Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

1. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві (організації, установі)

Мета роботи: вивчити методику і набути навички проведення оцінки санітарно-технічного стану робочих місць.

Метою оцінки санітарно-технічного стану робочого місця є виявлення усіх виробничих небезпек для розробки організаційних рішень у створенні безпечних і здорових умов праці. Відповідно до типової ієрархічної структури виробництва (цех, дільниця, робоча зона бригади, робоче місце) одиничним елементом виробництва є робоче місце. На ньому проявляються всі шкідливі і небезпечні виробничі факто­ри, які діють на працюючого і визначають ефективність його виробничої діяльності.

Аналіз санітарно-технічного стану робочих місць передбачає дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу, комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, норм і правил; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної кате­горії з шкідливими умовами праці. Спочатку описується місце розташування будівлі, в якій знаходиться відділ, вказується, чи є поблизу автомобільна дорога, виробничі приміщення з підвищеним рівнем вібрації, шуму, залізнична колія, високі дерева чи будівлі, які б закривали небосхил, зменшуючи природну освітленість.

Особливу увагу в даній частині розділу необхідно приділити управлінським рішенням та організаційним заходам з електробезпеки використання у виробничому процесі допоміжного обладнання (вимірювальної, освітлювальної та іншої допоміжної апаратури, персональних електронно-обчислювальних машин (далі - ПЕОМ).

Далі характеризується виробниче приміщення відділу: площа, об’єм, кількість працюючих; система опалення, вентиляції (природна чи штучна), освітлення (природне та штучне).

Вибір рішень та організаційних заходів, що забезпечують необхідний рівень безпеки, нешкiдливi та комфортні умови праці, повинен бути оптимальним з точки зору охорони і безпеки праці, захисту навколишнього середовища, економічних витрат, маси i габаритів апаратури, вигоди її експлуатації, продуктивності праці i працездатності людини та iн., а також повинен бути обґрунтованим діючими нормативними документами, при цьому ефективність запропонованих рішень і заходів бажано підтвердити техніко-економічними розрахунками.

Допустимі рівні напруженості електростатичних полів нормуються згідно з ГОСТом 12.1.045-84 ССБТ [22]. Для робочих місць користувачів персональних комп’ютерів (ПК) потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання встановити згідно з вимогами НРБУ-97, а допустимі рівні неіонізуючого електромагнітного випромінювання - згідно з вимогами ДСанПіН 3.3.2.007-98:

1) до норм іонізуючого випромінювання: потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана та корпусу відеотермінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв відповідно до норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) не повинна перевищувати 7,74х10^–12А/кг (100 мкР/год), що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год.;

2) до норм напруженості електростатичного поля: гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ (як у зон екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) не повинна перевищувати рівнів, наведених у ГОСТі 12.1.045-84 ССБТ – 20 кВ/м;

3) до норм неіонізуючого електромагнітного випромінювання: напруженість електромагнітного поля на відстані 0,50 м на відстані ВДТ не повинна перевищувати:

а) за електричною складовою:

у діапазоні частот 60 кГц – 3 МГц – 50 В/м; 3–30 МГц – 20 В/м; 30–50 МГц – 10 В/м; 50–300МГц – 5 В/м;

б) за магнітною складовою:

у діапазоні частот 60 кГц – 3 МГц – 5 А/м; 30–50 МГц – 0,3 А/м;

4) до норм рівнів іонізації повітря відповідно до СН 2152-80 (табл. 2).

 

Таблиця 2

Норми рівнів іонізації повітря відповідно до СН 2152-80

 

Рівні	Кількість іонів в 1 см3 повітря
n+	n–
Мінімальні необхідні
Оптимальні	1 500–3 000	3 000–5 000
Максимально допустимі	50 000	50 000

 

Іонізуюче випромінювання та розряди статичної електрики призводять до іонізації повітря робочої зони. Нормативні рівні концентрації позитивних та негативних іонів повинні відповідати вимогам СН 2152-80.

Одним із найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації, є шум. Виробничий шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.

В умовах виробництва, як правило, виникають шуми різної інтенсивності і спектра, які виникають унаслідок дії різноманітних механізмів, агрегатів та інших пристроїв. Класи умов праці залежно від рівня шуму поділяються на допустимі, які відповідають державним санітарним нормам ДСН 3.3.6 037-99, шкідливі та небезпечні.

Для характеристики зашумованості на виробництві необхідно виявити джерела шуму, виписати характеристику їх параметрів, яку можна отримати у відділах охорони праці підприємства (організації, установі). Одержані значення шуму необхідно порівняти із санітарними нормами згідно з ДСН 3.3.6.037–99.

При аналізі шуму та вібрації необхідно визначити їх допустимі значення:

Таблиця 3

Допустимі рівні звукового тиску та звуку згідно з ГОСТом 12.1.003-83 [25], ДСН 3.3.6.037-99 та ДСанПіН 3.3.2.007-98

 

Види трудової діяльності, приміщень, робочих місць	Рівні звукового тиску в Дб в октанових смугах із середньо геометричними частотами, Гц	Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА
31,5
Творча діяльність, конструювання, програмування, викладання, навчання
Адміністративно-управлінська діяльність, вимірювальні й аналітичні роботи в лабораторіях
Робота в залах на ЕОМ, робота оператора комп’ютерного набору
Процеси спостереження за виробничими циклами, робота в лабораторіях із шумним устаткуванням та шумними агрегатами ЕОМ
Виконання всіх видів робіт (за винятком попередніх) у виробничих приміщеннях

 

 

Таблиця 4

Санітарні норми показників вібраційного навантаження при тривалості зміни 8 годин згідно з ГОСТом 12.1.012-90

 

Вид вібрації	Категорія вібрації	Нормативні, кореговані за частотою та еквівалентні кореговані значення
віброприскорення	віброшвидкості
м.с–2	дБ	м.с–1.10–2	дБ
Локальна	–	2,0		2,0
Загальна		0,56		1,1
	0,4		3,2
	0,28		0,6
3 тип “а”	0,1		0,2
3 тип “в”	0,014		0,28

 

1) загальна вібрація, категорія 1 – застосовується для транспортної вібрації, критерій оцінки «безпека».

2) загальна вібрація, категорія 2 – застосовується для транспортно-технологічної вібрації, критерій оцінки «зниження продуктивності праці».

3) загальна вібрація, категорія 3, тип “а” – застосовується для технологічної вібрації, котра впливає на операторів стаціонарних машин і обладнання або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації; критерій оцінки “зниження продуктивності праці».

4) загальна вібрація 3, тип “в” – застосовується на робочих місцях працівників розумової праці та персоналу, що не займаються фізичною працею; критерій оцінки «комфорт».

У цій частині також мають бути висвітлені питання, пов’язані з організацією робочого місця (відповідність площі робочих місць санітарним нормам; розміщення меблів відповідно до їх функціонального призначення; відповідність обладнання робочого місця кількості та номенклатури знарядь праці змісту і особливостям виконуваної роботи; кількість і розміщення ПК та іншої офісної техніки).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів. Для проведення атестації робочих місць і встановлення пріоритету в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна класифікація праці» за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Виходячи з принципів цієї класифікації умови праці поділяються на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, але й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів оптимальними умовно вважаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас – ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас – ШКІДЛИВІ умови праці, які характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, що перевищують нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

4 клас – НЕБЕЗПЕЧНІ умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу для життя та високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Далі, на підставі атестації робочого місця, слід охарактеризувати напруженість праці за такими напрямами:

1) відповідність площі та обсягу, що зайняті робочим місцем, діючим нормам;

2) відповідність обладнання вимогам нормативно-технічної документації, а також характеру та обсягу виконуваних робіт;

3) технологічна оснащеність робочого місця (засоби захисту приладів і їх технічний стан);

4) відповідність технологічного процесу, устаткування, інструментів, засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці.