І. Загальнонаукові методи

РОЗДІЛ І. загальні основи економічного

РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Виникнення та еволюція економічної науки. Об'єкт економічної науки та її предмет. Структура предмета як єдність політекономії, макроекономіки, мікроекономіки та міжнародної економіки.

Економічні категорії та закони. Особливості механізму функціональ­ного використання економічних законів на мікро- та макрорівнях, у світого-сподарському середовищі.

Методи пізнання економічних процесів. Загальнонаукові методи. Спеціальні методи.

Функції економічної науки: теоретико-пізнавальна, практична, вихов­на.

Роль економічної науки у здійсненні суспільно-політичних процесів.

СЕМІНАР І

1. Зародження економічних знань та стан їх розвитку.

2. Об'єкт і предмет економічної науки.
З. Економічні категорії та закони.

4. Функції економічної науки.

ТЕЗИ ДО ЛЕКЦІЇ

''Економіка" (грец.) — мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше цей термін ввів в обіг Аристотель (III ст. до н.е.). Він розділив нау­ку про багатство на економіку і хримастику. Перша вивчає виробництво блвГДля задоволення потреб людей, друга — накопичення грошей.

Економіка як наука про суть економічних знань почала формуватися тільки в ХVІІ-ХVІІІ ст., з розвитком капіталістичних відносин.

Термін "політекономія" ввів у 1615 р. французький економіст Антуан МЙШрет'єн в праці "Трактат політичної економії".

Політекономія (гр.) походить від "політикос" - суспільний, державний "ойкономія" - управління домашнім господарством.

Етапи становлення політекономії.

І-й етап.

Вчення меркантилістів - ХVІ-ХVІІ ст., (Західна Європа). Засновники Т.Мен (Англія), А.Монкрет'єн (Франція), Серра (Італія).

Об'єкт досліджень: обіг, зовнішня торгівля.

Недоліки вчення меркантилістів:

1. описовий характер обігу;

2. відсутність наукової системи;

3. нехтування дослідженнями процесу виробництва.

 

ІІ-й етап.

Класична буржуазна політекономія - XVIII ст.

Засновники: Вільям Петті (1623-1687) (Англія); Франсуа Кене (1694-1774) (Франція).

Класики буржуазної політекономії питання про багатство пов'язували не тільки з обігом, а, насамперед, з виробництвом, де створюються матері­альні цінності.

Вищим досягненням англійської класичної школи стали праці Адама Сміта (1723-1790) і Давіда Рікардо (1772-1823). Вони дослідили виробницт­во і обіг, спробували розкрити суть товарно-грошових відносин, науково обґрунтували поводження прибутку, започаткували теорію трудової вартос­ті, але не змогли досконало розкрити суті економічної системи суспільства.

ІІІ-й етап.

Марксистський напрямок політекономії.

Засновники Карл Маркс (1818-1883) та Фрідріх Енгельс (1820-1895)
поставили на науковий грунт соціалістичну ідею; для пізнання економічних
процесів застосували метод матеріалістичної діалектики, становлення нового суспільства пов'язали з вищим розвитком матеріального виробництва, демократії й особистості.

К.Маркс створив струнку наукову теорію вартості й додаткової варто­сті. Класики марксизму розробили загально-теоретичну модель суспільного розвитку, розкривши суть експлуатації людини людиною.

ІV-й етап.

Сучасна економічна теорія надзвичайно різноманітна.

Провідні напрями.

Неокласицизм - Джон Кларк (США), Альфред Маршал (Англія) - розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії.

Неокейнсіанство - Джон Кейнс (Англія) розвиває концепції державно-монополістичного регулювання економіки.

Неокласичний синтез (Поль Самуельсон - США) поєднує ідеї неокла­сицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної систему суспільства наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулювання в цьому процесі.

_________________________

Об’єктом економічної теорії є економіка в цілому - на мікро-, макро- і глобальному рівнях.

Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма (підприємство) є його основною ланкою.

 

Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство.

Предметом економтеорії є виробничі відносини, які складаються з економічних та загальних організаційно-економічних відносин.

Соціально-економічні відносини - це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріаль­них і духовних благ. їхню основу становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.

Загальні організаційно-економічні відносини являють собою певну си­стему господарського механізму, а саме: систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства

Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які відбивають сут­тєві сторони економічних явищ і процесів:

— ринок, власність, економічна система господарства, потреби, суспільне багатство, виробництво, гроші, обіг, товарне виробництво, прибуток, попит, кон'юнктура, відтворення, нагромадження, споживання, доходи, тощо.

Економічні категорії виражають окремі сторони економічних відно­син, в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства.

Економічний закон — це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо в економічних категоріях фіксується - статика, то в економічних законах - динаміка будь-якого економічного процесу.

Характеристики економічних законів

* об'єктивний характер;

* виявляються через практичну діяльність людей;

* тісно між собою пов'язані.

Існують: основні - первинні, вихідні, або похідні - вторинні, третинні і т.д.

Існують всезагальні, загальні та специфічні, закони. _н Загальна основа дії економічних законів — це об'єктивна, суперечлива, біосоціальна сутність людської істоти.

Розрізняють: сутність економічного закону, механізації та використання.

Для економічних законів застосовують такі категорії діалектики, як:
* кількість * зміст * дія

* якість * форма * часткове

*суперечність, тощо.

____________________________________________________

Метод (гр. metodos) - шлях до чого-небудь.

В економіці використовуються:

 

І. Загальнонаукові методи.

1. Структурно-функціональний метод - розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих
елементів.

Ознаки системи:

* цілісність

* спрямованість її руху

* організація

* управління

2. Математичні методи - поєднання якісного і кількісного аналізу.

II. Спеціальні методи.

1. Метод наукової абстракції - він полягає у виділенні найбільш суттє­вих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового.

* Аналіз - предмет дослідження розчленовується, мислення йде від конкретного до абстрактного.

* Синтез — досліджує економічне явище у взаємозв'язку та взаємодії його складових.

2. Метод поєднання логічного й історичного підходів до вивчення економічної теорії.

3. Соціально-економічний експеримент.

Провідним методом в економічній теорії залишається теоретичний; але зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних.