Методика навчання дітей української мови користується як загально педагогічними методами дослідження, так і специфічними, що дають змогу з'ясовувати закономірності засвоєння дітьми некорінної національності української мови.
До загально педагогічних методів дослідження належать спостереження, бесіда, психолого-педагогічний експеримент, анкетне опитування, вивчення, аналіз та узагальнення досвіду роботи вихователів, аналіз результатів мовленнєвої діяльності дітей, використання методичної спадщини, методи статистичної обробки фактичного матеріалу.
Найпростіша форма досліджень для вихователя - спостереження за процесом засвоєння української мови дітьми на заняттях та в повсякденному житті. Мета спостережень може бути різною. В одних випадках педагог - спостерігає, як діти оволоділи вимовою окремих звуків (наприклад, звуків [г], [ч], [р], [ц*]), в інших - наголосом у словах; перевіряє рівень розвитку діалогічного мовлення або обсяг словникового запасу відповідно до вивчених тем. Спостереження допомагають вихователеві своєчасно усунути недоліки, накреслити програму індивідуальної роботи з дитиною.
Подекуди виникає необхідність провести індивідуальну бесіду з дитиною для перевірки засвоєння нею окремих мовних явищ; граматики, лексики, діалогу. Вихователь звертається до дитини із запитаннями (3-4 запитання) українською мовою стимулюючи відповідь. Наприклад, після вивчення теми «Сім'я» вихователь може запитати в дитини; «Як звати твою маму, тата? Де вони працюють? Чи є в тебе братик (сестричка), бабуся, дідусь? Як їх звати?»
Метод психолого-педагогічного експерименту використовують здебільшого студенти під час написання курсових та дипломних робіт. Цей метод потребує тривалого часу. оскільки складається з кількох етапів: пошукового, констатувального, навчального та контрольного етапів експерименту
Анкетне опитування застосовується в роботі з батьками з метою з'ясування ставлення батьків до вивчення дітьми української мови та залучення їх до спільної роботи.
Наводимо текст анкети для батьків.
І. Якою мовою розмовляють члени Вашої сім'ї? (Підкресліть)
- Російською.
- Українською.
- Іншою (якою?).
2. Чи володіють дорослі члени Вашої сім'ї українською мовою? (Підкресліть)
-Так.
-Ні.
- Володіють недостатньо.
3. Чи читаєте Ви дітям художню літературу українською мовою?
-Так.
-Ні.
- Інколи.
4. Чи є у Вашої дитини дитячі книжки українською мовою?
-Так.
-Ні.
- Беремо в бібліотеці.
5. Чи вважаєте Ви за необхідне навчання української мови з дошкільного закладу?
-Так.
-Ні.
~ Не знаю.
6. Ваше ставлення до вивчення української мови?
- Позитивне.
- Негативне.
- Байдуже.
Анкетні дані підлягають кількісній обробці. Результати аналізу анкет допомагають вихователю проводити диференційоване навчання дітей української мови.
Вивчення, аналіз та узагальнення досвіду роботи вихователів із навчання дітей української мови здійснюють завідуючий дошкільним закладом, старший вихователь, керівник тематичного методоб'єднання, члени творчої групи» окремі вихователі та студенти під керівництвом викладача.
Педагогічний досвід можна вивчати за різними параметрами: а) за кінцевим результатом роботи вихователя; б) за рівнем творчості (раціоналізаторський, новаторський); в) за кількістю авторів (індивідуальний, колективний, груповий); г) за способом його виникнення (стихійний, організований).
Приступаючи до вивчення педагогічного досвіду, дослідник складає план, у якому передбачає такі розділи: підготовча робота; надання допомоги вихователю, досвід якого вивчається; вивчення досвіду роботи; узагальнення та поширення вивченого досвіду.
Узагальнюючи досвід навчання дітей української мови, слід чітко визначити мету, розкрити не тільки те, що робить вихователь, а й те, як він це робить, показати ефективність обраної ним методики.
Досвід роботи може бути позитивним, негативним, передовим (раціоналізаторським, новаторським).
Передовий педагогічний досвід визначається за такими критеріями: актуальність та перспективність, новизна, наукова достовірність результатів.
Позитивний та передовий педагогічний досвід навчання дітей української мови має бути впроваджений у масову педагогічну практику.
Під час навчання дітей української мови вихователь чи дослідник може записати дитяче мовлення на магнітофон або стенографічне (дослівно), а потім проаналізувати його за такою схемою відповідно до теми перевірки:
Тема: Іграшки
| Прізвище, ім'я | Кількість слів | Вимова звуків | Граматичні помилки | Зв'язність мовлення | |
| правильно | з помилками | ||||
Стане у пригоді дослідникові й аналіз методичної спадщини з навчання дітей другої мови, зокрема української.
Серед специфічних методик дослідження слід назвати діагностичні на з'ясування рівня засвоєння дітьми української мови.
Діагностичні методики дають змогу за допомогою коротких дослідів - завдань визначити рівень мовленнєвого розвитку дітей, його відповідність вимогам програми для певного віку чи групи. Наведемо декілька діагностичних методик.1
Методика вивчення розуміння дітьми слів української мови
Дослідник готує по 10 предметних картинок до кожної теми. Наприклад, теми: «Тварини та птахи» - 10 картинок;
«Сім'я» - 10 картинок; «Ввічливі слова» - 10 картинок тощо. Вихователь називає слово українською мовою й пропонує дитині показати відповідну картинку. Наприклад, до слова качка показати (чи дати досліднику) картинку із зображенням качки.
Досліди проводять індивідуально з кожною дитиною, не менше 10 дослідів із різних тем.
Кількісна обробка результатів проводиться за формулою
 |
де
Кроз1 - коефіцієнт розуміння слів;
т - кількість слів, що відповідають обраній дитиною картинці;
п — всі названі вихователем слова.
Дослідні дані записують до протоколу.
| Тема «Одяг та взуття» | Правильно показав картинку | Неправильно показав картинку |
| Ї. Сукня | + | |
| 2. Спідниця | - | Показав сукню |
| 3. Хустка | + | |
| 4. Стрічка | + | |
| 5. Панчохи | - | Показав шкарпетки |
| 6. Шкарпетки | - | Показав панчохи |
| 7. Черевики | + | |
| 8- Чоботи | + | |
| 9. Капці | + | |
| 10. Пасок | - | Показав шапку |
Методика вивчення розуміння дітьми інструкцій українською мовою
Дитині пропонують виконати низку дій. Інструкція дається українською мовою. Слова інструктивних речень повинні бути знайомі дітям із попередніх занять. Наприклад, дослідник звертається до дитини з проханням; «Візьми,будь ласка, ляльку й посади її на килимок». Дитина повинна виконати дію, при цьому лялька лежить серед багатьох інших іграшок та предметів. Після виконання дитиною дії у неї запитують українською мовою: «Що ти зробила?» Слова та дії записують, визначають у протоколі помилки.
Обчислення результатів проводять за попередньою формулою.
Протоколи експериментів
| Інструкція українською мовою | Дії дитини | Мовлення дитини | Помилки | |
| Українською мовою | Російською мовою | |||
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. |
Правильно виконаних дій:
Правильних відповідей:
Помилок:
| № картинки (сюжетної) | Запитання до картинки українською мовою | Відповіді дитини | Помилки |
| 1. 2. 3. 4. 5. Б. |
Правильних відповідей:
Помилок:
Методика вивчення розуміння тексту українською мовою
Дослідник читає оповідання чи казку. Потім повторно читає частину тексту, пропонує дитині розповісти, що вона запам'ятала. Розмову вихователь проводить українською мовою. Дитині не дають вказівки, якою мовою відповідати.
Протоколи дослідів.
| № частини оповідання | І | ІІ | Ш |
| Кількість слів у тексті Кількість відтворених слів % виконання за частинами тексту | 100% | 100% | 100% |
Кількість українських слів:
Кількість російських слів:
Кількість правильно відтворених речень:
Кількість змішаних речень:
| Усього слів у тексті | Відтворення слів | Кількість речень | |||
| усього | українською | російською | У тексті | відтворено | |
Методика вивчення активного словника української мови
Перед дитиною розігрується експериментальна ситуація: казкова хатка на острові, навколо хатки - вода. До хатки веде міст. На мосту сидить учений папуга. У хатинці живуть тварини (дикі. свійські, птахи, комахи відповідно до теми, слова якої перевіряються). Тварини вільно виходять із хатинки, а повернутися можна лише тоді, коли дитина відповість папузі правильно на його запитання українською мовою: «Як тебе звуть, як твоє ім'я, кого ти ведеш у хатинку?» Наприклад: «Мене звуть Оксана. Я веду додому в хатинку ведмежатко». - «Проходьте, будьте ласкаві».
Протокол досліду
| Ім'я та прізвище дитини | Відповіді дитини | Помилки | |
| укр. мовою | рос. мовою | ||
Статистична обробка матеріалу може бути проведена за формулою:
Кб=а/р.
де Кб - коефіцієнт засвоєння;
а - число правильних відповідей;
р - загальна кількість запропонованих відповідей. Задовільне значення К = 0,7. Показники нижче 0,7 - низький коефіцієнт; 0,7-0,8 - середній; 0,8-0,9 - достатній; 0,9-1 - високий.
Методика обстеження мовленнєвої готовності дітей до шкільного навчання рідною та другою мовами (російською, українською)
Користуючись цією методикою, дослідник повинен знати основні компоненти мовленнєвої готовності дітей. До них належать:
- певна сума знань про довкілля, змістовий бік мовлення;
- рівень розвитку мовленнєвих навичок: достатній словник, правильна звуковимова, граматична правильність мовлення, діалогічне та монологічне мовлення;
- висока мовленнєва активність дітей;
- якість мовленнєвих відповідей;
- оволодіння елементарними оцінно-контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності.
Мовленнєва активність - це наявність у дитини пізнавальних інтересів: відповідність її знань вимогам програми (чи перевищення вимог), сформованість уміння зосереджувати свою увагу на пропонованому матеріалі та діяти відповідно до вказівок педагога; зацікавленість у розв'язанні загального завдання; наявність потреби відповідати, звертатись із запитаннями, доповнювати відповіді одноліток, виправляти помилки.
Активність висока: дитина постійно прагне відповідати, бере участь у загальній роботі, відповідає на поставлене запитання, доповнює відповіді товариша, вказує на допущені ним помилки, виправляє мовленнєві помилки.
Активність недостатня: а) дитина не виявляє бажання відповідати, зовнішньо пасивна. Проте на пропозицію вихователя із задоволенням відповідає, хоч і не досить повно. Під час відповіді виявляє нерішучість, нервує, соромиться; б) дитина часто відволікається від заняття, тому її активність нестійка. Зацікавленість у роботі поєднується з невмінням утримувати увагу на запропонованій темі. У момент зосередження дитина активна, але, відволікаючись, не завжди може відповісти на запитання, навіть, безпосередньо звернене до неї.
Активність незадовільна: дитина пасивна. Не має бажання відповідати та брати участь у роботі. Не виявляє інтересу до змісту мовленнєвої діяльності.
Якість відповідей висока, відповіді поширені, змістовні, самостійні, адекватні запитанню чи завданню.
Якість відповідей недостатня: відповідає одним словом, простим непоширеним реченням. Дитина потребує додаткових запитань, відповідає невпевнено.
Відповіді незадовільні: дитина повторює те, що сказали вже її товариші чи вихователь, потребує уточнюючих та підказуючи запитань, допомоги вихователя, допускає багато помилок.
Контрольні дії - це усвідомлене регулювання дитиною мовленнєвої діяльності з метою запобігання, констатації та виправлення мовленнєвих помилок, а також забезпечення відповідності результатів навчальної діяльності запропонованому плану, вимогам, зразку, нормам вимови.
Оцінні дії спрямовано на оцінку результатів мовленнєвої діяльності. Вони ґрунтуються на аналізі процесу діяльності, зіставленні здобутого результату з поставленими вимогами. Це мовленнєва дія, в якій розкриваються мотиви, що спонукають дитину до відповідної оцінки. У них висловлюється відповідне ставлення дитини до предмета оцінки.
Високий рівень мовленнєвого розвитку: висока мовленнєва активність, висока якість мовленнєвих відповідей; правильна звуковимова, відсутність граматичних помилок, достатній словник, уміння самостійно будувати розповіді та переказувати. Володіє оцінно-контрольними діями, помічає та виправляє мовленнєві помилки.
Середній рівень мовленнєвого розвитку: недостатня мовленнєва активність, дитина потребує стимулювання мовленнєвої діяльності. Якість відповідей недостатня, спостерігаються помилки у звуковикові та граматичні. Переказує лише добре знайомий текст, розповіді будує тільки за зразком вихователя. Подекуди спостерігаються дії взаємоконтролю, за допомогою підказки вихователя помічає помилки в мовленні товаришів.
Низький рівень мовленнєвого розвитку: незадовільні мовленнєва активність і якість відповідей. У мовленні багато помилок; не вміє будувати зв'язну розповідь; переважає ситуативне мовлення; відсутні оцінно-контрольні дії.
Варіант 1. З метою визначення рівня мовленнєвої готовності дитини до школи індивідуально кожній дитині в певній послідовності пропонують виконати такі завдання:
а) розглянути сюжетну картинку, відповісти на запитання за її змістом, самостійно скласти сюжетну розповідь;
б) переказати одне знайоме оповідання, одне - нове;
в) скласти розповідь із власного досвіду з теми, запропонованої вихователем.
Результати досліду заносять у таблицю.
| Ім'я дитини | Активність | Якість відповідей | ОКД | Рівень мовленнєвого розвитку | |||||||
| висока | недостатня | низька | висока | недостатня | низька | володіє | відсутнє | високий | середній | низький | |
У текстовому матеріалі з кожного параметра наводяться конкретні приклади.
Варіант 2. Мета - виявити наявність оцінно-контрольних дій (ОКД) у дитини. Дитині пропонують скласти розповідь (за картинкою, із власного досвіду, переказати текст), яку записують на магнітофонну плівку. Потім, під час повторного прослуховування, дитина виступає у ролі «вчителя», який оцінює розповідь однією із трьох фішок (червона, синя, чорна) з дальшою мотивацією своєї оцінки.
Сформованість ОКД обчислюється за формулами:
F = n/m*100; F1 = n1/m1*100
де F, F1 - показники сформованості ОКД;
m, m1 — кількість допущених помилок;
n — кількість самостійно виправлених помилок під час першого прослуховування;
n1 - кількість виправлених помилок під час повторного сприймання розповіді.
Результати досліду заносять у таблицю.
Практичні завдання
1. Провести анкетування батьків, проаналізувати зібра-
| Ім’я дитини (група) | Оцінна ситуація | Кількість помилок | F% | Кількість дітей | F1 | ||||
| взаємооцінка | самооцінка | m | m1 | n | n1 | ||||
2. Провести обстеження рівня розвитку українського мовлення за запропонованими методиками.
3. З’ясувати рівень розвитку розуміння дітьми казки та оповідання українською мовою згідно з методикою.
РОЗДІЛИ ІІ
