Класифікація акцій та акціонерний капітал.

Розрізняють акції: - прості – не мають фіскальної норми прибутку. Сума дивідендів залежить від загального обсягу чистих прибутків і рішень ради директорів. Прості акції дають право на участь в управлінні п-ством, право на одержання дивідендів пропорційно вартості акцій. – привілейовані – дають право на отримання фіксованого доходу, а також привілеї претендувати на майно п-ства у випадку його ліквідації. Ці акції розміщуються серед фіз. Осіб, власник привілейованих акцій не має право на участь в управлінні п-ства. Розрізняють привілейовані акції: 1) кумулятивні прив. акції - дають право на отримання фіксованого дивіденду за поточний рік і право на отримання дивідендів за той період, коли фірма несла збитки. 2) привілейовані акції з повною участю в прибутках – дають право на отримання фіксованого доходу за поточний рік, а також право на отримання додаткового доходу на пропорційній з власниками простих акцій основі, верхня межа якого не встановлюється. 3) тпривілейовані акції з частковою участю в прибутках – дає право на отримання фіксованого доходу за поточний рік,а також право на отримання додаткового доходу на пропорційній з власниками простих акцій основі при встановленій верхній межі. 4) рив. акції з регульованими дивідендами – дає право на періодичне регулювання дивідендів як правило щоквартально. 5) конвертована привілейована акція – дає право обмінювати привіл акції на певну к-сть простих акцій цієї ж фірми.. 6) привілейована акція з правом голосу – дає право голосувати на зборах акціонерів по всім питанням. 7) привілейована акція з обмеженим правом голосу – дає право голосу по деяким питанням. В регулювані емісії акції формують акціонерний капітал – це максимальна к-сть акцій на максимальну суму, яка може бути емітована фірмою у відповідності з її статутом. АК= Ц_{номін. а.} * К-сть акцій.

44.Методика розподілу дивідендів по акціях.

Маса дивіденду – частина прибутку фірми, яка може бути розподілена між акціонерами. МД = ЧП- санкції – відрахування до фондів – інші відрахування. Маса дивіденду відповідає нерозподіленому прибутку. Розподіл дивідендів між власниками акцій: ; де Д – фіксований %, ∑Дприв=МД-∑Дприв. При розподілі дивідендів по привілейованим кумулятивним акціях. ∑Дприв.кумул=Цн*Кприв.рив* n. Де n- число років, потягом яких не вилучалися дивіденди. ∑Дпр=МД-∑Дприв-∑Дприв.кумул.

 

 

45.Види облігацій, методика нарахування відсотків.

Облігації випускаються для: 1) запозичення коштів; 2) мінімізація податків. За рахунок випуску облігацій компанія може мінімізувати податкові платежі, оскільки кошти отримані від випуску облігацій в деяких випадках не включається до власного доходу, а видатки пов’язані з організацією емісії відноситься до валових витрат.3) зміна власника «облігації можуть бути конвертовані в акції, якщо це передбачено умовами випуску, завдяки чому власники цінних паперів стають власниками п-ства». 4) участь в заставних оборотах – облігації можуть слугувати заставою при здійснені фінансових операцій. Класифікація облігацій: 1. За емітентом: -іноземні, - державні, - муніципальні, - корпоративні банки, п-ства, тощо. 2. За строками випуску: - короткострокові – до1 року., - середньострокові – 1-3 роки, - довгострокові – більше 3 років. 3. За умовами обігу: вільного обігу – першим і наступним власником можуть бути будь-які фіз. І юр. Особи, пропонуються тільки для відкритого розміщення. - обмеженого обігу – обіг здійснюєься виключно серед учасників розміщення. 4. За формою обігу: - документарна, - без документарна. 5. За формою випуску: - іменні – ідентифікація власниками відбувається відповідно реєстру. На сертифікаті облігацій вказується ім’я власника, - на пред’явика – ідентифікація власника відбувається при наявності сертифіката на якому вказується імя емітента. 6. За умовами забезпечення:- звичайні (не6забезпечені); - забезпеченні – зобов’язання за цінними паперами забезпечується третіми особами шляхом: - договору поруки, - договору страхування ризиків, - договору з банком відносно погашення основної суми боргу або виплати доходу.. Існує 2 методи виплати відсотків по облігаціям – по купонному листу – до облігацій додається купонний лист, який містить порядковий номер купона. Номер облігації по якій виплачується %, найменування емітента, термін виплати %.відірваний купон власник облігацій подає у банк. В подальшому банк стягує всі кошти, що були виплачені по купону. – по чекам – власник облігацій отримує % у вигляді чеків фірм емітентів і подає їх у банк для оплати. Розрізняють дохідність за облігаціями показниками: 1) купонна ставка – визн суму рісний відсоткових виплат держателю облігацій до їх номінальної вартості: КС=%за обліг/Цн. 2) поточна дохідність – відношення % за облігаціями до ціни курсової. ПД = % за обліг/ Цкурс.

 

 

46.Сутність та принципи страхування

Страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певної події визначеною договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юр особами страхових платежів. Суб’єкти страхування: страховик, страхувальник, застрахований. Страховик – це юр особа (страхова компанія), яка діє на підставі відповідної ліцензії і бере на себе зобов’язання, щодо створення колективного страхового фонду та виплати з нього страхового відшкодування. Страхувальник – чи юр чи фіз. Особа, яка діє на підставі відповідної укладеної угоди зі страховиком і сплачує страхові внески до страхового фонду. Застрахований – юр чи фіз. Особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Страховий випадок - це настання стихійного лиха або інших несприятливих явищ, які викликають втрату майна, життя або виникнення певних подій у житті. Страхова сума – це грошовий вираз обов’язків страховика при настанні страхового випадку. Тариф страхового платежу – це розмір платежу страхувальника з одиниці страхової суми. Страхове забезпечення – це відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування. Ф-ції страхування: 1. Ф-ція відшкодування – передбачає матеріальну відповідальність страхових компаній за наслідки ризику. 2. Накопичувальна – застосовується за окремими видами особистого страхування (життя). 3. Попереджувальна – фінансування для зменшення наслідків страхових подій. 4. Контрольна – реалізується шляхом державного нагляду та внутрішнього аудиту. Принципи страхування: 1) вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування. 2) наявність страхового ризику – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій. 3) страховий інтерес страхувальника і страховика. 4) максимальна сумлінність (довіра між сторонами) передбачає надання повної інформації з предмету укладеного договору страхування на етапі укладення та етапі виконання. 5) принцип застереження – включення до договору страхування особливих умов.