ТЕМА 4. Життєвий і творчий шлях Леоніда Глібова

(1827 – 1893)

План

1. Просвітницький характер культурно-освітньої діяльності Л.Глібова.

2. Жанр байки у творчості Л.Глібова:

a) два періоди у творчості байкаря;

b) “націоналізація” міжнародного байкового фонду фабул;

c) широта тематики: соціальні, морально-етичні, теми судочинства, освіти, виховання;

d) національний колорит;

e) образ оповідача;

f) традиції і новаторство байкаря у освоєнні жанру.

3. Лірика Л.Глібова: мотиви й образи, елегійно-романсовий характер, жанрова своєрідність, спорідненість з народним мелосом.

4. Твори Л.Глібова для дитячого читання: байки, загадки, віршована казка, акровірші.

 

Тексти

Вовк і Ягня. Вовк і Кіт. Лебідь, Щука і Рак. Дві бочки. Щука. Синиця. Мишача рада. Лев та Миша. Гадюка і Ягня. Горлиця й Горобець. Лев на облаві. Лев-дідуган. Мандрівка. Ведмідь-пасічник. Вовк та Зозуля. Хмара. Громада. Квіти. Коник-стрибунець. Мірошник. Охрімова свита. Цуцик. Зозуля й Півень. Лисиця-жалібниця. Перекотиполе. Цяцькований Осел. Мальований Стовп. Шелестуни.

Думка (“Турбується наш невсипущий світ…”). Зіронька. Не плач, поет! Розмова. Миколі Лисенкові. Над Дніпром. Журба. Nocturno. У степу. Під калиною. Моя веснянка. Пташка.

Веснянка. Зимня пісенька. Щедрівка. Квіткове весілля. Дуля. Загадки й відгадки. Акростихи.

 

Література

1. Бондар М. Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски // Слово і час. – 1997. - №4. – С.52-61.

2. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.227-235, 240-242.

3. Гур”єв Б. Леонід Глібов. – К., 1965.

4. Гур”єв Б. Леонід Іванович Глібов // Глібов Л. Твори. – К., 1962. – С.3-27.

5. Деркач Б. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983.

6. Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977. С.190-296.

7. Деркач Б. Леонід Глібов. Життя і творчість. – К., 1982.

8. Зубков С. Видатний байкар // Глібов Л. Вибрані твори. – К., 1969. – С.5-22.

9. Колесник П. Творчість Леоніда Глібова // Глібов Л. Твори: У 2 т. – Т. 1. - К., 1974. –– С.5-25.

10. Лобас Л. П”єси Леоніда Глібова // Рад. літературознавство. – 1977. - № 4. – С.34-40.

11. Пільгук І. Леонід Глібов (До 150-річчя з дня народження). – К., 1977.

12. Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов. Дослідження і матеріали. – К., 1969.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Вічність байки випливає саме з того, що складові частини її образів дещо звільнені від всякої випадковості і настільки зв”язані між собою, що важко піддаються змінам. Далі, вічність її випливає з того, що ці згуртовані образи здатні на першу вимогу стати спільною схемою сплутаних явищ життя, бути їх поясненням.

О.Потебня

Його (Глібова) призначення високе, і в іншому суспільстві, за інших обставин він був би незрівнянний естетичний критик і поет.

П.Куліш

Байки Глібова наскрізь перейняті українським колоритом. Хоча він часто бере загальносвітові теми, не раз оброблені байкарями всього світу, але завжди вміє прибрати їх у оригінальне вбрання. Не тільки люди, але й звірина у Глібова мають виразно національне обличчя, розроблене й видержане до найменшої рисочки в національно-українських рисах... Обставини селянського життя, всі розмови, жарти, приказки – все це ніби живцем схоплено в українській хаті.

С.Єфремов

Головна заповідь нашого байкаря – ”кохайте щиро правдоньку”, і це він мало не кожною своєю байкою підкреслює, виставляючи й доводячи всіма сторонами оту потребу жити по правді. Цей етично-гуманний настрій ще більше додає вартості творам талановитого українського байкаря, якого ніхто ще не перевершив у нас у цій сфері поезії.

С.Єфремов

Байкарі всіх часів і народів значною мірою черпають сюжети своїх творів із спільної міжнародної скарбниці, і оригінальність байки виявляється не стільки в самобутності її сюжету, скільки в особливостях його обробки і застосування.

В.Крекотень

ТЕМА 5. Поетична творчість Степана Руданського

(1834 – 1873)

План

1. Драматизм життєвої та літературної долі С.Руданського.

2. Жанрово-стильове розмаїття творчості:

a) балади (“небилиці”): традиції романтичної школи, інтерпретація фольклорних сюжетів;

b) лірика (“пісні”): мотиви відчуження особистості від світу, сирітства, самотності, фольклорна поетика “пісень”;

c) гуморески (“співомовки”): жанрова специфіка, художнє опрацювання народних анекдотів. Образ позитивного героя.

3. Модифікації жанру поеми у творчості С.Руданського (“Байки світовії (Лірникові думи)”, “Цар Соловей”, цикл поем “Мазепа…”).

4. Перекладацька діяльність С.Руданського.

 

Тексти

Вечорниці. Два трупи. Упир. Люба. Хрест на горі. Розмай. Купці. Тополя. Верба.

„Сиротина я безродний...”. Мене забудь. Могила. Пісня („Повій, вітре, на Вкраїну”). П”яниця. Ти не моя. Студент. Наука. Гей, бики! До дуба. Над колискою. До дядька Прохора-коваля. До України. Псалом 136. Моя смерть. Сербська пісня.

Вір не вір, а не кажи: „брешеш”. Гуменний. Кому чого бракує. Добре торгувалось. Гусак. Почому дурні? Не вчорашній. Два рабини. Циган з хроном. Балта. Москаль з полотном. Пан і Іван в дорозі. Піп на пущі. Баба в церкві. Лист. Запорозькі шори. Ахмет ІІІ і запорожці.

Цар Соловей. Байки світовії (Лірникові думи). Мазепа, гетьман український. Іван Скоропада. Павло Полуботок. Вельямін. Павло Апостол. Мініх.

Чумак.

Література

1. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.43-47, 74-79, 152-154, 167-171, 238-259.

2. Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985.

3. Гончарук М. Народний поет // Руданський С. Співомовки. – К., 1988. – С.5-29.

4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.

5. Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.

6. Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971.

7. Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.

8. Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956.

9. Приходько І. Українські класики без фальсифікацій. – Харків, 1997. – С.6-34.

10. Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. – К., 1979.

11. Степан Руданський. Поет, лікар, громадянин. — К., 2009.

12. Франко І. До студій над Ст. Руданським // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т. 28. – С.219 – 222.

13. Франко І. Студії над Степаном Руданським. „Ні зле, ні добре” // Там само. – Т. 28. – С.299 – 303.

14. Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

Коротке життя Степана Руданського нагадує драму, що пройшла десь за кулісами історії, ніким, здавалося б, не помічена, ніде не занотована за життя письменника.

П. Колесник