Вербицький Михайло Михайлович

Верби́цький Миха́йло Миха́йлович (* 4 березня 1815, с. Явірник Руський, Галичина, тепер Підкарпатське воєводство,Польща — † 7 грудня 1870, с. Млини, Галичина, тепер Підкарпатське воєводство, Польща) — український композитор, хоровийдиригент, священик, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна».

Біографічні дані

Народився на Надсянні у родині греко-католицького священика.

Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько. Ним і його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родичперемишльський владика Іван Снігурський, один із найяскравіших діячів УГКЦ.

1828 — владика Іван Снігурський заснував при перемишльській кафедрі хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло.

Уже на Великдень наступного 1829 року хор Перемишльської єпархії з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні, де Вербицький разом із Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурськийзапросив із Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке. У Нанке Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції.

Важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар Перемиського хору, в якому були як творивіденських класиків Й.Гайдна, В. А.Моцарта, так і музика композиторів «золотої доби» української музики — М.Березовського таД.Бортнянського.

Саме духовні концерти Бортнянського найбільше вплинули на музику Західної України і світогляд Вербицького зокрема. Адже тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка), творчість Бортнянськогопредставила високопрофесійне багатоголосся.

Згодом Вербицький вступив до Львівської духовної семінарії. Заняття музикою не перервалися: молодий семінарист керував хором навчального закладу, опанував гру на гітарі, яка супроводжувала його протягом усього життя. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу зберіглося створене ним «Поученіє Хітари», яке стало першим таким посібником в Україні.

У 2-й половині 1840-х років звернувся до релігійної музики. У цей період написав повну Літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамените «Ангел вопіяше» та ін. церковні композиції.

Коли наприкінці 1840-х років у Галичині налагодилося активне театральне життя, Вербицький одразу ж заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, що ставились на театральних сценах Львова і Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австро-німецької драматургії. Музика у цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, вносячи у вистави яскравий емоційний елемент, а також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Тому навіть досить посередні п'єси завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність. Він написав музику до понад 20 вистав. У цей час Вербицький створив музику до вистав «Верховинці» Юзефа Коженьовського, «Жовнір-чарівник» (за Квіткою-Основ'яненком), «Козак і охотник» Івана Анталовича-Вітошинського, «Проциха» Рудольфа Моха та ін.

Але політичні події повернулися так, що 1848–1849 роки стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру, тож протягом кількох років Вербицький не писав музики до п'єс.

Складні життєві обставини відтягнули його висвячення на священика, тому щойно 1850 року отримав ієрейські свячення. Кілька років Вербицькому доводилося переїздити з однієї сільської парохії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах (тоді Яворівського повіту), де прожив решту свого життя.

1860-ті роки — з відкриттям у Львові театру «Руська Бесіда» композитор знову звернувся до жанру співогри. Для цього театру Вербицький написав побутову мелодраму «Підгіряни», одну з найпопулярніших п'єс композитора, згодом «Сільські пленіпотенти», «Простачку», «В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана» та ін.

Духовні твори Михайла Вербицького:

1. Ангел вопіяше

2. Антифон 2

3. Отче наш, з Літургії

4. Отче наш, ля мінор

5. Херувимська пісня №1

6. Херувимська пісня №2

7. Христос воскрес

8. Читання Апостола. Алилуя

РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Протягом усього існуванні людства його незмінним супутником була, є й сподіваємося, буде залишатися музика. При цьому особливу увагу варто приділити духовній музиці. Тому що, прослуховування музики або читання текстів програмних музичних творів завжди створюють певний духовний настрій. Дуже важливо зрозуміти, чому служить даний здобуток - добру або злу. І в цьому плані нам може допомогти духовна музика, як важлива складова виховання психокорегуючого впливу на людину, опробувана протягом багатьох століть.
Особливість музики як виду мистецтва - її звуковиразна, інтонаційна природа. Інтонація - невід'ємна властивість музики й мови. Притому головний зміст мови передається все-таки словами.

Розуміння музики як мистецтва ідейно - емоційного, ідейно - психологічного у своїй основі, як мистецтва, у якому емоційна сутність є основою не тільки сприйняття, але й безпосередньо вираження й відображення, - така тенденція у визначенні змісту музики одержала визнання у висловленнях і працях естетів, психологів, музикознавців, композиторів, вчених. Так, і в роботі Б.М.Теплова «Психологія музичних здібностей», що являє собою одну з перших спроб дати глибоке тлумачення специфіки розвитку музичних здібностей, дається наступне визначення: «Змістом музики є почуття, емоції, настрій. Музика є шлях до пізнання світу людських почуттів. Позбавлена емоційного змісту музика перестає бути мистецтвом».
Духовна музика має могутній емоційний вплив, вона пробуджує у людині добрі почуття. Робить людину вище, чистіше, краще, тому що в переважній більшості вона показує образ позитивного героя у піднесених емоціях. Музика прагне втілити етико-естетичний ідеал – і у цьому особливість її змісту й впливу на людину.
Властиві церковній музиці узагальнення накладають свій відбиток і на прийоми асоціативного мислення, що допомагає повніше зрозуміти специфіку відображення внутрішнього світу людини.

Володіючи, подібно до звичайної людської мови, інтонаційною природою, духовна музика значно більш емоційна й у той же час більш доступна. Вона несе в собі можливість створення вкрай абстрактних, споглядальних образів, у тому числі й релігійно - фантастичних. У з'єднанні з елементами театрального мистецтва, живописом, архітектурою останні отримують особливу дієвість, сприяючи сприйняттю відповідної ідеологічної інформації й формуванню в підсумку певного соціально - психологічного типу віруючої, високодуховної людини.
Зусилля кожної партії в гармонійному елементі новими голосами породжує могутній хоровий елемент. Сила хорового елементу є наскільки великою, що залишає в людині гнітюче враження. Чим сильніший хор, тим це враження сильніше діє на особистість.

Супровід музичних звуків текстом, що говорить розуму й серцю, породжує найсильніший елемент - моральний. Цим елементом виховання повинно дорожити найбільше. Все, що ображає соромливість, все, що стосовно змісту тексту носить непристойний характер - повинно, бути вилучено.

Таким чином, історично склалося так, що духовно-звукова терапія одержала можливості сигнального плану й прямого психофізичного впливу, який є концентрованим за інтенсивністю й часом зосередженості. Особливу роль в цьому плані може відігравати лише духовна музика. У духовній музиці ми бачимо унікальний інструмент психофізичного впливу, даний людству Богом або вироблений в процесі еволюції, що відіграє ключову роль у вихованні сьогодення, високодуховної людини нового тисячоліття.

Характерною ознакою нашого часу є зростання уваги до духовної музики, її виховного значення. Саме духовна музика вимагає емоційної чутливості, творчої фантазії, асоціативного мислення, спостережливості і може стати новою технологічною формою навчання та виховання, спрямованою на поєднання ідеї гуманної особистісно орієнтованої педагогіки та оптимізації професійно-мистецької освіти творчої молоді.

2.1. Православна духовна музика у сучасній церкві

Про що співається в Церкві? Складно на таке питання навіть розлого відповісти. Потрібно бути церковною людиною, щоб до кінця зрозуміти.

А технічно, основна маса творів - тексти з Біблії і тексти, написані святими Церкви для прославлення того чи іншого свята.

У Києві богослужіння ведеться церковнослов'янською мовою. Але якщо у більшості парафіян є бажання (є такий прихід в Києві, багато на заході), то священик служить українською.

На більшості парафій богослужіння складається з всеношної (вчиняється напередодні ввечері, складається з вечірні й утрені) і літургії (вчиняється у день свята вранці, саме на літургії проходить причастя).

Під час служби потрібно уважно стежити за її ходом, хреститися і кланятися разом з усіма присутніми в церкві. Перед тим, як поставити свічку або підійти до ікони, теж слід перехреститися. Входячи і виходячи з церкви також роблять уклін і хрестяться. Служба в церкві не терпить суєти. Без потреби з неї під час ведення служби не виходять, жінки приходять з покритою головою і скромно одягнені, по можливості, без макіяжу, в дні менструацій в храм ходити суворо забороняється, це великий гріх.

Ведення служб відповідно з церковним уставом. Існує церковний статут, відповідно до якого проводиться щоденна служба в монастирях і повинна проводитися в церкві. Скільки триває служба в церкві? Спочатку йде ранкова служба, потім Божественна літургія. Вечірня служба буває близько 6-7 годин вечора.

Певний час дня не є обов’язковим, але служба за своїм призначенням і змістом прив’язана до певного часу доби, тому церква дотримується проведення служб у відведені їй годинник. Тривалість служби також не обмежена ніякими канонами. Є століттями сформований звичай ведення служби, яка складає в середньому від 1,5 до 2-3 годин.

Служби в церкві підрозділяються на добові, седмічного, а також річні служби. Добові служби йдуть протягом доби, потім повторюються, замикаючись, таким чином, до кола. Так само відбувається і з седмічного, з річними колами. Служби не мають певного ритуалу, незмінні тільки добові щоденні служби, це основа богослужіння.

Як проходить служба в церкві

Добові служби проходять щодня. У дні постів, Великого та інших, відбувається не тільки служіння Богу, а й проводиться служба в церкві зі сповіддю і причастям Святих Тайн Ісуса Христа. Великі парафії, де на служби збирається велика кількість віруючих, можуть здійснювати по дві літургії в день. Сільські парафіяни ходять на служби у недільні та святкові дні.

Як проходять служби в церкві? Треба сказати, що служби не відбуваються по одній. Наприклад, служба, присвячена Народженню або Хрещенню (тобто події, що відбувається раз на рік), не виділяється в окреме служіння, а з’єднується зі службами добового кола. У добовий коло входять служби седмиці і річні. Вони з’єднуються в одну службу, в якій звучать молитви, читання і співи, які пов’язані з днями року і седмиці.

У церкві є церковні служби 9 видів: Вранці – 9й годину, вечірня служба, повечір’я, потім полунощніца. Утреня, а потім по годинах: перший, третій і шостий. Увечері, після шостої години – Божественна літургія. Перша година приєднується до ранкової молитви, а Божественна літургія є службою особливою. Всіх служб, які повинні проводитися в храмі, зазвичай сім.

Всі молитви, за винятком «Отче наш», придумані людьми

Історія християнства знає тільки одну молитву, передану безпосередньо Ісусом Христом: «Отче наш». Потім апостольські настанови давали рекомендації з читання молитов щоденних. Вранці, о третій годині, в шостий, дев’ятий і ввечері. Вранці – в подяку Господу, в третій тому, що Христос одержав вирок. Шостий годину – це година розп’яття і дев’ятий – година скорботи. Вечірня молитва – подяка Богу. Як у давні часи апостоли славили Ісуса Христа і найбільш значущі події, пов’язані з його життям і смертю, так і сьогодні зберігається традиція богослужіння в храмі.

Кожна з перерахованих служб повинна в церкві вирушатиме щодня і самостійно. Але, терплячи до умов мирського життя, церква проводить ранкові та вечірні богослужіння двічі в день, тобто в громадських церквах не дотримуються суворого дотримання статуту. У монастирях служби проводяться відповідно до церковним статутом, як і належить, сім разів на добу.

Ісус в своїх настановах апостолам говорить про те, що молитва має бути щирою. Якими б не були молитви, написані іншими, людина завжди має можливість звернутися до Бога безпосередньо, в своєму серці, і Він обов’язково почує молитву щиру, що йде від серця.

Канон — жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню якого-небудь свята чи святого. Входить до складу богослужінь утрені, повечір'я, полуношниці і деяких інших. Також канон читається на молебнях.

Повний канон складається з 9 частин («пісень»). Кожна з пісень канону бере за основу відповідну біблійну пісню, при цьому події старозавітної історії трактуються символічно як передвістя новозавітних подій.

Тропар — богослужбова пісня, що оспівує зміст свята, чи складова частина канону, що наслідує укладом та мелодією перший вірш (ірмос).

Єкте́нія — сукупність молитв, що читаються дияконом або священиком при кожномубогослужінні від імені віруючих та містять прохання та звернення до Бога.

Найвживаніших єктеній п'ять:

1. Велика або мирна єктенія, яка починається словами «У мирі Господу помолімось». Вона має багато молінь і прохань, і після кожного з них співається: «Господи, помилуй!»

2. Мала єктенія — це скорочення великої. Вона починається словами: «Ще і ще у мирі Господу помолімось!» і має всього два прохання.

3. Сугуба (посилена) єктенія починається словами: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй». На кожне прохання сугубої єктенії хор відповідає триразовим: «Господи, помилуй!» Тому сама єктенія називається сугубою, або посиленою.

4. Благальна єктенія починається словами: «Доповнімо (доведемо до повноти) молитву (ранню чи вечірню) нашу Господеві». Після кожного благання, крім перших двох, хор співає: «Подай, Господи!»

5. Єктенія за спочилих складається з прохань до Господа, щоб Він упокоїв у Царстві Небесному душі померлих, простивши їм усі гріхи.

Ака́фіст — при богослужінні в церквах хвальна відправа з читанням і співами на честь Христа, Богородиці та окремих святих.

На деякий час заборонялося виконувати в церках твори Артема Веделя, оскільки наприкінці весни 1799 року було знайдено книжку «Служба Нилу Столбенскому», де на порожніх сторінках начебто Веделевою рукою у символічній формі було написано пророцтво про вбивство чинного царя Павла І та названо його вбивцею. Проти Веделя негайно порушили «секретну справу». Саме через «секретність» справи все, що відбувалося в той період, вкрито таємницею: через 200-літню відсутність архівних документів, знайдених лише нещодавно, поширилися легенди, вигадки та відверті наклепи, зокрема про «долгое странствие по Малороссии», під час якого композитор «присоединился к секте иллюминатов».

Невідомо, де насправді було знайдено «Службу» прп. Нілу — чи в Києво-Могилянській академії, чи в Лаврі; невідомо, чи залишав Ведель Лавру, чи його вихід було сфальсифіковано керівництвом монастиря задля уникнення особистої відповідальності за послушника.

Митрополит і архімандрит Києво-Печерської лаври Ієрофей (Малицький) 25 травня 1799 року оголосив Веделя божевільним і передав київському коменданту Ф. Л. Вігелю під варту. «Документи справи, — пише відомий веделезнавець Василь Кук, — свідчать лише про те, як проходила розправа над композитором та як його, врешті, без вини, без суду замучено. Суті справи вони не розкривають, за що і чому знищили саме його, Веделя, не висвітлюють… За документами формально Веделя ніхто не арештовував… немає акту звинувачення, ні протоколів допиту звинуваченого. Усе відбувалося без участі „сумасшедшего отставного капитана” і без нього вирішується його доля. Але, що дуже дивує, для того, щоб помістити „хворого” в лікарню, Київський губернатор Мілашевич просить дозволу на це у Малоросійського губернатора Беклєшова, який радить направити справу до генерал-прокурора Росії, а останній представляє відповідний документ на санкцію цареві».

У церкві співають твори практично всіх українських композиторів, що писали церковну музику - Дилецкий, Бортнянський, Ведель, Березовський, Стеценко, Леонтович, Яциневич та ін.. Виняток становлять сучасні автори, які пишуть музику відповідно виключно своєму сприйняттю, а не керуючись особливостями богослужіння - таку музику практично неможливо вкласти в богослужіння.

Назви творів українських авторів, які виконуються в церкві величезна кількість:

· Кант Розп'яттю Христову («Хресним древом розп'ятого») для мішаного хору

· «Діва днесь». Псальма (Різдвяна псальма) для мішаного хору (не пізніше 1893)

· Херувимська (на канонічний релігійний текст) для мішаного хору (1898)

· «Камо пойду от лица Твоего, Господи, і от Духа твоєго камо біжу…» на текст 138 псалма Давидового. Концерт. Для мішаного хору без супроводу (1909, липень)

· «Пречиста Діво, мати Руського краю». Молитва (псальма). На мотив лірницької пісні. Для мішаного хору (1909)

· Kyrie Eleison

· «Молитва за Україну»

· «Отче наш»

· «Хресту Твоєму»

· «Тобою радується»

· «Ірмос на Різдво Христове»

· «Ангел сповіщав»

· «Коли в твою душу»

· «О, Мати Божа»

· «Вихваляйте доли, гори»

· «Витай між нами, Христе, витай»

· «Вірую, Господи»

· «Люблю тебе, Боже»

· Андрій Гнатишин. Хорові твори

· Архієрейська Літургія

· Василь Завітневич, Великий Піст

· Василь Завітневич. Великдень (Велика Субота і Пасха)

· Василь Завітневич. Літургія

· Великдень («Наша Парафія»)

· Великий покаянний канон («Помічник і Покровитель»), глас 6

· Великий покаянний канон («Помічник і Покровитель»), розспів Києво-Печерської Лаври

· Винесення чесних древ животворчого Христа, упоряд. Олександр Хоровяк

· Г. Верета. Літургія. Для чоловічого хору

· Г. Верета. Обробки церковних пісень

· Г. Верета. Слава в вишніх Богу. Духовні хорові твори

· Григорій Китастий. Служба Божа

· Григорій Курцеба. Божественна Літургія

· Додаток до Антології

· Збірник Літургічних і церковних пісень, упоряд. Іполіт Омельський

· Зеновій Лавришин. Служба Божа

· Іван Козачок, Служба Божа св. Івана Золотоустого (на чоловічий хор)

· Ігор Соневицький. Духовні твори

· Канон Антипасхи, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Благовіщення, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Вербної Неділі, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Вознесіння, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Миколая, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Неділя 6-ста після Пасхи, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Неділя святої П'ятдесятниці, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Преображення, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Різдва Пресвятої Богородиці, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Святого апостола Петра і Павла, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Стрітення, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Суботи праведного Лазаря, упоряд. Олександр Хоровяк

· Канон Успіння, упоряд. Олександр Хоровяк

· Кирило Стеценко. Духовні твори

· Коляди

· Літургічні пісні, упоряд. Степан Чичула

· Літургія («Наша Парафія»)

· М. О. Гайворонський, Служба Божа, на мішаний хор. 1938

· Михаїл Шух. Літургічні славослів’я

· Михайло Гайворонський. Служба Божа Б-дур на мішаний хор

· Недільні канони для мішаного хору, упоряд. Олександр Хоровяк

· Недільні канони для чоловічого хору, упоряд. Олександр Хоровяк

· Олександер Кошиць. Релігійні твори, упоряд. З. Лисько (фотокопія)

· Панахида і Похорон. Упорядкував А. Гноєвий

· Піснеспіви Великого Посту

· Піснеспіви Всенішної, упоряд. свящ. Валерій Семанцо

· Піснеспіви страсного тижня

· Похорон

· Прот. Григорій Павловський. Літургія заупокійна

· Прот. Кирило Стеценко. Панахида. 1918 (автограф)

· Прот. Кирило Стеценко. Панахида. 1922 (автограф)

· Сергій Яременко. Служба Божа для мішаного хору

· Херувимська пісня України та її діаспори. Антологія

· Христос воскрес («Наша Парафія»)

· Всенічна

· Благослови, душе моя, грецького розспіву

· Блажен муж, київського наспіву

· Блажен муж, Почаївського наспіву

· Богородичні ірмоси «Відкрию уста мої»

· Взбранной Воєводі, музика Артема Веделя

· Воскрес із гроба, музика Артема Веделя

· Днесь спасеніє миру бисть, музика Артема Веделя

· З молодості моєї, голос 4

· Мале славослів’я, музика Артема Веделя

· Мале славослів’я, Валаамського розспіву

· Нині відпускаєш, музика прот. Кирила Стеценка

· Під Твою милість (давньоукраїнського обихідного наспіву), гармонізація Дмитра Бортнянського

· Світе тихий, музика Артема Веделя

· Слава в вишніх Богу, музика прот. Кирила Стеценка

· Хваліть ім’я Господнє, київське звичайне

Літургія

· Велика (мирна) ектенія

o Велика ектенія, музика Гавриїла Музическу

o Велика ектенія, музика Миколи Леонтовича

o Велика ектенія, музика Мирона Федоріва

o Велика ектенія, музика Михайла Гайворонського

o Велика ектенія, музика Михайла Шуха

o Велика ектенія, музика Олександра Кошиця

o Велика ектенія, музика прот. Григорія Павловського

o Велика ектенія, музика прот. Кирила Стеценка

o Велика ектенія, музика свящ. Йосипа Кишакевича

o Велика ектенія, музика Якова Яциневича

o Велика ектенія №1, музика Івана Маркевича

o Велика ектенія №1, музика Олексія Сніжинського

o Велика ектенія №2, музика Івана Маркевича

o Велика ектенія №2, музика Олексія Сніжинського

o Велика ектенія №3, музика Олексія Сніжинського

o Велика ектенія №4, музика Олексія Сніжинського

o Велика ектенія, з Літугрії №1, музика Олександра Кошиця

o Велика ектенія, з Літургії №2, музика Артема Веделя

o Велика ектенія, з 2-ї Літургії (1910 р.), музика прот. Кирила Стеценка

o Велика ектенія, київська

o Велика ектенія, монастирська

o Велика ектенія, невідомого автора, гармонізація Оксани Ярмак

o Велика ектенія, соль мажор, музика Якова Яциневича

o Мирна ектенія, музика Андрія Гнатишина

· Антифон 1

· Антифон 1, музика Андрія Гнатишина

o Антифон 1, музика Гавриїла Музическу

o Антифон 1, музика Миколи Леонтовича

o Антифон 1, музика Михайла Шуха

o Антифон 1, музика прот. Григорія Павловського

o Антифон 1, музика Якова Яциневича

o Антифон 1 («Благослови, душе моя»), музика прот. Кирила Стеценка

o Антифон 1 («Благослови, душе моя»), музика Якова Яциневича

o Антифон 1, київського наспіву, голос 1

· Мала ектенія

o Велика ектенія, музика Олександра Кошиця

o Велика та мала ектенії, музика Михайла Гайворонського

o Мала ектенія, музика Артема Веделя

o Мала ектенія, музика Михайла Гайворонського

o Мала ектенія, музика Сергія Яременка

o Мала ектенія №1, музика прот. Григорія Павловського

o Мала ектенія №3, музика прот. Григорія Павловського

o Мала ектенія, звичайна, соль мінор

o Мала ектенія, звичайна, фа мажор

o Мала та потрійна ектенія, постова

· Антифон 2

o Антифон 2, музика Євстафія Азієва

o Антифон 2, музика ієрея Михайла Тележинського

o Антифон 2, музика прот. Кирила Стеценка

o Антифон 2, музика свящ. Михайла Вербицького

o Антифон 2, голос 6

· Єдинородний Сине

o Єдинородний Сине, музика прот. Кирила Стеценка

o Єдинородний Сину, музика Артема Веделя

o Єдинородний Сину, музика Дмитра Бортнянського

o Єдинородний Сину, музика Михайла Гайворонського

o Єдинородний Сину, музика прот. Петра Турчанинова

o Єдинородний Сину, музика Якова Яциневича

o Єдинородний Сину, голос 2

· Антифон 3

o Антифон 3, музика Миколи Леонтовича

o Антифон 3, музика прот. Григорія Павловського

o Антифон 3, музика Юрія Сластіона

o Антифон 3, на «Царице моя преблагая»

o Антифон 3, Прийдіть, поклонімось, Трисвяте, Потрійна ектенія (з Літургії №1), музика Олександра Кошиця

o У Царстві Твоїм, музика Якова Яциневича

· Прийдіть, поклонімось

o Антифон 3, Прийдіть, поклонімось, Трисвяте, Потрійна ектенія (з Літургії №1), музика Олександра Кошиця

o Прийдіть, поклонімось, музика прот. Григорія Павловського

o Прийдіть, поклонімось, музика Якова Яциневича

o Прийдіть, поклонімось, звичайне

o Прийдіть, поклонімось, з Літургії №1, музика Артема Веделя

o Прийдіть, поклонімось, ля-бемоль мажор, музика прот. Кирила Стеценка

o Прийдіть, поклонімось, фа мажор, музика прот. Кирила Стеценка

· Тропарі недільні

o Тропар і кондак недільні, гол. 1-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 2-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 3-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 4-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 5-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 6-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 7-й

o Тропар і кондак недільні, гол. 8-й

· Трисвяте (Святий Боже)

o Антифон 3, Прийдіть, поклонімось, Трисвяте, Потрійна ектенія (з Літургії №1), музика Олександра Кошиця

o Святий Боже, музика Михайла Гайворонського

o Трисвяте, музика ієрея Михайла Тележинського

o Трисвяте, музика Максима Березовського

o Трисвяте, музика Оксани Ярмак

o Трисвяте, музика Порфира Демуцького

o Трисвяте, музика Порфира Демуцького, гармонізація Оксани Ярмак

o Трисвяте, грецького розспіву

o Трисвяте, до мінор, музика Максима Березовського

o Трисвяте, звичайне, на заупокійну Літургію

o Трисвяте, з Літургії №2, музика Артема Веделя

o Трисвяте, з 1-ї Літургії (1907 р.), музика прот. Кирила Стеценка

o Трисвяте, з 2-ї Літургії (1910 р.), музика прот. Кирила Стеценка

o Трисвяте, з 3-ї Літургії (1921 р.), галицького наспіву, музика прот. Кирила Стеценка

o Трисвяте, монастирське

· Усі ті

o Єлици, музика Михайла Гайворонського

o Усі ті, що в Христа хрестилися, музика Олександра Кошиця

· Хресту Твоєму

o Хресту Твоєму, музика Петра Гончарова

o Хресту Твоєму, звичайне

· Прокимни

o Прокимни, звичайні

· Алилуя

o Алилуя, музика Артема Веделя

o Алилуя, музика Григорія Давидовського

o Алилуя, музика Михайла Гайворонського

o Алилуя, музика прот. Кирила Стеценка

o Алилуя, музика прот. Петра Будного

o Алилуя, музика свящ. Михайла Вербицького

o Алилуя, музика Якова Яциневича

o Алилуя, звичайне

· Потрійна ектенія

o Антифон 3, Прийдіть, поклонімось, Трисвяте, Потрійна ектенія (з Літургії №1), музика Олександра Кошиця

o Мала та потрійна ектенія, постова

o Потрійна ектенія, музика Михайла Шуха

o Потрійна ектенія, музика прот. Петра Турчанинова

o Потрійна ектенія, музика свящ. Йосипа Кишакевича

o Потрійна ектенія, музика Якова Калішевського

o Потрійна ектенія №1, музика Олексія Сніжинського

o Потрійна ектенія №2, музика Олексія Сніжинського

o Потрійна ектенія №3, музика Олексія Сніжинського

o Потрійна ектенія, болгарська

o Потрійна ектенія, галицька

o Потрійна ектенія, галицького наспіву, гармонізація Олександра Кошиця

o Потрійна ектенія, з Літургії №2, музика Артема Веделя

o Потрійна ектенія, київська №2

o Потрійна ектенія, київська №3

o Потрійна ектенія, мі-бемоль мажор, музика Артема Веделя

o Потрійна ектенія, невідомого автора

o Сугуба ектенія, музика Михайла Гайворонського

· Заупокійна ектенія

o Заупокійна ектенія, галицька

o Заупокійна ектенія, звичайна

o Заупокійна ектенія, Почаївська

· Ектенія оголошених

o Ектенія оголошених, музика Михайла Гайворонського

o Ектенія оголошених, звичайна

Вибір теми нашого дослідження дає можливість розглянути культурологічний та психологічний аспекти проблеми і таким чином розкрити одну із маловідомих сторінок української та європейської музичної культури. Подібна ситуація виглядає цілком закономірно, оскільки духовна музика орієнтована на такі важливі питання як буття, смерть і життя у всьому різномаїтті аспектів їхнього усвідомлення: смерть - підсумок життєвого шляху, смерть - межа, смерть - перехід, смерть - розрада, смерть - ніщо й т.д.

Протягом усього існуванні людства його незмінним супутником була, є й сподіваємося, буде залишатися музика. При цьому особливу увагу варто приділити духовній музиці. Тому що, прослуховування музики або читання текстів програмних музичних творів завжди створюють певний духовний настрій. Дуже важливо зрозуміти, чому служить даний здобуток - добру або злу. І в цьому плані нам може допомогти духовна музика, як важлива складова виховання психокорегуючого впливу на людину, апробована протягом багатьох століть.
Особливість музики як виду мистецтва - її звуковиразна, інтонаційна природа. Інтонація - невід'ємна властивість музики й мови. Притому головний зміст мови передається все-таки словами.

Розуміння музики як мистецтва ідейно - емоційного, ідейно - психологічного у своїй основі, як мистецтва, у якому емоційна сутність є основою не тільки сприйняття, але й безпосередньо вираження й відображення, - така тенденція у визначенні змісту музики одержала визнання у висловленнях і працях естетів, психологів, музикознавців, композиторів, вчених. Так, і в роботі Б.М.Теплова «Психологія музичних здібностей», що являє собою одну з перших спроб дати глибоке тлумачення специфіки розвитку музичних здібностей, дається наступне визначення: «Змістом музики є почуття, емоції, настрій. Музика є шлях до пізнання світу людських почуттів. Позбавлена емоційного змісту музика перестає бути мистецтвом». Духовна музика має могутній емоційний вплив, вона пробуджує у людині добрі почуття. Робить людину вище, чистіше, краще, тому що в переважній більшості вона показує образ позитивного героя у піднесених емоціях. Музика прагне втілити етико-естетичний ідеал – і у цьому особливість її змісту й впливу на людину. Властиві церковній музиці узагальнення накладають свій відбиток і на прийоми асоціативного мислення, що допомагає повніше зрозуміти специфіку відображення внутрішнього світу людини.

Володіючи, подібно до звичайної людської мови, інтонаційною природою, духовна музика значно більш емоційна й у той же час більш доступна. Вона несе в собі можливість створення вкрай абстрактних, споглядальних образів, у тому числі й релігійно - фантастичних. У з'єднанні з елементами театрального мистецтва, живописом, архітектурою останні отримують особливу дієвість, сприяючи сприйняттю відповідної ідеологічної інформації й формуванню в підсумку певного соціально - психологічного типу віруючої, високодуховної людини.
Зусилля кожної партії в гармонійному елементі новими голосами породжує могутній хоровий елемент. Сила хорового елементу є наскільки великою, що залишає в людині гнітюче враження. Чим сильніший хор, тим це враження сильніше діє на особистість. Супровід музичних звуків текстом, що говорить розуму й серцю, породжує найсильніший елемент - моральний. Цим елементом виховання повинно дорожити найбільше. Все, що ображає соромливість, все, що стосовно змісту тексту носить непристойний характер - повинно, бути вилучено.
Таким чином, історично склалося так, що духовно-звукова терапія одержала можливості сигнального плану й прямого психофізичного впливу, який є концентрованим за інтенсивністю й часом зосередженості. Особливу роль в цьому плані може відігравати лише духовна музика. У духовній музиці ми бачимо унікальний інструмент психофізичного впливу, даний людству Богом або вироблений в процесі еволюції, що відіграє ключову роль у вихованні сьогодення, високодуховної людини нового тисячоліття.

ВИСНОВКИ

Християнство позитивно вплинуло на музично-співацьку культуру українського народу, зробило його першозасновником духовної православної музики на Русі. Церква і держава створювали сприятливі умови для існування й розвитку цього сакрального мистецтва. У свій час естетичний аспект православного богослужіння, яким є духовний піснеспів, сприяв прийняттю князем Володимиром православної віри. Найбільший позитивний вплив на духовний піснеспів українського народу мала візантійська культура. Свідченням цього є розгорнута характеристика восьми гласів, або ладів візантійського осьмогласія, на основі яких базується календарний річний цикл богослужбових наспівів. Осьмогласіє Іоанна Дамаскіна було прийняте для усієї православної східної церкви й отримало назву “візантійський спів”.

Проведене дослідження свідчить, що Україна відіграла головну роль у становленні, поширенні та збереженні своєрідності православної духовної музики в Російській імперії, а духовні піснеспіви досить міцно вкоренилися в релігійному житті не лише народу, а й коронованих осіб. Виховання молоді до початку ХХ століття значною мірою здійснювалося саме завдяки православній духовній музиці, що звучала в хоровому виконанні на богослужіннях у храмах, на уроках у навчальних закладах при вивченні музикознавчого літургійного мистецтва та в родинному повсякденному молитовному співі.

Аналіз православної духовної музики як досить розвинутої у свій час мистецько-педагогічної галузі дозволив зробити висновок про її виховну сутність, яка полягає в єдності морально-патріотичного змісту тексту й емоційно-естетичної мелодики, несе в собі теологічний зміст і сприяє моральному, естетичному, громадянсько-патріотичному вихованню молоді, має позитивний комплексний вплив на особистість людини, її психофізіологічну, емоційну, інтелектуальну та фізіологічну сфери. Православна духовна музика становить значну частину музично-педагогічних надбань українського народу.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Гарднер И.А. Богослужебное пене Русской Православной Церкви / И.А. Гарднер. – М.: Православный Свято-Тихоновский богословский институт, 2004 – Том ІІ. – 530 с.

2. Герасимова-Персидська Н.А. Хоровий концерт на Україні в XVII – XVII ст. / Н.А. Герасимова-Персидська. – К.: Музична Україна, 1978. – 181 с.

3. Історія української музики. В 6.т./ АН УРСР. Ін-т мист-ва, фолькл. та етногр. ім. М. Т.Рильського; Ред-кол.: М.М.Гордійчук (голова) та ін. – К.: Наук.думка, 1989 – 1991.

4. Корній Л.П. Українська шкільна драма і духовна музика XVII – першої половини XVIII ст. / Л.П. Корній. – К.: 1993. – 187 с. 5. Успенский Н.Д. Древнерусское певческое искусство / Н.Д. Успенский. – М.: Всесоюзное издательство Сов. композитор, 1971. – 623 с.

6. Штелин Я. Музика и балет России ХVІІІ век / Я. Штелин. – Л., 1953. – 189 с.

7. Антонова О.А. Католицизм и искусство / О.А.Антонова. - М.: XX ВЕК, 1985. – 320 с.

8. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Ф.Арьес / [пер. с франц. / общ. ред. С.В.Оболенской / предисл. А.Я.Гуревича] - М.: Издательская группа «Прогресс» - «Прогресс - Академия», 1992.- 528 с.

9. Букач М.М. Педагогіка та духовна культура / М.М.Букач // Наукові праці: [збірник]. – Миколаїв: Видавництво МФ НаУКМА, 2001. – Т.12. Політичні науки. – С.129-131.

10. Драганчук В.М. Система музичного психикорегуючого впливу В.М.Драганчук // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: [зб. статей]. – К.: Наука, 2001. - Випуск 4. – С.370-380.

11. Методические заметки о преподавании классного и хорового пения / [сост. Н.М.Еременко]. – Одесса, 1988. – 41 с.

12. Семенова Г.Д. Художественное воздействие как управляющая стратегия современной социологии культуры и духовной жизни / Г.Д.Семенова // Музыка и время. – 2000. - №6. – С.41-43.

13. Спутник музыканта / [ред. - состав. А.Л.Островский]. - М.-Л.: Советский композитор, 1964. – 158 с.

14. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М.Теплов. – М.: Музгиз, 1947. – 335 с.

15. Тупицын О.В. Чайковский. Бетховен. Вагнер. Христианское восприятие и истолкование музыкальных призведений / О.В.Тупицын. – М.: «Лествица», 2000. – 224 с.

16. Халабузарь П.В., Попов В.С. Теория и методика музыкального воспитания: учебное пособие / П.В.Халабузарь, В.С.Попов / [2-е изд., перераб. и доп.] - Спб.: Изд-во «Лань», 2000. – 224 с.

ДОДАТКИ